Відкрита велика жилєтка (4)

в нас на ринку вчора взяла по 16 грн.

і я від вчорашнього походу на ринок в шоковому стані, а ще роботи в мужа стає все менше, начальник відправляє на вихідні за свій рахунок, дитячих ще нема, рахунки скажені ціни теж, що далі буде?

 

домашні по 30грн за 10шт Ще трохи і самі будемо нестись, дешевше

 

Люди, ще не до кінця зрозуміли, які вони бідні... Зараз почнеться весна, треба купувати обновки дітям, вони ж ростуть... А поїхати на море, в гори, а зібрати тих же діток до школи??? Я вже мовчу про банальні походи в аптеку, від яких ніхто не застрахований. Моя сім"я за місять на ліки потратила більше 1000грн... 2 рази антибіотикки, протиалергічне, для імунітету, від соплів, від горла ітд...

 

Вірджінія, яке море, які гори, про що Ви говорите((((( тут виживати треба.

 

Пройшов місяць від смерті мого Бу. Плачу щодня, і все сильніше. Вночі так страшно.

 

В нас протягом двох тижнів, коли хворіли діти і я, на аптеку витратили, близько 3000 грн, правда, 1000 грн виклали за інгалятор.

 

Це чисто про мене )) Ще за старою звичкою щось собі думаю-планую (вже таке звичне в принципі )) , але потім реальність розставляє все на свої місця, і від більшості планів доводиться відмовлятися. Яке там море.. І що-то там буде на нашому морі до літа? (про закордон мовчу вопше)

 

а я розумію,що планувати не варто і то мене добиває ще більше. якась така "бЄзнадьога" находить... все частіше ловлю себе на думці,що стараюся не мріяти, бо все одно не збудеться. то для чого ж жити-щоб виживати?
і просто шалено дратує мене наша влада...чи вони НЕ РОЗУМІЮТЬ, що то все не забавки і країна потребує реальних змін. бо інакше все-баста,хана,кінець, дефолт, війна і.т.д чи їм БАЙДУЖЕ, що з людьми і як простим людям далі жити... чи вони такі ТУПІ, що думають, і далі гребти під себе, брати все нові і нові кредити, а люди будуть воювати, латати дірки в армії, в бюджеті... от сил моїх нема на то все...

 

А от це якраз дуже хибна думка, мріяти треба і діяти по мірі своїх можливостей. Бо як не втілювати свої мрії, то що ж тоді просто існувати?

 

та я то розумію, але ті мрії чимраз недосяжніші...

 

точно так не можна. Планувати треба завжди, а мріяти постійно. Десь в старій версії форуму були щоденники і дуже гарно написано про причини бідності. І в нас тут є спеціалісти, які можуть барато розказати про те, що план мусить бути. Є ще такий анекдот:

Я своєму "замовляю" переважно нездійсненні, на мою думку, бажання, але часом він несподівано справляється:rolleyes:

 

А якщо ці можливості чим раз, то дужче врізаються? Ні, я не жаліюсь, я просто констатую факти. От сьогодні подзвонили мама, що всіх, хто має 58 років, йдуть під скорочення, і куди вона піде? Маючи вищу освіту, пропрацювавши на нормальній посаді, йти на тисячу гривень пенсіі? То, звичайно, супер, що Ви оптимістка, але колись прийдеться реально дивитись на речі, і реальність невтішна. А мені, якщо не дадуть зп, то ми не маємо чим платити за квартиру, а як не заплатимо зараз, то в наступному місяці прийдеться платити в два раза більше. Так що які мріі, яке планування....

 

якщо дивитись що все зле, і ще зле, і там погано, то залишається лише в безнадії конати. а зневіра, безнадія - то не найкращий варіант для нас. мріяти, сподіватись і надіятись - те, що повинно нас супроводжувати і не давати "скласти лапки".
або ми, або нас

 

на жаль з сьогоднішніми цінами і зарплатами тільки залишається одне. Багаті стали ще багатші, а бідні, біднішими. Порахувала що за стипендію і мамину пенсію аж ніяк не вижити. Пішли в магазин і за звичайні крупи\олії\приправи поклали 400 грн. Не уявляю як живуть люди, яким ще овочі\яйця купляти треба. З доходу в сім'ї 3000 відкласти на відпочинок практично не реально, особливо коли в тебе особняк, в якому вічно щось треба ремонтувати...Про ліки взагалі мовчу. В мене взагалі складається враження, що то тепер не таблетки, а звичайнісінька крейда.

 

Єдине, що нам лишається. Я писала, що не жаліюсь)))) Я таких посиденьок, як зараз, не читала за ті 2 роки , що я тут є. Завжди один одного підтримували словом, а тепер якось і слів не знаходиться втішати, у всіх те саме. Прошу правильно мене зрозуміти, соплі-сльози не пускаю, але ж від того, що діється у нас в країні, ні за якими мріями не сховаєшся і не вичаклуєш нічого.

 

Нам інгалятор окупився за два місяці.
От зараз така хвора, і реально, якби не інгалятор, далі б працювали на аптеку.
По темі - хвора. Горло болить страшенно, ніс вже себе почуває краще o_O
Кашляю взагалі безперестанку.

 

А реально - то як? Деякі люди маючи все - руки, ноги, чоловіка, умудряються бути всім незадоволені. Є інші, які позбавлені дуже багатьох речей, але вони вміють бути щасливим. Тому тут справа в кожного в голові, у його відношенні до життя. Якщо у Вас все чорно, то тільки тому, що Ви це так бачите.
Я теж оптимістка, а ще я вірю в Бога. І все, що нам дається, тільки для нашого добра. Просто ми не все бачимо.

 

щодо мене, то в моєму житті не все чорне, звичайно, я тішуся тому, що маю . І сказати, що я всім незадоволена, то не про мене. Вже аж часом не хочеш писати в цій темі, якщо хочеться, бо ще подумають, що ти якась нитічка))))

 

і я. і це, як правило, є тим підгрунтям, яке вселяє віру у краще.
думаю,інколи у кожного бувають песимістичні думки... я рідко пишу в цій темі, просто сумно, справді сумно, що в Україні все так. часом робиться страшно і боляче, що, можливо, усі надзусилля, покладені життя, боротьба наших патріотів так ні до чого і не приведе. оте болото "наверху" вирішує нашу долю, грає в свої ігри...
звичайно, що я надіюся на краще, врешті, я маю для кого жити і боротися. але як змінити наших "небожителів" я не знаю, бо бачу, що історія їх нічому не вчить:oops:

 

Якщо хочеш змінити світ - зміни себе. Все дуже просто)))