Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Чоловік пішов на роботу, а я зараз буду овочі варити, планую сьогодні "оселедець під шубою" зготувати.
За шафу - купе вияснили з майстрами, що будуть переробляти у лютому, бо швидше їм не виходить, кажуть, що один зламав палець і замовлень багато. Хотіли повернути гроші, лише завдаток лишити, то вже є віра, що людські майстри. Хоча, так і не змогли пояснити, чому так зробили. Дуже переживала, бо з 15 тис, ми 10 тис, дали зразу, ще як завдаток. Але молилась, і вірила що все буде добре. Чоловік каже, що я надто наївна і довірлива, що так не можна, а я про це раніше не задумувалася, якось з дитинства вірила людям. Хоч до лютого, ще довго, але я готова чекати, лиш би все було гаразд. А то, я настільки була у розпачі, що дві ночі, спати взагалі не могла.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Аааа! Я вже того не можу слухатииии! (То я так, про своє)
Щось я дуже зла останнім часом. Взагалі не відпочиваю. Нікуди не ходжу. Тиждень почався з нервів, з самого ранку. Муж поводиться як мала дитина. Короче! Я тепер мать двох дітей! Одній дитині 30 років, а другій 1 рік. І то нічого, що та 30 річна дитина старша від мене на 6 років....
Купила малому (меншому) флісовий чоловічок гуляти по дому, але він виявився дуууже завеликим, але то ніц! Через літо він підросте, головне щоб потім не був маленьким.
Всім хорошого дня, миру і добра!....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Думала вийти на двір з дитиною - а така погода, і дубар, навіть собака нехоче йти Чекаю зими і снігу) Мені вже три здається що сьогодні Новий Рік, чоловік каже що я вже з розуму зійшла) Всюди сніг - бачу)
Ну така Я, люблю зиму)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ох, як же мені зараз бракує внутрішнього спокою і натхнення! Ух, аж взвити хочеться. То таке загострення, мабуть, бо не виспалась. Лягла в п"ятій, а тут вже й вставати. А чоловік, "добра душа", вирішив піти на роботу тихенько, не будити нікого, бо всі так гарно спали. Ага, то ж більше нікому ніц не треба в будній день зранку. )) Після алярмового прокидання і приходження до тями, подзвонила чоловіку і сказала більше так не робити. Нє, спокійно сказала.
Через той алярмовий ранок каву до сих пір не можу допити, час від часу сьорбаю ту холодну чорну рідину, і так вона мені не смакує. А я так люблю почати день тепленькою кавою і медитацією. Ну маю звичку я перші 15 хвилин після прокидання спокійно провести за кавусею, тоді і все смакує, і організм прокидається.
Ех, але нічо, поки писала, то вже й трохи внутрішнього спокою віднайшла, на пів дня вистарчить. Натхнення би... Буду його на вулиці шукати, бо пора вигулювати меншу.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вихідні пролетіли. Вчора водила малого в Япону-хату на майстер-клас, то хоч сушиків поїла А потім ще скочили на Південний і купили малому міні-скейт (він собі трохи "заробив"). Так тішиться ним
Ввечері хотіла з мужом кіно подивитися. Але поки меншого вклала, то вже ніц не хотілося. І всі мистецтва бути дружиною ітд коту під хвіст. Ну не дають діти ні часу ні сили на себе. То проза.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А ми сьогодні довше спали, на дворі ще не були і щось не маю бажання. Варю малій зупку, і все таки треба вибратись в Епіцентр, в ательє, маю купу справ.
Доречі, мені сьогодні снилася Дівчина весна пів ночі обирали крем для лиця, а ще пів ночі ним мастилися))).
Всім вдалого тижня!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А я то дума, чого я не спала з третьї години. Мдя, звізда, блін, арабського кіно

