Відповідь: Ми і наші мами То є маніпулювання з боку вашої мами і бажання привернути увагу, відчути себе потрібною. Раз вона вдається до таких прийомів - значить має таку внутрішню потребу, яка в неї не є задоволеною в інший спосіб. Ну а доросла дочка певно дає привід з собою так поводитися (можете заперечувати, але насправді ми самі свого часу мусіли дати привід). Такі випадки як у вас і багато інших лікуються любов'ю і її проявами. Просіть у неї поради, не забувайте дякувати, дайте відчути, що вона вам дуже важлива як і її поради і допомога, частіше говоріть, що любите. Говорити через примус не варта, але ж вас турбує здоровя мами, з того приводу й може їй зателефонувати. Адже ігнор - це не вирішення проблеми. І вам певно таки хочеться почути голос мами? А небажані для вас теми все можна влучно припинити - тільки тре шукати потрібні слова.
Відповідь: Ми і наші мами Повірте, слів було багато сказано, мені допомогло лише те, що втекла подалі. Важко любити людину, яка тобі плює в душу, навіть якщо вона не докінця усвідомлює що робить.
Відповідь: Ми і наші мами Я вас дуже добре розумію, і не жити під одним дахом таки вирішує ряд питань у складних відносинах. У вас зараз говорить образа. Насправді не знаю якими то виродками мають бути батьки, аби їх не любити. Є речі, щодо яких у вас різне бачення, і все. Найкраще, що ви можете зробити вже як доросла сформована людина - це шукати глибинні причини проблем у взаєминах і способи змінитися самим так, аби попри те й батьки захотіли змінитися. Це вкрай важко, але це єдиний шлях.
Відповідь: Ми і наші мами Пробачте їй це. Далеко не кожна мама задумається. І не кожна зрозуміє. Скільки б розмов з нею не проводилось. Моя мама задумалась. ПІсля того як дізналась скільки дитячих травм в мене вилізло з появою власних дітей(а я маю спогади з півторарічного віку). Спочатку теж ображалась "ти з мене якогось монстра зробила, я що така погана мама була?". Дізналась тільки тепер про мої садочкові переживання і т.д. і була шокована. Потім все обдумала і погодилась, що наші мами не задумувались так про стосунки з дітьми як ми. Нас виховували по Споку з купою непривчань до... і т.д.. Не можу сказати, що мама дуже змінила поведінку, вона і далі повчає моїх дітей в моїй присутності (те, що мене найбільше нервувало). Але я вже так бурно не реагую і конфліктів не роздуваю. І "прощаю" це мамі, бо вона робить це вже за звичкою виробленою роками (каже, "сказала, а потім подумала, що от навіщо сказала"), а не тому, що вона старша/розумніша і т.д.
Відповідь: Ми і наші мами Ну та воно прощається, але мама все одно думає, що була права. Просто оті скандали вже так набридли, все можна вирішити спокійно, без образ. Чесно, я вже всі ті відчуття забула, а тут все згадалось. Саме цікаве, що з сестрою мама помирились ще ввечері, а я далі ворог народу.
Відповідь: Ми і наші мами Те, що вони помирилися зовсім не означає, що порозумілися. Швидше за все хтось комусь поступився, або обоє вдають вигляд, що сварки не було. Якщо "здалася" ваша сестра (наприклад з виплеканого мамою почуття провини)- тоді зрозуміло звідки таке активне маніпулювання мами в її бік. Бо мама відчуває, що та піддається. Ну а з вами не все так просто Спробуйте їй дати якусь гарну книжку про взаємини дітей і матерів почитати - може вона так усвідомить якісь свої помилки?
Відповідь: Ми і наші мами Ще б знайти таку книжку. Але знаєте яку я відповідь переважно чую - як я така погана мама, то знайдіть собі другу, відрічіться від мене і тд. І то роками людині не набридає раз в місяць влаштовувати такі істерики, а потім як то кажуть - наче знов на світ народилась.
