Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

проза...в нас друга серія - прибиральна. вчора наготували з донею смаколиків. вперше пекла штрудель, з сиром та шпинатом. вийшов їстивнийним вранці і снідали
сьогодні відмінили ранкову прогулянку і пропилососили, попрасували. зараз малючка засне і я помию підлогу. більше , на мою превелику радість, нічого не треба робити тому по обіді в планах прогулянка.
ото думаю-думаю, яка то врочистість... поки ніц не придумала, але до вечора ще є час. головне, що всі ми разом, здорові. чим не врочистість?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні прокинулась гарно, обовязок доконати мужа виконала, погамцяли і тут нагрянула думка, що вже завтра тре буде шось варити , і то вже навіть не знаю що варити...
Сьогодні ще йду з мамуською в гості, але зовсім мені не хочеться йти, краще б в дома посиділа...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Прогуляли школу, бо виснажені, бо магнітні бурі. А гуляти пішли, бо ж погода ще є. Зустріли маму з дівчинкою, яка народилася в той самий день, що й моя, і лежали в одній палаті. Звичайно, провели порівняльний аналіз - в кого скільки зубів, волосся, росту набрано, одягу придбано. Та й пішли радісно далі гуляти. Купила макпиріг з шоколадом і кокосом. Шкідлива їжа, печінка мені ще відімстить, але ж така смачна та начинка!)) Добре що настрій до такого рідко буває. Прийшли додому, і старший каже, що раз відпочивати, то повністю, а про уроки буде думати вже завтра, менша ще дрімає, то я пиріг і чай з собою і шукаю в інеті вівці )) - так іду в гру до Миколая, головне не прогавити записатись.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А я втомлена... і реально гостро потребую якоїсь вилазки з файною коліжанкою на жіночі теревені, бо я так бачу що починаю вже говорити сама з собою, навіть пиво сама з собою вчора пила. Нє, я не не алкаш, просто захотілося..
Трошки мамської врочистості- Андрійчик сам п"є з горнятка і сам їсть ложкою. Проза- Святик і надалі кашляє, вчора лікарка слухала, то ніби бронхіт вже вщухає, але до повного видужання нам ще певно довго і нудно...(((
Господарська врочистість- забрала я вчора свою мультиварочку, при чому видали в магазині нову, на стару в сервісному центрі дали акт на списання.
Нині приїхав муж- це радує, при чому з тою великою торбою, з якою збирався всерйоз і надовго і через 2 дні вже дома... і будуть у нас сімейні вихідні, а далі госпіталь, лікування і всьо по новій.
Не знаю чого так, але шось мене нині сильно все напрягає. Одягнула своє улюблене маленьке чорне платтячко, погодка сприяє, погуляла трошки з молодшим і мала б по ідеї відчувати себе такою легкою і щасливою, а з того всього відчула себе танком в спідниці. От не знаю чого так. Всьо мені не то. Як казала моя мама, може то просто треба поїсти.)) Голодаю і з того в мене робиться тааакий втомлений відон, що скоро в дзеркало перестану дивитись і в голові вертольоти і кусок мені в горло не йде...
Але нарешті я таки віднайшла свою формулу щастя- це щоб діти вже великі, я вічно молода і чоловік був біля мене без лишнього остраху в будь-яку секунду його втратити.
А на разі діти мене замучили, житІє дістало, з чоловіком всьо непонятно, та вічна війна вже задовбала, хутін пуйло...Тому в результаті виходять якісь одні сльози...
(тут мав бути смайл, який лупиться головою в стінку, чогось на дп мені його дуже часто явно бракне)))
Всім фаних вихідних.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Магнітні бурі (с), мабуть. Я сьогодні в такому ж стані поперлася в Арсен купувати продукти для понеділкового шкільного ярмарку малої, і як назло, то хтось візочком дорогу переїде, то хтось кошиком зачепить, то хтось перекриє доступ до прилавка. Гр-р-р-р!
До повного щастя ще маємо їхати на танцювальний конкурс в неділю, ну ніяк мені з тим конкурсом і тим готуванням для ярмарку не виходить вкластися з часом, бо конкурс не у Львові. Попросили бабусю поїхати з малою, не повелася.