тоя про себе

. Вже людям снитися починаю.
І по дєлу. На вулиці холодно, в офсі тепло. Хочу залізти з ноутом під ковдру і хляти там втіхушку глінтвейн. Але так як сьогодні лишень понеділок, то до щєстє мені ще пхнути і пхнути.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Головна прозища дня - погода, настірй від неї на нулі... В Матвія хвороба пішла по другому колу - знову соплі і кашель.
Вихідні прошйли і їх як завжди не вистачило.
В суботу коли вклали дітей замість того, щоб самим лягти раніше, спекли з мужем піцу і подивились "Суддю". Якби не КД, зовсім "рамантік" був би)
А ще я після вихідних бита: в п"ятницю не розминулась з дверима у ванну (вдарилась сильно біля ока), потім вночі мене Матвійчик вдарив в те ж місце. В неділю дурачились з дітьми на підлозі, Віталік мене головою в живіт вдарив - аж зірочки з очей посипались, а потім ногою в око заїхав))) Ще й лікоть до купи болить.
Врочистості теж є: спекла вчора дуууже смачний пиріг (позавчорашній дуже швидко з"ївся). І муж нарешті купив акумулятор до машини.

А старий сів прямо перед магазином з автотоварами

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Заснув щойно мій синочок, і тут я легенько привідкрила його ротик глянути як там поживають наші зубчики і побачила дірочку.......
І шо я маю робити? Ну шо за ....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні, несподівано мала гості. Приїхала моя однокурсниця з Червонограда, ми вже 13 років дружимо, правда після весілля, як поїхала в Червоноград, то більше в телефонному режимі! Я така рада, що завжди, як є вона проїздом у Львові, заходить у гості. Стільки гарних моментів, пережили разом, дискотек, кавалЄрів, прогулювання парів, поїздки, прощі. Такі теплі спогади! День просто пролетів!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

і я про це мрію, але ще не скоро побачу свій ноутбук. Сьогодні нарешті відвезли його у сервісний центр, точніше він там вже давно, але їм вічно треба якісь документи донести, ну чому відразу не можна сказати що треба?
Сьогодні з 7 по 17 на ногах, оббігала весь Львів. Змерзла як цуцик. Зробили правда приємний комплімент, була з подружкою-студенткою, її всі вітали, а мені сказали - ти ще мала щоб тебе вітати, от як поступиш, тоді будем вітати з днем студента Посміялись, і вирішили що мені ще рости, а рости до такого.
Сиджу в гуртожитку саменька, однокімнатниця вділила свій ноут, попросила підшаманити, попиваю кавусю з шоколадкою і час від часу віднікуюсь від всяких студентських розвах...старію одним словом. зараз хочеться відпочинку. ноги гудуть, голова не краще. Пробую скласти хоч мінімальний план роботи...Купа нової інформації, ідей і так всього хочеться встигнути, досягнути. Розумію що ідеалістка, але як кажуть, якщо не спробувати, то 100% нічого не вийде. приємно що знову повернувся мій войовничий дух, за більше як року часу.
Всім гарного вечеро

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А ми вже самі.
Татусько наш вже з Мілану приїхав до Риму. Скоро має з*явитись на скайпі.
Нервовий в мене сьогодні деньок видався.
Дуже невчасно провайдер вирішив відключити інтернет. Якраз тоді, коли я пильнувала за літаком. Телефон розривається, а я нічого не знаю і нічого не бачу, бо ж інтернету немає.
Почала в телефоні то все шукати. Знайшла, читаю, дивлюсь, дзвоню. З*явився нет на комп*ютері, на телефоні виключила, сіла за комп. Знов зникло. Знов на телефон, ааааааа.......

