Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ігри - то така болюча тема. Після майже чотирьох років "воювання" з комп'ютерними іграми, чоловік нарешті видалив всі. І то після того як я перестала вже звертати на то увагу і щоб не нервуватися, знайшла собі заняття, яке забирає трохи мого вільного часу. І встидно признатися, але я навіть не замітила, що чоловік вже не сидить по півночі за танками чи ще там чимось. Він сам через тиждень трохи ображеним тоном заявив, що я не уважна і звернув мою увагу на свій подвиг. Похвалила
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Чоловік нещодавно читав книгу одного розробника ігор і мені цитував деякі розділи. Так от, там була цікава думка чому люди, особливо чоловіки, люблять ігри. Бо це спрощений варіант життя, де на головоломку завжди є відповідь, треба лише добре подумати, або ти можеш стати сильнішим, досить лише добре постаратись, прокачатись і витратити час, або можеш подолати ворога, потрібно лише добре потренуватись. На жаль, в реальному житті не завжди так, є багато речей які від нас не залежить. От чоловіки й тікають в віртуальний світ від реалій. Ну і ще нюанс - ігри це завжди обмежений вибір з кількох варіантів, наче тест. А життя далеко не завжди дає варіанти правильних відповідей, або їх так багато, що можна розгубитись. Тому граючи чоловіки відпочивають від складних рішень, легко піднімають самооцінку, вирішучи простіші задачі,ну і розвантажують мізки. Це не найгірша функція ігор. Гірше коли людина починає заглиблюватись в ігри, ігноруючи реальне життя і проблеми. Тоді вже треба думати чому чоловік не хоче приймати рішень, чому боїться брати на себе відповідальність, чому хоче піднімати самооцінку таким способом.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) думаю, можу прекрасно зрозуміти дівчат, в яких чоловіки значну частину вільного часу приділяють комп'ютерним іграм, бо маю схожу залежність у коханого - залежність від гаджетів. Приходить додому, включає ноутбук - і читає новини, переглядає сторінки вконтакті. Обурююсь, то він виключає ноутбук - і все це саме проробляє на смартфоні або планшеті. І до такого степеня від того залежний, що навіть визнавати не хоче, і єдиним обгрунтуванням є - "ну я ж біля тебе знаходжусь". У наш спільний вільний час хотілось би щось цікавіше від ноутбука придумати (тим більше кількість того часу просто мізерна), але він тільки такий спосіб відпочинку бачить. Не заперечую, я не являюсь повним противником соціальних мереж, інформаційних ресурсів чи ігор (вважаю, що інколи трошки часу можна і такому приділити), але ж не пропадати там півжиття.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) В нас питання з комп. іграми вирішилось дуже просто - ми граємо разом . Граємо лише коли діти сплять, інколи залишивши всі хатні справи, інколи на кухні (по черзі граємо - миємо посуд, варимо їсти і т. д.). Цікаво, весело і зближує. Але ми отак граємось не часто, тому із залежністю проблем немає.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Мій чоловік грається рідко, коли діти рано вляжуться і йому не треба на роботу вставати, тому не буду на ті ігри жалітись, але коли ми грали разом по мережі (в якісь там гонки на машинах), то він так тішився, не можу навіть передати як, як дитина! Але як то вже давненько було...треба буде його якось ще потішити
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) ой, дуже рідко, але таки буває, що прошу. То таки йде гріє, але так непоспішаючи, а я в роб. дні завжди "лечу" ))) маєте рацію, дуже гарно зауважили багато речей. Я от з того кола просто невмію вибратися: він бавиться - мене це дратує - доброї атмосфери нема - нема нічо доброго спільного (в т.ч. сніданків-вечерь) - мене це все ше більше дратує. ---------- Додано в 21:13 ---------- Попередній допис був написаний в 21:11 ---------- та я би може і не протестувала, якби лише деколи. А то ж кожного вечора - і це мало чи не на першому місці.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) От в нас був період, ввечері сходилися додому і хто куди, муж- Х-бокс, я- комп. Згодом зрозуміли, що так не гуд і вирішили перейти на перегляд фільмів, ще почали грати в настольні ігри. Тепер, ганяємо в магизин з тими іграми, як в музей чи не щотижня.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) То запропонуйте йому щось цікавіше. Спільну прогулянку кудись, наприклад. Не буде часу на ігри
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Підтримую, придумайте щось цікавіше: можливо катання на велосипедах (цікаво і здорово) чи щось разом змайструвати своїми руками. Це вже вам потрібно дивитися до чого має цікавість ваш мужчина. Головне пам"ятати, що немає безвихідного становища, є просто ліниві жінки! Головне не зациклюватись на думці "А чого це я маю все робити", бо ж зміни починаються з себе, а така думка - перший крок до руйнування стосунків! Я і тільки я маю щось робити для покращення стосунків, для їх налагодження, для сімейного затишку. Бо я - жінка, а точніше - дружина! Вірю, що так важко працювати над стосунками, але така наша жіноча доля, а ніхто не казав, що буде легко!
