Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Зовсім ні, тільки тут є свої нюанси і причина їх у синдромі жертви. То жахливо, що люди таке пробачають, але мене не дивує. Хоча сумно, дуже сумно.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... це проблеми в психології жінки - у неї поведінка жертви. Причому утворюється така стабільна пара "кат"-жертва. Хоча в моїй сім]ї не було прикладів побиття, але я все намагалася виправдати-пробачити його. А коли останній раз він влетів в кімнату, я зрозуміла, що бив би і ногами, бив би до каліцтва. Якщо побиття відбуваються раз за разом, вони стають сильнішими, кат входить у смак, і йому вже не так і потрібна причина. Кат доходить до всього - навіть до калічення та вбивства. Живий приклад - красуня Кері Отіс з "Дикої орхідеї" Ви дуже здивуєтеся, але є багато чоловіків, які за більші проступки не б'ють близьких їм жінок. Моїх подруг навіть по-п'яні ---------- Додано в 08:18 ---------- Попередній допис був написаний в 08:08 ---------- Моїх подруг навіть по-п'яній чоловіки не били, навіть сварячись. Стереотипи закладаються з дитинства. Навіть якщо ви будете слідувати вимогам ката, щоби він не бив вас, він може ті вимоги збільшувати. Кожну секунду боятися бути скаліченою... в мене дійшло до того, що я боялася... людину, яку кохала. Але хочу вас "заспокоїти": на старість енергія ката може зменшитися і він не буде вас так сильно бити, тільки зрідка. А ось чи доживете і з яким здоров'ям до цього дня доживете - це вже питання.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Я розумію, що образу з серця треба прощати! Але коли ці звірства тривають довгі роки,то це справді мазохізм((
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Погоджуюсь, он тільки людина цього не бачить або навіть як бачить, то завше знаходить виправдання чому саме так.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Здивуємся? НУ кагбе для нормальних людей то норма. В нормальних адекватних сімях після "більших проступків" на крайній випадок розводяться, але аж ніяк не луплять по лицю. Все йду звідси, бо тільки злюся через то шо читаю
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Я зараз трохи оффтопну, але трохі й по темі. Якось випадково попала на сайт, де було купа реальних історій під назвами The children who kill (Діти, які вбивають). Всі історії відбулись в Америці, це були такі собі короткі вижимки з поліцейських протоколів, тільки факти, а потім аналіз і розбір причин поведінки дітей, мотиви. Більшість історій були про досить маленьких дітей, від 8 до 13 років. А найбільше мене вразила історія, про дівчинку років 5, яка жорстоко знущалась і вбивала молодших дітей, отримуючи вочевидь при цьому насолоду. Сказати, що історії були жахливі, це нічого не сказати. Але суть в тому (і що мене сильно вразило), що більшість дітей, які вбивали, були свідками насилля в родині або його жертвами... Ясно, що у таких дітей існують величезні психо-емоційні проблеми. Це я до того, що жінка, яка допускає, що її чоловік-тиран б'є її або дитину, наражає свою дитину на небезбеку стати вбивцею. Парадокс, чи не так? Терпіти і прощати заради дітей, а тим самим вщерть зіпсувати дитячу психіку... І фінансові труднощі, які можливі при розлученні, це тааакі дрібниці, порівняно з цим. ПС. При цьому я дуже співчуваю жертвам домашнього насилля і ні в якому разі не засуджую нікого, бо як то кажуть "щоб судити про вчинок когось, треба пройти в його капцях не один кілометр".
