Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Я таки це здійснила! Черговий марш-кидок з хатинки, де я мешкаю, до замку пішки і на підборах. Моя втома в порівнянні із отриманим задоволенням - просто ніщо. Зараз обідаю чимось смачним і буду помаленьку чалапати домів.
З баношем я в прольоті чомусь. Хіба ще завтра нажерусь по дорозі до Львова.
Пи.Си. Мінус таких самотніх подорожей: нема кому зробити фото на фоні всієї краси. Так що наразі краса сфотана без мене.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

маю потребу написати... трохи розівчилась, та все ж, сподіваюсь, не виженете

знаєте, як то коли маринуєшся в чомусь безперервно, так що воно тобі вже остогидло і викликає нудоту, але ти не можеш то кинути, бо...
отакими в мене були група "революція"в контакті, тема "євромайдан" тут і новини по 24 на тв. тому я просто мусила забути, не бачити і не чути, вдихнути чистого повітря, і пожити тим реальним життям, яким не жила півроку...

а зараз минуло достатньо часу, рани мої майже зажили, я майже така як була до, за винятком того, що така як раніше вже не буду ніколи..але то досвід, уроки засвоєні, помилки усвідомлені, життя триває. і безмежно дякувати Богу, що в нас воно триває далі, що ми разом, що пережили, і що все добре.

чоловік вернувся на початку вересня, абсолютно несподівано для мене, бо чесно тоді в мене вже навіть надії не було. і сліз не було. було аморфне існування. а потім раптом в один з вечорів дзвінок "через 5 днів буду вдома". я навіть нічого відповісти не змогла. просто наче серце знову забилось, наче відкрила очі після піврічної коми. і не спала знову всю ніч. тільки та ніч була особлива, бо без страху і болю, а з надією і нерозумінням як пережити ще тих 5 днів) а тоді знову шокстресобморок, бо чоловік мене надурив і приїхав раніше, ніж ми його чекали а далі вже нічого не пам'ятаю, лише не вірилось, дуже довго не вірилось...він сидів поруч, а мені все не вірилось, що то він, що вдома, що омріяне здійснилось. він сидів, розповідав нарешті правду, страшну, від якої холод по спині, про луганський аеропорт, про те як останні три доби бомбили безперервно і як вони чудом звідти вибрались, про загиблих і полонених друзів, сидів, такий сильний і такий знесилений водночас, з таким болем в очах і з таким тягарем від пережитого..а я не знала що казати, що робити, як себе вести, як допомогти..він пішов спати, а я проридала годину на кухні, бо правда виявилось застрашною для мене і знову ж таки він мене вберіг він неї до останнього...от бачите, кажу що не пам'ятаю..насправді пам'ятаю кожну мить, бо то не зітреться ніколи...

але то все вже позаду і я про то навіть не згадувати стараюсь..бо боляче досі..чоловік відійшов, хоч він і тримався мужньо, та я бачила як йому насправді.. синочок його вилікував 'щиро вірю, що більше це ніколи з нами не повториться і що попереду світло. для нас, для всіх...я хочу щоб так було, я вірю що так буде, я молюсь, бо знаю що лише молитви, мої, ваші, всіх наших друзів та родичів, врятували мого чоловіка. тому в мене нема сильнішої зброї ніж віра та молитва.

