Відкрита велика жилєтка (4)

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

А може Вас пустять у квартиру? Є багато квартир де є велика потреба ремонту, і тваринки нічого особливого не зроблять. Я думала що у вас кури і гуси!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

В кравчині - справді горе. Таке воно життя. У вашому випадку - вирішувана проблема. На крайні випадки є прокати народних строїв, та й придбати можна теж непогані речі. Зрештою, напишіть на форумі оголошення - може хтось зголоситься вам допомогти.

Вже не вперше такі речі читаю і вперше "дозріла" аби відписати.
Перш за все - в декреті можна справді "відсиджуватися", а можна займатися саме тим, для чого призначені ці 3 роки - повноцінним доглядом і розвитком дитини, саморозвитком і ще купую приємних, потрібних і корисних речей, які не потребують страшних матзатрат.
Ваш сценарій добре діє, якщо є хтось на підстраховці з дитиною, або ще й допомагає фінансово і матеріально. Чому? Бо в іншому випадку якщо порахувати скільки залишиться з вашої зп

(хоча поняття малооплачуваності у всіх різне)

після оплати проїзду, харчування, придбання одягу і взуття, підтримання відповідності зовнішності, якщо робота офісна і зобов'язує, обмундирування дитини в садок (

бо на зміну треба більше речей мати, аніж коли дитина вдома)

, і ще на лікарів і ліки, якщо у вас (тьфу-тьфу) період адаптації раптом виявиться непростим (як у 80% дітей) - то тут власне фінансова користь від вашого виходу на роботу стає під дуже великим питанням. Чомусь поміж рядків вашого допису виходить, що ті, хто 3 роки в декреті - відсиджуються у важкі часи, і не бажають дбати про матеріальне благополуччя своєї сім'ї. У кожного є свої обставини (в тому числі аби перебирати роботами чи не працювати взагалі) і своє бачення життєвих пріоритетів.

Якось так розговорилася із знайомою, яка жалілася, що має купу роботи і відповідальності, що всі надбавки познімали і має смішний оклад, що не встигає в хаті всього переробити і тп. Чоловік заробляє дуже добре. В результаті все звелося до того, що насправді вона просто вдома сидіти не хоче. Тому іноді речі варто називати своїми іменами.

І чого м сюди завітала, тільки мала відхворіла, а чоловік розхворівся... І то так купу всього на один раз, а зараз тільки піди по обстеженнях... Ех, лиш Богу молюся, аби всі здорові були, а все решта - то минає....

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

От власне я тому і написала

, тобто, на мою скромну думку, яка не претендує на єдиноправильну. Але вона моя. В моій сім'і так. Чоловіку морально важко на його роботі. На фоні виснаження він часто хворіє і з радістю змінив би місце праці, але відчуває сильну відповідальність за свою сім'ю і боіться ризикувати втратити дохід при змінах роботи. Якби я вийшла з декрету і мала стабільний дохід, то чоловік би почав шукати якісь кращі варіанти для себе. Дочка ходить в садок і все ок. Син ще малий, няньку наймати нам фінансово не вигідно, бабусь/дідусів, які б бавили немає, всі працюючі. То ж чекаю двох років, щоб з'явилась можливість віддати сина в садок, а самій вийти на роботу. Хоч, якщо чесно, абсолютно не горю бажанням виходити на свою роботу з мінімальним окладом. Чесно, схиляю голову перед жінками, які знайшли себе в роботі, яку можна виконувати вдома і отримувати дохід. Я такоі поки не знайшла, нажаль.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Кожна сім'я вправі вирішувати як облаштовувати собі життя, і які пріоритети мати.
Але дивує те, що ви вважаєте, що ті, хто з дітками вдома з чи без підробітків - це жінки, котрі отак собі вирішили відсидітися і не дбають про добробут сім'ї. Я вам намагалася показати інший бік медалі, коли заробітки мами бувають неспівмірні з тим, що втрачає чи недоотримує в нематеріальному чи іншому матеріальному плані сім'я.

