Відповідь: Народжуємо вдома! Добрий вечір! Прочитала що в цій темі ще в травні одна мама з Івано-Франківська питалась про контакти акушерки для ДП. Але їй нічого не відповіли(можливо відповіли в пп). От і я хочу попросити хто знає, напишіть, будь ласка, мені в пп номер хорошої акушерки для домашніх пологів
Відповідь: Народжуємо вдома! по моїх спостереженнях, серед львівських "домашніх" - більше соло-тусовка
Відповідь: Народжуємо вдома! дівчата, хто народжував вдома на тому спеціальному стільчику - його можна десь орендувати чи в когось позичити? можливо хтось поділиться? бо воно якесь недешеве шоб купляти, принаймні те що ми знайшли.
Відповідь: Народжуємо вдома! коли в нас ще не було такого стільчика то ми чудово використовували міцну табуретку клали її на бік и зверху пом"якшувалм собі сидіння рушником складеним в багато шарів це на випадок якщо не знайдете) а з практики скажу що використовують його досить рідко))
Відповідь: Народжуємо вдома! ...Наша доня прийшла до нас дуже теплого і надзвичайно сонячного пізньожовтневого дня. Хочу з вами поділитись радістю народження нашого солоденького щастячка і описати наш шлях до нього. Планували ми немало, але вагітність стала несподіваною, проте дуже і дуже бажаною (то було вже в спеціальній окремій темі ) Оскільки планували ми довго, то я стала цікавитись навколопологовими посиденьківськими темами ще певно років зо два тому ну і звичайно ж натрапила на "Народжуємо вдома". Читаючи паралельно розповіді ПБшні та і маючи коліжанок з досвідом, порівнюючи то всьо я для себе вже тоді захотіла домашнього народження, отак відчуло серце і почалась мрія. Ну, але оскільки то було ще не актуально, то це час від часу було в думках і в принципі ми час від часу проговорювали на ці теми з чоловіком. Дізнавшись про вагітність ми почали думати - а де ж народжувати? Почали читати літературу правильну, пішли на курси, проговорювали, я йому розповідала про страхіття вулиці Мечнікова і подібних з нею Ну і на курсах прозвучувала не раз фраза - отак має бути, але вам так ніхто не зробить, вам там ніхто не дозволить, обговоріть дуже конкрентно це з лікарем і тд тп. І ми зрозуміли що пологовий не для нас. Хоча ні - я трохи подумувала над черговою бригадою, а потім над Пустомитами. Але чогось в мене ще був такий бзік, шо їхати в пологовий - це ще напряг з тими валізами, умови непонятно які, персонал який тіки заглядає в кишеню, та навіть санітарка там головна, а породілля сопе в дві дірочки. І отак якось психологічно мені вже було важко налаштуватись на ПБ (можливо я себе занадто перенастроїла). Тому в певний момент ми визначились що хочем домашніх пологів. Почались пошуки акушерки. Але оскільки на безрибї і рак риба, то вирішили ми спробувати співпрацювати з Надею Зеленою з Києва. Домовились про лекцію, успішно її вислухали (на лекцію навіть попала моя мама) і ми разом відчули, що людина добра, виглядає професіоналом, сльози вона успішно попускала і виглядало що народження дитини для неї не просто словосполучення, а переживання того процесу разом з батьками. І так почали ми наближатись до зустірчі з лялею. По акушерських ставили мені ПДП на 29.10, по УЗД - на 28.10. Ми час від часу списувались з акушеркою, обговорювали передвісники, думали чи вже їхати чи ше чекаєм. Тренувальні мої почались за 2 тижні до дати, це просто нив живіт, переважно вдень, і коли я сиділа чи лежала. Як тіки вставала і рухалась - знімало як рукою. В четвер почав відходити корок - прозорий абсолютно і ми орієнтувались, що маєм ще з тиждень. Живіт опустився менш як на сантиметр. Ми поговорили з акушеркою і вирішили брати квиток, щоб вона була тут якраз на 29 число. Але настав понеділок. І трошки передісторії. Пару років тому коли ми вперше мали їхати в тур закордон, ми повернулись з роботи і побачили калюжу на підлозі. Нас затопили, а за пару годин в нас виїзд вже. Благо, що то зйомна була квартира і ми викликали господиню розбиратись, а самі мусили відчалювати. І от в понеділок 27 числа нас зранку затоплюють сусіди. Я відразу ж собі то сприйняла як якийсь знак, щось має статись, певно доня вже проситься. Розказала ті думки чоловіку. Після сніданку чоловік завіз мене в ВАМ, і в мене дуже успішно склався день. Я там познаходила все що шукала протягом декрету, зустрілась з коліжанкою, розповіла про домашні пологи (про це знало 4 людей) і вона сприйняла дуже і дуже адекватно то. По обіді приїхала додому, сходила на базар і прийшовши