якою конкретно нормою ( стаття- нормативний акт) регулюється питання недопущення до мобілізації неодинокого батька дитини -інваліда будь-якої групи?
я на пам"ять не пам"ятаю закони як ви, в військоматі не працюю. Але недопущення до мобілізації неодинокого батька дитини-такого точно немає. Неповнолітні діти інваліди окрема тема законодавчо. Чи ви знаєте когось особисто, кого мобілізували в ситуації , коли батьки виховують неповнолвтню дитину інваліда?
давайте тоді шукати і аргуменовано до того підходити. ну так це ясно. Питання в іншому : як співвіднести ті норми із нормами мобілізаційного законодавства, де є свої підстави та обмеження. При мобілізації віськькомати керуються відповідними нормами, де передбачено, хто має право не бути мобілізованим. Це ЗУ "Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку", Укази презиента, якими затверджуються ршення РНБО стосовно мобілізації, різноманітні Положення про підготовку і призов громадян,іншими нормативними актами,а також рішенням РНБО від 1.03. 2014 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», яким фактично розпочато мобілізацію армії та економіки України. п.с. усі роз яснення, які я зустрічала наразі узагалі не дають відстрочки від мобілізації батькові неповнолтньої дитини-інваліда до 18 років будь-якої групи, при умові, якщо він не є батьком, який самостійно виховує дитину чи не є єдиним опікуном дитини-інваліда. Це ж випливає і із ст. 23 ЗУ "Про мобілізацію..." При наявності дитини інваліда відстрочка закріплена ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу” ( ст. 17 ), але в цьому законі йде мова про відстрочку від призову на строкову службу.
ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу"наявність дитини-інваліда; дружину-інваліда; --- дописи об"єднано, Jan 20, 2015 --- ці положення ніхто не скасував.
це строкова служба ( призов у армію строковиків на дійсну строкову службу. Відстрочка за сімейними обставинами ). Це зовсім інше. ст.4 ЗУ "Про військовий обов язок і військову службу" встановлює такі види... -строкова військова служба -військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період..... ст. 17 Відстрочка від призову на строкову військову службу ( це та, яка сьогодні встановлена для призовників 20-27 річного віку, які не служили у ЗСУ). Вона не дає права на відстрочку по цим же підставам під час в\с за призовом під час мобілізації. Тут вже вступають у дію положення ст. 23 ЗУ "Про мобілізацію..."
вам відома ситуація, де мобілізували батька неповнолітньої дитини інваліда? --- дописи об"єднано, Jan 20, 2015 --- такого випадку мені особисто не відомо --- дописи об"єднано, Jan 20, 2015 --- зважають також на дружину інваліда --- дописи об"єднано, Jan 20, 2015 --- дружина інвалід+ неповнолітня здорова дитина- таких теж не чіпають
зважають при наявності підстав, які передбачені ЗУ "Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку". Розділяйте також поняття відстрочки призиву при строковоій службі і поняття відстрочки призиву на мобілізаційну підготовку. Там застосовуються різні норми.
@сніжна там коли приймали поправки, щодо багатодітних сімей, прийняли поправки і щодо батьків , які мають дітей- інвалідів. Такі мобілізації не підлягають. Оскільки постійно спілкуюсь з такими, то ще ніодного не забрали! Навіть якщо всі документи по догляду оформлені на маму.
Як бути в ситуації, коли людина практично вже рік працює за кордоном, а тут по місцю проживання приходять повістки? Повертатися не планував, бо там контракт. Чи буде за це відповідальність? Можливо потрібно якесь пояснення написати?
Якщо не бпав повістки,не піжписував документи то нічого не буде..головне щоб ніхто замість нього не брав,не підписував і т .д. А тепер в мене теж питання:є подружжя,чоловік тас де прописаний не живе.дружина прописана в іншому районі області то чи можуть прийти до місця іі прописки повістки іі чоловіку..і взагалі чи мають в воєнкоматі якійсь дані прл зміну цивільного стану і т.д.?
Точно знаю, що мають дані про роботу: коли мій чоловік переходив на інше місце праці, то в воєнкомат повідомляли.
Там - це де? Дівчатка, аби щось стверджувати треба вказувати джерело інформації. Всі поправки до законодавчих актів автоматично відображаються в законодавчій базі (zakon.rada.gov.ua) з моменту їх введення у дію. Зараз діє ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", цитати з якого і подає сніжна. Якщо у когось є інформація про конкретний законодавчий акт, який має вищу юридичну силу щодо згаданого закону - кидайте лінк. Інакше це з категорії "от десь чула, хтось сказав" - але такі аргументи у воєнкоматі не діють. --- дописи об"єднано, Jan 20, 2015 --- Єдиний виняток становить ситуація, описана ось в цьому дописі сніжної Повістка у військомат Вашому чоловіку --- дописи об"єднано, Jan 20, 2015 --- Можливо є якась особлива норма, що визначає поняття "постійний доглядом за особами, що його потребують" щодо дітей-інвалідів - пишіть лінки.
