Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Боже дай сили цій родині пережити таке горе. Нехай маленький ангелик спочиває з миром.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Все, лікарі сказали, що буде жити доти, доки б'ється його серце... Вони безсилі... Та найважче дивитись на бабу, яка розуміє, що іі дитина помирає за півтори тисячі кілометрів і вона не може бути з сином...
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Тому моя мама не хотіла їхати закордон на лікування хоча в неї вже і там шансів не було=(. Бо хотіла до останнього бути з рідними.. Терпіння Вашій родині... Це дуже сумно
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Помер мій шеф, раптово. Йому було лише 30 з гаком. Нема слів...Боже допоможи його дружині з діточками
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Кілька годин тому до Львова привезли загиблого учора Воїна Андрія Семчишина. Зараз його тіло знаходиться у церкві Вознесіння Господнього на Левандівці (перехрестя вулиць Широкої-Суботівської). Можливо хтось захоче вшанувати його і ще цієї ночі зможе туди прийти. Дуже боляче дивитись на порожню церкву посеред якої лежить труна, накрита прапором. Дуже боляче... А люди, мабуть, просто не знають. Щоразу розривається серце, коли чуєш, що знову загинув хтось молодий і світлий. Так хочеться кричати: "Боженьку, досить! Припини це! Порятуй нас!" Прийдіть, поклоніться! Він загинув за нас. Похорон 02 листопада о 8-00
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Помер раптово дуже хороший та чуйний чоловік.... Працював давно з моїм чоловіком. Співчуваю....
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Сьогодні померла моя бабуся, молода, енергійна...Не помогли їй навіть за кордоном, а до неї тільки поїдем в понеділок...забирати...додому...( Дуже тяжко на душі, хоча і розумієш що вона не молода, але...ніколи не жалілась на здоровя, все сталось раптово - раз і немає.... Вже можна забути про наші святкування різдва(, а я її борщ різдвяний чекала цілий рік Останній раз з нею говорила перед поїздом, вона казала як приїде через 2 тижні, буде знову цілими днями бавитись з правнучкою своєю, першою і останньою.....а так через рівно 2 тижні її привезуть.... А як вона хотіла дочекатись правнука.....( постійно мені про це говорила... А як дідові погано - вона для нього була життям, він дуже її любить( Мені дуже тяжко писати (можливо не так формулюю, можливо без логіки пишу), але пишу то що в мене зараз в голові....( Біль в грудях, комок в горлі і просто плач.....
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Я на 39 тижні вагітності, 30 грудня помер мій тато, з яким я була дуже близька...Помер дуже несподівано, інсульт, ще день перед тим говорили про ще ненародженого внука, він так його чекав....А зараз мені здається що і я перестала його чекати...Я навіть на похороні не була, всі кажуть шо я маю триматися, а я не можу....не розумію як можна пережити таке горе без сліз.....
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Ніяк. Сльози стримувати шкідливо. Від того стрес стає ще сильнішим. Тримайтеся і виплачте все, що маєте.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Мені ще радили, що коли плачеш чи хвилюєшся вагітною то обовязко подумки чи реально, як кому зручно, поговорити з малечею, пояснити чому сумна, чому плачеш, що ти іі дуже любиш і плачеш не через неі
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... В мене відчуття ніби хтось частинку душі вирвав, вагітність перестала бути такою важливою, зявився страх шо через цей біль не зможу подарувати дитині любов ,не відчуваю жодного материнського інстинкту ...Я розумію що дитина не винувата, але не можу поставити її зара на перше місце...Мабуть я слабачка...Просто не можу збагнути чому людина яку я навіть ще не бачила має стати в даний момент важливіша ніж людина яка для мене була такою рідною, не можу не істерити, не згадувати і не думати, він в мене в очах і вухах...а як жеж ті відчуття шо були до того до дитини, малюк був для мене ціллю і цілим світом...
