Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) ой, я певно часто буваю неадекватна і вигляд не завжди парадовий, бо щось чоловік не дуже багато нового в мені побачив на сп))) а щодо самого перебігу сп то думаю багато чоловіків переживають і хвилюються, але вони ж таки чоловіки, а не діти ми так мало фоток поробили(
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) до цього приємного моменту першої зустрічі- ще ціла дорога , інколи в добу. І не кожен чоловік її витримує. Тому для деяких чоловіків якраз варіант першої зустічі- і найоптимальніший . Одним словом- якщо самі дійсно потребуєте підтримки на пологах- переконуйте чоловіка бути разом. В крайньому випадку- не зможе-не буде витримувати- вийде ( але тоді і не ображайтеся). Якщо не маєте потреби бачити когось коло себе- значить можна тоді розділяти вже радість "першої зустрічі" спільно ( наприклад, я не потребую нікого бачити коло себе на пологах. Тому мені було найкращим варіантом, коли маму і чоловіка підняли до мене в родзал вже після народження . І точно так само маємо перші фото.На пологах групи підтримки мені би лише заважали- я не хотіла ні пити, ні скакати, ні масажів, ні щоб за ручку тримали, ні щоб підбадьорювали і т.п. Контакт з медперсоналом я і так сама завжди мушу тримати і нікому не передоручати "слідкування". І якби усі 17 годин пологів хтось із них був присутній- то що би робили-сиділи і спостерігали як мене плющить? ). Від цього ніхто в нашому конкретному випадку нічого не загубив. Але при цьому всьому усі інші в нашій родині за останні роки-народжували з чоловіками і по іншому для себе теж не уявляють. Кому як підходить
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) звичайно потрібно індивідуально підбирати хто коли як і чого присутній на пологах суперечки йдуть швидше про те, що для одних це суто муки і негарна жінка, нащо чоловіка, а для інших обовязкова підтримка і щасливі миті ясно коли високі ризики то не до урочистостей я от на наступні пологи вже собі визначил що мені потрібен хтось проінструктований, щоб приймав рішення, бо я була як під наркотиком) іпитали чи можна мені вколоти окситоцин після народження, то я з улибочкой махнула рукою, "канешно, то ж у вас в протоколах пише, коліть собі, робіть собі що хочете", я така безтурботна, зараз думаю то було лишнє, перестраховка персоналу тобто не кожна жінка може тверезо спілкуватися з персоналом, я от теж йшла з твердими переконаннями
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Та що тут такого, все ж індивідуально, зрештою. От у нас один знайомий був на пологах двох своїх дітей, і знімав то на відео)) А ще погоджусь, що моральна підтримка, розтирання спинки, все ж важлива, щоб хтось з близьких був. Якщо чоловік реально цього хоче і жінка (в першу чергу жінка), то чому б і ні? Я, наприклад, в родзал могла йти з чоловіком чи з мамою, та вибрала маму, і о вона на останніх потугах вийшла (сама лікарка порадила), пологи пройшли легко, та мені було важливо і приємно, що біля мене рідна людина, мама, що сама знає що таке пологи, і заспокоїть, і попити подасть. Чоловік був поруч, чекав, і увійшов одразу як мала народилась і її приклали до грудей. Навіть фотки прямо з родового крісла з мацьопою маю)) Якщо допомагає чоловік - то теж добре, і підтримка є, але поміж ноги його заглядати навряд чи пустять. А ще багатьом взагалі краще самому народжувати, без мамів-чоловіків-сестер-подруг. Жінка найкраще то відчуває, як саме їй буде комфортніше, і так і має робити. Та лікарям на то вже давно "фіолетово")) До речі, той знайомий що на відео все знімав теж був лікар)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) мій перший раз йшов тільки для мене, і нічо, не пошкодило. Він зробив все і навіть більше. Жодних ні тоді ні потім закидів. На другі вже точно знав для чого він там потрібен. Не ставлять, вони самі туди йдуть ))) Нічого не пошкодило жодним аспектам сімейного життя. ну власне коли жінка не хоче чоловіка на пологах з таких міркувань, то це дуже логічно. І я вважаю, що на любов до дружини і дитини це не впливає. А як з якихось надуманих причин, що не захоче... то теж не треба, треба спочатку тараканів в голові потравити )))
