Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Так, чоловіків в основному не пускають до того місця, але якщо морально підготований, чи лікар за освітою, то може і туди підійти, чого б і ні?)) За такою аналогією, чи треба чоловіку зайвий раз показувати, як ви рвете, стогнете чи ще щось таке? Такі стани навіть собі не хочеться споглядати)) То життя, і всяке буває, але спеціально щось таке показувати? У багатьох чоловік не був на СП, і питань по догляду і допомозі не виникало ніяких) Та основне, що чоловік має свідомо йти на цей процес, знаючи всі нюанси, підтримувати жінку, і щоб потім після розмови на роботі не викликали ніяких таких сумнівів, як форумлянка писала. Я і про це теж писала (оті реклами прокладок і свічок від гоморою, наприклад), та і те що в Америці зараз робиться далеко не все добре От і ще до всього жінці треба буде тепер "відтворювати загадку". У всі віки важливою складовою жіночності була саме жіноча загадковість, якась інтимна потаємність жінки. Думаєте то так тепер просто відтворити загадку, якщо показано все що треба і не треба? І те що хтось "проговорився" і все стало зле, чи не "проговорився" і теж стало не так, свідчить скоріше про внутрішню неготовність таких чоловіків до цього. Та думаю тепер спільна праця над стосунками може все налагодити (і тепер точно форумлянці треба буде проявити і жіночу мудрість, і загадковість-заодно "прокачає ті риси) може щось і покращиться навіть і стае ще краще, чого треба сподіватись. І так, чоловіки говорять і пліткують про все не менше за жінок)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Про загадковість і неприємний вигляд - це для мене з розряду того, як дехто без макіяжу і зачіски не показується чоловіку. Для мене чоловік - найрідніша людина. Хто ж мене ще підтримає у важку фізично хвилину. Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Це трохи інше) Навіть не знаю таких хто чоловіку тільки б "при параді" показувавася, чи при застуді чи отруєнні ховався)) Ми всі живемо поруч, декого затягує рутина, а ще зайвий раз таке показувати? Та якщо чоловік настроєний йти, і ви б так хотіли, то звичайно варто йти з ним, і сподіватись що все буде надалі добре. І у багатьох так і є, та треба памятати що є багато випадків коли не все потім так як хотілось (але тоді певно хтось завищував сподівання, а хтось був банально не готовий до того).
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) таково говорила-писала, а от якраз питаю в брата: ну як тобі вже другі спільні пологи? Інші відчуття, ніж при перших ( коли ще не знаєш реальності ?. Відповідь "геніальна": ти знаєш, якщо чесно, то я так і не зміг зрозуміти отого "приколу" СП. Ще можу зрозуміти період перейм, але і тут власне у плані медичної допомоги- я не можу допомогти. Хіба морально бути присутнім і відчувати свою безпомічність , бо я не можу на себе ту біль перейняти. Якщо що, то був би і при наступних, бо цього потребує дружина, але особисто для нього- це є тим, що має залишатися за певною інтимною гранню в народженні.