Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А мене в автобусі так захитало.
Свято наближається, свято наближається

а якщо точніше, то КД. То в мене такий симптом останнім часом. Крутіше за всякі там розрекламовані ПМС: нерви, сльози, тяга до солодкого

Мандаринки скінчилися. Треба зараз когось просити, щоб купив, бо я втягнулася, аж пахнуть мені. То дійсно справжній символ Миколайка, Різдва, Нового Року.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Суцільна проза - погода, хворі діти і ПМС. Ледве стримуюсь, щоб не порвати всіх (мужу ранком вже перепало "на горіхи" ні за що). Знову ніч діти спали з нами і знову я як побита.
Матвій якимось чудом скинув з тумбочки Делуфен - розкрутив і вилив. Мінус 100 грн з сімейного бюджету.
Хочу літа і сонця. Ну Новий рік з ялинкою теж підійде.
Піду організую собі врочистіть - доїм вчорашні мандаринки ))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

щось мені так сумно-сумно.... і причини, вроді, немає щоб сумувати, а все рівно - не радісно.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Гррр. Я зла. Зла. Зла! Малий щойно чуть не розлив мої парфуми і я злааааа! Зла що він їх взяв, зла що ця тумбочка не закривається, зла що не маю куди їх перекласти, зла що вони багатоооо вартують. Розмастив банан по чехлі з табуретки, халатику, піжамі і коврику.
Я погана мама, бо нічого не встигаю, сварюся на дитину, в мене нічого не виходить хмммм.... позичте трохи клею, а то я розклеїлася зовсім

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранок почався з невиспаноі мене(((малій посеред ночі щось приснилося,і вона лягла спати з нами...і як в старі добрі часи я опинилася пл середині ліжка..одне чудо мене копало пів ночі,а друге великий чудалей хропів мені прямо на вухо...випили каву і ніби все стало на своі місця...але більше мене збодрили суми для оплати комунальних послуг..економ-економ а всеодно дорого виходить..одна радість-Мартусі дуже сподобалися іі нові зимові чобітки(дякую нашій форумоянці Meriroma)вже сьогодні в них по хаті випробовувала))))

Sent from my ST27i using Tapatalk 2



Sent from my ST27i using Tapatalk 2

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранок: І знову сірість за вікном, немає жодного сонячного промінчика
Але тут несподівано виникає можливість зустрітися з подругою-одногрупницею на півгодини, ніби мало, але я вирішую нею скористатися.
Кава з "Братванки" на ходу, еклер у руці, півгодини обміну спогадами і новинами, чемний малюк у візочку, який дає поговорити - таки корисно інколи не планувати день.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Понавипікала багато всього на завтра, ще стільки роботи маю і до того всього зявилась в мене дойна корова...моя собакаЦуценят вже роздали, а молока дуже багато (цього разу в моєї собаки прекрасне ГВ), навіть лікар в шоці скільки в неї ще молока, тепер я маю ще заботу робити масажі, і цідити молоко, як то смішно виглядає

