Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Нехай у мирі спочиває маленький ангелик... Батькам і рідним терпіння та сили пережити таке горе.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Прийміть мої щирі співчуття. Сили Вам ! Нехай з Богом спочиває.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Боже мій, як так? Сили і терпіння батькам. Нехай маленький Лук'ян-Тадей з неба зігріє ваші серця, витре ваші сльози... Прийміть співчуття.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Світла пам'ять маленькому ангелику! Прийміть співчуття!
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Прочитала і всі проблеми відійшли на задній план, сонце на вулиці світить та не веселить... Прийміть щирі співчуття. Нехай Господь дасть Вам сили пережити це горе. Вічна пам"ять.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Читала дописи про маленького Лук"яна і сподівалася на чудо ... Дуже прикро... Нехай Господь прийме Його до себе... Велике співчуття батькам і рідним ... сили пережити це горе
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Я теж вірила в чудо, але...дуже боляче і дуже жаль! Ну звідки воно береться в таких малесеньких діток?! Молилась за Тадейчика, за його здоров*ячко...сьогодні помолюсь за його маленьку душу на небі. Нехай спочиває з миром малесенький ангелочок.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... А ми ще зранку з малюком молилися за маленького хворого хлопчика і просили чуда для нього .Тепер молитимусь за його душу . Може ми всі замало молилися ? Відчуття вини пересідує мене. Хоч це банально , але його вже нічого не болить , йому тепер добре. Такими словами я себе втішала після маминої смерті . Просто повторювала їх , як молитву .
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Аня, щиро співчуваю, вірю, що Господь допоможе пережити цей не легкий період вашого життя. Лук"янчику- маленьке янголятко, спочивай з миром, нехай земля буде тобі пухом!
Ні, це не банально, дітям там насправді добре і легко, і болю нема. І бачать вони маму, їм приємно, що мама є, але вони не відчувають жалю за мамою, як би гірко це не звучало, вони бачать як мама плаче, стараються витерти сльози, обійняти, але мама не чує, і плаче... З часом мама просто почне молитись, і від того дитина стане ще легшою, приємнішою, білішою і ближчою до Бога... Дітки "алилуя" ращом з ангелами співають... І це така краса, що ні один хор того не передасть.. Це страшенно боляче хоронити власних дітей.. Але там їх чекає така благодать і рай, який ми не можемо уявити собі.. "Бо ні око не бачило, ні вухо не чуло, що Господи приготував люблячим його".. А дітки всі люблять, всіх, і Бога в першу чергу... Тому йому там добре.. Точно знаю... Лише моліться за нього....…
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Сльози застилають всі букви... Дуже шкода... не можу нічого писати.... Тримайтеся... Хай спочиває маленький ангелик
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Щойно прочитала..... Останні дні згадувала його в молитві... І так надіялися на чудо..... Але він вже не мучиться, йому краще, ніж нам..... Боже прийми
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Аналогічно, дуже важко це прийняти, хоча розумію, що на небі йому гірше не буде
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Комок в горлі, на очах сльози... Молюсь за його душу... Маленький ангелик пішов в Кращий Світ. Йому Там добре, легко, нарешті нічого не болить, не мучить. Тепер він буде спостерігати з Небес і оберігати своіх рідних... І колись Ви ще обов'язково зустрінетесь в Кращому Світі, я вірю, що Там ми зустрінемо своіх рідних. А зараз сили Вам, пережити цю трагедію, розлуку з Вашим синочком.
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Вже другий день пробую щось написати, але важко... Нема слів. Який ж то біль в мами, тата, сестрички, родичів... ми тут всього тиждень співпереживали, а вони постійно з тим... Тримайтесь. Маєте свого ангелика на небі. Співчуваємо...
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Бозю, ... тримай рідних в своїй опіці, дай їм сили, віри то все пережити. Ангелятко вже на небі, мамуся його тут, їй треба якось навчитись бути тут без свого дитяти.. Бозю, прошу, допоможи їм....
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Те саме... Знаю, що ніщо не може вас втішити, але все ж можливо... Прийміть мої співчуття. І тримайтесь...
Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу... Аня, я мовчки читала, бо вперше почула про Ваше горе коли зайшла в тему аби написати про своє... Минув місяць, як та страшна хвороба забрала мою маму.. молоду, повну сил.. Я тоді нічого не написала, бо розумію, що як це не сумно, але коли наступне покоління ховає попереднє - це природньо... жахливо коли навпаки. Я плачу по своїй мамі і по Вашому Лук"янчику... Жодні слова не втішать... Але коли ховали маму я почула слова одного віруючого старенького, дуже мудрого старенького.. мабудь це не ййого слова, але вони запали мені в душу "рішення Господа є єдиним вірним і не підлягає ані оскарженню, ані запитанням "чому"... Тримайтеся... Не знаю потрібних слів... Гірко плачу Нехай спочиває з миром, йому вже добре...