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Це дуже добре, що jassystay тут написала про дітей, які мусять спостерігати за тим, як б"ють їх матерів чи їх самих. Мій батько бив мою маму не часто і тихо, без крові, він брав її за горло і товк головою об стіну. Вже потім мама мені розповідала, що причиною була ревнивість, невиправдана, правда. Мама час від часу жила окремо, забирала мене до своїх батьків у Львів- це були дуже щасливі миті мого дитинства, дідусь з бабусею мене обожнювали, а я- їх. Але потім тато приходив миритися, і ми знову жили разом. Як я плакала, коли мене забирали зі Львова. І мене бив- ви не уявляєте собі, як я його ненавиділа, маленькою мріяла, що я не рідна дитина свого батька, що, можливо, мене поміняли в пологовому будинку, і колись, мої справжні батьки мене знайдуть. Дуже страждала, коли незнайомі чи знайомі люди говорили, що я схожа на тата. З дитинства в мені розвивали почуття неповноцінності- мені, круглій відмінниці, завжди говорили, що мої оцінки незаслужені, били не часто, але дуже сильно. Шкіряним паском. Синякі були такі, що сходили аж за місяць часу. За дрібнички- розлила чорнило на килим, з"їла морозиво, коли мені строго-на-строго забороняли його їсти. Найгірше, що на зовні в нас була дуже інтелегентна сім"я- в батька 2 вищі освіти,він не пив, не палив, хороші посади, велика бібліотека. І ще мені було дуже встидно, що зі мною так поступають. Вже пізніше я зрозуміла, хто, насправді, мав би встидатися. Якщо чесно, я не могла зрозуміти, чому моя мама так зі мною поступала. Чому вона не заступилася за свою дитину? Якщо їй подобалися побої- нехай, вона доросла людина, але для чого було мучити дитину? Вже в дорослому віці я задавала їй ці запитання, відповідь була, що я все дуже драматизую, що я була вредна. От думаю, вона й справді так думає чи це своєрідний захист. Не зважаючи на все, я люблю свою маму,хоч і не розумію, але не батька. Вже зараз, мені вдалося його пробачити, мені його просто шкода. Тепер я знаю, чому він так поступав. Але таке дитинство стало мені своєрідним навчанням- я ніколи б в житті не вибрала чоловіка, який б"є чи кричить. Якби він підняв на мене руку, це сталося б в перший і останній раз. Не буду багато більше розповідати, мама ще й досі разом з батьком. Він і досі не може себе опанувати, кричить, розмахує кулаками, тільки битися вже боїться, бо мій брат набагато вищий і сильніший за нього. Ось така невесела історія. ---------- Додано в 00:47 ---------- Попередній допис був написаний в 00:44 ---------- Я не стала вбивцею, швидше, навпаки, я часто співчуваю людям, але так, мені довелося вчитися, як це - не кричати нa чоловіка, навіть, якщо мені щось не подобається. Але, на щастя, мій чоловік мене від такої поведінки дуже швидко вилікував своїм спокоєм і добротою.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Подивіться на цю ситуацію очима дитини. Я знаю про що пишу, бо сама виросла в сім'і, де тато любив підняти руку на маму. Так от, це життя в постійному стресі, страху, переживанні, що от зараз він зайде в дім і почнеться... Сиве волосся в мене почало рости ще в школі, нерви такі розхитані, що ппц. Я звикла, що всі конфлікти вирішуються криком і зараз мені дуже важко мінятись, але я працюю над собою. Часто кричу на дочку, можу іі шарпнути, потім вибачаюсь і знову собі наказую триматись в руках. Вчуся позитивному батьківству. Мені дуже допомагає чоловік. Він виріс, як на мене, в ідеальній сім'і і постійно своім прикладом показує, як треба себе вести. В молодшоі моєі сестри ситуація ще гірша. Вона в кризових ситуаціях впадає в страшну істерику. В юності, під час тих батьківських скандалів, я кидалась на тата захищаючи маму, а сестра просто скручувалась в клубочок в куточку і плакала. Мама теж заради нас дітей все пробачала, не хотіла повертатись до батьків, думала все зміниться з часом. В результаті все ставало тільки гірше. Тато сам іі залишив через 27 років сімейного життя і в нас у всіх зламана психіка, сильно розхитана нервова система. То ж варто не зберігати таку сім'ю, а розривати такі стосунки, тим самим оберігаючи себе і свою дитину.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... спеціально прочитала про їх тандем..мені здається їм обом подобалось таке знущання..особливо вразило, коли прочитала, що Рурк погрожував вкотре що щось собі зробить, якщо вона піде, і при ній відрубав собі пальця, а потім вони разом їхали в швидку його пришивати..дурдом..вона писала "він гасив об мене свій біль"..оце кльово. Зараз вона в шлюбі, має доньку, але вони з Рурком "не чужі люди". Мені здається, це психологічно хворі і залежні люди. До речі і Рурк виховувався в родині, де вітчим його сильно лупцював, вибивав зуби і т.