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А пожалійте мене хтось будь-ласка, нє ну пожаааалііійтеее!!! Я хвора і то конкретно, точніше конкретніше ніж перед тим, ібо бути хворою і поводити себе як здорова мені не вийшло, тому я розхворілася до ручки. Як ж мені зле, ну, як ж мені зле, вчора в вечір чуть не вмерла, в грудях пече, кашляти хочу, а не можу, тільки кашляну, ацька біль, в жар кидає.... На ніч випила гарячого вина, згадала Марусю Іванову і ніби пів ночі проспала, як суслік, а пів вже не доспала, пішла на кухню чаї ганяти, а потім понеслось, ну, бо жінка ж то на кухні всидіти не може)).
І то все б нічо, то діло житєйске, якби нам в неділю не до свекра на ювілей. Партзаданіє номер один- виздоровіти, номер два- я дуууже хотіла на секонд сходити, бо дуууже мені захотілося обновок. Літо, тепла осінь минули і я знову повернулася до своїх двох зимових суконь. Одна коричнева, друга фіолетова, як ж вони мене схарили.
Святик кричить, Андрік пищить- нє, то вони так бавляться))), хата знову перетворюється в руїни, а ше годину тому був ніби то ідеальний порядок. Я не хочу зими, я не хочу мандаринок, бо вони дорогі як чорт, я не хочу невідомості, я не хочу шоб муж з понеділка ішов в госпіталь, бо мені з ним добре... Одним словом, я хочу щоб всьо було, як я хочу, чого всім і бажаю.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Такий конкретний груз впав на мої тендітні плечі.
Весь день передчуття біди. Весь день комок в горлі.
Хочеться ревіти.
Ненавиджу такі емоції.
Хочеться всіх закрити в одній кімнаті, а самій стати під дверми і дивитись, щоб ніхто чужий не зайшов.
Таке якесь багатозначне почуття і запах біди. Просто відчуваю той запах.

Так, тут в карму підказують про запити і занюхати і помазати. Розвернула мужа з півдороги, хай заскочить в магазин, бо дома ніц нема.
Що би я без вас робила?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні пів дня не було світла ,відповідно не було води та опалення ,я в шокови ,така зла на ті служби ,та попередь хоч когось ,нє, то треба виключити все, і мати все в одному місці.Так цілий день просиділи в холодній хаті, а в 16-00 ,коли я вже нічого не бачила, бо темно, зібрала малу і пішла на двір, там таки було трохи світліше, зате холодніше.
Я останнім часом теж розклеїлась ,таке враження що чекаю чогось поганого, що от-от має щось статись ,сни погані сняться, снилось, що донечці вирвала зуб. Тільки прошу Бозю, щоб все було добре, всі були здорові.
Завтра маємо врочистість- в моєї любимої мамочки ДН, чоловік нас відвезе туди на цілий день, а сам поїде на роботу.
Ще сьогодні наслухалась про львівське нічне життя, маємо сусіда таксиста, працює вночі, то тааакее розказує, що я в шоці. Підлітки пяні за рулем авто, музика, мати, всі дискотеки переповнені, все танцює, веселиться, невже в них свідомість, ще не розуміє, що в країні війна ,може то я якась не правильна, але от навіть хрестини дитині не робила, посиділи в ресторані з кумами і все, без музики, тепер вже думаю робити рочок " як має бути" чи знову ж таки в тісному колі, без танців, плясків. То я так, нікого не осуджую, просто якось накипіло, ціни космос, реально рахуєш кожну копійку. Я вчора шампунь обирала 20 хв, бо в " жабу" було дати за шампунь та бальзам 80 грн, який ще 2 місяці тому коштував 40 грн. Про пальне до авто взагалі мовчу. На носі свята, а це витрати, хочеться зробити для донечки перший Новий рік красивий, а треба купити ялинку, іграшки, бо ніц не маємо, нормальна ялинка коштує 1000 грн ( штучна 2м) а одіти її...
Ех....хочеться вже нарешті стабільності, миру, спокою ,щастя для дітей, а щось ні кінця, ні краю.
Певно тре було йти в желетку, шось дуже все плачевно вийшло))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

певно ми сусіди.Але Пустомитівський РЕМ мене вже по голосу впізнає. Сьогодні знову з ними сварилася, хами ще ті. Найгірше, що нічого не зробиш. А світло таки включили в 16-00. Потім ще до 17 скандалила з Телкомом, бо сервер в лікарні в Липниках і нема кому поїхати і перезагрузити після появи світла. От якби не було генератора і запасного нету від МТС, що робити? Гуляти по дворі? А як мотає лічильник газовий після того як хата вихолоне навіть говорити не хочеться. Чесно задрали. А рахунки як хитро виставляють: один місяць не дорахують, а на наступний допишуть, як має бути. І виходить на різниці тарифів до мін. ліміту і після в 2 рази дорожче. Вже рік воюємо.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Неа)) написала в карму, хоча було б класно))

