Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Та киньтеся ви вже того спання. Форумлянка спитала, їй дали поради кожен з висоти свого досвіду, думаю, вона все зважить і знайде для себе рішення. Ще й спільний сон з дитиною сюди приписали, закордони і іншу дурню. Можна подумати, закордоном статистика щасливих подружніх пар позитивніша, ніж в нас. Як нема розуміння, то можна хоч в один спальний мішок замотатися, дитину віддати няні в інший кінець будинку і все одно розійтися через пів року. Здорові стосунки діти апріорі не можуть зруйнувати, де б вони не спали. А комфортно комусь під однією ковдрою, то й файно, і не треба шукати тут якихось таємних проблем. Ну оффтоп повний, але то брєєєд. Мою старшу зараз медом не затягнеш до мене поспати, бо виспалася з мамою, з татом і хоче свого простору. А в моєї куми двійнятка річні, з народження в ліжечках, бо в неї страх їх притиснути. От тепер і починають в їх ліжко перебиратися, ну і вона вибирає спати пів ночі з дітьми, замість ходити влюлювати їх 20 разів. Діти теж хочуть взяти частину свого тепла від батьків, і мистецтво дружини в певній мірі і є в тому, щоб знайти баланс між чоловіком і дітьми і щоб всі почувалися любленими і виспаними.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Для вас брєд, а для багатьох це реалії життя, і прикладів таких багато Наші друзі малу привчили спати разом, то потім звикли що чоловік спить на окремому дивані, або жінка, і по черзі сплять так з дитиною у ліжку, а вона вже школярка. Та вони вже привикли так, зараз намагаються відівчити. Ну в мене таких проблем не було, малій на ніч чоловік розказує казки, або я, і вона спокійно спить (довший час спала в ліжечку біля нас, тапер в іншій кімнаті, зранку любить прибігти до нас в ліжко трохи подурачитись-полежати, але частіше ми встаємо і її вдягаєм. Я якраз теж за це. Чоловік мені подавав дитину на нічні годування (спочатку не могла сідати трохи, потім і далі так допомагав, і купали завжди разом, і він після роботи з нею бавився, а я мала час для себе), та спати окремо не довелось (ліжечко було біля нас (або присунуте було деякий час), я за спання дитини в свому ліжечку, і найперше так їй комфортніше, і не страшно що дитину хтось придавиь чи ще щось, а таке цілком можливо). А як ви собі уявляєте вільно спати вночі, якщо крутишся у сні, чи тим більше з чоловіком, чи ще там щось, і дитина збоку? Ще можу розказати, як деякий час після пологів через доробляння ремонту довелись пожити з чоловіком окремо, я з дитиною в мами, і він у квартирі де ремонти дороблялись, так от - це зовсім не на користь сімї, і тепер я знаю що найкраще бути разом і не розділятись. Та й По іншому не засинаю, і перед весіллям коли ковдру вибирала, то читала що найкраще коли подружжя спить на суцільному ліжку і під одною ковдрою (але і багато хто казав що сплять під окремими ковдрами і все добе), так що то діло звички і уподобань. А про спільний чи окремий сон тут ще можна почитати, та то діло особисте, і кожен сам вирішує як підійде для них http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-25468/
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) нагадалося мені як свекруха виступала проти нашого довгого спільного спання ( спочатку всі разом, потім- я з ним ).Казала, що не відівчу і як то хлопчик з мамою спить і т.п. Але на все свій час. Я не мала поняття, що таке "відівчати" чи переконувати . Дитина сама підросла і сама почала спати і окремо і в іншій кімнаті. от чесно: хто знає РЕАЛЬНИЙ хоч один випадок, коли мама чи тато придавили дитину у сні? У нас малий спав взагалі між нами, а тато наш- дядечко майже 2 метри зростом і понад 100 кг ваги. І то за більш ніж 2.5 роки такого спання ні разу навіть і близько нічого йому не зачепив, не те, щоб придавити. Ну а мама тим більше- як би міцно не спала, то не передавить дитину. Усі випадки, які десь колись в літературі описані, що "мама заспала дитину"- це тоді, коли ще ніхто не знав такої речі, як синдром раптової смерті немовлят ( який і ставав реальною причиною).