І це не виключає можливості разом розділяти перші хвилини після народження. Ось так. До речі, каже, що серед його друзів ( а це все вже чоловіки старше 30-ти, практично усі були присутні при СП, але в чоловічій компанії чесно зізнаються, що багато хто насправді волів би не бути присутнім ( не через небажання, а через інші речі, до яких виявилися неготові) і зайти в пологову залу вже з народженням малюка. Йшли всі свідомо і ніби готові морально, але опосля у багатьох залишився "свій осад", про якій ніколи не зізнаються дружині це вже геть інша "опера", яка до СП не має відношення ---------- Додано в 00:10 ---------- Попередній допис був написаний в 00:05 ---------- але раніше на пологах могли бути присутні в кімнаті роділі лише жінки . Чоловік допускався лиш з народженням дитини. Присутність чоловіка допускалася лиш в окремих регіонах або коли пологи тривали дуже дуже довго і повитуха застосовувала певний обряд, який міг прискорити їх- тоді чоловік приймав участь в цьому обряді. Я питала в своєї свекрухи про те, чи допускався чоловік на родах тут ( бо у них в родині до кінця 60-х років всі народжували тут у Львові вдома лиш з повитухою), то вона казала, що ні.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Теж хотіла це сказати. І не всі чоловіки дружинам про то прямо взагалі скажуть.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Це з розряду "принцеси не какають". А шо тут такого? це життя. Я свого чоловіка всякого бачила і це не проблема. Так часо як і він мене. При токсикозі і тазік приносив, бо я дійти не могла. І це не рутина, я не ходжу по хаті в задрипаних штанах, це життєві трудності, які ми пройшли разом і це зробило нас ще сильнішими, я почала любити чоловіка ще більше, як і він мене. Взагалі, в кожного свої погляди,так само як на грудне вигудовування чи спільний сон з дитиною. І якшо для жінки чоловік в пологах не буде тою підтримкою, то так дійсно краще його не брати. Мій чоловік був моєю опорою, коли я на родах казала шо все, я більше не можу.І він ніс мене до палати, після пологів, коли я була не в силах йти. Чи можу я після цього не любити його ще більше? Я знаю шо для нього це був стрес, але і він в курсі всього шо мені прийшлося пережити, тому наприклад зараз немає жодних непорозумінь і тиску з другою дитиною.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Сніжна, я в курсі, що раніше без чоловіків народжували і я вважаю це правильним, але народжували вдома. У пб чоловік відіграє роль шматочка дому. Це може бути й інша людина з дому. Але у мене нема такоі, бо ж живемо з чоловіком окремо від батьків-сестер... Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) тут дві різні речі: бачити фізіологію, притаманну для обох статей , і бачити фізіологію, яка для чоловіка не придумана природою і яку він відчути не може. І чоловік при цьому підтримує дружину, ну але не може він перейняти на себе певні речі, і від того йому теж несолодко. Це з розряду- "най йде, бо це життя". Теж такий випадок із СП моїх хороших друзів, коли у дружини перед пологами почався пізній токсикоз, пологи екстренно викликали , а під час пологів на потугах їй геть стало недобре. Чоловік був весь час поряд, але він після казав, що так паршиво він себе ніколи не почував- і навіть не від видовища, коли на потужному періоді, за перепрошенням, жінка какає в прямому сенсі проносом потоком аж на стіни палати ( а в туалет вже не пускають, бо потуги починаються)і паралельно рве далі ніж бачить ( бо в неї ацетон ще зашкалював), а від того відчуття безпомічності. І навіть відчуття вини з являється . Може для когось це і нормально, але , можливо, не були дурими наші предки, коли на пологи ( за окремим вийнятком)пускали лише жінок. В більшості випадків процес народження для чоловіка мало лишатися тим "таїнством", яке неосяжне. Може дійсно, якщо потрібна підтримка, інколи краще брати маму-подружку-свекруху?
