Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моя кричить "то не так має бути!", прошу її, щоб пояснила як і я зроблю, та де там. Я вже себе просто як та невістка з анекдоту почуваю, що все роблю не так як має бути. Але теж нічого мудрішого, ніж сказати, то роби, будь-ласка, сама і перечекати, не придумала.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в мене вже мозок кипить! Дівчата, заспокойте мене, що то в 2 роки такий вік. бо в нас нічого не робиться без крику, неможливо ні переодягнути, ні на вулицю вибратись, не кажу вже про те, коли він чогось хоче, а йому не дають того. коли до нього говориш і пробуєш пояснювати, то вигляд такий, ніби він тебе взагалі не чує (хоча раніше такого і близько не було). На все відповідь "ні" "не"....
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я думаю то трошки в іншому причина. поява маленького великий стрес для старшої дитинки. те саме пережила. вона навіть почала пісятись в штани, щоб я її передівала, їсти сама перестала, щоб я її годувала . іт.д. мусите перетерпіти. то має пройти) в нас менш більш устаканилось десь в 3-4 місяці малого.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Теж думаю що ревність. Зараз - максимум уваги і любові до старшого! Мусите знайти силу на нього. Меншого на руки чи в слінг і читайте, малюйте, бавтеся, хваліть, обнімайте...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? він майже повністю переключився на тата. Сама розумію, що важливо приділити йому достатньо уваги, похвали,але коли я хочу з ним будувати конструктор, малювати, годувати, одягати, він хоче, щоб це робив тато: "нє мама, тятьо ". І хоча ми з ним теж разом і читаємо, і будуємо, але переважно картина така, як я описала вище. Можливо, коли тато піде на роботу ситуація зміниться... що можна зробити ще вже зараз? А ще помітила, раніше ми з ним весь час були самі і він слухався мене. Коли ж є ще хтось: тато - бабуся ітд - він вже не слухає так і робить по-своєму... І от зараз взгалі таке враження, що на нього немає ніякого впливу. Якась така впертість і ось він щось хоче - як не отримує, то істерика, при чому ті бажання змінюються просто кардинально через пару секунд...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас приблизно та ж сама картина. З появою сестрички почалися "збої" в поведінці малого. Хоч він її і любає і цьомає по тисячу раз на день, та все одно хоче щоб вся увага була йому, як то було раніше. Зараз вже устаканилось трохи - звик чи що, але все одно ображається по кілька разів на день просто на рівному місці. Стараюсь розуміти, обнімати, цілувати, любити як тільки випадає можливість. Навіть лікарка казала, що він зараз ну просто зі шкіри лізе, щоб повернути собі увагу, дитина має звикнути до нового члена сім'ї, хоча мозги від тої адаптації киплять
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ой, не знаю, в когось хоча б ревність так проявляється, а в нас для ревнощів нема причин, а малого останні місяць-два просто не впізнати. Вдома відмовляється будь-що складати, бавитися сам взагалі перестав, нічого йому нецікаво, іграшками тепер більше кидається просто де попало, а кожну, навіть найменшу відмову, сприймає з голосними криками і плачами. Мене дуже виводять з рівноваги оті плачі на будь-що, до прикладу, "мамо, ми нині їдемо в гості?" - "ні, сину, я ж тобі казала, що це буде завтра, на нині нас не запрошували" - все, вже засмутився і плаче. "Мам, дай печенько!" - "Сину, ти ж знаєш, що спершу ми маємо пообідати, а потім я дам десерт" - знову в плач і "ні-ні-ні". Від цього мене просто в жар кидає. Оті його бзіки тільки проходять або принаймі притуплюються, коли ми на вулиці або в гостях або ще десь. А вдома ось така печалька((( Я розумію, що зараз зима і гуляти нам виходить тільки до обіду, бо потім спить, а там уже темно, але вдома стараюсь його зайняти чимось, так буде займатись тільки, коли я роблю все з ним. Думала, дитина старшає, то буде трохи сама бавитись (навіть його улюблені модельки його не цікавлять), але у нас якийсь зворотній процес почався.