Історії планування зі смугастим фіналом

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

а ми планували нашу лялюсю пів року. десь на 3й-4й спробі я почала розчаровуватися в тих вимірюваннях Бт, графіках і т.д. тоді закинула всі ті "процедури" і вирішила, щояк нічого не вийде ло літа(тобто за рік спроб), то поїдемо на море, відпочинемо, а тоді підемо перевірятися по лікарях і шукати причину.
на Миколая писали листи з чоловіком, то я і написала про своє найбільше бажання. і от нашому різдвяному чуду- подаруночку від св Миколая вже 30й тиждень
тест я чомусь зробила ще до затримки за кілька днів, отак просто щось иені підказало, що треба. бігала з ним по хаті за чоловіком і питала чи він щось бачить. я була шокована! просто не вірилося! а чоловік все питав -"Що це значить? що це значить?" як згадаю нас двох льоліків з тим тестом в руках...
отаке от Різдвяне чудо я ношу під серцем

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

ПередісторіяНа самому весіллі в мене почалися місячні,з чоловіком були розчаровані бо як же без шлюбної ночі,та щей номер в готелі замовилиТиждень після весілля...закінчились місячні і ось почалося наше планування...пройшов місяць і появились місячні,я не брала собі навіть нічого до голови,бо думала десь пів року ще точно так скоро не вийде.І от ще на наступний місяць в мене на роботі почалася епідемія краснухи(я в школі працюю)2-є моїх співробітниць були вже вагітні і потікали на лікарняне,а так як в мене краснухи не було,я вирішила купити тест і перевірити чи часом я вже теж не вагітна...тест показав одну смужку.Через тиждень,коли 2 дня було затримки(а в мене могло бути і до 5 днів)мені знову захотілось купити тест(щось відчувала напевне).Прокинулась зранку і зразу погнала в туалет...оп і дві смужечки,емоції були різні:шок,радість,сльози і сміх.Зайшла в кімнату,показую чоловікові,а він дивиться на мене і на смужки,як баран на нові ворота.От такий подарунок йому зробила на День Ангела(Романа)

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

З Янулькою це все було вистраждано, виплакано, планували близько 6 місяців після того як лікарі дали добро, пройшла повне обстеження, але нічого не получалося, прийшла до лікаря зі сльозами на очах, а вона каже відпусти ситуацію, просто не думай про то, не зациклюйся і все вийде. Я влаштувалася на роботу, почала потроху відпускати ситуацію і опа через два місяці я побачила омріяну другу світленьку полосочку на тесті, боже, скільки то було радості, але водночас і страху, щоб все було добре, щоб доносити, але завдяки молитві все в нас вийшло і маємо маленьке чудо...
з теперішньою вагітністю все вийшло з першого разу, хотіли різницю між дітками 3 рочки, попробували місяць і все вийшло, я навіть зразу не повірила, купила найдешевший тест, і він показав другу ледь помітну полосочку, на наступний день здала ХГЛ і вагітність підтвердили.
Дай Боже, щоб все закінчилося добре, і народити здоровеньке малятко.

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Напишу і нашу історію.
З чоловіком одружені 3 роки, про діток мріяли,але ще не планували.Всі родичі і друзі вже замучили нас питаннями про поповнення, то ми все відмазувались що складаєм гроші на поіздку на Гаваі і там купимо собі лялю, та й чоловік собі майже все так уявляв, постійно говорив що то має бути якась особлива атмосфера або місце.В березні цього року проходила обстеження в гінеколога і виявили в мене дисплазію шийки матки Лікарка запевнила що то нічого страшного, тільки початкова стадія але потрібно народжувати як найшвидше. З першого липня почали пробувати, та через 2 тижні місячні, хоча робила тести на овуляцію і приблизно знала коли вона в мене. В кінці серпня ми поїхали з чоловіком в круіз на Бермудські острови (не планували, дуже випадково так сталось) і якраз в цей період в мене була овуляція. В передостанній день на кораблі мене сильно закачало, з туалету не виходила В житті так погано не було, а чоловік вже тоді почав мене підкалувати що то наші моряки вже мене там мене качаютьМи повернулись,через тиждень я зробила тест,який був негативний.Але я тоді була злаВ цей же день поїхали ми в гори і там я трошки заспокоілась , ну не вийшло , значить так має бути.... Ще через тиждень я чекала місячних , а вони вже як 2 дні затримувались....Прийщла з роботи зразу тест робити а там дві полоскиЩастю не було меж!!! Тепер нашому морячку або морячці 6 тижнів

