Відповідь: Нефізичні покарання дітей будь-ласка) коли я несу сумку то Максимко також просить мене дати йому щось понести (допомогти мамі), беру маленький кульок, запихаю туди хліб і він мені допомагає. Це теж не бажано робити?
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Моєму 2,5р. но не получається заставляти йти пішки, каже, що його болить нога....якщо я йому таке заявляю що немаю сили або болить нога -- " маєш. маєш силу, мама велика" ---------- Додано в 16:22 ---------- Попередній допис був написаний в 16:19 ---------- мій теж любить помогти, щоб я не робила він краще буде помагати мені ніж дивитися мультики. На мою думку не потрібно вбивати у дитини бажання помагати ( хоч часом та поміч так не потрібна, коли стільки справ і все потрібно встигнути) , нехай змалку знає що мама потребує його помочі.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей А в чому перекладання відповідальності? Я не вимагаю, щоб він мене ніс додому, тільки пояснюю і прошу зрозуміти, що я його нести не можу. Та і розрізняю, коли "трошки на ручки" починається після двогодинної прогулянки, а коли 10 хв після виходу з дому
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Ну як в чому...Коли дитина каже, що змучилась і просить взяти на ручки - це нормально, тому дорослий відповідає за дитину і відповідає за вирішення проблеми дитини. Дорослий бере на ручки, або садить в візок, в машину , або мама кличе тата і тато несе. Коли дорослий (нехай навіть вдає) каже, що змучився і просить взяти на ручки (при здоровому глузді -як ви собі це уявляєте, що дитина понесе?) - це і є перекладання відповідальності. Маніпуляція відчуттями дитини. А коли на дитину забагато перекладають ( коли дитина відчуває себе відповідальною за настрій батьків (фрази типу "не нервуй мене"), за втому ("я змучилась тебе носити"), тощо), дитина значно гірше розвивається.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей а ще мені не подобається "пожалій маму". або фраза когось збоку "бідна мама з вами, та майте совість!" сама часом грішу фразою про совість - можу сказати Сергійкові так риторично: "чи є в тебе совість, Їжаче?" - коли несу їх з Вірусею двох, і він мені ще каже, що йому "тяжко" - тобто, незручно. Але та фраза в мене дуже рідко буває, і то так - до себе, а не до дитини, і просто аби поговорити. "пожалій маму" не люблю тому, що мама - це все ж цілий світ. І якщо задуже маму жаліти, то получається якось, що той світ якийсь жалюгідний. Ну і знову таки, виходить, що мама нещасна, а Інша річ - якщо мама десь вдарилась, наприклад. Тоді можна маму поцьомати
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Юстинка каже, що нема в неї совісті, загубила, коли на вулиці гуляла Пожаліти не кажу, а от "мама втомилася, так що шуруйте бавитися двоє, а я йду пити каву" кажу. Часом навіть йдуть, вірніше, старша тягне молодшу бавитися.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей мова йде про те, що дитина буває вихоить з хати і через 5 хв. хоче на ручки бо змучилась" ми про таке не писали.... капець, я вами горжусь) я одного Тадейка - гарбузика ледве несу, спина потім цілий день болить невиносимо. я теж часто це кажу. Коли дійсно втомлюсь то прошу Максимка побавитись з Тадейком, щоб мама трішки відпочила. наразі я не розумію, що поганого в цій фразі. Я Максимкові казала : "Синочку, давай трішки ніжками підеш, бо в мами болить спина".
Відповідь: Нефізичні покарання дітей А як дитині доносити, що мама таки змучилася? Я тут навіть не про нести. А взагалі- ну мами ж змучуються. Я Тео кажу, що я змучилася гратися і зараз 10 хв собі полежу. Можна якось інакше то доносити?