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Дуже вас розумію. Маємо вдома також капризулю. Бувають дні хороші - Веронічка чемна, можна з нею домовитися, більш менш слухає. А бувають дні такі важкі, що сил і нервів не вистачає. От вчора, майже цілий день плакала і істерила , все було їй не так, взагалі неслухала. Вчора була перевірка границь, що їй ми дозволимо робити). А вже нині якщо хоче те саме що вчора, а я забороняю, то спокійно регує. Не знаю, як з її непослухом і плачами боротися. Наразі: 100 раз пояснюємо, не реагуємо на плач, переплаче заспокоюємо, а ще в нас є вербова різочка, яка в крайніх випадках б"є по дупці. Маю надію, що переросте, був в нас період що падала на вулиці і плакала, вже зараз цього не робить, навпаки на вулиці чемно поводиться. Була я з подружкою в дільничого педіатра, наші дітки однолітки, хлопчик в подруги деколи істерить, капризує, непосидючий, нервується, лікарка подивилася на його поведінку і каже що це не добре, дитина так не має поводитися, якщо істерики більше ніж три рази в день, то в дитини може розвинутися невроз. Сказала давати хлопчику "кіді норм" - гемеопатія, яка заспокоює і нормалізує сон, понижує збудливість. Подруга почала давати і каже, що поведінка змінилася накраще, що він лишився дуже активним, але немає істерик і нервовості. Маю питання. Чи хтось давав подібні препарати, в яких випадках і чи справді вони допомагають?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? А ми лікарку тільки додому викликАли бо Антон верещав як різаний, копався, бився. Ні під яким приводом не давався послухати. Я тримала його, а лікарка кожного разу сміялась і казала "переросте той негативізм". Переріс. Напевно вже до нас з-за кордону іде практика прописувати заспокійливе незручним дітям. Спочатку на травках, а там глядиш і посильніше...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я місяць давала -- і ніякого результату не побачила. Знач то не нерви, а характер. Можете подавати, буде для вас своєрідним тестером...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Моя Веронічка також кричала і викручувалася коли її слухали, помалу переростає, останні рази вже сама піднімала маєчку і відкривала ротик, щоб подивитися в горло. А про заспокійлеве, дійсно якась мода йде, багато з мамів з якими про це говорила, то казали що давали або дають заспокійливі чайки або гемеопатію. ---------- Додано в 16:49 ---------- Попередній допис був написаний в 16:36 ---------- А скільки вашій дитинці рочків? Може то в силу віку. Бо чим дорослішає, то більше розуміє. В нас до двох років з поведінкою було ще важче ніж зараз. Тепер можна пояснити, починаємо потрохи домовлятися. Проте бувають такі дні, що я так вимотуюся через її вимоги та істерики. Але від характеру також багато залежить, проте мені здається, що на характер можна повпливати. Наразі сама п"ю заспокійливі, щоб легше реагувати на її бзічки). Помітила, коли я змучена, спішу то не маю сили її вмовляти, пояснювати, в цьому випадку мене рятує обідній сон з нею).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Повністю згідна. Чесно, дивуюся таким розповідям про лікарку, то хай сама тим заспокійливим упється,якшо вона вважає шо дитина в 2 роки не має плакати. Моя дитина ше то шило, з самого народження була дуже ручна, а потім дуже капризна. Нормальний медогляд перший раз в нас був в 3 роки, а до того я її фактично тримала силою. Зараз переросла, але насправді всерівно дуже активна. Вона навіть коли їсть то говорить і крутиться і махає руками і ногами. Чи мене це вимотує? Дуже. Чи створює мені дискомфорт? В деяких моментах аж занадто. ЧИ давала я своїй дитині заспокійливі? НІколи. Коли мені вже дуже допече то я можу сама випити вина, і зняти стрес. А ви ніколи не думали, що наприклад в цей день в дитини болить голова, або не виспалася або недоїла, або її шось нервує. Діти це так самі люди як і ми, івони можуть погано почуватися з якихось причин і через це може бути відповідна поведінка. Бувають істерики, а бувають саме "погані" дні.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Розумію і погоджуюся. Але направду коли дитина не плаче, а саме кричить при найменшій забороні, нервується коли я щось не так зроблю як вона хоче, то є дуже важко. Дякую, дівчата, за ваші думки і дописи)!