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

розкажу і я нашу історію зі щасливим фіналом))
досих пір не перестаю дякувати Богові, що в нас з чоловіком все гаразд і скоро в нас буде малесеньке зозулятко)
ми одружились 2 роки назад і не планували десь 1.5 року дітей, бо я ще універ закінчувала, а потім влаштувалась на роботу, та й жили ми зі свекром і свекрухою, а хотілося планувати дитинку вже в своєму гніздечку (щоб ніхто не вказував, шо і як робити)
пройшло трохи часу і я почала розуміти, що для повного щастя нам чогось не вистачає, якогось маленького чуда))) та й чоловік вже хотів дитинку, тому почали планувати) звичайно, були переживання.. а раптом щось не так і ми не можемо мати дітей... перший місяць нічого не вийшло, але воно на краще, бо я дуже сильно захворіла, температура під 40, навіть не знала, чи можна мені якісь ліки приймати, бо переживала, чи часом вже не вагітна.. але почались місячні через кілька днів і я зітхнула з полегшанням) все-таки висока температура в першому триместрі вагітності - не дуже добре..
наступного місяця ми з чоловіком продовжили наші спроби)) був якраз березень і страшні заметілі (думаю, всі памятають, як Львів засипало снігом і люди пішки додому добиралися)))
якраз в ту пятницю, коли оголосили штормове попередження, я вирішила зранку перед роботою зробити тест, бо була невеличка затримка...
6 ранку, за вікном мете сніг, чоловік ще спить, а я зробила тест і дивлюсь, як на ньому зявляється одна полоска...серце шалено калатає... і, о чудо, я бачу ще одну світленьку полосочку!!!!!!!!!!! ми вагітні!!!!!!!!!
буджу чоловіка і показую йому тест, кажу - ми вагітні)) він спросоння дивиться на дві полоски і сильно-сильно мене обнімає, без слів) в той момент я відчула таку любов і радість))))
тепер от наш малюк товчеться в пузіку))) через 2 місяці вже зустрінемося з нашим коханим синочком!!!:connie:

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Ми вирішили,що хочемо дітей після того як пожили пів року разом. І 5 місяців у нас нічого не виходило. Ми купували різні вітаміни і т.д.,причепились до лікаря,а вона каже,ну ще постарайтесь пів року,а потім спермограма,але терпіти було важко). В мене нестабільні місячні і важко визначити овуляцію. Але це сталось на День народження нашого коханого.... Я помітила після сексу,що в мене овуляція. І кажу йому - в мене овуляція. Ми двоє посміхнулись та й забули. В цеймомент я вже знала,що вагітна. Важко було дочекатись затримки,щоб зробити тест,але ми звикли що нам ніц не виходить і то якось дивно було - я знала і було присутньо багато симптомів і відчутів,але я не була готова що тест покаже. І перед тестом поїхала купила Сірзів,два тести,олійку від розтяжок,труси,бо в мене все стрінгі і вони стали якісь незручні. Приїхала до дому на автоматі зробила тест,навіть нічого не очікувала і тут бачу....дві....О це був шок. Хоч і планували,а шок всеодно був,хоч і знала,але оте підтвердження смужками,то одночасно сльози і сміх... я не можу описати свій стан))) Написала чоловікові смс,що той стане татом,він відписав: УРА!!!ВІТАЮ!!!ДЯКУЮ!!! а після роботи приїхав додому і відразу почав говорити з моїм животом) Зараз от думаємо як то сказати батькам і рідним... Я б хотіла чогось офіційного...) Але поки лише ми двоє тішимось)