Що ви повинні знати про мобілізацію http://www.pravda.com.ua/articles/2015/01/19/7055564/?attempt=2 --- дописи об"єднано, Jan 20, 2015 --- Я довго утримувалася від коментарів в цій темі, але це не можу не запостити. Текст не мій, написаний дуже доброю інтернет-подругою https://www.facebook.com/natalia.panyushkina/posts/884063814967827 Я запощую це не заради коментарів (що в даній темі є офтопом). Просто для роздумів. довго це крутилось в голові і на язику, але написати вагалась. і все ж. це про чоловіків. я раніше і подумати б не могла, що українські чоловіки підуть захищати свою державу. дивлячись на наших хлопців, чомусь думалось, що якби прийшла війна - вони би ховались і втікали, і здали б ту Україну з усім разом швидесенько. звісно, є і такі - ті, що ховаються або намагаються "не світитись", щоб раптом не виявити себе, щоб їх не призвали. вони вважають, що інші хлопці ТАМ гинуть просто так, ні за що. вони "не хочуть ТАК помирати". я говорила з кількома такими хлопцями і чоловіками, і мабуть, як людина і друг мала би їх розуміти. але як жінка і як українка - не розумію і не підтримую. я чесно намагалась знайти в собі якісь нотки співчуття, - зрештою - не мене ж можуть призвати і не мені на фронт іти воювати взимку... але - як завжди - є якісь "АЛЕ" я воюю на тому фронті, на якому можу. і допомагаю тим чим можу. якщо я вирішила, що десята частина будь-яких моїх прибутків буде йти на допомогу українським бійцям, то моє це рішення ніхто не змінить. бо я вважаю, що це - потрібно. я вважаю, що це - мій обов"язок. це найменше, що я можу зробити для держави. так, я як і багато інших, буває, задаюсь питанням про те, що дає ця держава мені і чому я так рвусь допомогти їй. але я все частіше переконуюсь в тому, що потрібно віддавати - давати і не чекати нічого навзаєм - лише тоді буде якийсь позитивний результат в будь-чому. я бачу молодих хлопців, чоловіків, які теж воюють не на фронті - і я їх поважаю. одні з них волонтерять день і ніч, вони першими відгукуються, коли я прошу допомогти організувати збір теплих речей на фронт - хоча б просто відповіддю на звичайний мій лист - просто погоджуючись зустрічати людей, які ці речі будуть приносити, інші - ведуть інформаційну війну. хтось із них робить щодня свій особистий внесок в те, щоб побудувати нову державу - без корупції, з шансом на ГІДНЕ життя. вони також чимось жертвують-наприклад, своїх півгодини вільного часу в інтернеті вони витрачають не лише на розважальні програми чи кліпи з тітьками, що вивалюються з блискучих бюстгалтерів, а на читання новин чи перегляд відеорепортажів та стрімів з гарячих точок, щоб можливо, когось потім "просвітити" про те, що відбувається навколо. щоб не забувати, якою ціною їм дається їх особистий мир. ці хлопчики жартують і дехто з них має гострий язик, але я в них і з ними тут - в мирі - впевнена і спокійна, бо я знаю, що якщо прийде повістка - вони не тікатимуть і не ховатимуться, а підуть мене захищати. мене і мою дитину. а ми навіть не родичі. мені раптом стало спокійно і затишно серед цих незнайомих мені чоловіків на вулицях, в транспорті, в магазині, в офісі. вони на святах бажають усім мати щось, в що можна вірити... і я ось вірю - я вірю в свідомих громадян, вірю в гарячі і хоробрі серця, вірю у відвагу і мужність цих ще хлопчиків і вже чоловіків. дякую вам таким. перед тими, для кого "мужність" - не слово на папері, і особливо перед тими, хто рік назад не побоявся і виходив на Грушевського протистояти несправедливості і злу, перед тими, хто воює за нас зараз - низький уклін і довічна подяка. поки можу, чим можу - буду помагати вам хоча б звідси. і не забувайте, я у вас вірю! у вас вірять мільйони. у вас і вашу відвагу. а тим іншим, для яких війна далеко і не про них, які не хочуть "ТАК" помирати, які не хочуть "світитись", які і зараз переймаються лише речами другорядними, я не буду говорити, що я відчуваю до них. скажу лише, що ви - виняток із одного з тих рідкісних випадків, коли я не вірила в мужність і потенціал українських чоловіків і виявилась неправою. ви - справжнє розчарування, і якби я ще не була заміжньою - я би ніколи не звернула на вас уваги. у моєму холостяцькому світі як особи чоловічої статі ви би взагалі не розглядались.
Під час першої хвилі мобілізації 2015 року від Львівщини мобілізують 3 тисячі військовозобов’язаних і резервістів. http://vgolos.com.ua/news/vid_lvivs...rezervistiv__viyskovyy_komisariat_169352.html
читаю все написане і сльози душать від безпорадності. У мене військово-зобов"язаний чоловік ( кафедра), двоє дітей, друга дитина-інвалід дитинства (інсулінозалежна).Всі документи -на мене, постійно дитина має бути під наглядом, чоловік-єдине джерело доходу, мінімум раз на рік-лікарня. Що робити якщо прийде повістка, дитині 8 і 3 роки. Я на роботу піти не можу(((
"Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією. Ухилення від призову за мобілізацією -карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років". А уже немає адміністративної відповідальності, тобто накладення штрафів, чи я щось не так розумію?