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) я родила "гарно", якщо можна так сказати. стогнала сексуальнно, акушеркам анекдоти розказувала, а в лікаря постійно допитувалась, "як він після своєї роботи із жінкою своєю спить?" (ну то мого чоловіка дуже цікавило), не рвала і поносом не какала))) Тому нічого аж такого мій чоловік не побачив. То першого разу. А от коли він був вдруге присутній на СП і я відчувала, що мені вже геть зле, що я зараз не знаю, що буду робити: чи ричати, чи ригати... То я попросла його вийти. Ну він вийшов і за хвилину я родила. Але я ту хвилину таким нелюдським голосом кричала, що на попередніх пологах такого і близько не було. І от я би зовсім не хотіла, щоб чоловік бачив, як я кричу і мучусь. Коли я ше можу контролювати себе -- будь зі мною, ні -- то я не маю бажання знущатись над чоловіком. Чоловік має бути сильним, а тут він як має себе почувати? Якимось немічним, ні на що не спроможним? А що до того, що після СП чоловік більше любить дружину чи цінить її, то не про нас. На нього пологи ніяк не вплинули, як тут хтось писав: "незацінив". Усім розповідає, що "нічого такого". Тільки тішиться, що першим дитину побачив. Ну і дітей любить однаково і ставиться однаково, як до тих, кого "родив" так і до тих, кого не "родив". А от маму чи подругу я б однозначно, що не брала. Мама своє вже відродила. Навіщо їй ще раз той стрес? ---------- Додано в 21:40 ---------- Попередній допис був написаний в 21:38 ---------- тут варто додати: куди вже сильніше)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Так вже тут сто раз писали ще це не те саме, м'яко кажучи)) Тобто ви усвідомлюєте що це для вашого чоловіка був стрес? Може тоді це не для нього? А що мається на увазі під "нема тиску з другою дитиною" - не хоче більше дітей після побаченого наразі? А на рахунок допомагання, то наприклад, є повно прикладів коли чоловік заходить одразу після народження дитини, і одразу має добре налаштування щодо допомоги жінці з дитиною, і це сповна це все робить.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Давайте розрізняти побачене та пережити, мій чоловік пережив зі мною важку вагітність і важкі пологи(не какши по родзалу а 12 годин важких схваток), тому так, наразі я не націлена на другу дитину і він переживши це все зі мною, мене розуміє. Ше раз наголошу, не тому що він налякався побаченого, а тому що побачив шо я,його кохана жінка пережила і шо це важко. Якраз побачене то була повна дурня, блін, народ, та чоловіки на фронті служать, бачать руки і ноги відірвані, і кишки на зовні може хватить вже з чоловіків робити слюнтяїв? "Ой, від побаченого чуть не вмер", та ппц. Звичайно, шо якшо какашки по родзалу літали то можна подумати про те, щоб чоловік зачекав в коридорі, але без якихось аксцесів особливих чоловік спокійно може винести роди. А і ше про наших пращурів, типу в них не присутні були чоловіки, ну так вибачте в них і при місячних не можна було в церкву заходити, і жінки сиділи вдома а не на роботі гроші заробляли, ну то шо будемо робити? Все, в дискусію більше вступати не буду, бо нема шо доказувати, мій вибір за те шоб в сімї було "ми", а не ти і я. Ваша позиція мені чужа, впринципі як і в деяки інших принципових темах.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Ой, дівчата. Маму таки на пологи брати трохи жорстоко. Бо вона реально то все через себе пропустить, і буде почуватися безпомічною. Ситуаціі різними, звичайно, бувають, але мамі таки краще того не бачити. Я взагалі тішилася, що пологи почалися вночі і на ранок я вже народила і дзвонила батькам, що нородився внук.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) саменькі були чи з чоловіком ? ---------- Додано в 21:19 ---------- Попередній допис був написаний в 21:19 ---------- я теж такої думки. Хоча для жінки бути присутньою -це більш природньо.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Це дуже влучно написано. Ясно, що мама буде переживати і не будучи в родзалі. Я, коли перший раз їхала в роддом хотіла взагалі нічого батькам не казати, щоб не переживали. А як тільки все закінчиться, - планувала їм подзвонити з радісною звісткою. А мама відчула і сама примчалася в пологовий. Тим не менше, думаю, що краще нехай мама переживає за межами, а пологи вже візьміть на себе. Потім їй зможете пожалітися (якщо буде така потреба) і вона, як ніхто, Вас зрозуміє і підтримає.