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Оскільки я довгий час була клієнткою теми "Як стати мамою", то вирішила написати нашу історію тут. Лялю я захотіла майже відразу після весілля. Але поговоривши вирішили спочатку нажити своє сімейне гніздечко. І от коли прийшов час планування - то не так сталося як бажалося. Чекали ми лялю довгих 4,5 роки. Спочатку я пішла до гінеколога по наводці коліжанки. Вона лікувала мої інфекції і чоловікову не дуже добру спермограму. Потім був Хміль. До мене претензій не було, а чоловікові приписав антиоксидантну терапію (БАДи, вітаміни і виключити багато продуктів з консервантами і барвниками). Через рік часу він вже не мав нам ніц нового і сказав щоб вагітніли. Після певної перерви я пішла в Альтернативу. Призначили чоловікові всі можливі їхні аналізи і нарешті він попав до відповідного лікаря, який хоч щось нового знайшов. Призначили лікування, а мені фолікулометрію. І от пропивши ліки тижнів зо два наступає час моєї овуляції. Вона припадає десь на мій день народження, лікарка каже пробувати, але дуже не розчаровуватись з такими аналізами. Я дуже і не налаштовувалась, бо мала багато активностей попереду і думками була там. І от 15-16 лютого ми поїхали в Буковель, я собі ше трошки позволила глінтвейнчику. 21 лютого ми з коліжанками мали їхати в Варшаву розвіятись, 2 березня я мала вилітати в Штати у відрядження, а далі лижі в Австрії і ще трошки іншого. І от 18 лютого - за день до затримки - я йду робити тест. Переробила я за планування їх багацько, бо мала нестабільний цикл і не завжди маючи витримку. І виходжу я з ванни з питанням "Ти щось бачиш?" - "Та вроді шось є". Ми побачили привида, навіть не так - натяк на привида-полоску! В той же ранок я гонюсь здавати ХГл з тремтячими ногами. І отримую 64 як результат! Відчуття змішані - щастя, радість і шок водночас. Як? Ми ж нічого особливого не робили. Невже за ті всі роки ми не попали на овуляцію? Інакше як чудом і дарунком долі я то назвати не можу. Це був найкращий і найнесподіваніший подаруночок! Наша лелека була дуже чемнюлька - дала мамі успішно відбути всі заплановані подорожі. Вагітність протікала ідеально - ніяких токсикозів, перепадів настрою, смакових забаганок, загроз. Ми тіки хотіли побільше гуляти, що успішно і робили до самих пологів. Доця прийшла до нас дуже сонячного і надзвичайно теплого пізньожовтневого дня...

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Багато пишуть, що все вдається, коли відпускаєш ситуацію, перестаєш контролювати той процес. І в нас так було. Після восьми місяців спроб, далі обстежень, вирахувань овуляцій, постійноі роботи над процесом ми виснажились і забили на все. І через місяць в тесті з'явились дві смужки і радість вперемішку зі страхом, як тепер все буде. Зайшла в спальню, показала чоловікові тест, а він: "ну добре" і повернувся на інший бік. Потім до нього дойшло і почав радіти
Ще кажуть, що після першоі дитини, друга вдається легко. Ніфіга не правда В нас син планувався рік. Потім знов ми відпустили ситуацію і о диво - дві смужки Потім я аналізувала, вираховувала і вийшло, що коли був СА овуляція ніяк не виходила. І як я завагітніла? Не даремно кажуть: "Хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про своі плани".

---------- Додано в 00:25 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:20 ----------

Ще згадала, маю друзів, в яких двоє дітей. То ще ті снайпери. Обидві вагітності з першоі спроби

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

І я таких маю, причому завагітніли ще + з КД)

Тепер про нас...ми не планували, так як готувались до весілля, думали вже відбудем свято і тоді можна) але сталося не як гадалося) тому завагітніли після року НСА)

 

Відповідь: Історії планування зі смугастим фіналом

Обидві мої вагітності були дуже бажаними і випрошеними чоловіком. Першого разу ми завагітніли рік після весілля. Я довго ввагалася чи зможу сама дати раду, чи ще не рано мені, я на той час ще дуууже молода. Живемо з чоловіком самі, моя мама за кордоном, чоловікова - померла 17 років тому. Мій тато -"пропавший герой советского союзу", ну а свекор, а, краще не буду... Але таки піддалася чоловіку, і о, чудо, нам все вийшло з першого разу, та ще й хлопчик ( я так хотіла щоб старший син був), та ще й родився на ДН чоловіка, одним словом все як в кіно.
Друге дитя ми планували не швидше як за чотири роки після народження старшого. Тут мину четвертий рік сину, і я зрозуміла що ще не готова знову це все пройти. На чоловікове "давай" я мала вагон аргументів і відмазок. Я дозріла і дійсно дуже захотіла ще одне дитя, коли сину минув 6 рік. Важливим було дуже те, що Ернест став таким самостійним, останнім часом він все менше хотів лишатись дома зі мною, коли тато йшов на футбол чи волейбол, моїх хлопців майже не було дома, вони завжди мали якісь свої спортивні інтереси. Дитині стало цікаве все те, що цікаве чоловіку. І ще й Ернест став просити братика. Ну і я здалась. Цього разу не все так просто і легко як минулого. Почали планувати від лютого-березня. А дві смужки я вперше побачила аж в червні, але все обірвалося на дуже маленькому терміні. Наступна радість прийшла до нас на прикінці серпня. І ось те дитя зараз таке бажане і таке вичекане мною, моїми хлопцями. Вони такі уважні і такі турботливі до мене, я дуже щаслива що маю такий дар від Бога у вигляді своєї сім"ї.