Потім були пригоди з лікарем нашим. Мала я сьогодні їй подзвонити. Дзвоню - відсутній зв*язок. Ох.....
Випила кави, з*їла цукерку. Склала пазли з Данилком. Виключила мультики Артемкові. Нагодувала кота.
З*явилась лікар на зв*язку. Подзвонила, поговорила, в результаті, вона нам виписала ще одні ліки і продовжила інші. А в мене ні тих, ні тих немає. І до Львова 45 хв маршруткою в одну сторону. І дітки хворі, їх з собою не візьму, щоб поїхати за ліками. Видзвонила коліжанку, вона якраз була в аптеці. Купила все потрібне. А я забула про фізрозчин для інгаляцій. І хоч плач.
Перший день без чоловіка, а вже двіжі.
Розраховувала, що коліжанка, як привезе ліки, зайде хоч на каву, а вона часу не мала, а я не знала і вже зробила каву. В результаті, ми пили каву біля маршрутки, стоячи під дощем Кава наша безкінечною (як борщ під дощем) не була, але водій так охав і ахав від запахів, що я пообіцяла наступного разу і йому зробити кави :xaxa:

Наразі в хаті спокій. Малишня читає і розглядає книжку про дитячого лікаря, а я трохи на дп, а трохи шукаю собі фільм, бо мені скучно.
В хатці чистота, їсти є наготовано, ліжка вже розстелені, а посуд я помию завтра, бо сьогодні не хочу.
Цьомки вам, грійтесь :kiss3:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

важкий понеділок... в мене тепер взагалі понеділки важкі, але нині ще і муж знов роздратував. чесно, я намагаюсь на нього не злитись, розуміти, входити в його становище, але коли приходжу додому з двох робіт хочеться 1. поїсти (бо без обіду, бо вобід я маршрутками катаюсь), 2. відпочити, а не виявити, що в нас хлопці з пивом. ну але то не важливо, в принципі.
здійснилась одна з моїх мрій - я побувала на даху. дуже довго (майже рік, гиг) я хотіла сильно-сильно видертись на дах в центрі міста. і вчора я нарешті побувала на екскурсії дахами Львова. ах, як же це кльово-романтично-цікаво-неперевершено
на 1 роботі в четвер 2 великих заходи, до яких треба купу всього підготувати, але частину я нині вже здала, а частина ще на мені висить. ну і печива до кави смачнючого хочу ще напекти на четвер люблю, коли люди мене хвалять.
а на уроках дітки такі нині креативні були, люблю, коли ми на одній хвилі і вдається все, що собі запланувала.
крім того, ще на тренування забігла, вияснила, що починаємо готуватись до новорічної вечірки і вчити-згадувати танок, з яким там будемо виступати. ще одне кльове передчуття чогось святкового

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

І я теж сьогодні зранку не могла повірити, що вже треба вставати. Так сіро і темно було Все одно варіантів не було. Так щоб себе підбадьрити і зігріти переглядаю погоду в Хургаді. Стає трохи веселіше, ну і стимул спрацьовує: буду пахать-будуть фінанси-буде Хургада
Приходила до мене сьогодні якась дивна... ні не білочка, а кулінарна муза. Певно з нервів, як там розборки з сусідами пройдуть. То ж зробила салат Олів"є (останній раз був на НР і оправдовую себе саморобним майонезом), капусняк, телятину тушковану з овочами,медівник. Зовсім не те, що мало би бути, тепер ще то все треба з"їсти. Розборки пройшли без жертв і каліцтв. Більше, 1000% не рипнуться.
Ще залишилося всю посуду помити, а мене щось на сон клонить. Мабуть таки погода впливає. Старію...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

І ми самі...((
Наш татко знову ліг у госпіталь і знову перші аналізи не конче добрі.
А я шо, я гепаю як старий тракторист, вже мені аж світ мерещиться. Може, якщо то можна назвати врочистістю, мій Святик кашляє вже набагато менше, так що маю сміливість припустити, що накінець то ідемо на поправку.

А завтра... завтра, та що там завтра, тре в поліклініку сходити і в холодильнику миш повішалась. Я нагло викликала свекруху, аби прийшла, побула з Андрійчиком, бо двох тягнути я просто не в силах. І ще набралась наглості попросити привезти нам чогось поїсти, бо елементарно готувати не маю сили. Нє, дітей я нині погодувала, а сама... сама поїла хліба з синьою цибулею та й хватіт. Замість десерту був цукор рафінат скроплений лимонним соком.

