Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я свого просто спускала на землю і відходила.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

коли лізе до газу, ножів, гарячого та іншої небезпеки - просто забирати і мільйонний раз казати, що то небезпечно. за що тут карати? малюк досліджує, він поняття не має, які можуть бути наслідки, тому і того покарання він не сприйме.
відносно збитків - пробуйте пропонувати альтернативу.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ну от власне, зараз помітила, коли йому щось забороняєш, він починає злитися і розмахувати рукамиНаприклад, роздирає до крові укус комаря на личку, забираєш його руку, починається істерика...і тд.

ну яка альтернатива, коли запускає чимось важким в ТВ, або лупить чимось по серванту?Все ж після 100го повторення не можна, що слід робити?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

купити боксерську грушу і рукавиці?
Не знаю, в хлопців дещо інші ігри та інтереси, тому мені то трохи мало знайоме. Та все ж помітила, що більшість хлопчиків мають потребу в прояві своєї сили, більше руху-крику і все таке)))). Воїни, коротше кажучи.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

просто забирати речі якими кидає або б'є, пояснювати, що м'ячиком в коробку можна, а в кубиком в телевізор ні. Дитина не вина що телевізор може розбитись чи сервант

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

+1

При чому, зауважила, якщо малий (минуло 3 р.) чує мою слабинку (такий тон використовую, напр, коли йдемо чистити зуби, дитина цього не любить) то й заперечує страшно, кричить, шумить. Тобто якщо я категорично кажу про чищення зубів, хвилю може позлитись, виразити своє невдоволення і дає мені руку, йдемо у ванну, але коли я сама вагаюсь (ввечері, втомлена), то протестує страшенно і в 90% випадків зуби таки не чистимо.

Відносно небезпечних предметів/дій - це з часом перейде, приєднуюсь до дівчат. Будьте категоричні і не зривайтесь. Ще одне - мій малий таке часом досі робить, щоб привернути мою увагу (буває, маю багато домашніх справ і годі все встигнути, розумію, це мої проблеми, не дитини), тоді шкодить навмисно

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Як вступ - пробували ми ходити в садочок. Не успішно. Тобто перший тиждень по кілька годин, тоді до обіду - нормально, далі залишили на спання два дні і почались страшні істерики. Вирішили з садком почекати (до наступного року), а там побачимо
Відразу кажу, не хотіла б зводити тему до садка, на це є тема окрема.

Але дуже прошу поради. Чи може дитина маніпулювати прив"язаністю? Зараз дуже складний в нас період. Син не хоче ні з ким залишатись, вже два рази був зі мною і з чоловіком на роботі (я працюю один-дві дні в тиждень, крім цих днів дуууже багато часу приділяю сину) Вчора не змогла залишити сина з бабусею, просто не хотів вийти в машини. Коли від"їхали, почав плакати, чому я не залишився? Напевно в нього на фоні садка "загострення" прив"язаності, хоч він і так був дуже мамин. Але мені здається, що цими речими він починає просто маніпулювати, бо зрозумів, можна покричати, і доб"ється бажаного. Плюс мало не щодня істерики (з найменших дрібниць іноді, мама не так сказала, не те зробила) Намагаюсь бути з ним дуже багато, пропрацювати розлуку (прочитата в Писарик), але на разі безрезультатно.
Читата брошуру про прив"язаність - не знаю, чомусь мені не діє, буду читати знову. Думаю, можливо просто син не бачить в мене авторитетного лідера? Короч, вчора заспокійливе шукала, вже мовчу про те, що вислуховую від рідних, що дитина лізе на голову (але реально так і є)
І ще таке цікаво - прихильники садку (знову ж , не хочу розвивати цю тему, але) часто говорють, що дитина в садку вчиться дисципліни. Мені цікаво, чому вихователя діти, як правило, слухають (не вірю, що дітей у всіх садках залякують чи ще щось), а маму/тата - ні?

---------- Додано в 10:08 ---------- Попередній допис був написаний в 10:02 ----------

З того, що мені дієво з Писарик - апелювати до почуттів, тобто малий плаче, я кажу "я розумію, Ти засмучений, бо..."