 

На руках найдорожче у світі сонечко: мирно посапує, оченята, ніжно дивляться на маму, личко та рученята туляться до грудей, - оце справжнє щастя…

А позаду 10 нелегких років страждань…Пройдені всі знамениті і незнамениті лікарі міста, пройдені всі можливі обстеження: всі вени сколоті від нескінчених аналізів, дві діагностичні операції гістероскопії, а організм вимучений десятками препаратів: а може це допоможе, а може цей препарат… Промовлено сотні молитов, відвідано багато чудотворних місць…

Причина, чому нема діточок, так і не з’ясована… безліч гіпотез, бо в загальному все ніби добре, більшість показників в нормі, хоч деякі по крайній межі..: а може прогестерону замало, хоч ніби вписується в норму, а може естрогену, хоч теж ніби в нормі… а може це гомоцистеїн, бо по верхній межі, а може натуральні кілери, бо трошечки теж вибиваються за межу… Спермограма ненайкраща, але в кого тепер норма… ДНК фрагментація сперматозоїдів висока, тому можливе невиношування на самих ранніх стадіях…

Тепер, коли я знаю, як виглядає позитивний тест – можу сказати, що було в мене досить подібні і без жодного лікування…, але все переривалось до затримки, чи 1-2 день затримки …

2 роки тому, щастя було дуже близько: після чергового лікування – двічі були дві полосочки на тесті, і підтверджений ХГ в районі 25, та все закінчилось навіть непочавшись…(((

Який це був важкий удар…., як я це важко пережила….
І щоб витримати, я занурилась в роботу, з головою, знайшовши відраду у чужих дітях – у своїх студентах…вони отримали не лише викладача, але і добру подругу, що присвячувала їм весь свій час і робочий час, і позаробочий: театри, поїздки, дружнє спілкування…

Бог змилосердився наді мною і дав мені дар вагітності – коли свою віру я підкріпила добрим ділом… Як волонтер, я щотижня стала відвідувала діточок в дитбудинку з нервовими порушеннями…. Паралельно я проходила черговий курс лікування...знижували рівень натуральних кілерів: віддала всю зарплату і заощадження за імунологічний препарат, розріджували кров: всі ноги були в синяках і кровопідтьоках від цього препарату… і ще багато іншого, та не вийшло…

Почала знову другий курс лікування. Було недобре від дії купи препаратів, та не зважала на біль, все одно бігла в дитбудинок відвідати моїх діток… Прив’язавшись до «сиріт» при живих батьках, я зібрала і подала документи на всиновлення. Ходила оббивала пороги – хотіла забрати звідти одну дитинку до себе додому… Мені не дали, бо вона не має статусу…. велике розчарування і біль…

І саме в той момент, Бог змилосердився наді мною - моє сонечко загніздилось в мені..! – Бог подав мені таке довгочікуване неймовірне щастя!
Я береглась всю вагітність, лікарі заборонили мої походи в дитбудинок через високий ризик небезпечних краснухи, грипу, не можна було піднімати діток, а як же без «на руці». ...діточок я не забула і надіюсь, що ми згодом підемо з синочком в сиротинець вже разом і моя радість ще буде мати сестричку чи братика і з дитбудинку…

Не тратьте надії, надійтесь на Боже милосердя, моліться та сідайте в рятівні лікарські човни, який подає вам Бог, робіть добрі справи, і Бог вислухає ваші молитви…

 

Хороша тема. Колись, як синочок спатиме, я наклацаю тут нашу "довгу дорогу в дюнах". Можливо комусь пригодиться.

