Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

нема чого додати ,свої проблеми зникли одразу...
Здоров'я дитині
Терпіння Вам...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

А скільки вашому синочкові? А як звати?

В темі про спільну молитву напишіть...


Може кошти які ще треба? Тримайтесь, одужуйте.. Не знаю що ще казати...

 

Малюк Лук'ян-Тадей, 4 роки. Стосовно коштів- насправді в дит. онкології забезпечення ліками добре, думаю, в першу чергу завдяки лікарям (то не лікарі- чесне слово- це якісь Воїни світла). Уявіть- у Львові лікарня забезпечена краще, ніж в Києві. Те, що наша держава не дає- дає фонд Крила Надії. До речі, безпосередньо нам, крім них ніхто не допомагав- нема тут широко розрекламлваних дитячих онкофондів. А КН реагують супер оперативно і завжди знаходили нам все, що потрібно в дуже короткий термін. Окрім того, КН допомагають і відділеню- чого вартує кольорова постіль- не жовта запрана зачухана, а блакитна з бегемотиками і жовта з жирафкаими- створює настрій.
Не знаю, для чого мені ці переживання- добрішою точно я від цього не стаю, навпаки- холодною і жорсткою. Навіщо люди по СТБ збирають 300 тис$ для лікування хвороби за кордоном, яка не лікується ніде-ні тут, ні за кордоном (лікування в Ізраїлі- тема для окремої гілки, але одним словом- лохотрон)?! Якби тут на відділення розподілили ті 300 тис- тут можна було б покращити умови десяткам дітей, котрі лікуються від 9 міс, а дехто до 3-х років. Коли живеш в лікарні так довго- важливо мати душ, холодильник, мікрохвильовку, шафу... А консультації за кордоном -2 тис євро за інтернет консультацію з Німцями, котрі нічого нового не радять, 2 тис дол. За комплекс консультацій в Польщі, де наших лікарів облили брудом, а потім підтвердили всі діагнози. Одні пацієнти в Ізраїлі виклали 15 тис $ за те, що їм потвердили місцеві діагнози, розказали, що Україна відстає років на 20, а потім написали план лікування ідентичний до нтого, який написали лікарі тут.
Тому, як хто має настрій допомагати- переказуйте кошти на Крила Надії- вони допомагають всім

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

я в якісь мірі вас розумію, бо в нашій найближчій родині було стільки хвороб і смертей, що аж серце розривається тільки від одної згадки. Був і рак і неочікувана трагедія і це все молоді люди. Це страшно, як в першому так і в другому випадку. Але Ви маєте унікальний шанс тішитись кожним моментом проведеним з вашим сонечком, радійте кожній секунді. Після всього пережитого я також вважаю себе тепер набагато твердошкірою, сприймаю все зовсім по іншому і навіть в деякі моменти на мене находило, як Господь міг таке допустити - це ж ні в чому невинні, добрі люди, а тут стільки всяких ходить що навіть їхнього нігтя не варті були. Але недавно прочитала книжку Янг Уильям - Хижина, для мене вона відкрила очі на багато речей, раджу Вам її також почитати, і гнів, і біль який росте і буде ще більше рости з кожним днем, допоможе Вам хоч з часом знайти смирення. Бажаю, щоб ці моменти які Ви переживаєте зараз закінчились, у Бога можливо все головне віра.

 