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Зі слів лікарів (та й в медичній літературі є), то чуть не кожна друга породілля какається, і вони до того привикші вже і їх тим взагалі не здивуєш, ставляться до того просто як до роботи. Спогнозувати як і що буде неможливо. Колись от клізми ставили, тепер це не практикують. Це не значить, що всі там какають по стінах, але при потугах дуже часто таке буває (найчастіше є невеликі "аварії", які акушерка просто витирає в процесі, і жінка може навіть не знати що там робиться), і таке як ви пишете теж буває. Також чула що доволі часто рвуть жінки, і крові там немало. Якщо стояти біля ніг, ве це наблюдати (а з тих міркувань чоловіків туди не дуже й пускають), то звичайно, що може виникнути почуття безпомічності, жалю, і провини. Не всі про то потім скажуть, але що подумають, які асоціації сформують в підсвідомості? Не буду сперечатись, що є мудрі, сміливі і розуміючі чоловіки, і лікарі-чоловіки (он скільки хороших чоловіків акушер-гінекологів є, і дружин, і дітей мають, і щасливо живуть, але то лікарі з величезним досвідом роботи), що то просто і адекватно сприймють, але багато інших, не підготовани? Дехто навіть на потугах не може витримати, не те щоб на "основний процес" дивитись. ---------- Додано в 23:41 ---------- Попередній допис був написаний в 23:38 ---------- Ще наш один знайомий завжди хвалиться, що сам пуповину перерізав) То їм цікаво, але на найскладніші моменти їх не пускають дивитись)) ---------- Додано в 23:48 ---------- Попередній допис був написаний в 23:41 ---------- Трохи собі самі перечите) Кажете що побачив як вам було важко, от і не хоче повторення, може має навіть почуття провини тепер, таке буває. ---------- Додано в 23:59 ---------- Попередній допис був написаний в 23:48 ---------- Думаю на останньому найскладнішому періоді пологів не варто мамі бути присутній, це справді складно буде їй бачити, то вже робота жінки і лікаря. А рідні хай заходять одразу після всього, імхо)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) моя теж примчалася. нє, перед тим вона зідзвонилася із чоловіком, який теж десь чемно чекав і він їй повідомив, що я " в процесі". То моя мама собі поставила "критичну точку"- якщо я до тої години я не народжу, то вона топає в пологовий. І притопала саменька вночі в 4 ранку .і сиділа в приймальному внизу і чекала на результат. Потім її підняли вже в родзал до мене опосля. Мама розказувала, що коли вона мене родила, її свекруха ( моя бабуня) , з якою вони тоді спільно проживали, примчалася в пологовий і всі пологи проплакала внизу від хвилювання ( а там тривало дуже довго). Лікарі з приймального потім мамі розказували, " як же ваша мама за вами побивалася і переживала, так ніби сама родила". А коли почули, що то свекруха- були в ауті ( мабуть, на їх пам яті то була перша свекруха, яка так за невістку в пологах переживала)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) О, в мене мама коли сестра народжувала теж плакала. Бо то в день було, і вона передзвонила як справи, а там вже пологи повним ходом. То я після того все думала хоч би вночі ))) Сніжна, я з чоловіком народжувала, чесно, навіть не знаю як би я без нього. Правда, він мені потім сказав, що розраховував на більш криваве видовище ))) а воно якось так все акуратненько вийшло. Ну і не шкода йому мене було, то вже теж потім признався ))) каже ну поболіло трохи, ну шо ж. Хоч мене дійсно не так вже і боліло, незважаючи на стимуляцію. Але рипіла я славетно, аж соромно.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Дівчата, а ви своїх чоловіків якось готували до сп? Бо я якось думаю: може то показати йому відео Школа Народжувати або ще якесь? Щоб хоч приблизно знав, як поводитись, чим допомогти, якщо треба буде...
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) У мене питання присутності мами на пологах відпало одразу, мала інцедент, мені зашивали руку і мама була поруч в процесі, вона бідолашна по стінці сповзла в той момент, хоча було якихось 7-8 швів.. А на пологах лишніх переживань я не хотіла
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Я свого чоловік не готувала, фільму не показувала, лікбез не проводила. Спочатку спитала чи піде, сказав що так. Сходили на одноденні курси для батьків, там де все в купці розказують при церкві. З курсів він вийшов нормальний, а я ревіла шо корова, бо коли пупсу міняла памперс, то він в мене перевернувся і впав, мій висновок- з мене мама не буде) Імхо, до пологів треба самій готуватись, морально і не стидатись побільше читати. Чоловіка не підготуєш, бо сама не знаєш що тебе чекатиме. І шкодувати чоловіка неварто, то є праця, важка жіноча праця, але без допомоги чоловіка тут складно обійтись. Я вірю в жіночу інтуїцію, от як відчуваєте, так і робіть.