Не так давно ще бідкалася, що за дітьми другого сина на нашу малу зовсім забила і жодного її виступу не бачила. Абидна, панімаєш: до тих онуків щодня сама добирається незнати куди, хоч там мама в декреті, а наша - що, наша обійдеться...
Нє, не думайте, я усвідомлюю, що ніхто нікому не зобов"язаний і все таке, але ж повиступати для розрядки можна, тим більше, що сьогодні настрій такий паршивий?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Я вирішила: хочу заміж! Во! Але є маленька проблємка - ніхто мене не бере. Шеф каже, що я вийо вимахуюсь. Але то неправда. Щоб вимахуватись, тре мати перед ким то робити. А я навіть ні з ким познайомитись ще не встигла. Але то таке, ліричний відступ.
Врочистість: ВИХІДНІ!!!!! Нарешті дочекалась. СіЕсАЙ вже в телевізорі і перегляд новин по 1+1 був сьогодні останній на цей тиждень. Війна не тішить, курс валюти не тішить. І вупше, всьо до ЖОзефіни.
Вирішила не думати про то все. Прибрала сьогодні троха, прання ще переться. А завтра свято, тому я напрягатись не буду.
Сестра завтра пхне до дохтура з малою, то може й до мене заїдуть. А як нє, то нє Волочитись я не хочу. Буду спати, сидіти в неті і чекати принця. Авось

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Кава п"ється, плани на день складаються...
Треба поприбирати, пралька попрацювала вчора.
Наш тато на роботі і в суботу, і в недільку, ото печалька.
Хочу купити простеньку тюль на кухню, бо та що є не по розміру зовсім, а так хочеться якоїсь обновки. Бо до ремонту кухні ще довгенько, а так буде свіжіше. Скажіть, чи реально самій (без досвіду) перекатати кухню? Бо вона в мене поросячо рожевого кольору (залишилось від попередньої хузяйки).

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Допиваю чайок, кладу дитину спати і маю трошки вільного часу для себе Потім по плану прогулянка, походи по магазинам, приготування смаколиків) а далі буде видно)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

проза: дитина далі хворіє, мені ніби трохи легше, але ще погавкую часом, чоловік їде на рибалку
врочистість: видзвонила другу куму (бо одна поїхала заробляти грошики в ОАЕ), зайде до нас з синочком ввечері, може мене трохи попустить та депресія

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні у мене святковий день, в хаті майже нічого не робили, ну хіба поскладала все на свої місця. Мали їхати в село на празник, але оце стояння на одні нозі, лицем до вікна притиснутим з усіх сторін, в маршрутці, щось різко змінило плани. Так що відпочиваємо вдома. Правда, голова мене щось від ранку тисне і болить.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

День відкритих дверей. Так я вночі лягала спати пізно, то й відповідно, прокинулась о десятій. Ай, думаю, свято сьогодн, робити нічого не буду, хіба метнусь на базар по сметану домашню. Раптом дзвонить коліжанка з пропозицією погуляти. Ага, відос в мене якраз до прогулянки. Запросила коліжанку в гості, сама тим часом зганяла на Балатон і прикупила сметанки.
Коліжанка причапала з вином. Так що, млинець, як арістохратка галіма в пів дванадцятої дня заживала алкоголь з сиром та виноградом.
Коліжанка поїхала, я вирішила зварганити борщу щавлевого. Не дурно ж я гонила по ту сметану! Розісралась на кухні... Мама нє гарюй!
Колєга дзвонить. Хоче заїхати і забрати диск. Ще з ним кави шелепнула. Нині знову буду пів ночі витріщатись в монітор.
В обшем, присіла я щойно. Після ванни і і сніданкообідувечері. І ніц не робила, і "уставша"... А ще заміж хочу. Мдя!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Укус комара (зараза така, не давала спати під ранок), тепле сонечко за вікном і волошки на підвіконні свідчать про літо

Але бажання з'їсти олів'є та позначка на календарі "8 листопада" повертають в реальність і нагадують, що скоро зима
Нє, зиму я люблю, страшенно! Але оцей перехідний період від листопада і до середини грудня щороку заганяє мене в сплячку Будемо боротися з цим, обираючи подарунки для рідних та своїх малят-похресників.
А, олів'є зробила. Дивиться на мене та смачна тареля і вмовляє з'їсти хоча б половину. Але я вперта, почекаю до завтра
Ех, як же хочеться свята

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

дівка сказала - дівка зробила! Тепер мене на кухні висить новенька золотисто-біла тюль. Не дуже в тєму до стін, зате в тєму до фартуха і меблів, але маю надію, що як не чоловіка впрошу, то сама її перекатаю.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Кави ранкової не було , був чай. А після закрутилось і завертілась по хаті, їсти наварила як здуріла, то так щоб декілька днів нічого вже не варити..Пралка калатала цілий день, всі шнурки завішала,щей місця було мало, добре що погода гарна тільки ще треба буде , то все познімати а вже так не хочеться...
А завтра шопінг..шопінг...на південий

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні настрій краще ніж вчора і це вже врочистість! Моя мега врочистість - діти не температурять, мала практично не кашляє, малий майже не сопливить. Купив мені чоловік Сомерсбі і Прінглз, сиджу, кайфую. Короп печеться, уха вариться, діти з татом бавляться - ляпота