Відповідь: Ми і наші мами мені здається що батьки нас,таких дорослих, трохи вже не в тому віці щоб змінитися.ну можливо вони можуть спробувати інакше реагувати на певні речі, але щоб змінитися - ну не вірю. мені здається, що мами(не всі канешна) до кінця не можуть усвідомити те, що донька вже виросла і керувати\виховувати вже якось некоректно по відношенню до 30літньої доньки. порада-порадою, але примус, тиск - то вже батьківський деспотизм - "я сказала,значить так роби, мама завжди права". а якщо якось словесно\компромісно маму задобрювати:в ситуації з колготами: "мамусю, ти в нас така кохана і така мудра, все знаєш, бла-бла. але нехай сестра вдягне ті колготи, що хоче і зрозуміє сама свою помилку що вони не підходять по кольору\фасону\чи що там було не так з колготами, бо ти ж не завжди можеш бути поруч щоб дати слушну пораду, а так навчимось самі хоч трохи" ну чи щось таке
Відповідь: Ми і наші мами Вона була "голодна" і отак "наїлася" - ось чому. А на книги і статті тут у темці давали посилання. Є різні, пошукайте ---------- Додано в 21:08 ---------- Попередній допис був написаний в 21:06 ---------- Але це вже і є зміна
Відповідь: Ми і наші мами ну не знаю, спробувати - не означає змінтись. якщо мама не буде робити якогось зауваження, але її буде трясти від "неправильного" вчинку - то не думаю, що це зміни... ну але у всіх нас погляди різні на різні речі, тож може я не права
Відповідь: Ми і наші мами Змінюватися впринципі важко, але реально - було б бажання. Якщо мама навчиться приймати свідомий вибір дорослої дитини, який відмінний від її бачення - це вже велика перемога. Тоді й трясти перестане Ну а те, що мама почне принаймні пробувати щось змінити, а не йти по накатаному - це дуже позитивна тенденція. Але вже з власного досвіду пиу - потрібно зміни почати з себе. Така поведінка батьків можлива тільки тому, що вони відчувають, що з нами так можна поводитися.
Відповідь: Ми і наші мами Як про мою маму писано. Коли в мого старшого брата народилися діти, то вона поводилась так само. В результаті купа сварок, істерик, ігнор з боку брата і невістки. Зараз вони переїхали дуже далеко, стосунки по скайпу потрохи налагодились. Я сподівалась, що мама зробила висновки. Але з народженням доні в мене, я зрозуміла, що помилялась... Теж в пошуках вирішення проблеми. Але не такого, як брат знайшов. Він її міг дуже образити, казав все в лоб, ігнорував, і вона від того страшенно страждала. Я так не зможу. Мені її шкода.
Відповідь: Ми і наші мами я мамі кажу: "власні граблі вчать найкраще". То ж сваримося рідко. Тут головне навчити батьків того, що я роблю так, як я вирішила. Так, іноді дується трохи на мене, що навіть вислухати її не хочу, але вона вже звикла.
Відповідь: Ми і наші мами Моя на таке скаже "я тобі не дам дитину простудити, голодом зморити, і т.д." і ще у неї такий залізний аргумент є як "досвід поколінь"... І хоч ти мільйон статей і сайтів їй покажи, то все фігня. А от досвід поколінь - то сила!
Відповідь: Ми і наші мами А ви абсолютно спокійно відповідайте: "мамо, от ти молодець, що користувалася досвідом поколінь коли мене виховувала, а я не буду". Далі підуть "аргументи", що тепер всі такі мудрі, нікого не хочуть слухати, а ви головне не відгавкуйтеся, а просто мило посміхайтеся і вперто робіть по-своєму. Бо як піддастеся на провокацію і дозволите втягнути себе в суперечку, то в результаті будете поганою дочкою і поганою мамою і все одно будете потім вибачатися. А як будете ігнорувати провокації і стоятимете на своєму - то з часом і авторитет заробите в мами (ага і то треба) і перестане постійно "радити". Закриєте мене в підвалі? Що ви мені зробите? Я буду робити так, як вважаю найкраще, і ні в кого дозволу не питаю, це моя дитина і я її мама, вся відповідальність за неї на мені. Тому ця тема закрита, більше я нічого не хочу обговорювати і тим більше сваритися. Потім з боку мами посиплеться купа образ і дорікань і провокацій - головне не ведіться і мовчіть, більше ні слова. Ви свою думку висловили і більше нічого ні доводити ні виправдовуватися не зобов'язані.
Відповідь: Ми і наші мами знаєте, ото все добре, але я от вічно собі кажу, коли маю тертя з мамою.. боже дай мені сил і мудрості не бути такою в маминому віці... бо отак спостерігаю за мамою і бачу що вона веде чисто так само як вела себе її мама по відношенню до неї в свій час, тобто моя бабуся, навіть вирази ті самі....
Відповідь: Ми і наші мами То все ніби й так, але образи залишаться... І можна потім прогавити справді дуже доречну пораду (адже ми ж наче сказали, що нічого більше обговорювати не хочемо і тп). Варто шукати підходи, потрібні слова, аби батьки зрозуміли, що ми свій вибір робимо виважено, а не тому "що це моя дитина, тому роблю, що хочу". Та цілком згодна з вами в тій частині, що потрібно встановити свої межі, які батьки будуть відчувати, і якщо поради й лунатимуть, то не у наказовий чи диктаторський спосіб.