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) оце ти правду кажеш, я теж на всьо погоджувалася, хоча мала до того свої переконання. Але якщо би брати когось для того, аби тверезо говорив з персоналом, то точно не чоловіка би брала, бо він ще й мене переконував, що якщо кажуть , що треба, значить треба. ---------- Додано в 10:01 ---------- Попередній допис був написаний в 10:00 ---------- ага, мій вже по всьому сказав, що було дууже важко . Я питаю-чому? Невже так страшно було? А він каже-нє, дооовго :D. Ну ми приїхали в пологовий вночі, а народилися о 16:05, то без сну ніч, день, без їжі трохи важко. ---------- Додано в 10:03 ---------- Попередній допис був написаний в 10:01 ---------- а я от навпаки не знаю , що би ті години сама робила. Чоловік і за руку тримав, і спинку масував, і просто був поряд. Особисто мені то було дууже потрібно.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Я була завжди за СП, чоловік теж. Його конкретніших думок я не знала, та якось не хотіла детальніше копатись. Пологи почались вночі, коли я лежала в патології, тоді проскочила думка, що може не варто йому звонити, а вже зранку зазвоню і потішу) чого так подумала? Згадала, як їздили йому видаляти зуб мудрості, як зле йому було від вигляду крові, а ще як здавав донорську кров, теж хиженько йому було... Завагалась, але таки подзвонила, було пів першої, чоловік відповів відразу. Каже, що відчував і того не спав) хоч завжди скоро йде спати) Його підтримки мені було достататньо, я передихувала перейми то на м'ячику, то спираючись на чоловіка. Ні масаж, ні додаткові розмови мені не треба були. Останні години були щось з розряду медитації, він сидів збоку, я дихала на м'ячі, а акушерка в'язала шкарпетки) Під час потуг він не виходив, стояв біля мене, припіднімав за плечі, щоб мені легше було тужитись. А коли він сказав, що вже видно голову, і вона має темне волосся, так додало сили, що за дві наступні потуги народилась наша красуня, 4500 і 56 см) Тепер коли його питають, як то було, то завжди відповідь одна, це щастя і важка праця, а ще бажання повторити то все ще не раз)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) ну от ще один доказ того, що навіть коли люди погано сприймають кров і тд, то на пологах реагують інакше тобі то не заважало?))) мені страшно таке мішало, або будьте непомітні або виходьте)) ---------- Додано в 13:51 ---------- Попередній допис був написаний в 13:46 ---------- а мені думаю чоловік би в тому плані був ліпший, але я свого не муштрувала щодо деталей, він хіба знав про уникнення стимуляцій, епізіо і ще щось там)) а от мама точно би була як твій чоловік, та й взагалі вона от власне поводилася класично як деякі чоловіки (не піду, не буду, не зможу) власне через те що дуже сильно переживала за мене, ну і які там рішення, довірилась би лікарці на 200% хіба би вже вийшло так що в когось невідомого народжуєм, то може на 90)) ---------- Додано в 13:52 ---------- Попередній допис був написаний в 13:51 ---------- ну ви би наступні гіпотетичні пологи хотіли все так само чи щось міняли?
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) то теж індивідуалне сприйняття. Моя акушерка, завернувшись у плед разом з ілкарем, просиділи всю ніч на сусідньому тапчані і обговорювали побутові речі. А на весь 4 поверх родзалу неголосно, але грала музика ( ніч і Боярський співав . Видать, щоб медперсонал не поснув на чергуванні . Але мені то ніц не заважало- вони все тримали під контролем, вчасно реагували ,але між тим- обговрювали своє ( ціни на базарі, шашлики на природі).. А моя братова при перших пологах з тією ж акушеркою дратувалася, що та читала якийсь журнал. Але ж теж- вона все тримала під контролем, але не повинна кілька годин фукати біля роділі. Її завдання- контроль і вчасна реакція. Вийти? Та може і вийти- деякі акушери так і робили. Але тоді декому це теж не подобається- пишуть, що нікого коло мене не було і чоловік мав бігати і шукати. Акушер не може підлаштовуватися під кожного. Зрештою, якщо її присутність напрягає- можа попросити залиштися самій. ---------- Додано в 12:08 ---------- Попередній допис був написаний в 12:06 ---------- клас ( без сарказму- для мене це абсолютно нормально).
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Щось схиляюсь до думки, що спеціально б чоловка не брала, хіба би сам дуже хотів йти. А він і тоді казав - як хочеш, то піду, як ні то ні, та й у нас з ним схожі погляди (тобто розуміється що то природній потрібний процес, і кожен чим може ттим допоможе, а чи бути присутньому чоловіку вибирають у кожні сімії по своїх особистих побпжаннях) . Ну я виріила так, і не жалію. Потім думала: і нашо йому бачити як ти мучишся? Що то доброго дасть? Але як є хтось з вами близький, то думаю добре. Хоч навіть і тільки з лікаркою можна було справитись, може навіть тоді менше себе б жаліла, бо лікарка була "людина діла, конкретна така")) І дуже рада що одразу після народження всі зайшли, і мама, і чоловік, і сфоткали малечу (а вона виглядала одразу такою великою, з волоссям, чіткими рисами обличчя).