Загалом дивує те, що ви пишете

Якщо ви вийдете на таку ж

, як гадаєте, як з часом самі почуватиметеся? Не знаю яким то треба будити емоційно витривалим, аби систематичні негативні емоції не знаходили своє відображення після роботи. А тут ще й хатні справи нікуди не подінуться, і розвитком дітей слід займатися (чого ніякий садочок не замінить, а грошей на няню у вас нема).
Наскільки я зрозуміла, вашої зп все-рівно буде недостатньо аби утримати сім'ю при втраті вашим чоловіком роботи. В чому ж тут має бути стимул для нього, аби почати пошук нової роботи?
Я не намагаюся вас у чомусь переконати. Але чомусь так є, що в нас в суспільстві за очевидним матеріальним дуже часто не бачать підводних каменів. Я підтримую жінок, котрі прагнуть професійно реалізуватися, і водночас якісно зорганізувати своє сімейне життя. Але у вашому випадку ви акцентуєте на важливості саме заробити хоч на комунальні, а все інше - виходить на другий план. І якраз оте все інше можуть спіткати такі наслідки, котрі в майбутньому можуть вартувати набагато дорожче, аніж зароблена копійчана зп на ненависній роботі. Але це знову ж таки питання пріоритетів кожного.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

особисто для мене зараз є очевидним те, що вихід жінки на неулюблену ( а то і ненависну)роботу може бути продиктований лише тоді, коли ця робота дуже добре оплачувана і сім я в цей час реально потребує цих коштів, які допомагають ій жити. Тобто коли по іншому виходу немає ніяк. Тому варіант, коли 2-річна дитина йде у садок , а мама виходить на неулюблену і при цьому -низькооплачувану роботу- для мене нонсенс. Бо в цьому випадку втрачається більше, ніж отримується. Скоріше- виправдання самій для себе "чому я не хочу бути вдома" ( і це теж має право на існування- ну важко декому реально бути без роботи ). Так само- як і з твердженням, що якщо жінка виходить на низькооплачувану роботу,яка дає змогу покрити лиш комунальні, тоді у чоловіка є додатковий стимул щось шукати краще. Стимул до змін або є зараз або 1000 дружининих грн в сім ю не стають тією базою, яка дає змогу вільно почуватися чоловіку у пошуках нової роботи. Ну але то моє ІМХО

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Я теж так думаю. Якщо заробиться тільки на комуналку то чоловікові помочі не буде і не дасть йому можливості змінити роботу. Краще потратьте трохи часу і попробуйте пошукати щось нормально оплачуване. Тоді і чоловікові легше буде і ви будете знати заради чого то все робите. А малооплачувана робота для жінки виправдана тільки тоді коли сім"і реально розходиться в тій тисячі, або жінка просто працює в своє задоволення, ну щоб типу дома не сидіти.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Ааааааа, зуб так всю ніч болів, що спати не могла. Зранку до стоматолога подзвонила. Зараз знову страшенно розболівся, що мене аж трусило випила Німісилу, чекаю поки подіє, а до стоматолога аж на 6

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Я зовсім так не вважаю і не жену всіх з декрету на роботу, а лише в тому випадку є виправданий вихід на роботу, коли справді є така потреба.

А у нас багато людей люблять свою роботу? Практично всі моі рідні, близькі працюють, щоб за щось жити і зовсім не отримують від роботи задоволення. І хатню роботу виконують, і дітей виховують. Якщо Вам ваша робота приносить і задоволення, і гарний дохід, то я за Вас щиро рада , але більшість таким похизуватись не може

Щиро дякую (це не сарказм). Я це все розумію.

Це образно, малось на увазі, що будуть хоч якісь стабільні доходи, які покриють необхідні видатки тимчасово, поки чоловік не знайде щось прийнятне для себе. А тоді, пройде час, я наберусь досвіду і зможу претендувати на іншу роботу чи вищу з/п. Так, по черзі, ми зможем знайти те, що нам підходить.

Зараз саме цим і займаюсь, якщо нічого не знайду, то вийду на стару роботу, але налаштована все ж знайти щось нормальне.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Лежали в хірургії в Чорнобильській. В вас нас все добре, операція успішна. Але після побаченого там, після всіх хворих діток розумію, що мої проблеми цілком вирішувані. Дівчата світло-тепло і все решта то така фігня направду.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

то правда.
як тільки хочеться пожаліти себе, відразу нагадую, що щаслива, бо ми і наша дитинка здорові. а коліжанка моя найкраща все по лікарнях з своєю донечкою. відразу все стає на свої місця. аби були всі живі-здорові, все решта можна досягти,здобути, заробити

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Давно вже задумувалася про цей театр абсурду.
Ну бо так і називається.
І починається він певне ще з ясель(як не з роддому) і поступово люди втрачають себе.
Тому маємо що маємо.
Пора вже нарешті то діло міняти. Ну мені так точно.
Бо як кожна людина знайде своє Призначення- то ця проблема з ненависною роботою зникне сама по собі.
Ех, жаль, що системі це аж ніяк не вигідно і буде то ще не скоро(якщо взагалі колись буде).

