Відповідь: У якому віці народжувати? І я родила в 25 років, думала, що то не так вже й тяжко.Але батьки не допомагають взагалі. чоловік вдома буває 1-2 рази на тиждень, бо працює. А я вже така виснажена, мрію хоч трохи відпочити. Інколи думаю, що я найгірша мама в світі, бо мало уваги дитині приділяю, але по-іншому не виходить, бо всі клопоти домашні і не тільки на мені.
Відповідь: У якому віці народжувати? для чого таке буквоїдство і виривання з контексту? Йшлося про те, що для тих, хто каже:
Відповідь: У якому віці народжувати? Я народила малу в 25 (неповних), і вважаю що це хороший вік для народження першої дитини. Дитина - то серйозна відповідальність, і бачу як для багатьох особливо перші місяці стають шоком, бо це ж не лялька, а недоспані ночі, і т.д. Та навіть в 25 я думала що трошки то легше. Зато починаєш насолоджуватись батьківстством, і найголовніше, як тут писали, що діти нас дуже багатьом речам вчать, це теж класно. До речі, погоджуюсь з такою думкою, що не зовсім правильно, що для того щоб отримати права на автомобіль, наприклад, треба пройти навчання, медогляд, щоб усиновити дитину теж треба купу всякого пройти, а народити може кожен, і не завжди та людина морально готова бути батьком чи мамою, і є людиною, якій взагалі можна довіряти дитину. А дитинка, маленька, настільки залежить від мами, батька, що тут має бути серйозний пріоритет для неї.
Відповідь: У якому віці народжувати? Я й не шукаю аргументів для когось. Ніж сприймати дитину як забавку і річ в списку "маст хев до 50 років", то краще справді не народжувати, хоча б до того часу, поки мізки на місце не стануть. А кавалєри були, але я не прихильник обговорювати чуже особисте життя, так що в подробиці не буду вдаватися. Вона не наївна, вона не хоче дітей і не любить, але "зробить", якщо треба буде. Але там неспроста таке ставлення до дітей, я то написала як приклад того, що вкладають в поняття репродуктивної медицини деякі люди - просто спосіб зробити собі дитину, коли зручно, а коли незручно, то ... теж є медицина.
Відповідь: У якому віці народжувати? загадався мені випадок в пологовому під час моїх перших пологів: в патології в сусідній палаті лежало дві жіночки за кілька днів до пологів, це були мама і доця, мамі - 47, а доці - 25 років. Так от племінник родився на день скоріше від свого рідного дядечка)). Всі були здорові і щасливі). А ще маю тітку не памятаю, можливо вже писала колись, яка родила перше дитя в 20, друге в 26, а от третє вже в 43 роки. Саме в 43 і вагітність і пологи пройшли набагато легше за попередні в молодому віці! Ось так буває..Як то кажуть, що там зверху Бог написав, того нам не змінити
Відповідь: У якому віці народжувати? На те Божа воля. ---------- Додано в 18:53 ---------- Попередній допис був написаний в 18:29 ---------- Щодо себе то і до 30, і після, вагітності були неважкі. Але сприйняття цього стану було надзвичайно різним. Так само як і після пологів сприйняття і дитини, і себе було інакшими. В старшому віці - це майже суцільний позитив. Здоров"я було і є ще достатньо. Але, от думаю, що в 40 вже буду не таким "богатирем", ну бо набуваються якісь болячки потроху. Хоча, якщо зайнятись собою, підкоригувати стан організму, то і в 40 буде все льогко. )
Відповідь: У якому віці народжувати? Ні,не думайте так.впевнена,що Ви прекрасна мама...тауі клопоти домашні то все складно..у мене в сестр таке ж,народила в 25 всі клопоти на ній,але каже,що з дітьми не варто тягнути дуже довго. Я сама ще діток немаю,але хочеться десь в 25-26 народити,але то вже як Бог дасть. Мама мене в 32 народила,то каже що пізнувато,вартувало би раніше))
Не знаю хто сказав ці слова " на все свій час" і це правда, ну звісно є і вийнятки, є і доля і Божа воля, щодо віку для народження першої дитини- бажано до 30, а останньої до 40, бо хочеться ще і внуків поняньчити.
Я народила донечку в 28. І це перша моя динина (надіюсь, не остання) В роддомі мене зустіли питаннями "як в такому віці...мабуть лікувались..і т.д. і т.п.". Не можу сказати, що ми не хотіли раніше дітей...просто все на раз...підвищення, плани, робота....Думаю, що Бог нам подарував дитину, коли настав саме НАШ час стати батьками. Можливо мені б було легше в 25..чи 21... Але все сталося саме так і ми щасливі, що маємо саме зараз наше щастя)))
Так вийшло що я старша від середньостатистичної форумлянки, і мої діти вже дорослі ( якщо чесно - то не всі). Якщо ж серйозно, то першу дитину я народила в 24 ( супер), а другу в 33 (по сучасним міркам саме те ). Але наскільки важче сприймаються підліткові бздури другої ,коли і нерви вже не ті, і здоров"я зовсім (!) не те. І тато увійшов у вікову групу ризику... Ой, щось я про сумне. Є і позитив- маючи малу дитину ти завжди молодий!