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) іноді фільми теж дивимося. І про настільні ігри думали - купили монополію, але так до неї і не взялися, вже з пів року стоїть без діла. прогулянки придумувала влітку. Щодня на прогулянку не підеш. Але після тих прогулянок чи інших способів проводити час, поверталися додому і він всерівно на скільки встигалося на стільки сідав побавитися. Або якщо треба ввечері шось зварити - його можна попросити шось там почистити, помити, а потім коли вже все вариться, то сидіти поряд він просто так не буде - відразу біжить побавитися. Ну я розумію, що ще пару років тому таким заняттям для хлопів був телевізо чи газета - тобто теж, від чого їх годі було відтягнути. Але сам факт, що він вбиває весь вільний час на забавки мене дуже дратує, не можу наразі прийняти цього
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) я теж не буду . Коли хтось зайнятий приготуванням їжі, хтось інший не обов'язково мусить коло нього нудитися. На разі дотримуюся думки, що кожна людина має право на особистий час. Залежно від обставин його тривалість можна коригувати, але у цей час особа має займатися справами, які приємні для неї: чи то забавки, чи манікюр, чи форум, чи надцяте складання лашок по поличках... Retaret, видається мені, що трохи ви себе накручуєте: не завжди є проблеми там, де ми їх вбачаємо.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) і я не могла, а потім забила на то. Танчики вже давно видалені. Був момент, що знову щось почав чоловік бавитись, я знову почала злитись і бурчати, а потім знов забила. Дорослий же чоловік, розуміє що робить. Вже не грається
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) не маю нічого проти особистого часу, але ж воно іноді переходить в те, що потрібні хатні справи він немає коли зробити, бо за тими іграми забуває про все на світі. Тоді виходить шо я мушу памятати і свої обовязки, і його, і нагадувати йому шо він має зробити. А коли я нагадую - він дратується, якщо не нагадую, то так ніц і не робить і тоді дратуюся я - і будь мудрий з тим всім.... Ви вже друга, хто пише, що чоловік забив на ігри після того як жінка забила через то нервуватися треба взяти на озброєння. От здам нарешті свою сесію і треба буде собі придумати якесь файне вечірнє хобі...