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

З таким підходом й вашому чоловіку немає змісту змінювати роботу - бо ймовірність знайти щось краще дуже низька так? Причини незадоволення від роботи бувають різні, і далеко не завжди проблема у роботі. На психологічному тренінгу нам розповідали, що здебільшого причина у тому, що ми ще з дитинства звикаємо до того, що винагороду отримуємо тоді, коли зробимо щось, чого не хочемо чи не подобається робити. Але це вже інша тема.

Остання робота (її суть) мені була до вподоби. Але попрацювавши рік після виходу з декрету, я зрозуміла, що абсолютно немає змісту викладатися на 200% там, де цього схоже ніколи не оцінять, в авралі зі щоденним затримуванням допізна за неадекватну зарплату. З того часу маю підробітки, і шукаю підходячу мені роботу. Фінансово стало дещо важче, але я зовсім не шкодую, що тоді звільнилася. Треба поважати себе і свою працю, інакше ніякий роботодавець не поважатиме.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Так, нам з дитинства вкладають в мізки що треба терпіти, робити те що не хочеш, знову терпіти, і багато працювати. Що краще "стабільність" з маленькою зп ніж ризик.
Всі терплять, і ти мусиш терпіти. Всі так живуть. А кому зараз легко? - фрази, які вбивають весь ентузіазм і амбіції.
Не всі Два місяці тому я наважилась піти з ненависної роботи, зараз працюю вдома, не зриваюсь о 6:30, нехай нема стабільності, зате я ожила!
Єдине про що жалію - що так довго до цього йшла, і потратила роки на очікування 18:00 год. щоб піти додому, а скільки б корисного могла зробити...

І про жилетку...погода брррр. Хочу тепла, сонечка, довгого дня...Важко налаштуватись на холод(((

---------- Додано в 22:44 ---------- Попередній допис був написаний в 21:59 ----------

Відповім ще на коментар

Так, у мене дітей нема, зате у Вас є чоловік
Поки не зміните своє уявлення в голові, доти нічого не зміниться ззовні. Ви самі вірите що нема свалу, тоді ясно що нема... Але ж в іних людей є той "свал", і з дітьми, і з чоловіками і без чоловіків знаходять своє, але треба захотіти і повірити в себе. Найпростіше сказати нема свалу. Ви ще така молода, а вже не бачите нічого доброго у майбутньому((((

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

а я маю чудову роботу, яку люблю, і яка приносить мені задоволення та гроші.
Але маю ще дуже чудову донечку, якій потрібна мама, і якби чоловіку важко не було, до трьох років в садок не підемо.
І я не висиджуюсь вдома ,а реально отримую задоволення від дару материнства.
Я це до того, що в кожного свої пріоритети.
Все в житті можна міняти, і якщо людина ходить на ненависну роботу, значить щось там її тримає.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

А то де такий був?
Я щось цікаве припустила)))?

Я якраз з тих, що роботу міняють після приходу дитини. І я то навіть роботою назвати не можу. Так- справа душі, яка приносить дохід.
Та і чоловік так серйозно почав задумуватися про те чи тим він займається як малий народився.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

я з тобою повністю згідна. Не всі люблять свою роботу, але це вибір кожної людини - працювати на ненависній роботі чи шукати щось до душі, просто кожен до того приходить по різному. Я зрозуміла, що виходу в мене немає і вчусь любити свою роботу і в мене виходить часом Але однозначно хочу на майбутнє або полюбити те що роблю, або знайти таку роботу, яку буду любити.