 

Ой, дівчатонька!!!
Ледь стримуюсь, щоб не розказати свою історію з кінця!! Але таки все по порядку))
Мій чоловік дуууже хотів дитину після одруження. А я... Ну, не доросла ще... Боялась, була впевнена, що не готова. Тому знаходилось безліч відмовок. Потім бажання завести дитину почало поступово з'являтись. Потім я пройшла на профілактичний огляд до гінеколога, і виявили у мене дисплазію шийки матки. Порадилась з родичкою-гінекологом, вона подивилась аналізи, і, оскільки дисплазії лише початок, порадила спершу родити. На тому і зійшлись.
Після того з чоловіком почали пробувати вагітніти. Не можу сказати, що отак з напором, бо то я хворіла, то він, то ще щось. Але нічого не виходило. Мене це дуже пригнічувало, оскільки, нехай і не кожного дня, проте ми пробували уже довгий період (майже рік). Боялась іти на перевірку, щоб не виявити ще чогось. Тим паче, що нашу сім'ю часто порівнюють з сім'єю сестри моєї бабці - дуже вже схожі)) І сама почала помічати все більше збігів) А вони не могли мати дітей. А що, як у нас теж дітей не буде? Страшно. Вирішила зачекати до літа, і йти до лікаря.
Настало Благовіщення. А хочете вірте, хочете ні, проте все, що прошу в Бога, чи Матері Божої, дається мені. Ото і здоров'я для бабці, яку привезли помирати, і не давали вже й ліків, і для сестри її припинення страждань, і ін. А що в Матері Божої, то про сімейні справи. На Покрови спершу хлопця собі випросила, а згодом і чоловіка, а тепер на Благовіщення чогось так мені щиро захотілось, аби і мені та блага вістка прийшла, що помолилась щиро, і з чоловіком спробували завагітніти. І так мені вірилось, що таки вагітна! Але, на жаль, жодних симптомів не було( Мене під час місячних завжди дуже тошнило, то я і впевнена була, що першою ознакою буде токсикоз. А тут ні його, ні поганого самопочуття, ані жодних змін в організмі. Почитала про перші ознаки при вагітності - ну нічого, зовсім нічого((
А позавчора зайшла на посиденьки, почала читати тему про те, як дівчатка лікуються, аби завагітніти. Сумна стала. Тож знайшла цю. І так вона мене надихнула, що аж захотілось перевіритись. Вчора не було як, а сьогодні на обіді усе-таки вирішила купити тест, бо завтра картоплю тре садити, а раптом мені і не можна відер тягати? Вийшла з аптека, а назустріч вагітна дівчинка)) Така пузата-пузата)))) Думаю, гарний знак (хоча в знаки не вірю, але, як гарний, то можна потішитись)))) Думала, тест вдома зроблю. Але так цікаво стало (не зважаючи на проби завагітніти, це був мій перший тест в житті), що щойно зробила тест. А там одразу почала проявлятись друга полоска!!!! Подивилась через 5 хв, як написано на інструкції, а там дві насичено-рожевих полоски!!!! Мої полоски!!! Уявляєте??? У мені життя росте!!!!
Так розхвилювалась - руки трусяться, посмішка вуха розтягує, а я сиджу, і не можу себе опанувати!!! І тут зрозуміла, що зовсім "зелена" в тому. От що тепер робити - які кроки?? Тепер до гінеколога, мабуть? Аналізи якісь здавати?? Треба ж перевірити той тест. Вони ж, ніби, помилятись можуть? Хоча не вірю в це! Тільки не в моїх темних чітких полосках - вони кажуть правду, 100% ))))
А я й не знаю, що й куди. Сиджу в такому стані, що жодної інформації і не знайду зараз))))
Дівчата, що робити? Мені тепер і якось обмежуватись треба, чогось не їсти, щось їсти? А я суну в себе все підряд! Якось сидіти, якось лежати?))) Десь гуляти, а десь ні?)) Ой, ніц не знаю))) Ще й ейфорія така, що і подивитись нічого не можу)))) Підкажіть мені щось))) Або пошліть у іншу гілку))))
Ще що хотіла сказати - на 100% впевнена, що то на Благовіщення нас так святі благословили!!! Тож вірте, дівчатка, просіть у Бога, Матері Божої, і моліться!!! Обов'язково кожного Гоподь почує!