Дякую, Лілю, whisper, і всім, хто підтримує. Насправді це колосальне випробування віри- шалена спокуса звернутися до різних бабок, ясновидячих-темномислячих. Навітьмала пропозицію пряму, але на початку вирішила, що краще хай Господь забере, аніж інший вилікує (ще краще,як Господь вилікує). Також придумала думку, що якщо Бог хоче моє дитя мати біля Себе, то це велика для мене честь і ознака того, що малюк особливий. Навіть вже дякувала Богові за все, що відбулося, бо молитва стала іншою, навіть було кілька разів відчуття Неймовірної Присутності під час молитви. В моїй родині багато навернень і виправлень жиитя заради Лук'яна. Але знаю, що і зараз треба дякувати, тільки це складно- дивитися, як він задихається щоночі все більше, бачити, як він спить- більше місяця єдина позиція -це колінка підібгані під животик і голова повернута праворуч- ніяк по іншому він не може лежати, ні сидіти ні, тим більше, ходити.
Як можна чути, на наст. день, після гарячки з ознобом, Лук'ян каже :"мам, мене так сильно вчора трусило, то так неприємно, але знаєш, це значно краще, аніж біль"? А болі такі... Не беруть його знеболюючі, 3-4 різні препарати дають, наступний крок- наркотичні, а для мене це якась точка неповернення. І він зціплює зуби, плаче, просить "РОБИ ЩОСЬ!", а я безсила, безпорадна. Мені колись здавалося, що я перець і можу вирішити багато питань. Смішно.
Багато ставлю собі запитань- мої діти щонеділі, за рідким вмнятком приймали Причастя, я думала, що ми абсолютно захищені, а зараз починаються розмови про "пороблено і задавнено" і те, що з ним відбувається- наче плід чиєїсь хворої фантазії. Пухлина нетипово поводиться- зазвичай маленькі саркоми накидують метастазів, куди не лінь, а вона велика і нікуди не вростає, метастаз нема- не хоче вбити, а зоче мордувати. Витиснула ліву руку з суглоба і ліва рука не працює, на тілі страшенні рани- ніколи навіть уявити ніхто не зможе весь цей жах. Навіть лікарі кажуть, що такого не бачили і що ніхто нас тут фахово не проконсультує, бо ніхто такого не бачив.
Але я все- одно вірю- то для нас існують межі можливостей, я малюю в голові картинки, як куплю йому наплічник до школи, як куплю костюм на випускний....

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я не знаю слів, які зможуть передати моє співпережиття Вам. А те, що відчуваю я, лише мала доля Вашого болю.
Чи є щось таке, від чого Ваша дитина усміхнеться? Я розумію, що сама важлива його мрія -поза людськими силами, але якісь дрібні деталі, що зможуть відволікти від хвороби. Може погладити собачку, котика, зайчика? Клоуни? Позаплановий візит Діда Мороза з подарунком?

 

Agatha, дякую його найбільше тішить сестричка, то ми її пивозимо, але то теж не дуже можна, оскільки ці дітки мають дуже слабкий імунітет і легко хапають інфекції, тому ми обмежуємо візити. Та й відділення тут закрите- не кожного пустять. Колись, ще зимою, я писала листа Дзідзьові- знайома журналістка особисто йому передала. Тут були хлопчики- його супер фанати, хотілося розвеселити діток, які по 5 діб прив'язані до крапельниць, отримують стреси на кожному кроці. Дзідзьо так досі і не дався чути, а з тих хлопчиків залишився тільки 1. Так що Дзідзьо- козел конкретний.
Малий мій любить Ніндзя-черепашок. Вже має багато і черепашок і зброї, сьогодні купили йому меч, котрий світиться, а він лиш стомлено на нього глянув. Навіть не брав до рук! Це мене дуже вражає. Минулого тижня купили йому шпагу "як в Кота в чоботях", то він після перев'язки запросив всіх лікарів дивитися. Добре, що лікарі тут всі дуже класні - ціла делегація пішла до нас в палату оцінювати шпагу )))

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Боже, як страшно, коли так хворіють діти. Я так хочу вірити в чудо

і помолюсь обов*язково за Вашого Лук*янчика.

Таке все навкруги дріб*язкове, коли читаю те, що Ви пишете. Дай Вам Бог сил, щоб це все витримати!!! Я приєднуюсь до agatha з питанням. Може ми в силах подарувати Вам якийсь спільний приємний момент з Лук*янчиком?

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Писала в кармі, і пишу ще тут на рахунок

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Недаремно ви це тут написали і не даремно ви назвали його Лук'яном .....недаремно. ...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

нехай Господь буде милостивий до маленького хлопчика...тримайтесь..якщо треба чимось допомогти-пишіть....може кошти потрібні - пишіть!!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

І я вірю в диво! Я вже не пам"ятаю в якому саме медичному американському журналі читала статтю про спонтанні ремісії ракових захворювань. Запам"яталось два випадки.
В першому був хлопчик з лейкемією. Замість того, щоб вести малого на черговий огляд і аналізи, батьки вирішили поїхати з ним у Дісней Ленд. Там він підхопив вірус мав високу температуру, яку батьки не збивали. Через деякий час виявилось що він вилікувався! Ще стільки в науці не досліджено! Може і температура дала таких ефект, а може позитивні емоції хто зна...

