Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я в такому віці читала книжки на зразок "звідки я узявся", а якби тоді були телефони з можливістю переглядати відео на ютюбі, то 100% знайшла б і дивилась. І так, я б не хотіла, щоб мої батьки про це знали, бо в мене ніколи не було з ними довірливих стосунків. Більше того, в мене аж у 14 років спитали чи я знаю звідки беруться діти. А дуже відому книжку "Дівчинка, підліток, дівчина" я примудрилась прочитати за пару років до того, як моя мама її мені дала

У чоловікової сестри десь у неповних 10 років почались місячні. Звісно, в дитини був переляк, бо вона не зрозуміла що це таке і звідки кров. А батьки, швидш за все, планували теж чекати до 12 - 13 років

Ну і якщо вже склалась така ситуація, то варто пам'ятати, що на дитячу психіку впливає не стільки побачене на відео, скільки імовірна або реальна реакція батьків.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

та от власне, що я зовсім не знала що саме вони там дивились на телефоні, коли пробувала його забрати і вияснити це...А вияснивши, навіть не знала як себе поводити, розкритикувала доню за те ,що мені просто зразу правду не сказала.

100% з вами згідна.
Треба правильно настроїтись і поговорити з донею багато про що, поки вона не взнала це від чужих людей або з інтернету.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

дівчата, вже і не знаю у яку то темку писати. дуже потребую поради, бо я вже стаю такою нервовою і геть не позитивною мамою...((( Я вже просто не знаю, як говорити зі своєю дитиною. Останнім часом у нас досить скланий період, оскільки з появою меншого у старшого почали проявлятись ревнощі. Звичайно, я намагаюсь проводити з ним багато часу, бавитись, гуляти ітд. Обіймів і поцілунків у стосунках у нас завжди було реально багато. І я усвідомлюю особливо потребу в тому зараз. Але проблема в тому, що малий ніби відштовхує мене. У мене таке враження, що мені потрібно добиватись його прихильності чи що... З обіймів він виривається, може бити мене. З ним стало важко розмовляти, він на усе відповідає "ні", дуже часто з криком. Коли з ним розмовляєш, він белькоче щось незрозуміле, якісь дивні звуки. Хоча НІКОЛИ раніше так не белькав. Таке враження, що він просто навмисно "клеїть дурника", роблячи вигляд ніби нічого не чує. І так безліч разів на день.
Далі, збори на вулицю перетворились у якусь каторгу для мене, бо переконати його одягнутись - це просто щось, що триває дууууууууже довго. А якщо врахувати, що потрібно і меншого зібрати і вибратись... Це все теж супроводжується криками, аналогічно, як і вкладання на сон, обідній чи нічний.
У мене таке враження, що він став якийсь некерований і я не маю на нього ніякого впливу. Поговорити з ним як раніше і переконати щось зробити дається важко...
Вчора істерика з дикими воплями на пустому місці тривала хв з 20...

Як реагувати на таку поведінку? як розмовляти? що робити???
почала читати книгу "Діти з небес" і перечитую темку з самого початку. Але дуже хотілось би почути якісь поради, бо я дуже в такі моменти закипаю...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

читаю і згадую себе, я вже хотіла звертатися до психолога....
у нас цей період адаптації/ревнощів тривав 6міс, перші 3 то був ужас(
Ревність проявлялась саме оцих неслуханням і переченням у всьому, то є дуже важко, я просто закипала, але коли себе не контролювала, то зверталася до чоловіка. Треба говорити-говорити-говорити, деколи дуже строго, деколи давала по попі, хоч це і не правильно, але її приводило до тями, хоча молодшій вона ніколи нічого не зробила, вона дуже її любить. Я зараз часом картаю себе, бо в той період у нас були складні дуже відносини, зараз по-трохи вже відновлюю баланс. Терпіння Вам!

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

У нас теж така проблема, з появою меншої доні Іра стала некерована, агресія, крик, плач, істерика. А вкладання спати, то взагалі катастрофа. Якщо на нічний сон ще пробує заснути з бабусею, то вдень вложити обох, то для мене подвиг. Словом, дівчата, так само як і у вас. Іноді так закипаю, що заспокоювати треба мене, а не дитину. Хоча розумію, що реально допомагає коли говорити, говорити, пояснювати. Це дуууже важко, але я стараюсь. На щастя, є садок, мені легше, і їй цікавіше. Дуже надіюсь, що той період адаптації до другої дитини скоро пройде. Ну і я теж хотіла б почути, хто як справлявся з такою ситуацією.

Надіслано від мого Lenovo S650, використовуючи Tapatalk

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

от у нас це раніше теж діяло, і я справді з ним багато говорила і пояснювала. Але зараз говори-говори і ніякої реакції. крім того багато хвалю його...
чи, може, то треба зараз якось по-іншому говорити, шукати інший підхід... поки не знайшла(((

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я пробую залучити старшу, щоб допомагала мені, типу принести памперс, попросити тата, щоб був тихіше, бо дитинка спить, погойдати ліжечко. Частково вона розуміє, але то не завжди. Ірі суттєво менше уваги зараз, а вона хоче ВСЕ і ВІДРАЗУ. Коли щось не по її, ото починається!