 

Почалася наша довга історія у далекому 1997р. Це була перша наша вагітність- навмисне не планована, але щаслива і бажана. Закінчилась вона трагедією- пізній самовикедень у 23тижні. Це був суцільний жах- якісь недолугі, неспівчутливі "люди у білих халатах", перегорання молока, антибіотики що 3год. і повторна чистка. Одного дня чоловік просто згріб мене і зніс вниз до машини. Як він домовлявся з ними я не знаю- я була овощ. Виводили мене з того стану важко і довго. І ще дуже довго прояви давали про себе знати у різних фобіях. Коли моя психіка нормалізувалася- я пообіцяла собі, що ніколи і ніщо більше мене "не виб*є з колії" аж так. Це інша реальність і далеко не така "безтурботна" як ми собі уявляємо, називаючи таких людей "овощами". Я була тим овощом!
Потім були дві маленькі завмерлі вагітності, і відповідно чистки. Лише після цього нас скерували на сумісність і торчі. Зараз це звучить, майже, неймовірно, але це був далекий 1999р.
а далі понєслось- лікування, діагностика якісь препарати і гроші-гроші-гроші. Чоловік звивася, щоб ми могли собі це дозволити. Результат був ідентичний першому. Нам радили інших лікарів, ми пробували- але толку не було. Ще чотири ангелики і 9 років болю.
Не могли знайти причини(я не хочу згадувати всю ту мудрагельну писанину). Діагноз- х.з. Порада- сурогатне материнство.
Але я вперлася:"поки не було перфорації- я буду пробувати". Не могла собі уявити, як хтось чужий буде виношувати НАШУ дитину. Це не вкладалося у моїй голові.
Не дуже хотіли вже за нас братися- бо це репутація лікаря...
Але сталось так, що моя теперішня лікар взялась за нас.
Я навмисне не пишу, що ми не тільки до лікарів звертались. Просто хочу залишити справи духовні у своїй душі. Напишу лиш те, що до ворожок не ходила. Хоч були великі спонукання зі сторони мами чоловіка, навіть майже посварились через це. Один раз я вже майже пішла, але дякую Богові, що стримав.
Отже наша восьма вагітність вже під наглядом моєї лікарки. Всі аналізи, вся підтримуюча терапія, шов на шийку сам зав. відділенням накладав-перевіряв.... 23.5 тижня- та сама історія.
Чоловік сказав все- сурогатна, я більше не можу дивитись як ти мучишся. Я промовчала, але точно, стопудово знала, що відновлюся- і знову в бій.Так енна кількість наркозів та вишкрібань, великі проблеми з ногами(знаєте, як стара корова на ноги падає- то я), 2 рази майже заново ходити вчилася, купа випитих і вколених медикаментів, надмірна вага і ще всяка кака-бяка, але матку мені ще не видалили- і тому я знову буду пробувати.Дев*ята вагітність- я відлежала 7міс. три кровотечі, підозра на затримку розвитку(була хибна), готування легень малюка ще задовго до 6 міс. Кожну хвилину я знала скільки тижнів днів вже позаду. І не лише я, як виявилося пізніше, але це інша історія. Не буду описувати всі ужяси. Як виявилось пізніше моя лікарка молилась, щоб ми дотягнули до 28тижнів. Але мене це не влаштовувало- я бачила багато таких діток за той час, що перебувала в лікарні. Мені підходило 32тижні і більше.
Як ви всі зрозуміли дотягнули ми непогано. В 34 вона мене таки здала в патологію, але перед тим ввівши в шок- що потрібно буде кесарити. Не обов*язково, якщо я відмовлюсь, але вона рекомендує. Ну переклавши на просту мову- то я сама навряд чи народжу- сільонкі не ті. І поки я думала, то Боженька, за допомогою синочка подав знак- малюк витягнув ручки в перід, тобто він народжувався би ручками(на узд мені сказали- депутат буде, але я не надала тому значення , просто запам*яталось). Чомусь було так неприємно, що всі лікарі, завідуючий і іже с німі задавали оді і ті ж питання, як на допиті:37 років, 9вагітність, перші роди, той самий чоловік...? одним словом зібрали консиліум, приїхав Маркін- весь медперсонал вишикувався, мене майже дрісірували що я маю йому казати, а я думала про одне: тільки б він мене не згадав, бо мала я з ним дочінєнія коли він ще був троха меншою пташкою. .. Все минуло добре- він мене не впізнав, якісь плани з ними погодив...і укатіл. Готували мене до планового кесарського, тобто швидше терміну майже на 4 тижні, але синочок виявився ще швидшим- не дав їм суботу віддихнути. Про саму операцію не писатиму ніц, бо чуть не влаштувала їм великих неприємностей на тому операційному столі.
Ось так винагородив нас Бог за терпіння, а особливо чоловіка, бо малий ну дуже на нього схожий і народилися вони в один день, тільки з різницею у 41рік.