Відповідь: Нефізичні покарання дітей На мою думку, нічо такого поганого в тому нема, щоб казати, що мама змучилась, мама ж не супермен. Просто казати так, щоб в дитини не виникало думки, що мама змучилась через дитину/ від дитини.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей ну і так, щоб дитина не відчувала обовязку вирішити проблему маминої втоми. Загалом, втомилась - нормально, я вважаю. діти з різницею рік і 9 - то майже двійнята у деяких аспектах. Тому, плануючи Вірусю, я вже придумала була і як організувати 2 слінги, і що приблизно робити з малявками надворі, коли Сергійко йти відмовиться.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей То вже якось зовсім не про покарання виходить розмова, то сховаю. В якусь би більш доречну тему перенести... В ідеалі так би і мало бути, але є ситуації, коли альтернативи або просто нема, або є така, яка "змученому" не підходить. Та ніяк, звичайно Коли пояснюю, що нести не зможу ніяк, а синок навіть слухати не хоче, то так і кажу : "Ну от ти можеш маму взяти на ручки ? Ні, правда? Зараз не можеш, бо ще маленький і мама заважка Так і я не можу тебе нести, тому що..." Я не роблю дитину відповідальною за мою втому чи стан здоров'я (до речі, коли могла, то брала і таки несла, ніколи не вдаю, що не можу, якщо так не є), але не зважати на це також не можу. А чи нема тут небезпеки, що дитина звикає, що мама може все і завжди? А ситуації ж різні бувають... І коли "світ" лежить і гине, бо, наприклад, так болить живіт, що повернутися важко, а дитина тягне за руку і ридає, бо йому вже і негайно щось треба, то як тоді бути?
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Ховаю, бо відповідаю Вам на офф Про мамину "всемогутність". Думаю, мала дитина приблизно так і вважає, і нічого поганого в тому нема. Адже мама дійсно має забезпечити всім необхідним. Якщо ж йдеться про те, що дитина чогось вимагає не конче потрібного - то це в тему "як Ви реауєте на сльози...". А мама, хоч і не екстрасенс, але передбачити типові ситуації - в змозі. От, приміром, Сергій мій на дальші відстані ногами не хоче ходити. То я завжди по всіх справах - з візком, або обираю найзручніший/найближчий транспорт. йдеться про те, що, попадаючи в ситуації умовно безпорадні, мама не просить у дитини навіть жартома цю ситуацію вирішити. А по можливості відволікає дитину, щоб не почалась істерика, а вирішує все на рівні дорослих (сама, чи з допомогою). ситуація, яку Ви описали - хвора мама і вимагаюча дитина - у мене траплялась багато разів. І тут, знову ж, починається організація побуту хворої/токсикозної/глибоковагітної/травмованої чи ще_якоїсь_там мами. Мама встає зранку і оцінює ситуацію. Чи потрібна їй допомога, де цю допомогу взяти, чим побавитись з дитиною, лежачи в очікуванні допомоги і що з потреб дитини можна задовольнити, пересуваючись повзком на крайняк. Не переносити свої тривоги, біль, занепокоєння на дітей. То все ІМХО моє, неавторитетно, лише на спостереженнях.