ін. Отіс просто росла в родині, де всім було одне на одного начхати. таких от історій...купа. а в результаті - чи варто все це було?? Ви й самі відповіли. Мені здається, захисна реакція має передусім спрацьовувати (от як у сестри). Це дуже добре, коли люди з роками усвідомлюють весь той драматизм, і намагаються самі так не жити.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Дівчата, як же мені болить читати ваші дописи! Прямо ком у горлі... Перепрошую у всіх, кого могла зачепити моя фраза, що дитина, що є свідком або жертвою родинного насилля, може стати вбивцею. Звичайно, в більшості випадків не стає, бо ще є купа інших факторів. Для деяких, навпаки, це буде щепленням від проявів насилля. Але, як відомо, щеплення мають і побічні дії. А для деяких дітей щеплення мають навіть критичні наслідки. Те, що дівчата тут описали, підверджує, наскільки сильно страждає психіка дитини в таких випадках. Тому, якщо жінка дійсно передусім думає і піклується про дітей, то не варто терпіти систематичні побиття. Навіть якщо поза тим чоловік "золотий". Шкода, яка при цьому наноситься дитині нічим не скопменсується. НІЧИМ. Ніякі прогулянки, прибирання хати, ремонти і зароблені чоловіком гроші не виправлять наслідки того стресу, який переживає дитина в родині, де фізична сила є аргументом. Звісно, підромтаючи дитина стає більш стресостійкою. Наскільки я розумію, то чим менша дитина і чим сильніші прояви жорстокості, тим більші зміни в ставленні дитини до насилля. Відомо, що найінтенсивніше дитина вчиться в молодшому віці. Поведінка батькив записується в мозок, як норма і потім відтворюється майже автоматично. У випадку тієї 5-річної дівчинки, психологів вразило, що вона не виявляла ніякого жалю, сорому чи страху щодо своїх жахливих вчинків. Отже, для неї це була норма, бо вона змалку росла серед жорстокості.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... У мене схожа ситуація, теж працюю над собою, все частіше вдається опановувати себе, але коли не виходить, дуже потім себе за це картаю. Мене батьки не наказували ніколи фізично, але часто лаялись, і у мене крик спрацьовує на автоматі. Читаючи дописувачів вище, все рівно, складається оптимістичне враження, що кожне наступне покоління, все-таки у більшості випадків стає досконалішим. Когось били в дитинстві, але своїх дітей не наказує фізично, але зате кричить. На когось кричали, але сам старається цього не робити.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Ті, хто на власній шкірі відчув "прелесті" жорстокого виховання, будуть намагатись не допустити цього зі своіми дітьми. А от маю подругу, яка виросла в нормальній сім'і. Вона так кричить на сина і тлумить його по чому бачить, що жах і вважає це нормою! І що б я ій не казала, вона не розуміє, що такого поганого робить. Вона вважає, що так його виховує, бо інакше до нього не доходить
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... це одне й теж вона справді так думає, захищаючи цим себе від думок про те, що вона погана мати. Бо інакше треба визнати, що таки-так, погана, покаятись, змінити себе і своє життя. А це титанічна робота. а так, просто ви були "вредна", а всі решта в .... гррррр
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Ще і я вставлю тут свої 5 копійок. Нещодавно мій троюрідний брат став мені чужою людиною. Ми спілкувалися рідко, бо в нас велика різниця у віці (я на 11 років старша і донедавна він був зовсім дитиною), але особливо останнім часом, досить тепло. Рік тому він одружився, але все по порядку. Ріс він в сім'ї де тато нерідко прикладав руку до мами, не до каліцтва, але синяки часом з'являлися. Ззовні це була нормальна родина і, якщо чесно про побої своєї тітки я б і не здогадалася - про це мені розповів той брат, про якого йде мова. Розповів мені він свою історію 2 роки тому (тоді йому було 17 років). Зателефонував що приїде ввечері вгості ні з того ні з сього - виявилося йому просто треба було виговоритися і заспокоїтися. Того вечора він побачив черговий синець в мами на обличчі і не стримався - хлопчик виріс і кулаками дав зрозуміти батькові що маму бити не можна. Як він тоді мені розказував який батько поганий (цензури в тій розповіді було мало)... І от нещодвно (перед поминальними днями) я зустріла випадково брата з дружиною на цвинтарі - в неї розбита губа і синець на скулі. Чесно, мені так хотілося щоб брат мені збрехав що то не він, але у відповідь на моє запитання що це, він просто сказав - "заслужила". Я йому намагалася нагадати ті слова про його батька, які він сам тоді говорив, сказала що він зараз нічим не кращий. Він просто помовчав дивлячись на годинник, дав мені закінчити речення, нажаль в його очах я побачила тільки роздратування що я його повчаю, а потім сказав - "ну ладно, йду бо ВОНА в машині чекає" ВОНА - от і все ставлення до дружини виказане одним словом - дуже гірко. Тепер навіть говорити з ним не хочу, бо повчати - то беззмістовно, а поводится так ніби нічого не сталося - не хочу. До слова зараз братові 19, дружина на рік молодша - ну зовсім дитина, так мені її шкода, а братик, хоч засуджував батька, навіть кулаками йому пояснював що той неправий, а свою сім'ю будує ідентично.