додому побачила, що мій корок став бурим. Це була десь 3-4 дня, я відразу ж зазвонила акушерці, ми купили квиток на той же вечір, узгодивши годину відправки. Написала чоловіку, щоб їхав додому, бо мені буде комфортніше. Ще мала в планах кекси з апельсинами і ходила навколо тих планів та так і не почала. В 5 вечора почав нити живіт як при тренувальних. Я старалась себе чимсь забавити - не знімало нічого. Вирішила прилягти, дрімнути. Прийшов час відправлення поїзда (21:04) і тут я отримую дзвінок від акушерки. Вона стоїть біля каси і волає - Наталя диктуй номер. Ну ясно, що вона провтикала свій поїзд Нам стало від того дуже і дуже "весело" і "комфортно". Благо, що маєм е-квиток і перевірили швидко, що відкрились місця на наступний (через 40 хвилин відправка). Грошей на квиток у акушерки не виявилось - дуже гарно з її сторони - провтикувати поїзд і навіть не взяти грошей щоб добратись до Львова. А аванс в 6000 грн вже був заплачений місяць тому, це щоб ми часом від неї ніде не ділись. Але файно, що я мала запас на карточці і той білет ми таки виловили. Але отой дзвінок мені явно не додав оптимізму. Почувши, що вона таки вже в поїзді, трохи відлягло. І от в 22 годині в нас починаються перейми. Починаються не по книжному чи як на курсах вчили. Одразу ж що 3-5 хв тривалістю 40 секунд. Пробую заснути, бо ж довгий процес попереду, але оті інтервали трохи лякають. Допомога приїде аж в 7 ранку, а це ой ще скільки попереду. Спати мені не вдавалось, тому я ходила, а чоловік все засікав. Трохи смсились з акушеркою. Потім я таки знайшла свою позу і дрімала між переймами. Для мене це було сидячи на кріслі і спершись в подушку, що лежала на столі. Болі наростали і в 3 ночі я думала, що вже не зможу витримувати і захотіла в воду. Чоловік наготував ванну і я так до 7 ранку там і пролежала. Ото був кайф. Між переймами відключалась, вони хоч і ставали сильнішими, але вода розслабляла тіло, коли відпускали. Ми мали далі 3-5 хв по 40-50 секунд. І так до самих потуг В певний момент ми вже думали чи не чухати нам на Мєчнікова, але я дууууже того не хотіла, тому вирішили чекати. Перший раз, не знаєш чи то вже пік чи ні і скіки ше лишилось - от і брали сумніви. І от довгожданний дзвінок що вона вже тут, хух, від серця відлягло. Тепер все буде класно. Вигнали мене з води, сказали рухатись рухатись і рухатись. Відкриття на той момент було 5-6 см. Надя натерла мені моркви і яблук, я дістала свою спеціально наготовану на пологи шоколадку і підкріпилась. Бо їсти вже хотіла огого. Потім то всьо успішно і вернула Рухатись і передихувати мені ставало все важче, я перепробувала всі свої підпорки, мячик, чоловік підтягував мене беручи під руки (це дуже полегшувало біль), трохи полегшував і мячик. Я вже співала вовсю - чогось мені співались колядки. Але це було швидше мугикання без слів, але дуже допомагало. Ніяких масажів, натискань, погладжувань я не хотіла. За всі пологи мене ні раз не заболів поперек. Все було як на місячні. І от я знову відчуваю що вже не можу терпіти і не маю сил і прошуся в ванну. Мені це легко організовують. Але виявилось що там вже не дуже і всидиш - процес очищення, і не так вже розслабляє і я шукаю щось іще. Бігаю між ванною і унітазом де мені перейми теж даються +- легко. Прошу перевірити відкриття - маєм 7 см і тут я отримала ручне відкриття до 8 см. Дуже несподівано (я ж не в пологовому взагалі то) і болюче. Ну але воно моментом припинилось після моєї відповідної реакції. Далі ванна і я вже починаю нити - коли ж то ми почнем тужитись. Ще трохи пересидівши і порухавшись я вилажу для перевірки і ми вже маєм 9 см і мяку шийку. А потуг нема, а води цілі, а воно болииить і я вже питаюсь коли та коли. Отримую пропозицію пробивати води - відмовляюсь. Далі ходим. Чекала я тих потуг як манни небесної, бо на курсах та і тут пишуть, що це вже не болить, а навпаки - таке полегшення. І от я таки погоджуюсь на пробивання вод, бо в мене ніби напівплоский міхур і ще й тугий. І чи вистачить сил... - здалась я вже в той момент. Після пробивання прийшли довгожданні потуги. А виявились вони не такі як описували, а болючі що капець. І тут мене понесло. Накричалась я вволю. Але не верещала, а так мелодійно кричала (принаймні спочатку ) і той крик мені помагав, бо скеровувала його разом з потугою куди треба. Добре що то був білий день, бо то ванна, новобудова і звукоізоляція ні к чорту. Але в певний момент я таки думала, щоб хто часом міліцію не