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Є різна степінь залежності від ігор. І різна мотивація залежності позбутися. Та й різна межа терплячості дружини. Так що в кожній родині це питання має вирішуватись тільки двома. Якщо Ви, Retaret, відчуваєте, що не можете це прийняти і змиритись, то серйозно подумайте, чи не стане це питання джерелом постійних сварок в майбутньому. Якщо ж Ви готові трохи свою межу прийняття посунути заради інших гарних якостей чоловіка, то може варто йому про це сказати, щоб зняти напругу навколо цього питання. Бо так може бути, як у Virchuk, що йому самому набридне, коли зрозуміє, що це не є заборонений плід. Чоловіки, взагалі, люблять самі рішення приймати, без тиску ззовні.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) не мусите, можете просто не робити і не нагадувати. Може сам згадає? Я така, що все хочу контролювати і часто нагадую, як мені щось тре. Але ж ключове тут - мені тре, не йому)) Я собі зрозуміла чого я така, що спершу все мушу зробити, а вже потім йду відпочивати (якщо звісно залишився час). Мене так мама в дитинстві вимуштрувала. Спершу уроки зроби, потім роби що хочеш. І зараз я так само роблю, спершу найважче і те, що на мою думку найбільше треба, а тоді вже часу не залишається на свої забаганки. Тому стараюсь трішки попрацювати і трішки відпочити. І вчусь не робити того, чого не хочеться і не заставляти чоловіка робити те, що йому в даний момент не хочеться. ---------- Додано в 19:28 ---------- Попередній допис був написаний в 19:27 ---------- саме так, поки жінка за це свариться, чоловіку більше того хочеться, щоб довести, що він на це має право. А як жінка до того спокійно ставиться, то вже і не так хочеться.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Він робить те, що йому цікавіше. Ви його не зміните, хіба самій стати цікавішою для нього, що потребує великих зусиль. Або просто змиріться.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ключове слово якраз "іноді", саме "іноді" й варто розглядати то як перешкоду і дратуватися з того приводу, а не постійно. А загалом, мабуть, як завжди доведеться домовлятися .
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Чоловіки - вони такі... Їм ті хатні справи до одного місця, чоловік не помітить, що брудно на тумбочках/поличках, що потрібно помити умивальник/ванну/плиту, що прийшов час попилососити! Їм зручно було б спати в своєму гаражі (чи ще якомусь ЙОГО місці), де все валяється, розкидане, замурзане мазутою. Їм зручностей взагалі не потрібно. В мене теж чоловік рідко коли згадує про ті хатні справи, які я його прошу зробити. Приходиться часто нагадувати, головне не з докором це робити. Бо я вже те перевірила: якщо докоряю "Ну скільки можна тебе просити, ну коли ти вже це зробиш, постійно мушу тобі повторювати, тобі нічого не потрібно", то справа ітак не робиться, або робиться як-небудь, та ще й зі злостю на тебе. А якщо гарно попросити: "Сонце (котик, коханий чи ще щось в вашому роді), мені дуже потрібна ТВОЯ допомога, я без тебе не справлюсь, ти так допоможеш мені, якщо зробиш щось там". Або ще можна використовувати такий прийом, ніби не ви придумали цю справу, а ви йому нагадуєте про справу, яку саме він запропонував колись зробити, але, напевно, забув (ото намудрувала): "Ой, сонце, пам"ятаєш, ти казав, що добре було б зробити те то. Коли ти зможеш виділити час?" І знов читаю від вас фразу Коли ми починаємо себе накручувати і задавати питання: "А чому саме я маю перша, я маю пам"ятати, я маю робити, а він - ні" - то це перший крок до знищення стосунків! Бо саме я і лише я
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) ох, яка ж Ви мені рідна душа!!!! 100 % про мене. Я спочатку мушу все поробити, а потім виявляється, що на відпочинок то і часу вже нема - митися і спати. І якось так інтуїтивно вимагаю то від чоловіка. Хоча зараз вже привчилася, що принаймі пів год. після роботи ніц не роблю - лазяю в неті, читаю ДП, бо на роботі нема як і тільки потім починаю шось робити. Бо раніше то все було нон-стоп - влетіла до хати, перевдягнулася і тут же до діла. Тепер переучуюся трохи. воно то так, але ті питання то він якраз і не мусить пильнувати. А вже питання шось підремонтувати, підкрутити - то його і хочеться шоб він ті питання сам пильнував. Ну мабуть важко і через те, що звикла все життя бачити свого тата, який "свої" питання пильнував по дому завжди і власне часто зі своєї ініціативи. Але я собі тепер так дивлюся-порівнюю... Ті люди, що більше звикли руками працювати, то завжди для тих же рук і роботу знайдуть, хоч вдома хоч деінде. А от з хлопів інтелектуальної праці часто не такі вже і добрі господарі - вони які хоч складні сентенції пояснять, програмні коди напишуть, документи і т.п. а от в господарстві їм складнувато. Ну то принаймі мої спостереження з найближчого оточення. шось в тому є!! десь такі думки мені крутяться на основі всяких книжок про те як бути жінкою і почутих ведичних лекцій