Відповідь: Нефізичні покарання дітей Про втому мами. Можна сказати, але так, щоб не перекладати вину і відповідальність на дитину. "Я втомилась, мені важко, тому Я не можу." Мають бути межі, коли дитина чує "ні". Але добре це вчасно казати, коли Ви ще можете спокійно сказати, а не тоді, коли вже зриваєтесь, і замість короткого і твердого ні дитина чує , як мама вивалює всі свої псіхи на дитину (злість, втому, і т.д.). В ситуації коли дитина проситься на руки на вулиці. Те, що я втомилась, це моя проблема. Але нести дитину на руках не можу. Тому я шукаю варіант, коли і мені не треба нести дитину, і дитина більш комфортно дістається до пункту призначення. Якщо ми на відстані кількох хвилин від дому , наприклад, коли вертаємось з прогулянки, ну то я банально пробую зубу заговорити. Зупиняємось на хвилинку постояти, відпочити, присісти. А тоді беру за руку і розказую, що зараз прийдем, а там поп*єш, поїси, ляжеш відпочинеш, ну і що там ще. При цьому дитина ниє, хоча часом може і переключитись звісно, але не завжди. Для мене основне те, що я спокійна і дозволяю дитині нити, канючити, навіть істерити, тоді і вихід легко знаходиться. А коли я нервуюсь, я забороняю дитині відчувати негативні емоції, мене нервує ниття, я зриваюсь , і потім злюсь і тихо ненавиджу себе, а на це йде багато-багато сил і нервів, які можна використати на більш приємні речі, на приємне спілкування з дітьми. Тому що, коли я спокійно доводжу за руку ниючу дитину, істерично плачучу на сходах в під*їзда просто веду або стою, чекаю, коли покричить, трохи заспокоїться, тоді вдома роздягаю, роззуваю, даю їсти-пити-кладу на диван, тоді дитина спокійна і я можу займатись своїми справами, а не приходити в себе після розборок і криків, і заспокоювати дітей і себе. Якщо дитина прям відразу після виходу каже, що втомилась,ну то може є якісь причини, чому не хоче йти. Вдома не догралась, мультик не додивилась, скучно йти по вулиці, ще там щось, мамі видніше в чому причина, треба захотіти побачити ту причину. Ну відповідно діяти - заохотити, переключити на щось цікаве. Якщо я спішу, лечу , то мене нервує, коли діти починають нити, не хотіти йти куда треба. І дівчата, я нікого не звинувачую, я сама маю абсолютно різний досвід, ідеальних мам не існує.
І в нас.... Але подіяло сидіння в ліжку по 10 хв . Я кладу таймер і забіяка відправляється до ліжка без пояснень. - Голівка думає в ліжечку, що в нас є правило " НЕ БИТИСЯ ", а мама тебе буде слухати після того, як продзвонить телефон. Це ціла процедура. Синочок тягне в ліжко зо 3 машинки, фігурки лего, звірятка , донечка -ляльки, книжки, кубики , але всеодно за кілька хвилин вже нудно самому в кімнаті . Таких 3 походи за день і наразі від суботи тиша, ще й контролюють один одного, що " голівка пам"ятає , що ми не б"ємося, а домовляємося ". Дітям треба чітких і непорушних правил. ІМХО таких правил має бути небагато, але непорушні. В нас наразі таких правил є кілька 1. Мити руки після вулиці, туалету 2. Ми їмо лише на кухні . 3. Не битися. 4. Чужі речі навіть мами і тата не беремо без дозволу 5. Мультики дивимося переважно ввечері після того, як поскладані іграшки ( мама і тато активно приймають участь в складанні , бо реально дитині важко , коли вся підлога встелена іграшками особливо дрібненькими детальками від Лего..) 6. Ввечері є спільна коротка молитва, а зранку дівчача і хлопчача ( діти самі придумали таку молитву , самі нагадують і час від часу маю запрошення на хлопчачу молитву від синочка, а чоловік на дівчачу від донечки ) А які правила є у ваших родинах, поділіться , будь ласка
Тут важлива ваша терпеливість і пояснення : " Мама тебе любить, ми домовлялися, що МИ НЕ Б"ЄМОСЯ. ХТО Б"ЄТЬСЯ йде в ліжечко, щоб голівка подумала. Голівка думає , що битися НЕ МОЖНА .... " або щось схоже суто для вашої ситуації. Синочкові вже 4 рочки, донечці 5 рочків то цей підхід спрацював.
Я вже вчора випробувала таймер - дуже вдячна!!! Сьогодні не б'ються Надіслано від мого LG-E425, використовуючи Tapatalk
Діти мудріші за нас, вони дуже швидко орієнтуються, що можна а що не можна , то нам дорослим часто бракує терпеливості і послідовності ....