викликав. Потуги мої тривали годин до двох. Працювали ми з доцею почергово в ванні і над унітазом. Пробувала на суші навпочіпки і на четвереньках - не йшло мені. Дуже сильно боліло. Потім в певний момент мене акушерка загнала в ванну, вилили морську сіль і я думала що вже от от. Я вже добряче відчувала де доця і тужилась зі всіх сил. Коли відчула голівку між ногами - мене понесло. Я чекала потугу і знала що вже лишилось мені хвилинне діло. І от коли потуга приходила, то я викладалась на всі 100, а може й більше. Доня йшла класно - без обвиття, без ручок біля голови, голівка наша була 30, груди - 31. Я в певний момент захотіла подивитись в дзеркало що там робиться і як ми рухаємся, але біль і близькість фіналу перемагали і я того швидко лишилась. І от коли народилась голівка в мене різко прийшло відчуття ейфорії і я вже видихнула з великим полегшенням і за одну потугу (наскіки я памятаю ) народилася вся доця. Народилось наше чудо в теплий сонячний білий день. Була відразу червоненька, зовсім не така як ми бачили на відео чи фото (фіолетова). Разом з народженням ванна стала червоного кольору і це не віщувало нічого хорошого Ми виклали дитинку мені на груди, пуповина відпульсувала дуже швидко, пару рухів по животу і за пару хв ми народили плаценту. Вона була маленька (акушерка то постійно повторювала і дивувалась), в множинних кальцинатах, але головне що ціла. Збирали згустки, то назбирали добру кружку. Доня сильно не кричала, просто подала звук, тато відсмоктував слиз. Доченя після виложення відразу ж почала повзти в правильному напрямку, ми приклались і це була мить блаженства і радості, яку неможливо описати. Потім доню віддали таточкові і ми почали процедури зі мною - помились, огляд і зашивання Я дуже боялась того зашивання, бо порвана була вся промежина і розрив був глибокий. І памятала розповіді багатьох дівчат що то дика біль. Але мені вкололи лідокаїн і я ніц не відчула, як і після. І от нарешті всі процедури скінчились і прийшла та мить коли доці повернули маму і ми смачно почали цьомкати те що нам полагається і розглядати та милуватись одні одними. Ні хвилини ми не шкодували про домашні пологи що б там не сталось і яку б гіркоту нам не принесла наша професіоналка. Домашні пологи - це блаженство. Це дійсно кайф не тіки в плані самого процесу, а й в плані комфорту - все своє, все рідне, умови які ти зробив сам і які просило твоє тіло. Як би мене там не боліло я ні раз не задумувалась про знеболююче, мене тіки цікавило на якому ми зараз етапі і коли вже то скінчиться (певно відбиток роботи, бо там в нас чіткі часові рамки і я знаю доки маю зробити певне поставлене завдання Хотіла так і тут). Поміч чоловіка для мене була неоціненна. Він все розумів не з пів слова, а з пів мого подиху. Як фізично так і морально мені було дуже і дуже комфортно від його близькості. Дуже йому вдячна, бо самій мені було б набагато тяжче і хтозна чи я б витримала. Він не заважав, але був поруч якраз в ті моменти коли був потрібен. Також хотіла б подякувати Cjomcjomka - вона була моїм натхненням і моральною підтримкою. Неодноразово згадувала її розповідь під час свого процесу. А також згадувала акушерку Сніжної, була впевнена, що і наша така буде. Але на жаль отримала далеко не, то що очікувала. Стосовно акушерки Наді Зеленої - для неї маю єдине велике дякую - Дякую, що живі. Бо так як і в пологовому - дуже часто доводять породіллю до певної ситуації, а потім героїчно рятують, так і тут - проспали мої потуги і потім мене героїчно зашили. І Слава Богу, що моя втрата крові була в нормі і не дала мені відїхати. Це така моя скромна думка. От тепер проаналізувавши ситуацію бачу свої помилки - я дуже мало рухалась від початку перейм, бо хотіла встигнути до приїзду акушерки. Ну і відповідно знесилила себе до потуг. А рухалася б активніше - то пройшло б все швидше я впевнена; - ми мало підготувались до самих потуг - таки покладались на допомогу. Тут нам тре ще добряче попрацювати на майбутнє; - ну і та, тре було таки раніше викликати акушерку а не чекати ПДП. Дуже шкода, що таке велике місто як Львів не має власної; - ну і головне - ми зовсім не підготувались до вибору акушерки і як виявилось пост-фактум пішли на серйозний ризик. Самі ж і винні. Дякую всім хто мав силу то дочитати
Відповідь: Народжуємо вдома! дякую за розповідь! А ще дуже цікаво, як було все що після - повідомляли в поліклініку чи пішли до приватних лікарів? Як проходила реєстрація?