---------- Додано в 23:58 ---------- Попередній допис був написаний в 23:56 ----------

Та сама історія, то бачу всі такі мудрі стали

В нас у 17-00, а не було з 9-30, ото красота(((

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

але нащо Вашій дитині та штучна ялинка і т.д. хіба в тому суть свят?
та й для мене день народження дитини , то

Ваша дівчинка ще маленька, і їй та "доросла" показуха, бо "так має бути", зовсім не є потрібна.
і тим більше в теперішній час. але наголошую - це суто моя особиста суб*єктивна думка.

не святкувала гучно ні свої 30, ні донечки рочок, бо розумію, що то зараз не головне

і по темі. проза як у всіх-мамсько-декретна.
щось мої няньки-помагайки прихворіли- і бабуся, і цьоцюля наша. мені бракує не так допомоги, як їх присутності, спілкування. а то все скайп, скайп...
врочистість-завтра ВИХІДНІ!. коханий вдома, ми всі в купочці. будемо разом хазяйнувати і разом відпочивати. а ще хочу піти в кіно на фільм "Поводир".

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

з 10-30 до 16-00 вже 3 раз за тиждень.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Хочеться відчуття свята в домі, схиляюсь до штучної, бо на подвір"ї є жива.

Я це все розумію, тому і хрестин не робили. Але знову ж таки, хочеться того тортика, шариків, відчуття свята. А родина в нас велика, нас 4-ро дітей, кожен має свою сім'ю і вже своїх дітей, + дідусі, бабусі з обох сторін, куми ,це вже 30 людей, розумію, що вдома це не потяну, бо нема кому допомогти. Тому вже відтепер починаю думати, як краще. З іншого боку наші діти не винні, що народилися в такий час, і це зовсім не

Але не в тому суть, в своєму дописі писала в першу чергу ,про купу різних думок, що все те мене мучить, і якось моторошно, нема впевненості у завтрішньому дні.
Такі свого роду думки " в голос"

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Плачевно тепер, напевно, у всіх. Зарплату мені так і не дали, добре, що хоч коханому вчасно видали. Ми вже так чекали, ну так чекали! Добре, що батьки час від часу щось підкидали, ну але соромно брати таким дорослим людям. Цього тижня в хаті лазарет, спочатку я, до цього часу бухикаю, потім в великого застуда, а в малого вчора отруєння, і то таке, що рвав в коридорі, до туалету не добігав. Так хочу розривки, страшне, думала, дадуть зп, скатаємось до Львова, потребую зміни обстановки. Від напруги- на роботі, з телевізора, в країні- голова не витримує, направду. Врочистості нема, лише гнітюча проза. А життя проходить, а в тому житті- один напряг і виживання.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

ой як я Вас чудово розумію. часом як наслухаюся-надивлюся новин, начитаюся фейсбуків, тоді ще понадумую собі всякого, що аж "страх збирає".
але таки "завдяки" таким сумним подіям я стала більше цінувати власне рідних, гостріше відчувати маленькі радощі життя, які насправді зовсім не маленькі, а головні. та навіть на багатства природи ніби очі відкрилися. яка чудова золота осінь була в нас
отак от сум і радість переплелися між собою...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Скандальна кубіта, аднака. Скажи мені, як тебе по голосу не впізнати, малявка?!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

можна мультіки озвучувати? А чого вони нам світло виключають? Псують настрій і можливо врочистий день перетвоюють в холодну з обмеженим спілкуванням прозу? Га?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Спеціально вимикають. Аби нарід не забував про спілкування. Чоловіка під пахву

і радій, що я попошлєє то не написала

і пішла грітися...
Нє, дівки, ну ви якісь странні. ..

Ех, мужика бі, да панаглєє, да без свєта...