Моя стоматолог досить пізно народила другу дитину. Зараз малому - 11 років, старший вже декілька років одружений. Вона каже, що важко вже у такому віці вникати у всі оті гуртки, уроки тощо. Що ій вже хочетьсяпожити трохи для себе, займатись улюбленими справами. Розумію, що все індивідуально, але і іі розумію. Я народжувала у 26 та 30 років. На даний момент я отримую задоволення від батьківства: оті всі гуртки, вертепи, ранки в садочку. І розумію, що через 10 років, це мене, мабуть, буде напрягати))). Зараз мені важко уявити ті безсонні ночі протягом 2-х років, і все спочатку - зубки, перші кроки, садочки, школи. Але як Бог нам пошле ще лялю, то будемо раді))).
внуків хай нянчать їхні батьки навіть якщо запросять мене допомагати, - то це ажніяк не змусить мене заректись від дітей після 40. Я вважаю, що "статус бабусі" - досить вигадана річ. І навпаки, я вважаю, дещо з проблем між поколіннями може знівелюватись, якщо, приміром, моя молодша дитинка і котрийсь внук будуть однолітками.
підліткові бздури і в молодих батьків можуть викликати труднощі. То не від віку залежить. Дружині нашого товариша 51, сину- 15. Вона з ним знайшла той контакт у важкому періоді і то ще я можу в неї повчитися , як реагувати на ті чи інші речі. Та і у мене чоловік у свої 48 років набагато простіше сприймає перепідліткові нюанси дитини, ніж я в свому молодшому віці +1. "Бабуся"- це лише статус, а не купа обов язків по виняньченню внуків ( бо в нас якось прийнято, що жінка з появою внуків автоматом має перейняти на себе купу , по суті, мамсько-татських обов язків)
Та чо прийнято? Бабусі самі хочуть допомагати. Ну або не хочуть. Я от наприклад з радістю буду няньчитися з внуками. То ж так прикольно))). Ну і внуки- то для мене явно не скинути дітей на бабцю і свалити хто куди.
Трошки не вірно прокоментували "поняньчити" означає взагалі дожити, ну або хоч не бути вже дуже бабулькою...ну і ясно, що бувають вийнятки як я писала вище.
Мене у мої 29 ніхто такого не питав, а як би спитав , то так би відповіла! Ох і наші люди полюбляють пхати носа куди не потрібно.
Це точно. До мене в крамниці колись бабуся звернулася, казала, що має двох внуків: одному рік з копійками, а другому 2 місяці. Бабусі на вигляд 80+, вже ледве ходить, я навіть не впевнена, що вона би втримала дитину на руках. Чесно, якось жаль іі.
Я тепер по мудрості своїх років, тільки не смійтесь (мені 24), але пережила думаю достатньо в тому житті, дійшла до висновку, що треба все робити коли до того дозрієш. Ми з чоловіком одружились,коли мені було 23 і для мене це було рішення повністю обдумане,зважене і по дуже великому коханні, яке триває і триває)) але мала і не дуже позитивний досвід в цьомупитанні Тому хочу поділитись досвідом для тих, хто сумнівається в цьому питанні. Дайте собі чесно відповідь на 3 питання, як на мене основні(хоча їх мабуть набагато більше). Та от питання: 1. Чи то дійсно любов з якою ви готові прожити все життя??? 2. Дуже важливим є квартирне питання( які б ваші чи чоловіка батьки прекрасні не були).Де ви будете жити?? 3. Чи хочете Ви дітей від цього чоловіка??? Якщо ви чесно дасте відповідь на ці питання, менше слухати і зважати на думки навколо, то хай все получиться. І не важливо чи 21, то в багатьох вже стара дівка,а 27, то взагалі ужас,бо щось в ній не так. Життя ваше і як построїте, так і буде. А щодо діток, то ми вже дуже хочемо, але маєм певні проблеми.((( І скільки Бог дасть,стільки і буду родити це я так кажу,бо ще не родила))),думаю то страшенно боляче Я щось переживаю дуже на цю тему. Ото понаписувала я))) і на завершення бажаю всім, хто ще не вийшов заміж- вийти,хто не одружився- одружитись. І щоб плоди вашого кохання були здоровенькими і щасливенькими!
Я свою донечку народила в 24 роки. Я так шалено її хотіла!!! Звичайно все було як і у всіх мамусь...недоспані ночі, зуби і ще купа всім відомих проблем, особливо першого року життя дитинки. Але все це було мною стійко пережито від батьків ми жили окремо, тож курс молодої мами я пройшла сповна, але от побачиш ту беззубу посмішку і всі негаразди забуваються і все на світі можна витерпіти заради своєї кровиночки...а потім малеча підростала, всі почали говорити, що пора родити другу дитину, а я чесно такого не розумію, ПОРА...що це значить? На мою скромну думку, дитину треба хотіти, тоді всі негаразди сприймаються легше Маю знайому, яка в 28 ще дитини не хоче,а говорить"Та розумію,що вже вік...Треба родити", вона до діток байдужа, але знову ж...потрібно. А я не хотіла. І не родила. Займалась донечкою, кар'єрою. Зараз мені 32 і тепер хочу родити другу дитинку Розумію, що готова саме зараз, і надіюсь, що з Божою допомогою моя мрія здійсниться☺Ну дівчатка, вибачайте, в мене як завжди "много текста"
Я свою принцеску народила в 22 роки, так-так я молода мамуся) З дитиною справляюсь, але звичайно як і всім, мені хочеться відпочинку (скоро літо, надіюсь получиться)... А нарахунок другої дитини, вирішили незатягувати на довго) Я завжди хотіла, мати вже 2 діток до 25років, може получиться)))