Відповідь: Народжуємо вдома! cjomcjomka, у вівторок ми народились, у п'ятницю зранку чоловік зазвонив у поліклініку і сказав, що ми народили вдома, домашні пологи в вас на районі. На реєстратурі не відразу зрозуміли до чого тут вони і що ми від них хочем. Пояснивши, що нам тре огляд педіатра і гінеколога для реєстрації дитини - нам сказали чекати. Сімейний буде, а гінеколог в них не ходить. Я ще сили не мала ходити далеко, бо через півтора тижні після пологів гемоглобін був 83, а на той день і не уявляю який. Тому сама позвонила в жіночу консультацію і пояснила ситуацію. Медсестра сказала побути на телефоні, а тим часом "за кулісами" була така розмова - завідуюча повідомила мою дільничу що є така кобіта, яка народила вдома. Стояла вона на обліку в приватній, але вулиця твоя, тому розбирайся. Дільнича сказала, що як така вумна, то хай іде в свою приватну і до чого тут вона. Коли їй назвали моє прізвище та ім'я - вона прибалділа, бо я виявилась її клієнткою з платної і була в неї ж на обліку Але нема злого аби не вийшло на добре - цей збіг виявився для мене суперським, бо вона кожного дня приїжжала, оглядала і промивала шов. Матка її турбувала, тому вона мене таки вламала прийти в поліклініку на УЗД і здати аналізи. От тоді виявили проблему з гемоглобіном, а ще через тиждень виявилось запалення. По дитині - в п'ятницю ж пообіді прийшла сімейний, подивилась на дитинку, послухала, помацала тімячко і сказала що матимете тепер частих гостей, бо ж ЧП на районі. В понеділок прийшла медсестра і зважила та поміряла ріст, сказала принести свідоцтво і в місяць до них. Потім же прийшла педіатр-консультант, дуже нас хвалила за таке рішення (в прямому значенні). Але ж навиписувала нам аналізів - кров з пальця, вени і сечу, знайшла жовтушку, подьоргала пупок (він відразу ж і відпав), сказала що є жовтушка, як промивати очка. Потім на асьупний день нам зазвонила сімейний і сказала, що збиралася в них комісія і мають висновок з яким тре йти в облздороввіділ до Надіжка по ще один висновок. Чоловік забрав його, отримав лекцію від заст гол лікаря по материнству і дитинству і поїхав до Надіжка. Там без жодних коментарів прийняли ту писульку разом з моєю обмінкою. На наступний день захвонили, що висновок готовий можна забирати. Надіжко сказав тепер знов іти в свою поліклініку, взяти ще одну бамажку і з тими двома писульками вже йти в рацс по свідоцтво. Але в поліклініці вирішили по-іншому: забрали висновок з облздороввіділу і дали свою писульку. З нею я пішла в суботу в рацс, в мене все прийняли. А в четвер звідтам звонять, що нема ще одного висновка (того що від Надіжка) І от я знов тьопаю в поліклініку, забираю таки висновок і вже віддавши його в рацсі при мені заповнюють і друкують свідоцтво До нас далі регулярно приходила сімейна, цікавило її яка в нас вага, чи ми набираєм. Ніхто нам рефлекси так і не перевіряв. Ріст, голівку і груди нам поміряла лактолог як прийшла рятувати мої груди. Вагу ми при народженні пробували міряти, то в нас вийшло 2700-2800, а потім через тиждень медсестра наміряла 2500, то вони дуже за то нас визвонювали, що ми не їмо ніц і не ростемо. Але ми таки купили вагу і виявилось що ми ростем і все файно Тому хто на Сихові надумає народжувати вдома - вже для поліклініки то не буде ЧП і вони знатимуть що робити ---------- Додано в 00:21 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 22:45 ---------- napoleona в одній з книжок знайшла такий список питань, які можна задати при виборі людини, яку плануєш взяти для допомоги при народженні (це якщо не з лікарем народжувати): - які людина пройшла тренінги (ну або ж де навчилась своєї духовно-акушерської