отаку казку вам розповіла а решта то просто життя з радощами і проблемами, але все тепер сприймається та цінується інакше..Матвійчик то найбільше наше щастя, дорослий вже, не впізнаєте росте, тішить новими вміннями та просто тим який він чудесний і тим, що він наш
все інше не змінилось, єдине що за вами скучила) вчора до півночі читала всі 20 сторінок теми, які пропустила і як завжди було відчуття, що вернулась додому)
постараюсь не пропадати більше, та все ж стараюсь зараз більше жити офлайн, ловити моменти, надолужувати, насолоджуватись...але я з вами. куди ж я без вас...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Фух, десь тільки четверта, а я вже як вижатий лимон.
Якось так від самого раня бігаю-бігаю, мотаюсь, то діти, то хворающий муж. Одним словом трохи трудно, але головне що всі в купі на разі і треба таки насолоджуватись цим періодом, бо далі взагалі не уявляю як то буде...Його далі хочуть брати на Схід і по барабану їм, що той Схід вже купу здоров"я в нього забрав і не знати що там ще вилізе далі. А хворий він точно мені ніде не поїде, про це навіть мови нема!
З врочистості- встала на годину раніше і тепер я "власниця" просто бомбезного яскраво рожевого манікюру. І ото скільки треба жінці для щастя, везу коляску і любуюсь-любуюсь...
З прози -до стоматолога нині не попадаю, бо запізно задзвонила, буду мучитись з своїм наривом до завтра. Ще одна тЄжка прозище- я упять наїла собі щоки і п"яту точку., одним словом поправилась і то так замітно, видно нерви трошки збавила від коли чоловік з нами і всьо, пішла мені їжа в користь... Планувала присісти (власне не сісти, а чуточку присісти))) на дієту, так нє, гуляли з малим попри кондитерську, той шкандаль закатав, зайшла купити йому булочки і в результаті натроскалась тістечок від душі. Тому я посміла припустити, що нині зорі не так встали до дієти і прийшовши додому з"їла собі ще три голубці, потім з малим картоплі з цвітною капустою, чай з пиріжком і зараз піду робити коктель, ну, бо інакше нашо я морозиво з молоком купувала.)) Короче, їж жінко і ні в чому собі не вдмовляй, а про хфігуру подумаєм завтра. Хіба може не буду їсти після 18-ї чи 19-ї і то... і то не факт!

Вечір обіцяє бути цікавим, піду або в жилєтку, або в вихвалялки.))) Поскільки я, як виявилось, супер ас у виборі одягу через інтернет, тому після прольоту з осінньою курточкою, яку, слава Богу вдалось відпродати, я нині їду забирати свою зимову. Хвилююсь жахливо. Але якщо і цього разу пролечу, то купівлею через нет точно зав"язую, хоча то все таки економія часу і грошей в мому випадку, бо по базарах, магазинах і навіть секондах ціни взагалі якісь реально не адекватні як на наш час, ну, але що поробиш, видко не моє. Буду тоді без грошей і без куртки.

Осінню відпродала ще минулого тижня і по цей день в пошуках, але за ті гроші навіть светра не купиш, тому мені б вже відразу в зиму пасувало перескочити, якщо зимовий куртяк підійде.

Одним словом, до вечора...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранкова кава,дітям зварила кашу,чоловікові макарон з м"ясом та чай на сніданок.
Важко так скоро вставати,в квартирі прохолодно. Голова тріщить,чекаю 10 год і буду бігти по картку яка перевипустилась, а потім робота, а потім....................:8:Всім гарного дня

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранкова капучінка.

які ми, жінки, витривалі, коли треба....а я вчора знову звалилась разом з дітьми)))

дівчата, я дивуюсь вашій мужності, я захоплююсь вами, то треба мати не аби яку силу волі не розклеїтись.

а в мене проза плавно перетікаюча до врочистих подій
Діти додивляються мультик, я зібрана і готова до п"ятниці
Спина-ноги болять,

бо вчора був буряк на городі і не тільки.

А ввечері була купа смачнючих салатів і не салатів,

ну бо буряку компашку склали селера, порей, морквочка і попкорнова кукурудза.