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? у нас не так. до цього часу я можу сказати, що у мене досить слухняна дитина була, більшість слухав, його було легко на щось переключити. А от десь півтора місяці тому почалися оті бзіки) Але без жостких істерик, в нас ніколи не було валяння по підлозі, скоріше він може образитися, кулаком махнути чи покричати-поплакати. Я так собі тлумачу, що скоріш за все він стає уже набагато свідомішим і оті постійні реакції то ще раз і ще раз випробування мами й намагання робити так,як він хоче, а не так, як я кажу (я це розумію і намагаюся йому давати вибір у доступних речах). Крім того, бачу, що з початком зими менше гуляємо на дворі, менший контакт з дітьми, а він у мене комунікабельний дуже. Стараємось ходити на розвивалки, але йому того деколи мало, тому хоч кожен день треба по гостях їздити Дуже важливо для мами деколи побути без дитини, у мене цього практично зовсім не виходить, бо бабусі-дідусі далеко, на кого не маю лишити. Та цього тижня чоловік на вихідні з малим поїхали у село і знаєте я таку психологічну розрядку дістала, якої вже давно не було. І тепер ось їх з нетерпінням чекаю вдома й так добре отак інколи сильно-сильно заскучати. А завтра в мого синочка ДН і чуюся, що все у нас мусить бути добре, будемо шукати порозуміння. Він у мене стає старшим і потрібно більше рахуватися з його думкою.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? тому, якому давала кінді-норм тоді було 5,5 років. Раніше (у 2-3-4 роки) я навіть і не думала давати ніяких ліків. Просто у мене ще менші дітки є, і бзіки у них є, і істерики, але я якось даю собі із тим раду. А от старший так верещав, плакав постійно, що відвела до лікаря ну і вона порадила той кінді-норм. За місяць нічого не змінилось. Я перестала давати. Він і далі плакав, істерив... А потім ми його відвели на плавання. Я думала, що він буде у захваті, бо ж бачила, як він "торчить" у воді: і в озерах, і в аквапарку, і у ванні, і на річці... Але в басейні почалось щось страшне! Він плакав (правда істерики не влаштвував, бо ті діти, які істерили -- то просто вилазили із басейну, втікали, на маму вішались, а мій просто стояв у кутку басейну і плакав). Ну і ше майже кожен день ревів, що не хоче ходити на плавання (хоча секція лише 2 рази в тиждень) Ну я твердо вирішила, що не заберу його із секції. І от коли він нарешті навчився ниряти і плисти почав -- дитину, як підмінили. Його істерики закінчились (причому, всі істерики і плачі, навіть ті, які із плаванням не були пов"язані). То я собі думаю, що оте плавання було для нього якимось таим спершу сильним стресом, який він пережив і подолав, а разом із тим і всі свої попередні бзіки. А давати ліки 2-3 річним діткам я б не наважилась
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? я перестала тримати Дмитрика вже коли ходила на медогляди Сергійчика. До 3-3.5 років послухати його було нереально. Ні вдома, ні в поліклініці - ніде. Тому ми без крайньої потреби по лікарях не лазили. А вже як треба було послухати чи горло подивитись - мусила тримати.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я тоже не наважилася і навіть не задумувалася що можна. Але після слів лікарки і подруги вирішила це питання підняти. Цікаво було почути думку ДП.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене дочка така, що з нею можна поговорити, домовитись. Але, коли ій чогось хочеться, то всі ті говоріння і домовляння до одного місця. Маю три проблеми, які не можу подолати: 1. Коли я з кимось говорю, а Яні конче треба щось в мене взнати, вона буде перебивати доти, доки не доб'ється свого. Говорилось ій мільйон разів, що треба дочекатись поки люди поговорять, а тоді задавати своє питання, що перебивати не гарно. Ій як горохом об стіну. 2. Коли Яна щось хоче, а я не дозволяю, вона не розуміє чи не хоче розуміти, що не завжди можна отримати всі своі забаганки. Вона може випрошувати до безконечності, доводиться якось викручуватись, переводити на іншу тему, зацікавлювати чимось іншим. 3. Коли хтось приходить, вона біжить зустрічати і питає, що ій принесли. Кожного разу я ій акцентую, що так робити не гарно, прошу не говорити такого і тут нуль реакціі. Я не знаю, що я роблю чи говорю не так, щоб змінити цю ситуацію. Можливо хтось з таким стикався і має відповідь?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Вичитала таку штуку - коли дитина намагаэться перебити - не перериваючись в розмові, проявити до дитини увагу - взяти за руку, погладити, обійняти. Показати їй, що ви звернули на неї увагу. МІй Антошик вже ніби в такому віці, що теж би мав розуміти, але ні. Мене то іноді аж до сказу доводить. Я починаю говорити, а він паралельно "мам, мааам". В нас теж таке періодично є. Зустрічає так і тата і бабусю. Говорю, пояснюю. Переважно відповідаємо по ситуації. Чесно кажучи, сама іноді чекаю, раптом чоловік щось і мені приніс Відповідей в теорії є багато. А щоб правильно поводитись із дітьми нам потрібно мати просто сталеві нерви і витримку. ЯКа мама може тим похвалитись?