роботи) - чи має вона якісь інші обов'язки/роботу через яку б вона не мала можливості попасти до мене на пологи - чи має вона якісь відгуки від клієнтів (references) - скільки пологів вона вже приймала - які ситуації/складнощі виникали за її практики і як з них виходили А на додачу ще пару питань, які там рекомендують ставити акушеркам з мед освітою - чи має вона статистику з попередніх пологів і чи можна її проглянути - скіки ще жінок-її клієнток мають ПДП в межах місяця моєї планованої дати - який її план, якщо в когось домовленого теж починаються пологи разом з моїми - чи вона використовує фармацевтичні препарати для стимуляції пологів і які - які аналізи їй потрібні/цікаві під час вагітності - чи вона має з собою кисневу систему на пологи (в Канаді мають нам певно не скоро світить) - які методи вона пропонує, щоб зменшити пологовий біль - в разі щось пішло не так - хто їде в пологовий разом з породіллею - скільки разів вона приходить після пологів і що конкретно входить в цей патронаж. Ну і від себе, я б таки ставила набагато більше питань по практиці, ніж то було на нашій з нею лекції. А взагалі тепер я собі уявляю ідеальні пологи лиш вдвох з чоловіком, бо це таки дійсно інтимний процес і такий тіки наш наш. А особливо вже коли є малятко, то хочеться бути тіки втрьох і більше нікого не допускати до нашої радості Але наразі я щось слабо уявляю як то наважитись народжувати без кваліфікованої допомоги. Можливо до цього ми ше прийдем.
Відповідь: Народжуємо вдома! а гінеколог вам пояснила, чим може бути викликаний запальний процес ( від шва "піднялося" нагору чи внаслідок поганого очищення матки)? Я просто у розповіді про пологи прочитала, що у вас була кальцинатна плацента. В такому випадку узагалі був ризик її неповного відходження. Добре, що відійшла легко і повністю. Плаценту після народження ви самі оглядали чи лиш акушерка дивилася її цілісність? п.с. в пологовом будинку при кальцинатній плаценті одразу ж в пологовій залі проводять профілактичну чистку, оскільки тут значно тоді вищий ризик запальних процесів і гіршого очищення матки. У мене також була плацента в множинних кальцинатах але то я ще до пологів знала по УЗД. До речі. невеличкі розміри дитинки теж можуть бути пов язані із плацентарним кровооббігом через наявність мертвих нефункціонуючих ділянок. Але то не обов язково, бо в мене малий майже 4 кг при інфарктній плаценті мав- це ще залежить від того, на якому строці вагітності з явилися і прогресували кальцинати
Відповідь: Народжуємо вдома! сніжна, гінеколог мені того не пояснила. Але ми робили 2 рази УЗД, то воно нічого не виявило. От мені було цікаво, що кров нічо не показала, а в мазку виявили запалення. Я думала, що то виявляється кругом. Буду звонити до неї сьогодні то перепитаю за причину. Плаценту оглядала акушерка і чоловік (але він не дуже розуміється в її цілісності), тому можна сказати, що лиш вона. За дитинку і кадьцинати - дякую, я б і не подумала. Все списувала на свою структуру (але Ви теж маленька наскіки пригадую). Кальцинати виявили на 35 тижні і прописали препарат. Я ж натомість їла продукти, які містять його основний компонент.
Відповідь: Народжуємо вдома! napoleona, про наші плани знала моя мама, але вона вже має невістку-домашницю (2 роки тому народжувала) + я з нею не раз говорила на ту тему і пояснювала чому ми так вирішили і як готуємось. Ну і вона теж слухала лекцію акушерки разом з нами, то була спокійна (наскіки це можливо в мам) Знав брат і невістка - вони раділи, бо самі пережили то щастя. Чоловіковій мамі повідомили вже після народження і добре зробили, бо мали б прочухана і клопотів якби наперед то знала.