А сьогодні буде армагєдон кухонного типу,

буряк треба подружити з морквою і цибулькою, закатати в банки і віднести в підвал

їду доробляти колєжанку і маю надію, що зиму вона зустріне гордо і достойно на заздрість всім сусідам, як і минулого року
А ще сьогодні треба встигнути ВСЕ
Всім миру і гарного настрою

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранковий зелений чай. Сиджу дивлюся на шоколадку Lion, медитую. Вчора була в психолога, нового. Ліпше б не ходила. В результаті сплакалася на прийомі, ввечері була мертва, вночі мала безсонню, спала напевно години 2 максимум. Під ранок дістала напад істерії і дипресії, зридалася в подушку. Добре що малий не встав. Щоправда за тим гірким ділом застукав мене муж. Питав в чому справа, але я нічого не сказала. Якось вчора мені психолог чітко описала всю глубину глубин мого стану і чим мені то грозить, і навіть ще ненародженому малюку. Я збита з пантелку, адже гадала що максимально взяла себе в руки і настроїлася йти вперід, а тут так розклеїлася і зрозуміла що все далеко не так просто як я то собі уявила.
Зараз мушу втиснути в себе ту шоколадку бо їсти не хочу, але мушу прийти до тями. За годинку побіжу до гінеколога, а ввечері ще раз в клініку, але до флеболога.. Ненавиджу лікарів і походи до них, навіть якшо мені там ніхто нічого не робить.
Врочистість - здається нині буде тепло.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ага-ага)), прийшла вчора я десь так годинка 21-а додому, а в квартирі неймовірний запах печеної картопельки з часничком і кропом. Мужа постарався, вечерю приготував. Правда від того запаху реально можна було задихнутись, бо то вікно тре було відчинити, ну, але ми на то закриєм очі.)) Так що повечеряла я в такій то годині від душі, а нині одягнувши чорні лосини і чорне коротке плаття вирішила перед дзеркалом, що не так я вже і поправилась і так би мовити досить пристойно виглядаю. (так, я дуже скромна і то нічого, що лосини то утягуючі))). А ще вранішній комплімАнт від самого солодкого мужчини " гаааарна мама!"))) Так що ну його ту дієту... а там зима, а на весну ще подумаєм, побачим по ситуації))...
І так ніби то ранок почався досить нічо, плюс сонечко, чоколядова кавуся, якби не раз- задзвонила стоматолог і відмінила візит, бо у неї захворіла дитина... два- сусіди, ті котрі живуть по балкону роблять ремонт. Ще вчора мене той молодий чоловік питався чи нам не заважає, ну, та яке там... я все розумію, самі недавно дрелили-колупали. Так певно я таки перестаралася з тими розуміннями, бо нині знімавши вранці з балкону лахи побачила що вони всі білі. Нє, ну, то нормально, то не можна було сказати щоб я клейонкою застелила. Ай, але сваритися не піду, хіба може скажу...

В вихвалялки так і не пішла, але нині таки напишу, що курточка просто ідеально на мене сіла. Я реально навіть не надіялась таку якість за таку ціну побачити, тому аж ахнула.
от ще б мені чоботи десь добути і всьо, привіт, зима!



Всім файного дня і вдалого завершення робочого тижня.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Втоптала два великих кусні перекладанця, запила то всьо діло кавою- і накрило мене щастєєє)) Малий вже пару днів, обіймаючи мене, каже- мама, яка ж ти маленька гг Ну так, ростуть діти, а ми... а ми молодієм, а як інакше)) Дайте мені штурханця, щоб я пішла чимось зайнялась корисним. Хочу зробити манікюр в двох кольорах, піду в свою шафку ритися. Цьомочки усім!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Останні хвилини метушіння по хаті і все, я полетіла. Головне нічого не забути. "Не памінайтє ліхам". Буду за 2 тижні, або, як буде час і можливість то раніше. Всім гарного дня.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Недобра я. Посварилася з мужом, і за що.. за 40 грн. на мобільний зв"язок і співано мені було, і казано.. Воїстину - менше знає, менше по магазинах ходить - краще спить. Знав би все: гуртки, додаткові, по чому одяг - з розуму би зійшов.. А я зі скромної суми викроюю так, щоб всім було добре, і навіть на приємні дрібнички залишається (ага, я розтратчиця народних грошей). Його економність списую на босоноге дитинство, але все одно трафляє. Така собі регулярна проза.
На тему "забилам би" не тягне (хай живе )) ), тому пишу тут. Якщо офф - вибачте..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Врочистість: я нарешті дійшла до стоматолога)) 2.5 роки йшла, ага Ноги мене не тримали, було страшно, але я молодець! Просто записалась пару днів тому і дороги назад вже не було) . Я навіть розслабитись змогла в стоматологічному кріслі Півгодинки - і на одну проблему менше