Відповідь: Ми і наші мами І я собі і чоловікові часто це кажу ... З батьками непросто, бо вони все знають якнайліпше .... Я дуже люблю своїх батьків. Влітку була в батьків з дітьми і чоловіком , то перших два тижні це був "кошмар " Кожних 15 хв була фраза твої діти ... і далі що зробили - вилили воду - робили річку на подвір"ї, розмалювали сходи крейдою, виносили піввідра пшениці курям зараз , понакидали козі і поросяті купу яблук, ходять босі , змерзли, впріли, голодні, не хочуть їсти, роблять порядок в дідових інструментах, кожних 5 хв в іншому місці і підсумовувалося то все словами - " Ми кілько живемо ще таких дітей не виділи " . Спочатку я пробувала пояснити, що діти ,як всі діти в віці 3 -х і 4-х років , потім старалася приводити приклади моїх і братових дитячих витівок, за які сусідська бабця обіцяла мені " поламати ноги " , якщо я ще хоч раз переступлю поріг її подвір"я вона бавила 2 онучок, старша була ровесниця і я її витягала на вулицю, а менша відповідно ревіла за нами і бабця ніц не могла зробити в хаті .... Але батьки на то мали готову відповідь , подивися онди в Люсі Мастилючкової онук, коли не прийдемо сидить собі дитина тихенько бавиться ніде нічого не вироблєє, а тут кара небесна Пояснити батькам, що в генах моїх дітей переплелися далекі від спокійного характеру дідусі і бабусі + тато і мама з шилом в одному місці всеодно, що товктися головою об стіну. Тому я поступово навчилася віджартовуватися, а батьки поступово звикли, що якщо діти затихли, то треба бігом гнати і дивитися що вони "натворили " і коли ми поїхали всі перехрестилися і на відстані дуже -дуже сумують за внуками З самого початку ми живемо окремо , фізично було дуже важко, бо двоє маленьких дітей + ми двоє працюємо, але психологічно набагато простіше, тому тепер розумію слова св.Письма " і покине чоловік батька свого і матір свою "
Відповідь: Ми і наші мами Ну якщо порада підходить, то подякувати, звичайно. Чому пропустити. Річ іде про вказування і радження на кожному кроці. Коли мама ВСЕ робить погано і не так. Ви якось так буквально зрозуміли мої слова.... І навіть на це я маю повне право. І мама це має розуміти. О, образ буде багато....спочатку. Але якщо іти на повідку і піддаватися на провокації, скандалити, доказувати і т.д. - то їх хіба буде менше? Не думаю. Я пишу з власного досвіду, гіркого. переконалася в одному - якщо не доливати масла в вогонь, не відгавкуватися, а спокійно пояснити свою позицію - то все набагато краще. Звісно мама починає доводити мені теорему, я відповідаю, що, мама, я вже ж пояснила, мені так не підходить. Якщо далі йде якась конфронтація, я просто виходжу з кімнати або з хати. Легше погавкатися, покричати (так-так легше), набагато важче навчитися спокійно реагувати на всякі "мудрі поради" повчання і "А во Олена Ольгина...." Але воно того варте. Бо з часом вчиться і мама і все набагато простіше. А ще, частіше просто говоріть з мамою і приділяйте їй увагу. Просто обійміть, подякуйте за якусь дрібничку (напр. за куплену кофтину на секонді, реально, така класна, тепер моя улюблена). Брак уваги і недолюбленість з дитинства найчастіше є причиною отої любові радити, вчити і залюбити до смерті.
Відповідь: Ми і наші мами Ой, дівчата, я отако дивлюся, що моя мама починає поводити себе чисто як моя баба, і ті категоричні поради і зауваження мене починають виводити з себе. Бо якщо з уст старенької бабці воно ще якось органічно звучить (ну що поробиш, роки..), то таке крапання від мами - то є тяжко, а якщо дуетом, на емоціях, то.. вже й не знаю, як віджартовуватися. Раз посміюся, раз буркну, та й так. Якщо і я така на старості зроблюся, то я своїй невістці не заздрю - хай йдуть жити окремо і всі будуть щасливі )) Сваритися не хочу, мовчки то все ігнорувати не можу. На скільки моєї дипломатичності вистачить - не знаю. Але дякую Богові, що не мусимо жити ні з моїми, ні з його батьками, бо при всій любові до батьків, це була б історія постійних конфліктів. А так - не встигнеш й посваритися толком - ну все, па-па. А там вип"єш чаю та й полегшає. ))