Відповідь: Народжуємо вдома! взагалі, на Сихові вдома народжувала двічі Соломія - Solo_Zi_Lvova. Але це було ще до тих приколів з реєстрацією. може, запалення було несильне, тому локалізоване. ---------- Додано в 10:25 ---------- Попередній допис був написаний в 10:13 ---------- "кальцинатний" Дмитрик - 3.600 "кальцинатний" Сергійчик 4.200 тут по-різному буває. Але я теж знала про те, що кальцинатна плацента - це ризик неповного відходження. тому була дуже рада висновкові УЗДиста в 34 тижні, що "схильності до кальцинації та передчасного старіння плаценти нема".
Відповідь: Народжуємо вдома! Дуже дякую за розповідь! За що такі гроші ще й авансом??? Бізнес без втрат... А пологи річ не передбачувана. А як не встигне, гроші вона поверне? Мені стало якось не по собі... Як можна так лупити гроші ні за що? Головним в духовногоакушера має бути спостереження за пологами, а не проведення їх самою. Колись хороша повитуха могла настроїти породіллю на вдалі пологи лише декількома фразами. Ні, з такими професіоналами лише соло... Шкода, що якось так виходить з духовними акушерами. Стільки вже чула негативних відгуків, хоча й позитивних немало. Лікар М. Оден на своєму семінарі у Києві казав:"Ідеальні природні пологи - це пологи коли жінка народжує на самоті!" Ви знаєте, я тоді дуже серйозно замислилась...
Відповідь: Народжуємо вдома! так духовна акушерка і "медична" - це дві великі різниці, і вимоги до них абсолютно різні. Акушерка вдома не дорівнює духовна акушерка. Ну і з розповіді і критеріїв Маріголд явно запрошувала медичну.
Відповідь: Народжуємо вдома! і Звісно, про даний випадок. Особливо мене здивувало, що оплата авансом... Свого часу ми за жоден аванс зі своєю акушеркою не говорили. І оце добирання з далеку... Найчастіше з Києва, якраз не гарантія батькам, що акушер таки приїде.
Відповідь: Народжуємо вдома! Конкретно з моєю це була та якби гарантія, що ми не передумаєм, ну і для нас гарантія, що не кине самих. Як повертати в разі чогось я тоді не думала, мене переповнювали інші почуття і про матеріальне не думалось. То вже опосля вилізли цікаві речі по матеріальній стороні. Людям, які надумають скористатись з її послуг, я б радила дуже вважати. Там багато гинтересного виявилось. Думаю то теж було частковою причиною недобросовісного відношення. ---------- Додано в 20:33 ---------- Попередній допис був написаний в 20:31 ---------- Ascorbinka, командировочні оплачувались окремо, там вийшло ол інклюзів ---------- Додано в 20:34 ---------- Попередній допис був написаний в 20:33 ---------- Orman, а що тоді таке духовна акушерка, десь може є почитати?
Відповідь: Народжуємо вдома! і так, і ні. Коли я затусувалась "на послухати" до спільноти духовних акушерів, то побачила дуже різних людей, яких об'єднували не лише домашні пологи, а і ціла філософська концепція цих пологів. Духовні акушери - тому, що не лише приймають дитину, а і допомагають матері духовно народитись. У їхньому розумінні, пологи є підсумком емоційного життя жінки, певним екзаменом. І вони працюють з вагітними - над страхами, над образами, над всякими іншими метафізичними речами. Скажу чесно: мені вся ця філософія не дуже підходить, бо я в принципі філософствувати не дуже люблю. Тому "духовне" я пропускала повз вуха, а більше слухала і читала про великий досвід домашніх пологів, який ті акушери мали. Хто є в соцмережах - можете пошукати Зою Борисову, Анну Петровську . Гугл з радістю розповість про Михаїла Фоміна - автора книг "Рождение нового человека" та "Домашний ребёнок". Літом 2011 я слухала вебінари Зої Борисової і вони дуже багато мені дали саме в плані практики, а ще точніше - вона підтвердила мені, що мої інтуїтивні знання є цілком об'єктивними з точки зору фізіології пологів. А на ту частину вебінарів, де мали "працювати над собою" в плані очищення своєї карми, чи щось типу того, - я вже не зявлялась.