від ціни в шоці, під 600 грн вийшла пломба, анастезія та лікувальна прокладка, але добре, що страхова все покриває

. Я взагалі собою задоволена, бо вчора ще і в невропатолога була - спина мучить. Виписали ліки і навіть привези мені на роботу

теж все безкоштовно

, то вже моя спина почуває себе краще
Ну і може це і в вихвалялки краще - купила собі класний фотоапарат!!! Приглядалась до нього, думала, чи потрібна мені така забавка, бо трохи дорога...і таки взяла) Врочистість

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

сама не знаю
Сама накрутила, сама наговорила, сама образилась. Все сама, короче
Добре, що чоловік не такий дурень, як я, і з гумором то все розрулив
Врочистість - запросили на обід друзів
пляцок, який пекла стосорокмільйонів разів і все був добрий, сьогодні такий собі...пляцок(((
А ще в нас буде свинина чилі. Щойно спробувала. То не чилі, то ЧИЛІ Вже прочитала в неті, що як пожежа в роті, треба запивати молоком. Молоко в мене є, якщо шо, виглядає так, що мій обід будуть пам"ятати доовго
Сьогодні зранку зауважила, що моя дитина вже вища за мене. Капець. Але то такий врочистий капець)
Всім гарних вихідних!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Півдня провели в поліклініці - хіба одні нерви..
Вже гіршої медустанови, як дит.поліклініка на Роксоляни немає ніде точно!
Моє маленьке біднятко "гавкає" без зупинку як песятко маленьке.. Мене обкололи, то ледве дійшла додому, бо щось погано мені стало посеред вулиці після тих уколів...
Гора посуди, в хаті бардак, в холодильнику миш з голоду здохла, грошей немає, бо останні к-ка сотень на ліки потратила, в кінці місяця за оренду платити за два місяці ( а нема чим), ще нотаріусу, БТІ к-ка тисяч винна за оформлення спадщини, яка менше вартує їх послуг - просто жах якийсь(((
Ще посилку сортувати треба, а я таааак того не люблю робити, коли синочок не спить, бо все розтягує по хаті і 150 запитань, а то що? а то що? а це кому? а коли заберуть , а хто забере7 і т. д..
з врочистості одна погода радує..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А я вже у Львові. Щось ще голова ніяк не розкрутиться від тих моїх поїздок. Довольна, як слон, але мені щось здається, що малувато. Прийдеться їхати ще
Зараз п"ю кавусю, і буду збиратися на зустріч з однією форумлянкою Може, наговорюся, то бошка розкрутиться.
Ввечері ще вам щось наваляю, бо зараз я в ейфорії

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вчора цілий день гуляли, декілька майданчиків, парк, банк, дрібні закупи на завершення, втомилися так, що я заснула разом з дітьми, чи може раніше за них . Вперше за дуже довгий час я гуляла зі спокійною душею, що не гаю часу, бо вдома чекає робота... нарешті я починаю по-справжньому радіти, що завершила роботу. Ні не так, а так радіти :radist::radist::radist:
Сьогодні вирішила нікуди не йти, бо ще й діти зі соплями прокинулися... як не хочу, щоб знову були хворі... така погода, спробуй сиди вдома. Проза завжди та сама - діти розносять іграшки, спати навіть не думають, а я готую їсти (точніше вже зараз мультиварка, а я так, наглядаю), намагаюся щось прибрати за дітьми, але то даремно. Тому, наразі просто відпочиваю і періодично "беру участь" в забавах дітей. Можливо найде на мене натхнення і я буду шити одежки для ляльок, вже 2 день про це думаю