Другий випадок: Злоякісна Меланома у мужчини. Плюнув на все взяв рюкзак і пішов в гори. Ходив подорожував, через якийсь час обслідувався - все пройшло!

Я вірю в чудо! Але я ще вірю в те, що ви можете йому помогти статись, хоч я розумію ваш моральний стан і виснаження, але те що я скажу я вірю, що поможе!

Запишіть на листочку усіх, кого ви хочете простити, і близьких і не дуже людей і Дзідзьо в тому числі... постарайтесь зрозуміти кожного серцем, зрозуміти і простити. Якщо не вийде з першого разу переглядайте список і прощайте прощайте прощайте...

Напишіть ще один список, але з тими людьми у кого хотіли би попросити пробачення, і робіть те саме.

Пригадайте, чи не затаїли ви на когось глибоку обіду до того, як прийшла хвороба... може у вас були негаразди з чоловіком, може з мамою, свекрухою, пригадайте все і прощайте. Це складно, я розумію, тим паче коли так важко на душі і такі переживання, але я вірю що це поможе, усім серцем вірю.


Є така точка зору, що діти переймають наші емоції, і хворобами відповідають на них. Я вже не раз переконувалась у цьому. І двічі от так настройками внутрішніми вдалось собі допомогти. В одному з випадків, коли я усвідомила причину своєї хвороби вона пройшла за 2 дні, при тому що до того, ніяк не піддавалась лікуванню десь на протязі 3 тижнів.

Нехай у вашому серці замість обіди, злоби і гніву поселиться любов!
Ми всі переживаємо такі емоції і це нормально і ніяк не хочу навіть, щоб ви припустили що ви винні! Ні, ні в якому разі, ми всі люди, і те, що Вам на долю випали такі випробування, можливо Бог ось так хоче навчити прощати, але такі випробування суворі, бо ви вже високо піднялись у духовному розвитку! Чим вище піднімаєшся тим і більші випробування і більш вимогливе ставлення. До розумних і здібних учнів вчитель же більш вимогливий! Сприймайте хворобу як благословення, це дивно звучить, але коли все минеться Лук"янчик поправиться, ви зрозумієте, що Вам ці випробування були потрібні...

Я вірю, що ви зможете це! Лук"янчику бажаю сил і здоров"я! Миру Вашій сім"ї і особливо бережіть мир і повагу з татом малюка, вони це дуже відчувають! Буду молитись за вас.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Сто років на форум не заходила. Відкрила на вашому дописі про Лук"янчика.
Моя подруга в Польщі поширювала і підтримувала акцію для хворої дівчинки - просили про листівки та листи. Може вашого синочка теж можна би було чимось таким розрадити? Слати йому малюночки, листівочки, теплі гарні і дуже щирі побажання?
Молюся з дітьми щовечора вервичку за мир і наших воїнів. Будемо молитись і за вас.
св. Тадей (Юда Тадей) - католицький святий, Апостол, який отримав особливий привілей від Господа - поспішати на допомогу людям доведеним до розпачу. У вашого сина гарні імена. За ним стоять чудові святі.
Тримайтеся. Бог нехай підтримує ваші сили і віру.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Вже втретє я починаю свій допис і не можу ніяк наважитися написати, бо не віриться... Зателефонувала знайома. Сказала, що вже немає маленького Лук’янчика... Сьогодні похорон... Страшно, боляче... Співчуваю батькам і великій родині. Чимало сліз вже давно виплакано. Мужньо перенесіть і ці хвилини. Час гоїть рани, але не лікує. Тримайтеся... Земля пухом маленькому Янголяткові...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Як???!!!...Нехай земля маленькому ангелику буде пухом... Сили батькам і близьким пережити...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Не вірю! Як так? Чому? Хай йому дістанеться найпухнастіша хмаринка...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

ці дні він був присутнім у кожній моїй молитві, навіть сьогодні зранку його згадувала
не віриться
Бог вирішив припинити його біль
мама, тато, сестричка, тримайтесь! хай спочиває у мирі

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Боженько, прийми цю дитинку до себе, дай батькам силу витримати цю біль та втрату!