Якщо десь помилки або якісь казуси, вибачайте, бо та татова копія вже доймає мене своїми машинками

 

Я свою донечку також на Благовіщення вимолила після двох років планувань. Вагітність від благовіщення і рахували. А цього разу не була готова щоб вагітніти, але сиділа грілася в сауні і до мене підійшла дівчинка в сауні з пузіком і почала розповідати яку купила собі для сауни класну рукавичку і каже давай я тебе нею потру спробуєш яка класна. Я жартома сказала дивись щоб твоі бацилки мені не передалися. Посміялися з того і за декілька днів коханий зробив сюрприз мені. Відчула що буду вагітна з першого дня, якось сумнівів не було

 

Що саме допомогло вам завагітніти?

Зрозуміло, що статеві акти, в першу чергу Але я маю на увазі трохи інше.

Наприклад:

• тривале лікування - і сталось диво;
• стимуляція, інсемінація, ЕКО - і я щаслива мама;
  
• попила такі-то вітамінки, травки - і побачила 2 смужки;
• купила фікус, жабку і дитячу пелюшку - і завагітніла;
• молилась такому-то святому - і вагітність настала;
• стояла "березкою", чоловік трусив догори дригом - і зачаття сталося.
• інші варіанти.

Ясно, що в кожної своя власна передісторія, можливо, діагнози, особливості фізіології. Але все ж таки цікаво було б почитати.

 

Вірю, що допомогли 2 поїздки: до джерела в Биличах і в Гошівський монастир. Майже одразу (2 цикли) після поїздки в монастир побачила 2 смужки. Але ще дуже допомогло звільнення мозгів від зациклення на В))

Надіслано від мого K00F, використовуючи Tapatalk

 

Можу сказати кілька причин, яка кому сподобається:
1. Виявлення АІТ (аутоімунного тиреоїдиту), коли виявила, і почала пити еутирокс, то той же цикл закінчився, як книжка пише . в 28 днів, а на наступний - вагітність;
2. Поїздка до церкви в с. Глиняни за 3 цикли перед вагітністю;
3. Виникла складна життєва ситуація, в якій я вирішила, що "Бог є любов", і я приймаю будь-яку його волю. За 3 тижні - 2 смужки

 

от в мене реально так і вийшло, хоч ми стрались всього цикли 3-4,але як забула за то,бо мала цілий місяць днів народжень, купа справ, забав, то зразу і завагітніла.

 

Христос посеред нас! Це істина! Господь завжди поруч, тільки треба пустити Його у своє серце, довіритись і сказати «Боже, нехай буде Твоя свята воля!».

Шлях до Господа через випробування….ось наша історія.

Як звичайна молода сім’я ми чекали на дар батьківства. Рік не получалось… «Не біда, ще будуть» - казали ми. Завагітніли ….викидень, через півроку ще один. Почались безкінечні обстеження, але причини виявити не вдавалось. Через рік знову наступила бажана вагітність. Все як завжди…лікарня з перших днів, медикаменти і все ж 93 підтримуючих уколи на жаль не допомогли. Куди ми тільки не звертались, консультувались у багатьох львівських світил… гінекологів, генетиків, імунологів, ендокринологів, урологів. Висновок «У вас все гаразд, дітки будуть!». Та марно – чотири наступних років нам не вдавалось завагітніти. За цей час ми зрозуміли, що один Бог нам зможе допомогти…молились, їздили по святих місцях, відвідували прощі, спілкувались з монахами, які нам допомагали духовно. І сталося чудо… Бог вислухав нас – ми завагітніли. На цей раз вирішили лежати вдома, без медикаментів. Все проходило важко, я постійно лежала, молилась і вірила в чудо. В день моїх іменин на 12 тиждень вагітності ми зробили вперше ультразвукову діагностику, і як грім серед ясного неба прозвучали слова лікаря: «Міхурцевий занесок, терміново в лікарню на вишкрібання! На місці плідного яйця бульбашки, які якщо вчасно не забрати пускають в матку метастази”. При таких подіях направляють в Онкоцентр, диспансерне спостереження протягом 2 років. Частота таких вагітностей1:1200 – 1:1500, на жаль ми потрапили в цей процент. Прооперували, все видалили. У нас був хороший лікар, який на свій ризик вирішив моніторити показники протягом року, не встаючи на облік у цей заклад. Ми не переставали дякувати Богові за те, що все так добре обійшлося.