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... А Ви не думайте, не аналізуйте, Ви мусите пережити той біль, виплакати сльози, дитинка тут ні до чого, чому вона має стати важливішою чи менш важливою? Ваш батько це батько, а дитина коли народиться то подарує Вам щастя і новий стимул для життя. Ще подумайте, чи хотів би Ваш батько щоб Ви так сильно страждали? Просто знайте що він з Вами у серці, бачить Вас і оберігає. А як буде коли дитинка народиться не думайте, все буде добре, і материнський інстинкт зявиться. Просто не проводьте паралелі між смертю і новим життям. Вам дуже співчуваю...
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Ви забагато від себе вимагаєте. Дитина не важливіша від тата, просто це зовсім різні речі. Дитина -це дитина, а тато - це тато. Ніхто з них не є більш важливим чи менш важливим.Це різні люди і різні почуття. Просто виплачтеся, от знаєте так виревіться - побачите, стане легше. Спочатку буде відчуття спустошення, потім усвідомлення, потім прийняття. А материнський інстинкт - він і з народженням дитинки не завжди в ту ж секунду приходить. Просто пливіть за течією, все стане на свої місця. Не опирайтеся болю бо від того ще важче, прийміть його і пропустіть через себе.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Petrova , дитинка і не повинна бути центром Всесвіту. Навіть після народження. І вона ніколи не посяде у вашому серці місце батька. Вона займе свої місце. А коли- це лиш час покаже. МАти тугу, біль і жаль- це природньо. І коли болить, то стримувати себе не потрібно. То треба переплакати і пережити. І дитинка тут зовсім ні при чім. Так часто буває, що коли в сім ю приходить нове життя, чиєсь життя іде у вічність. Переживається і те і інше. Зараз є туга за батьком, яку переживаєте, як можете. Коли народиться дитинка- вона займе свою частинку у вашому серці. Не більш і не менш важливу. Просто іншу. І зараз цього і не можна відчути, бо то прийде з часом.Так само, як і з тугою. За кілька днів етап прийняття не приходть. Це ще етап шоку, який треба перейти так, як можете, так як відчуваєте саме зараз.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Petrova, ті емоції зараз цілком нормальні. Народиться дитинка і все у вас буде. А зараз ви втратили рідну людину, лиш виплакатись... Співчуття мої вам, то важко втрачати таких близьких рідних людей, але таке життя..
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Завтра Свят Вечір, а на душі така туга і розпач. Коли родине свято, ніяк не стає святом. Коли, здавалося б, найближчі люди, не поступаються своїми "мухами", а вивертають всі образи і ревнощі, мало не з дитинства.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Сьогодні Святвечір.. Багато родин вже вечеряють... А я до сих пір ще не накрила стіл... Просто все валиться з рук і постійно цілий день плачу.. Я тепер не люблю Різдво, не люблю Великдень, бо це родинні свята, коли діти-онуки зїжджаються до своїх батьків- бабів-дідів.. А мені більше немає до кого їхати.. Більше ніхто і ніколи не назве мене дочкою.. По-доброму заздрю тим молодим сім"ям, які не можуть узгодити на яку вечерю до чиїх батьків йти-їхати.. йдіть, їдьте; по черзі, без черги; поки маєте до кого.. .
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... мої батьки теж на небі...а до свекрів ніколи на вечерю не їздили...я вперше сама все приготувала, дещо замовили (що вже вкрай не встигала)....у нас дітки, то вже ми не одні з чоловіком....тихенько всі помолились і згадали рідних, що не з нами..але в наших серцях....помолились за всіх на Сході.....все має бути добре, віримо і сподіваємось....Христос рождається!
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Дружина брата втратила батька на перших тижнях вагітності. Вона переживала це дуже важко, з істериками, втратою свідомості, страшними словами, які і згадувати лячно.. Вагітність пройшла на фоні величезного стресу та депресії. Найгіршим, як на мене, була повна відсутність розуміння із сторони близьких - всі вимагали від неї спокою і "як ти ТАКЕ можеш говорити?!". Чомусь ніхто не хотів зрозуміти глибини того горя і відчаю, і просто мовчки підтримати.. Народився синок і горе перекрила любов, яку до того вона не відчувала до маленького. Все зайняло своє місце - любов до сина, смуток за батьком. І у вас все буде добре, співчуваю вашому горю.