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Як мені шкода дівчат з дітьми які з таким стикаюсь... Я вважаю шо шоб не робила жінка (в розумних межах звісно ) чоловік не має права її зачіпати, бо якби то була чемпіонка світу з боротьби жоден з них не дозволив собі б таке... А про немає виходу.. Мабуть важко про таке говорити коли не ти в такій ситуації, але не потрібно слухати батьків, особливо якщо для них побиття це норма. З хати вони вас не виженуть(а якщо спробують то через суд відсудити свою частину і буде як жити далі), і то не їм страждати, а вам. Насилля ніколи не має бути виправданем, а на очах у дитини і поготів
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Дівчата,я уважно перечитала всі ваші дописи!Так,працювати над собою треба завжди,старатися контролювати свої емоції і т.д..Побиття не можна терпіти,але є різні життя і різні ситуації.Одна справа,коли подружжя гарно живе,люди люблять і поважають один одного,але раптом в сварці хтось схопив ляпаса!Так,це дуже боляче,але проходить час і людина починає зважувати всі "за" і "проти",подружжя починає працювати над собою і тоді ще не все втрачено!В моїй ситуації все по-іншому.3 місяці як ми не живемо і в мене період "ковиряння в собі".Я так любила свого чоловіка і так хотіла,щоб він мене також любив!Грубо кажучи,наша ситуація:мала таку необережність матюкнутися до випившого чоловіка(він не алкоголік),побив до крові,я йому манелі спакувала,пішов і навіть оком не кліпнув!Потім в малого і в мого тата ДН,прийшов,до нього всі нормально ставились,ніхто нічим не ображав.І перед тим як йти додому таким зухвалим тоном:"Ну якшо хочеш,то ладно!Дам тобі той другий шанс,в грудні,якшо захочеш переїдеш до мене на квартиру!А нє-до побачення!Я такий,який я є і мінятися не збираюся!А ти собі вирішуй,а то я бачу то ти сім*ї не хочеш".І тут я обалділа ......Це було єдине,що він мені сказав за всі 3 місяці після сварки!Я навіть банального "вибач" не заслужила?Потім моє ДН,ми з малим в той день мали видаляти аденоїди,прийшов такийв лікарню і "З днем народження" і більше в мою сторону навіть не дивився!От і на моє ДН мені як зірвались сльози,я виплакала все наболівше і аж тоді мене трошки відпустило!Але найбільше нервує те,що находяться такі екземпляри,які кажуть "Ну він ж тебе кликав на квартиру,а ти носом крутиш!Докрутишся до того,що піде з другою кобітою жити,а ти залишишся з дитиною нікому не потрібна")))))))))))Я також собі ціну знаю!Я завжди йому була господинею,коханкою,люблячою і ласкавою дружиною!а до мене,як до жінки, віддачі не було........Він ніколи зі мною не ділився ніякими проблемами,не було в нас якихось простих балачок на кухні за чаєм,не було тепла з його сторони,тільки холод....Що я зрозуміла,за свої 26,то це що краще бути одинокою самій,ніж бути одинокою з кимось
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... Ви все правильно кажете і ви все правильно зробили. Але бажаю Вам, щоб одна ви не почувались одинокою, знайдіть в собі оце відчуття жіночності і внутрішнього щастя - відпустіть його подумки. Він Вам припідніс дуже болючий життєвий урок - надскладний, але дуже повчальний, перегорніть сторінку і йдіть далі. Ви станете щаслива без нього, щаслива у душі, і або зміниться його ставлення, або прийде інший який Вас щасливу зробить ще щасливішою. Ви все робите правильно, і взагалі ні за що себе не картайте.
Відповідь: ...Прийде додому жiнку б'є... MamkaPamka, я Вам таке хочу сказати. Вважайте, що він Вам зробив такий подарунок на ДН! Він показав свою суть і своє справжнє обличчя. Самі ж пишете, що виплакались і стало легше. З Вашого допису відчувається, що Ви себе любите і поважаєте. І вірете в своє щастя з ним або без нього. Отож, це Вам Бог помагає. Інколи, щоб почати нове щасливе життя треба пережити серйозну кризу. Найкраще, що Ви проаналізували ситуацію і вже не дозволите з собою так поводитись. Це читається між рядками. Щастя і удачі!
Агресивний чоловік Хто має досвід з агресивними чоловіками? І чи це можливо приборкати? Чоловік буває агресивним в деяких ситуаціях, особливо якщо справи йдуть не по його( Але мені є страшно, бо це вже неодноразово його "настрій" перекидується на мене.