О, так, то є капец сильний делікатес, особливо, коли душа бажає шоколаду.))

І ще я нині мала нагоду переконатись які то люди є. Нє, не те, щоб я мала щось протів, але на фоні декого я себе можу сміливо вважати дуже поступливою і толерантною людиною, хоч інколи сама про себе думаю геть протилежне...
Але яке то зараз має значення.


Всім файного вечора і спокійної ніченьки.)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Класний стимул.
В мене теж такий був. Доки курс не здурів.
Тепер заробити тре як мінімум вдвічі більше. Грр.

По темі- проза така, що сьогодні останній день в лікарні. Тео здоровий і нас завтра виписують.
А мені ще хник 10 днів лікуватися треба. Буду привязана до маминого дому, бо процедури поряд з ним, а їздити по Львову мені ніззя.
І мужу незрозуміло ще скільки. Отака то проза. Лікувальна))).

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Зе сейм.
Я по другому колу кашляю. Горло з вічнозагостреним тонзилітом болить, і діти кашляють теж.
Попри то все, не хочу впадати в паніку і депресуху.
Хочу тільки шоколадної цукерочки. А ще краще дві

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

І я кашляюча, до вас в компанію. Все-таки випхав мене коханий до лікаря, прям копняками, ще з суботи- так, в понеділок в лікарню. Моє вякання- нє, нєпайду- ніхто до уваги не приймав. Ітого- бронхіт, я на лікарняному. Постєльний рєжим. Казав, що нать утку в ліжко принесе, ггг Про наболіле- зп нема. казали навіть не чекати. А тим часом перед мінфіном звітували, що все всім виплатили. Крутяться наші грошенята, комусь на нову хатку або машинку.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ой! Дівчата. І як ви тільки справляєтесь з двома і більше дітьми?! Я з одною ледве дихаю. От вже тільки щобула заснула, як вирішила покакати...Боже! Думаю собі. Ото я попала до 03:00 не буду спати. Але ніби помила її, то вже заснула. Вчора гарно погуляли. Львів, Львів- він особливий. Ввечері найбільше. Трохи розрядилась вчора. Сьогодні в малої кашель і насмарк. Чекаю...певно зуб з'явиться. Будем бачити.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сиджу з компом в обнімку і п'ю чай мелісовий для заспокоєня, спочатку думала йти в тему "забила м би", але видно меліса робить свою справу... Сьогодні суцільна проза з самого ранку, планували сьогодні вирішити одне глобальне питання яке вже вирішуємо більше року, нєа - не получилось (знов відклалось в довгий ящик), чоловік аж до після обіду колотився дома, то я його відправила з малою погуляти... поки обід готувала.Погуляли так, що прийшли в брудній куртці (так - два рази впала) Ввечері мені стукає сусідка до дверей (в нас спільний тамбур) і каже "подивіться до свого візочка, бо від нього несе г..ом, а до мене тут учні приходять... і взагалі краще заберіть візочок з тамбуру" я в шоці... я в той тамбур не виходила, тої вонізми не чула...де вони гуляли з малою? невдобняк повний. Я до візочка щоб помити, мала за мною хвостиком, хоче колеса крутити... звоню до чоловіка, питаю коли приїде, каже що вже скоро... ото його скоро наступило аж за 2,5години, я вже встигла все повимивати, але не встигла вийти в магазин і купити продуктів, а йому завтра в командировку, сижу думаю що б то таке приготовити, а ще трохи погиркались ввечері, не суттєво, але я роблю вигляд "ображеної", хочеться врочистості, а нема... хіба завтра... запросила подружка до себе в гості на суші (в неї муж теж завтра в командировці) діти будуть гратися, а ми ляси точити і суші нямати. Всім спокійної нічки!