За цей час - час чекання, я переосмислила все своє життя, яке поділилось на «до» і «після». Всі ці роки постійно задавала собі запитання «Чому я? За що?». Мабуть моєї віри було мало. Я не до кінця покладалась на Бога, шукаючи підтримки і допомоги в людей. І аж тепер я зрозуміла, що «Так хоче Бог!»….у житті не так все просто, у кожного своє випробування! Я почала ще ревніше молитись до Бога Отця, Сина і Святого Духа….ясно розуміючи, що вони одне ціле! І що через руки Пресвятої Богородиці я зможу відчути на собі Божу ласку! Я віддала все в Божі руки, перестала нарікати і жалітись…думаючи про всиновлення, та чоловік був не готовим ще. Казав:

« Давай почекаємо до 30 років а там час покаже». Я реалізовувала свою любов до діток тим, що перераховувала кошти на лікування і різні потреби….в дитбудинок не наважувалась йти.

Після реколекцій до святого Герарда в монастирі Редемптористів, де ми проживали 3 дні, зрозуміли, що ми повноцінна сім’я, не зважаючи на те, що у нас немає дітей. Ми ще двічі наближались до мрії – але наші ангелики летіли від нас. І завжди була така закономірність, що вони вибирали найкращі дні для цього – Різдво або якесь свято. Важко було, але ми йшли не озираючись і дякуючи Господу за те, що маємо. А мали ми багато – один одного і Бога в серці.

На своє 30-ліття, після того як задула свічки, гірко заплакала при всіх…допустила слабинку… Через деякий час організовувалась піша проща Стрий-Гошів. Там на Святій горі я посвятила своє лоно Пресвятій Діві Марії, пообіцявши молитись дев’ятницю до Гошівської Богородиці в наміренні виносити і народити здорову дитинку.

На наступний місяць після Сповіді і Святого Причастя, яке я практикувала в першу п’ятницю місяця, мені в голові чітко пролунало «Ти вагітна! Ти вагітна!». Я усміхнулась з думкою «Та ну! Не може бути…то видумки». І уявіть моє здивування, коли через декілька днів це підтвердилось!

Остання вагітність закінчилась невдачею 5 місяців тому на саме Різдво...всю ніч чоловік колов кровоспинні уколи ...рятував наше сонечко, на жаль не втрималось ...вийшло на 12тижні на 2-й день Різдва (в голові дежавю то вже 2 вагітність яка обірвалась в той день)...я тримала на долоні маленький ембріончик і ридала. Ми застерігались але Бог вирішив по іншому

З Божою допомогою в цей же час було випадково виявлено причину шести невдалих вагітностей. Це все вирішувалось медикаментозно, потрібно було колоти розріджуючі уколи в живіт для того, щоб дитинці поступав кисень і вона могла розвиватись. З Божою допомогою ми наважились це роботи і через місяць знайшли фахівця в цій області. По підрахунках я завагітніла в ті дні, коли розпочалась дев’ятниця до Гошівської Богородиці! Вагітність була дуже важкою….ми вірили в чудо, покладались на Божу волю.

Сьогодні ми дякуємо Всевишньому і нашій Небесній Матінці за даровану нам ласку батьківства! За те, що на нашому шляху трапились хороші люди, лікарі, які допомогли виносити і народити здорову дитинку.

В лютому закінчилась дев’ятниця до Богородиціі разом з тим прийшов новий етап в нашому житті - появився на світ наш синочок!

Богданчик ніжно спить, а його ласкавим поглядом береже Гошівська Божа Матір з ікони, яка освячує нашу кімнату ось уже 10 рік…..

Вибачайте, що багацько написала - це свідчення в Гошівський Монастир

В неділю 15 травня 2016 року відбудеться піша проща Стрий-Гошів. Я щиро бажаю УСІМ, хто мріє і чекає, стати Мамою! Моліться....Бог добрий і вислуховує кожного ...тільки треба вірити, інколи трошки потерпіти адже на все свій час...на все Божа воля!

"Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Євангелія від св. Матея (7, 7-12)