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) на все свій час. І для кожної дитини- він різний. Просто не кожен може ( чи хоче)"дочекатися" того часу ---------- Додано в 13:23 ---------- Попередній допис був написаний в 13:22 ---------- а як на рахунок того, що раніше чоловік і дружина узагалі мали спати в окремих кімнатах і один одного лише "навідувати" ? ---------- Додано в 13:37 ---------- Попередній допис був написаний в 13:23 ---------- вільний час лише для двох можна знайти завжди. Так, на початку не у всіх є для цього достатньо часу, але вільну хвилину можна знайти ( я теж з заздрістю слухала колись нашу родичку, в якої мала була на рік старша нашого і вона в неї з народження як 10 вечора засипала, так до 6 ранку був спокій.І ніякий шум її підняти не міг, хоч пилосос під вухом включай. Ну але ж у всіх діти різні). Хочеш чи ні але з появою дитини бодай на певний час життя сім ї все рівно змініюється і апріорі не може бути точно таким самим, як було "до", без коректур. Діти ростуть і змінюються можливості.Роздільне спання на певному етапі ( коли цього вимагають обсавини), може загострити стосунки там, де вони вже мають якусь тріщину. ТОді це лише усугубляє. А решта- виходять із позиції, яка склалася в певній сім ї на певному етапі. Якщо чоловік працює на такій роботі, де ненормований робочий день і він піднімається о 6 ранку і приходить о 22, то йому дійсно потрібно висипатися. Точно так само, якщо чоловік працює на особливій роботі, де потрібна його увага ( хто би хотів потрапити на стіл до хірурга, який між чергуванням і роботою ще і вдома поспати вночі не може?). Я навіть по нашому випадку напишу: чоловік вставав до дитини рівно стільки, скільки і я весь період нашого загального спільного спання. Але тоді він міг собі це дозволти- графік роботи підлаштовував сам.І коли треба було йому десь встати о 6 ранку чи навпаки- пізно приїхав- тоді вночі "бавила" я. Але коли день у нього був стандартний робочий- то і сам міг "люляти" . Але коли він змінив роботу і реально мав на сон по 4-5 годин на добу, то для нормальної роботи він дійсно потребував висипатися ( хоча сам він ніколи не йшов в іншу кімнату чи не казав, що йому дитина заважає. Просто я сама бачила, що людині потрібно відпочити і якщо я маю таку можливість йому дати- я дам. Натомість він коли мав час- забирав дитину вдень і давав можливість мені займатися своїми справами.)
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Та вже точно не памятаю, але в неті точно про це можна знайти. Ось наприклад http://www.kluch38.ru/articles/139 http://ivona.bigmir.net/house/fengs...sto-po-fen-shuj--Komu-nel-zja-spat--na-divane http://www.concordworld.info/fenshuy/fenspal.html Вам нагадати як жили колись ? І особливу дворянські роди, де у подружжя не тільки свої спальні були, а й власні окремі палаци? Та декому і зараз достатньо один одного "навідувати", і не більше, то ж кожного особисте життя)) Мало того, ще й діти різні, і те що було з однією може не підійти з іншою дитиною.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) так саме тому- кожна сім я обирає виключно для себе. І орієнтуєься так, як добре її членам сім ї- одна кімната чи дві, окремі ліжка чи спільні, одна ковдра чи дві, спить дитина з татом і з мамою чи спить окремо. І не орієнтується на іншу чи на те "як за кордоном" .І як з теоріями якщо буде так, то неможливо потім відівчити чи привчити( від грудей,соски, ліжечка, горшка і т.п.)