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Врочистість - у нас сьогодні річниця шлюбу, аж не віриться...
Рівно 4 роки тому, була така сама золота осінь, так швидко промайнув час, стільки всього пережито, досягнуто.
А рівно рік тому, я вперше відчула впевнені копнячки своєї донечки ( до того все сумнівалася).

Мали на сьогодні купу планів, і осінню фотосесію, і вечерю в ресторані, так чекала того дня, все приготувала , і атрибути, до фото, і місця гарні, і столик замовили, чоловік взяв вихідний...а тепер сидимо всі троє вдома, наше сонечко захворіло.
Ми все наздоженемо ,зловимо останні промінчики сонця ,головне, щоб малеча була здорова.
Всім гарних, теплих вихідних.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вчора зробила великий крок до своєї мрії, можливість краще жити в 2015р(Як дасть Бог дочекати).І з тим би йти у вихвалялки, але.....але по дорозі на базар і додому підхватила якогось чи то вірусяки чи грипу, прийшла,лягла,а мене морозить,горло болить...Діти тільки виздоровіли.І зла на себе! Роботи багато, в неділю приїжджає мама,хотіла завтра провідати кумових казявочок(бо як завтра не попадам то підемо вже аж на хрестини).Проза, ех..Тільки б діти були здорові

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Якось сумно сьогодні. Чи то ПМС, чи шо.. Стою з малою на "Іскрі", чекаю маршрутку. Якийсь ну дуже старенький дідо переходив дорогу з саморобним .. "чимось" - два колеса і трубка, до якої прив"язані дротом два мішка картоплі. То всьо йому розпалося на дорозі... Дід ніяк не міг впоратись з тими мішками, все падало, і докупи не збиралося. Весь народ на зупинці стояв і спостерігав... Я спробувала йому допомогти, але ті мішки були важчезні. Навколо машини нас об"їзджають і ніхто не допоможе. Ми ледве дотягнули то до краю дороги, і намагалися якось закріпити, але конструкція отого двоколісного чуда відмовлялася то тримати.. Зламала до м"яса ніготь.. порвався мішок - картопля посипалась .. Дідо тільки мичав, бо був чи то глухий чи німий. Довелося перемотувати кріплення. Якось все зліпили, і дідо кивнувши подякував і поїхав. А я сіла в маршрутку, начепила темні окуляри і мене прорвало.. Добре що мала не помітила...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

День дуже швиденько пролетів. Оглянутись не встигла, як в тій байці )
На городі половину всього запланованого зробили. Я - молодець, муж - безсовісна зараза.
Попри все - нареготались сьогодні - аж животи боліли.
Води сьогодні не було весь день, з самого ранечка, а зараз тече брудно-чорна. Ага, то навіть не коричнева. Набрала в горнятко, щось задумалась, занесла в кімнату, поставила на комп*ютерний стіл. Артемко підходить "Мам, ти що, на ніч каву п*єш?". А чистої води немає ні краплини. Навіть мінералки нема. А як зуби почистити?
Ех, то все фігня, гляньте яку ми моркву викопали

Ржууу :rofl:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

16 років подружнього життя ... Вже 16? Чи тільки 16 ? А ніби вчора.. Далекий 1998..Деякі форумлянки ще вчились в школі... Шампанське, шоколад, піца, вечір вдвох...Старший син ( 15 Р) сказав, що візьме меншу під свою опіку, щоб ми відсвяяткували....Ех..........Літа минають...Вкотре нагадую собі, що треба відео переписати на диск... Наступного року зроблю...