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Стосовно «страшного видовища» мені мій муж після пологів сказав що «коли телята родяться в корови «там» все набагато страшніше виглядає і крові більше» (ага, він в мене хлоп сільський, «підготований» виявився), коли я мало не забила його за те що порівняв мене з худобою, то уточнив що за мене він переживав значно сильніше. А якщо серйозно, то сказав що зрозумів яка то тяжка праця – пологи і що якби сидів і чекав вдома, то б точно посивів. На бажання ніяк не вплинуло – ми ще додому з пологового тільки приїхали, а він вже випитував «коли то вже можна буде»? Мені психологічно легше було коли чоловік був поряд. Окрім того він тер мені поперек, тягав за мною крапельницю (бо я разів 10 бігала в туалет), кликав акушерку і т.д. На наступні пологи я, напевно, змогла б піти вже сама (якби раптом не було на кого Влада лишити), але разом би було краще і якось спокійніше
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Не, то просто йому себе шкода, від вигляду крові він тільки своєї мліє))) Я якось абстрагувалась на час пологів, головне ніхто щоб не заважав. Але і сама бути не хотіла, тобто я знала, що є акушерка і чоловік, і як треба вони поможуть, чи не дай Боже, щось піде не так теж зреагують, але решта часу я була в собі. Пам'ятаю, головне дихати, не затримувати подих, не затискатись і відпускати схватку. А і ще, думка про те що сильніше ніж я то можу пережити, мене не може боліти.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) в пологовому я нічого взагалі не чула, але власне може не встигла, бо по приїзду до пологового незадовго народила, хіба мішала купа персоналу на потугах, там мені треба було тільки акушерки, чоловіка час від часу) а от вдома на переймах всі мені заваждали, навіть як щось робили в інших кінцях хати) хіба от мама ненапряжно тихенько займалася пранням))) ну бо в мене какбе звязок з космосом, а тут якісь приземлені штуки а от чоловік вів себе ідеально, як офіціант в дуже дорогому ресторані, помагав тоді коли треба))) може то мені ще так здалося, але бачу статистику, що чим стрімкіші пологи породілі в більшому тумані, ти більше гормони скачуть а чим довші пологи тим жінки якось при свому розумі моя знайома приміром має слабу родову діяльність, там ні час, ні стимуляції не помагають, мусять кесарити (вже то роблили коли реальна загроза життю дитини зявлалася..) то вона взагалі дивилася на мене як на ненормальну після пологів і наступні тижні, бо сама нічого подібного не відчувала
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) ой ні-ні, мала пологи більше доби, то на мене стимуляція діяла просто жахливо, була на грані свідомості-несвідомості (такий стан, що от зараз відключишся, але шалений біль не дає того зробити), все було в якомусь тумані і тоді якихось зважених рішень приймати точно не могла, взагалі всі фрази до мене доходили десь як на третій день до жирафи дівчата, я думала, що на всіх так стимуляція діє, а пізніше мені жіночки розповідали, що досить терпимо себе і з стимуляцією почували. я себе терпимо почувала до стимуляції, а з нею - повний капець. від чого то залежить стан жінки під окситоцином? знову таки больовий поріг? чи ще якісь фактори?
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) [nick="Gloria Tempus"]Gloria Tempus[/nick], в мене було то саме, між п4реймами я відключалась, в мене було враження, що я як під дією наркотиків, мною колихало, а чоловік тільки мою голову ловив.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) мабуть, більш психологічне. Больовий поріг в мене нікудишній. І під стимуляцією плющило конкретно. Але була при повній пам яті і навіть всі показники тиску, який мені бігали міряли пам ятаю. Хронологію пологів по годинам можу розписати Хоча, якраз якби коло мене був чоловік, може би кисла, бо тут вже психологічно частково на нього покладається відповідальність. Тут якось сам організм тримав мозок " в тонусі" . п.с. плюс врахуйте, що під час стимуляції вводиться наркотичний ще анальгетик. А від нього власне стан "півпритомності" у багатьох ( це вже залежить від того, як який організм сприймає анальгетики і обезболюючі- на кого не діє чи діє слабо, а хто добре піддається)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) От читаю вас всіх, читаю. Для мене чоловік ні на хвильку не був зайвим, не напрягав, просто був поряд і я почувалась так впевнено і класно. Правда, пробули ми в родзалі неповних 3 годинки, але присутність його для мене була просто колосально помічна. Настю я родила 4 січня, поряд крутились акушерка з санітаркою. Як зараз пам'ятаю, болить, очі на лоб лізуть, а ті Святвечорове меню обговорюють, й не схопишся за плече чуже, й не подихаеш комусь в лице а на других подогах з чоловіком я була якась спокійна, впевнена, свідома. Ай, ну його, не? Народжу сама
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) я мала на увазі коли нема втручань, щодо стимуляції то вірю
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) чоловік був зі мною обидва рази. і бачив з "обох" сторін. ніякий потяг не зник. мені потрібен був дуже. і сам радів, що бачив як народжуються доці. я так думаю, що раніше жінки народжували вдома і приходила повитуха. тобто обстановка була рідна. а тут вириваєшся в чуже місце і ще й нікого рідного поруч. як тут можна спокійно народити? тому в пологовому без чоловіка ніяк. а вдома можна. але він потрібен був як помічник: подати-принести, бо я не могла пояснити, де що брати, бо перерви між переймами були кількасекундові.