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

я часто про це думала... в садку як буває? правила однакові для всіх і їх дотримання обов*язкове з першого дня. Прийшов час обіду--всі сидять за столом і їдять (але ніхто нікого не змушує), тихий час--всі в ліжках (хочеш спиш, не хочеш--лежи, відпочивай). А вдома як буває? Іди їсти--не хочу того--а що хочеш?--не знаю--а може того чи того? Вдома дитина знає, що може покерувати батьками. а в садку такого нема. Хтось скаже що це стадний інстинкт, але я так не вважаю. В нас насилу нічого тим дітям не роблять в садку. Просто є розпорядок і його треба дотримуватись. Так само з іграшками: Сашко знає що в садку за собою треба поскладати забавки, а вдома то робить мама. І з одягом ситуація та ж: в садку все складає на стілець, вдома--жбурнув в кут і по всьому. Коли прошу поскладати як в садку. то каже що треба стільчик.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Моя Яна в садку, на вулиці чемна, а вдома - це капець. На моі питання, чому так, відповідає, що вона всюди чемна, а вдома - ні, бо вдома вона відпочиває і хоче вести себе так як ій хочеться. От як і дорослий, себе згадую до декрету: цілий день на роботі, а вдома хочеться влізти в піжаму, зробити горнятко чаю, заритись під ковдру і "хай весь світ почекає"

---------- Додано в 12:50 ---------- Попередній допис був написаний в 12:49 ----------

То дайте йому той стільчик . Моя так на бильце ліжка все вішає.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

автори Адель Фабер, Елейн Мазлиш?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Не знаю чи в цю темку.. Якщо ні, прохання до модераторів перенести. Порадьте, будь ласка, якусь цікаву сучасну літературу про виховання діток. Цікавить тема вікових криз.. як себе поводити в тих чи інших ситуаціях.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Strekoza, нажаль не можу цитувати, в нас щось дуже схоже і я от якраз зайшла писати, може, збоку щось порадать, хоч навіть не знаю, як то все описати. Згрубша, мала дуже прив'язана до мене. Залишити з кимось з близьких важко, хоч і нема особливо з ким . Садок то взагалі сумно. Пішли ми в 4,7 на пів дня. Минулого року ходила з перемінним успіхом, залежно від вихователів, завжди на пів дня. Літом були канікули і от зараз знову кожен ранок сльози,"я не хочу, мені не подобається" і тд. Потім вроді бавиться нормально тих 2-3 год, а вобід я забираю, але кожен ранок ті плачі... Якби воля тільки моя, я б вже і не вела, але на наступний рік в школу і чоловік власне наполягає давати на наступний, коли буде їй 6.5 років, а не чекати ще рік. Він якраз переконаний, що така поведінка, це наслідок того, що я дітей дуже до себе прив'язую.
Теж читала брошуру, близька мені теорія прив"язаності, але на практиці в нас теж кульгає (((. Я за особистими якостями теж не лідер, але оте насичення увагою/ любов'ю в нас щось не приходить. Я постійно себе гризу, може, я замала часу приділяю доні, але в мене крім неї ще двоє молодших, ну і то не є нормально/ реально, напевно, щоб весь вільний час дитині, а як тоді працюючі, багатодіні мами і тд. Стараюсь мати час тільки з нею певен на якусь гру чи навчання чи книжку, просто поговорити, багато разом робимо по дому, гуляємо всі разом, але таке враження, що їй тої уваги і мене постійно мало.
От планували на гуртки якісь. Перші заняття вела я - все добре, потім пробували з кимось іншим, бо мені молодших важко лишити - плач, хочу до мами і все. Так і сидить вдома біля мене.
Трохи сумбурно настрочила, але реально в мене якийсь такий з того всього розпач. З одного боку, ніби і правильно все роблю, а з іншого мучать сумніви, як вона тоді буде далі отак завжди біля моєї спідниці (((

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

є в Свічадо
мене продавець на Форумі видавців активно переконувала її купити, коли бачила що цікавлюсь чимось таким, дуже хвалила її