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я теж, але якщо не хоче, то не наполягаю. Йоу цікаво робити те, що і я: сьогодні обтирав братика ваткою, разом приносим чистий одяг ітд. але то недовго, бо за якусь хвильку він починає вже стискати руки-ноги меншого. І взагалі він якось так зціплює зуби, при тому руки не раз стискає в кулаки і я вже не знаю чого від нього чекати...
уваги йому, як на мене, багато приділяю, значно більше, ніж меншому. Бо якщо хтось допоагає, то я практично завжди зі старшим..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

у мене в тому проблема була, бо я відчувала якусь провину перед старшою, типу менше уваги для неї, але потім трошки мене попустило, я ж її взагалі ні з ким не ділила, а молодша ділить з нею, треба говорити, і не чим вільний раз зразу бігти до старшого, бо мені здається, що вони це якраз і відчувають, коли мала спала, то я дозволяла мультик, оскільки мультики в нас обмежено, то вона тихенько дивилася, потім мийшли і разом робили щось на кухні і т.д, при цьому я говорилаговорила. Але я таки віддалилась від малої, бо вона настільки деколи виводила, що я могла лише кричати, і зараз я це все аналізую і бачу в чому була неправа, але я сама весь час, є лише няня яка 3год 3 в тиждень з нею гуляла, а так то ми весь час самі, ну і гормони ще бушують і до все до купи дає взривну суміш. Я перестала з нею оце ніжитися, цьомкатися і т.д, правда то замінив тато, але я тішусь, що таки в нас відносини знову стали нормальні.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене теж проблема зі старшою. Але не через те, що їй бракує уваги чи ревність до меншого. З тим у нас вроді все ок. Яна дуже шумна, вона постійно говорить, мусить бути в центрі уваги, все має бути по її і не інакше. В іншому випадку плач. Малий не може толком поспати, коли вона вдома. В мене вже голова квадратна, я не витримую, мені потрібен якийсь відпочинок від неї чи що?
А ще їжа. В садку їсть нормально, якщо кудись йдемо в кафе, теж їсть з задоволенням. А вдома не реально нагодувати дитину. В неї залізний аргумент: "ти не вмієш готувати як в садку і мені з дітками цікавіше їсти". От як тут зарадити? Я вже і страви садочкові готувати пробувала, каже, що не таке

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

таке у мене теж було спочатку, перший-другий тижні. Потім я читала якісь статті в неті і дійшла до того, що дитина відчуває моє відчуття провини і якщо у мами є таке відчуття, значить дійсно є чого, тому дитина відповідно поволиться. + СімЯ, де більше ніж 1 дитина - це нормально) і таке відчуття минуло.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Не дає. Ігнорую по потребі, хвалю при успіхах, кажу, що люблю її, обіймаю, цілую.
Просилась сьогодні в садок, але ми проспали садочковий сніданок. Кажу: "якщо поснідаєш вдома і швидко одягнешся, то тато візьме тебе з собою і завезе в садок". Так і не поїла, не одягнулась і в садок не поїхала. Сидить ображається, бо то я її мала вдягати, а сніданок вона так і не з'їла. При чому в садку сама їсть і одягається. Може це теж так ревність до брата проявляється, мовляв, не буду вдома сама нічого робити, хай мама робить? Але тоді як це перебороти?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Коли як, буває, що і голодна, але п'є багато. Думаю не глисти, бо не вдома їсть нормально, може на цукор перевірити? В свої 4,5 роки важить 15 кг. і 102 см. зросту, худенька. Але і я в дитинсті жахливо їла, тому стараюсь до того простіше ставитись. Але іноді хочеться її заставити поїсти.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Як про нас написано. Одягати- мене мама вдягне. Про їжу- мене бабуся нагодує. Спати-хочу з мамою, через 20 хв. - хочу з бабусею, через пів години-мама, хочу з тобою... На кожне моє зауваження "будь чемна", "послухай будь ласка", "будь тихіше", "я тебе прошу", у відповідь чую-то ти нечемна, то ти вредна, то ти кричиш, то ти повинна мене слухати, то ти винна, і т.д.

В садочку... мабуть. В нас багато таких висловів із садочку. Діти різні, в різних сім"ях різне виховання, а діти все повторюють, і говорять один одному.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

От і в мене чоловік так каже, що від інших дітей набралася. А не водити не варіант. Вона садок обожнює: і діток, і вихователів, і як я писала вище, і їжу

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

а може просто лінь? в нас подібне(але братика ще нема). в садочку і сама з"їсть,і вдягнеться. вдома - "мама,я не можу", довго намагалась зрозуміти в чому суть справи, поки мала якось чесно сказала:"Мамо, погодуй мене, бо мені самій лінь". і фсьо стало зрозуміло. в садочку діти привчені, що вихователь може допомогти, але в разі крайньої потреби. а вдома є мама, котра зробить все. тож чого зайвий раз напрягатися

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я б на садочок не спихала не6ативну поведiнку дитини. Дiти в першу чергу вчаться вiд нас. Навiть найбльшi шибеники можуть в садку бути досить чемними, а вже вдома всiемоцii показувати.
В садку вихователi з ними не панькаються, там дисциплiна, режим, порядок. А вдома - iнша справа.
А чим далi - тим важче стае знайти спiльну мову з дитиною, три рочки, чотири, п'ять - то ще квiточки. Менi стае важко з старшою, ой, важко. Повнийiгнор моiх прохань. Я, як завжди, в пошуку лiтератури, тепер вже для пiдлiткового вiку