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Дякую) Зайшла для цікавості, щоб переконатись в своїх здогадах по першому посиланні- вони підтвердились, далі впевнена все в тому ж руслі. До чого веду, якщо мені не зраджує пам"ять Ви в шлюбі. Нащо було ходити на навчання передшлюбні і просити в Бога благословення на щасливий шлюб, якщо повірили, що благополюччя залежить від якогось ф..ен знатишо? пи.си Можете не відповідати.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Так, ваша позиція дійсно незрозуміла, однак ви вже почали глибоко колупатись і знаходити приховані "проблеми". Це при тому, що до цього часу ми спали з чоловіком разом, а лиш останні кілька днів практикуємо окремо, бо вже в чоловіка (це я помітила і виступила ініціатором) та межа настала. ---------- Додано в 18:46 ---------- Попередній допис був написаний в 18:44 ---------- Про чоловіка я відповіла, що він хоче виспатись, і його влаштовує спання окремо, з його сторони він не бачить нічого поганого в такій тимчасовій ситуації. ---------- Додано в 18:56 ---------- Попередній допис був написаний в 18:46 ---------- Аналогічно, я сама розумію, що в нього вже такий стан, що потрібно виспатись. Я ж не втомлююсь, бо малюк спить до 12 год, відповідно, я можу своє доспати і не зриваюсь зрання, що не скажеш про чоловіка. Він мені ввечері допомагає з дитиною.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) А я по своєму досвіду скажу, що дурною була, коли шкодувала чоловіка по ночах, щоб він виспався, бо йому ж рано на роботу. Я спала з малим, чоловік окремо, але в одній кімнаті. В малого були страшні коліки до трьох місяців, але чоловік тепер цього не пам'ятає, бо я як дурна цілими ночами трасла малого на руках, щоб він не заплакав і не розбудив тата. І кожного ранку встаю швидше чоловіка, щоб розігріти сніданок і відправити на роботу. А часом взагалі спала з малим на кухні на надувному матраці, щоб тато виспався. Але бачу, що то ніхто не цінить і вважає, що так і має бути, бо я ж в декреті. Тому часу на себе в мене взагалі нема.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Теж недавно мала нагоду побачити як одна знайома все робить з дитиною сама, а чоловік відпочиває. Ні, відпочити вночі перед важким робочим тижнем треба безумовно. Але принаймі на вихідних чоловік може зранку встати, забрати малу, щоб жінка виспалась. А жінка мовчить і тихенько ображається, час від часу огризаючись до нього. Я не розумію, невже так легше, ніж прямим текстом попросити свого коханого чоловіка взяти дитину і дати їй відпочити. Мати героїня просто.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) і нехай дальше тихенько ображається.... це якраз наша помилка - жінок, ми завжди думаємо, що він має здогадатися і ходимо надуті, а чоловік теж думає чого ж тій жінці вічно недогода треба висловлювати свої думки/бажання і т.д
І я такого теж не розумію, чому чоловіку не сказати, що важко і взагалі це спільна дитина, відповідно тато теж повинен приділити трохи часу, оскільки на роботі в день, то хоч ввечері (чи вночі). Свого часу в нас був дуже напружений період, коли діти були ще маленькі, вночі погано спали, мали коліки. Зараз все згадуємо як страшний сон, але з посмішкою, що все минуло. Проте згадуємо обоє, тому що брали участь у цьому разом, без тата нашого я б загнулася. Він приходив з роботи і часом лише помив руки і навіть не вечеряв брав дитину на руки і носив, вночі теж завжди вставав. І взагалі не треба так сильно жаліти чоловіків, як бачите я б сказала індивідуально , у мене двійнята і спали вони у ліжечках (я не рахую той час, коли активно годувалися і спали по півночі разом, бо це до 5 міс.), зараз мала справді часто приходить до нас спати, а от малий ні, він має і любить своє ліжечко і спати десь інше в хаті він не буде.