саме так, мене вдома не розуміли чого я свого часу звільнилась з стабільної роботи у Львові і поїхала в невідомість в Київ. Але все склалось більш ніж вдало. А могла б так і не ризикнути і далі ненавидіти свою роботу і труїти собі життя.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Знаєте дівчата, не можу сказати, що я вже аже дуже там любила свою роботу, але в мене був просто суперовий колектив, тому про саму роботу я якось не думала ))) ні, не подумайте, що халтурила, просто не думала люблю, не люблю. І ще коли платили нормально, то все було нормально, а от як почалися проблеми з оплатою то почала мене та робота трохи напрягати. У мене любов від оплати залежить ну і колектив має велике значення. А все решта, то як себе настроіш )))

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Сиджу у холодному кабінету, обнімаю чайник щоб хоч трохи зігрітись і бачу, що скоро буду прощатись з роботою, хоч вона мені і подобається

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Бувають такі моменти в житті ,коли не приходиться думати подобається-не подобається ,а думати як вижити.У мене такий період почався ще з 90-х,на руках двоє пенсіонерів ,яким пенсію не платять і двоє школярів ,я і чоловік без роботи. Раді були всякій роботі,щоб заробити хоч якісь копійки.Мила посуд в кафе ,білила стовпці і дерева на озері ,днями-ночами стояла за в*язальною машиною,дощ-сніг пішла торгувати на базар( хоч я і базар в ті часи були речі не сумісні ). Але я не про це ,ті часи пережили тяжко не тільки моя сім*я ,але майже всі ми.Я хочу сказати ,дівчата ,дякую Богу за те ,що маємо хоч якусь роботу ,бо маючи роботу ,легше знайти ту ,яка принесе більше задоволення і гідну оплату.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

зараз є один нюанс: в сьогоднішніх умовах значно більше можливостей для того, щоб заробити, ніж в 90-і. І якщо в 90-і , щоб заробити ....надцять грн на виживання треба було дійсно братися і за миття посуду чи під їздів, то сьогодні власне для "виживання" на ті самі копійки можна заробити вже і за допомогою інтернету. І паралельно, якщо є бажання і потреба- шукати вже іншу і стаціонарну хорошу. (Майже 5 років тому я звільнялася з роботи, яка перестала приносити задоволення і матеріальний статок. До того там пропрацювала майже 10 років. Але в певний момент уже ні колектив не влаштовував, ні оплата. Ще і дитина в першому класі була і потребувала теж часу та уваги більше.От просто зрозуміла, що не можу і все більше там працювати. Звільнилася без перспектив на той час щодо іншої. Ситуація ще була така, що і чоловік в той же час закрив свій багаторічний бізнес . Тобто фактично в один день ми залишилися без доходу і з великими видатками, на які потрібні були кошти щодня ( квартира, дитина в приватній школі, харчування і т.п.). Розраховувати могли лише на себе. Ну але в екстремальній ситуації людина починає більш активно певно мислити, бо вихід знаходився завжди . На сьогоднішній день ні він, ні я не займаємося тією роботою, про яку можна сказати, щ її "терпіти не можеш". Для себе ( власне як для жінки та мами) її можу виправдати лише в одному випадку- вона справді приносить не просто заробіток, а дуже хороший дохід ( чи дійсно велике моральне задоволення).Ну або коли ситуація така, що інших варіантів просто дійсно немає, а це- єдиний спосіб виживати сім ї в певний момент . Інші випадки для мене- це просто потреба жінки "ходити на роботу" ( власне не заробляти, а ходити між люди. І це теж є нормальним бажанням. Просто воно уже не підпадає під категорію виправдання " я свою роботу не люблю,вона низькооплачувана, нудна і напряжна, але мушу працювати, щоб чоловіку було легше". Чесно кажучи, коли поверталася на роботу після декрету, я точно так само всім казала, що "треба виходити, бо...". А по великому рахунку зараз розумію, що основною причиною було не "треба, а хочу" . Бо задовбалася вдома на той момент. Для сімейного бюджету ота моя зарплатня особливо великою допомогою не була. Зате проблем, що робити з 3-річною дитиною, поки мама на роботі- вище даху. Особливо, коли "садок не йшов", залишати не було особливо з ким і ще багато-багато нюансів, з якими стикається кожна працююча мама малої дитини. ). Ще просто наведу такий приклад вже у дусі сьогоднішнього часу : як отримують зараз бюджетнки- відомо. Особливо, коли їх перевели ще і на неповний робочий час. ТОбто в місяць на руки багато хто з них отримують менше 1000 грн. От і моя хороша коліжанка вирішує , що все-рівно пора вже на роботу повертатися ( яка теж напряжна і малооплачувана по вищевказаниим причинам). В результаті- мама працює за 800 грн, дитина живе у бабусі за кілька сотень кілометрів ( бо мама не має можливості ходити на лікарняні, і перші півроку в садку паралельно з виходом на роботу їй видалися пеклом).