---------- Додано в 18:58 ---------- Попередній допис був написаний в 18:45 ----------

А проза як проза, діти розгардіяж зробили, посуд не помитий, прання не попрасоване, вікна помиті, а тюлі ще на балконі, але фсьо, сьогодні свято і я лінюсь

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранок почався з кави та головного болю Потім поїхали з чоловіком в Цум, хотіла прикупити собі дещо, але не вийшло.... Зате купили все чоловікові що потрібно було... Потім всі свої квіточки перемила, попідливала...Зараз закінчила готуванням їжі, а тепер нарешті за цілий день сіла собі за компютер, і читаю ДП

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Дні суворі. Проблем багато. Хвороб багато. Нервів багато.
Час є, але немає бажання раціонально його використовувати.
Зима надходить, і я, як справжня кицька, інстинктивно шукаю собі місце, щоб зайвий раз дрімнути, чи з*їсти чогось смачного, чи полежати, чи просто помуркати до своїх хлопців.
Дітки пішли вкладатись спатки, а я чекаю чоловіка з роботи. Треба знайти якийсь добрий фільм, бо хочу на сніданок зробити вареників. Швидше час пройде, поки коханого буду чекати.
Бракує мені якоїсь розваги. Нудно. Може все ж виберемось в вівторок на Скрябіна, якщо діткам полегшає і буде з ким їх залишити.
Маєм цього тижня отримати гарні подарунки від свекрухи. На один з них я навіть не могла і сподіватись. Планували з чоловіком підзбирати грошей (да-да, з тою лавиною хвороб, якраз підзбираємо) і самим купити, а вчора дізнались, що отримаємо подарунок. Дуже приємно. Вкотре відчуваю різницю в піклуванні свекрухи і своєї мами.
Але не буду про це.
Гарного вам вечора. Вірте в добро.

 

думала спочатку йти в "жилєтку...", але вирішила, що не все так зле і передумала.
Мали сьогодні деньок важкий. Цілий ранок (з 9 до 11 ) була сама з дітьми, чоловік сусіда кудись возив, а діти цілий ранок нили, марудились, малий з соплями і підкашлює, а мала ще з ночі з поносом і з болями в животику. Але подзвонили батьки і запросили на сніданок (плавнопереходящий в обід), проте малу далі періодично болів животик, тому ми вирішили везти на Орлика, там її оглянули 2 лікаря, поставили діагноз ентероколіт і виписали скерування в стаціонар у інфекційну, називається "приїхали". Подумали з чоловіком, що краще спочатку поїхати додому, скласти речі і тоді в інфекційну, так і зробили. Приїхали в інфекційну, там знову оглянули малу і просто виписали лікування (правда дороге) вдома, оскільки у нас не є гостра форма. Звісно не без того, що чоловік кілька разів лікарці натякнув, щоб нас не клала в лікарню. Тому ми через аптеку таки всі вдома. Хоча і не конче здорові, зате всі разом. А то я собі лише уявила, що буду лише з малою далеко від дому і десь там мій Данилко сам без мами і сестри скучає, сльози наверталися на очі. Дякувати Богу ще не доводилося нам розділяти малюків по такій причині і взагалі якось оминали нас стаціонари у лікарнях. Ось тому мабуть я таки написала сюди, а не в сусідню тему. День був важким і добре, що вже закінчується, малеча спить, а мама з татом кожен зі своїм гаджетом під пісні Х-фактору відпочиває.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відбула я своі 25...нічого особливого не справляла,тільки родина!! Чесно,навіть неочікувала що ми так гарно посидимо))в мене переважно після першого тосту починаються повчання як треба правильно жити-а вчора все пройшло без того,так було затишно,так було приємно...всетаки коли є такий сімейний затишок,тоді душа заспокоюється від тих переживань і нервів які навколо нас)))))а нерви в мене були конкретні: єдина хто мене не привітав на ДН то моя свекруха....і головне як я то сказала чоловікові- то він тупо промовчав...

Sent from my ST27i using Tapatalk 2

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Всім доброго недільного ранку!
Сьогодні у мене якийсь дуже хороший настрій, незважаючи на погоду за вікном.
Я вже тиждень офіційно висипаюся, і це для мене врочистість. У доні вже краще зі здоров’ям, кашляє менше, насмарк пройшов. А ще ... тарам в доні прорізався 3-й зуб і ще 3 на підході. Після чотирьох місяців чекання решта зубів почали прорізатися, бо в 6 місяців мали перших 2, а далі тиша. І переносить вона все спокійно, що дуже тішить мене.
Сьогодні чекаємо дружок, видаю коліжанку заміж. Тож зараз п’ю чайок, що чоловік зготував і йду на кухню чаклувати.
Всім гарного дня!