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) так-так, говорити-говорити, стопітсот раз повторювати. В нас з чоловіком хвиля сварок завершилась і він собі такий спокійненький ходить, "в нас же все добре". А мені не добре бо... (тут ряд претензій бо часу вдвох зараз майже не маємо). І ото шось я себе накрутила, завжди виговорюю,а тут певно пмс, і 2 дні майже не говорила до чоловіка. А виявляється, він навіть переживав чому я так себе поводжу, а мені завжди здавалось, що йому абсолютно все-рівно. Навіть блокнот взяв, щоб мої претензії занотувати (навіть 2 пункти записав, а далі мене вже понесло В мене теж часто знайомі дівчата в розмовах про побут-чоловіків говорять "ай, шо йому говорити... а шо, він сам того не розуміє...ай, нашо його просити- сама швидше зроблю", а потім чоловік поганий, а він і не здогадується про це. НУ і про сон. Ми спали довгий час окремо. Але через те, що чоловік пізно приходить додому - мені просто стало його фізично бракувати, тілесного контакту майже не було і я від того зовсім самотньою себе почувала. Я за те, щоб чергувати і живитись по обставинам - і татові виспатись треба, і маму в ліжку обійняти.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Та чого ж відповім)) Я зовсім не слідую феншуйним знанням, чи ще якимось, не вірю в забобони та таке інше. Просто перед тим як упувати постіль читала книгу про поради молодятам (чи журнал) і памятаю що там про це було. Ставлюсь до того як просто якісь народні вірування, і читала то просто для інтересу, ось тут на ДП можна про Ведичні знання почитати, там теж знайдете багато цікавих порад). Приймати то чи ні то взагалі справа особиста. І якщо ви уважно читали, то я вже писала, що мені важливо засинати біля чоловіка, притулившись, і люблю мати одну велику з ним ковдру. І це для мене вирішальне, а не поради в журналі чи якийсь фен-шуй чи ще щось)) Також писала що багато хто спить і під окремими і все в них добре. Не розумію що вас так зачепило. Гармонія з чоловіком, і в сім'ї залежить далеко не від ковдр, матраців, хто що вдягає чи ще якихось речей Якщо ви ходили на науки перед шлюбом то мали б це знати і не питали б дурниць)) Надалі читайте уважніше)
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Дуже уважно, повірте, а Ви дуже гарно обернули на свій лад але, що сказано, те є Дурниці пишете, ще й відхрещуєтесь. Але
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Я от уявила, що слухаю статті і заставляю себе засинати в обіймах))) біль в хребті і безсоння до 4 ранку гарантоване))) думаю ті статті писали люди, які власне так і засипають, а ще цілком вірогідно мали невдалі стосунки з людьми які так не сплять) я от теж можу сказати, що добре коли в парі є дуже багато доторків і фізичного контакту, бо в мене от не складались стосунки з чоловіками, в яких нема таких потреб ну але нічо, вони знайли собі жінок які ім підійшли і щасливі. Висновок - треба зважати на власні потреби, а не статті
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ой, дівчата, говори їм, не говори, а чоловіки теж різні. Толку з того, що я говорю, в нього своя правда. Він працює, нас забезпечує, а я в декреті, значить весь свій час маю присвячувати дитині (він працює раз на 4 доби). Звичайно, він дитину любить, переживає, але все звалює на мене. Малому вже 2 роки, а він ще жодного разу не нагодував його, 1 раз мив дупку, 2 рази міняв памперс, жодного разу не вклав спати. А як посидить з дитиною кілька годин, поки я десь по справах поїду, то таке потім вислуховую, постійно спішу додому, шоб він менше бомкав, тому майже нікуди і не вилажу в люди.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Не висмикуйте речі з контексту і не оффтопте)) Якщо маєте бажання - то вчепитись і перекрутити все можна. Удачі вам і вашій сім'ї
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ггггг, а в нас "телефонне побачення" Я на кухні, а мужа на "верху". Вже годину тириндимо "обо всем и ни о чем". Часом і так треба. Прикольно так
