Добрий священик - який він?

Відповідь: Добрий священик - який він?

ну от нам в православній не давали, а друзям в греко-католицькій дали, то я і зробила такий висновок)))

 

Відповідь: Добрий священик - який він?

Не хотів писати, бо багато разів уже висловлював свою думку на рахунок алкоголю, але тема про доброго священника.
Лілю, уявіть собі українське село на Прикарпатті в якому майже всі чоловіки є залежними від алкоголю. Я не перебільшую- це реальне село з якого родом мої батьки. Переважна більшість з тих чоловіків ходить кожної неділі до церкви, а після служби йдуть в бар. Алкозалежним в цьому селі є навіть дяк(мій рідний дядько), котрий керує хором церковним. І є "добрий священник" в цьому селі, котрий мало чим відрізняється від своїх прихожан в плані вживання алкоголю і куріння.
Моїй тітці уже так спротивилося то все, що вона просто перестала ходити до церкви, а в неділю включає собі по радіо трансляцію служби.
Тітка так і каже. Якщо би наш священник сам не пив і других би вчив не пити, то може би й село було кращим, не було би стільки алкоголіків в селі.
А ви кажете, що нема поганих речей самих у собі і що вживання алкоголю саме в собі не є нічим поганим.
Тому, я вважаю, що добрий священник як особа публічна(особливо по селах) взагалі має бути категоричним в тому плані щоб не вживати алкоголь! Інакше він просто стає спокусою для інших...

 

Відповідь: Добрий священик - який він?

Не вірю, що ви не розумієте про що мова.
Героїн, наприклад, також ніби не погана річ сама в собі, але він чомусь заборонений і карають людей, хто його розповсюджує. Чому про героїн ви не кажете, що "вживання героїну саме в собі не є нічим поганим"??? Адже всім відомо, що алкоголь також є наркотиком як і героїн, просто, можливо, слабшим, але ж наркотиком.

Ще раз підкреслю, священники чи пастори- є публічними людьми, людьми, котрі є покликані Богом опікуватися людьми, вести їх за собою, давати людям приклад.Тут не проходить "головне починати з себе", чи "хто без гріха"...

 

Відповідь: Добрий священик - який він?

Добре. Не буду рухати...
Все більше переконуюся, що спілкуватись з католиками про їхню священну корову під назвою алкоголь немає сенсу... Ви цукор прирівняли до героїну, Мих навіть казав, що кефір- то наркотик...

Ніяк не проходить.
Священник, котрий випиває, чи курить, практично грішить. Він вбиває своє тіло, спокушає до цього гріха інших. Ми, прикриваючи, чи закриваючи очі на ці речі, фактично підтримуємо його в цьому гріху, ведмежу послугу йому робимо. Писання говорить, щоб картати тих, хто грішить, а не мовчати. І це не буде називатися осудженням, навпаки це можливо протверезить людину, вона зможе задуматися над тим, що вона робить, і схаменутися...

 

Відповідь: Добрий священик - який він?

От і обмінялися "люб"язностями"...
Але я сам винен. Перепрошую...

 

Крик душі молодого священника.
Оце дійсно справжній священник, побільше би таких!


Я втомився бути священиком вашого Бога — мертвого, злого, караючого та несправедливого…

Чесно: я священик усього лиш два роки — і я вже втомився.

Я втомився служити Божественну Літургію для людей, які приходять на неї, «бо так треба, бо так нас вчили», а окрім того половина з них примудряється бути присутніми тілом на Службі, але розумом, душею — десь далеко, напевно, на своїх Гаваях…

Я втомився щодня промовляти слова Анафори «І сотвори ото хліб цей Пречистим Тілом Христа Твого, а Те, що в чаші, — чесною Кров’ю, перетворивши Духом Твоїм Святим…» Втомився не тому, що мені лінь чи важко, чи щось інше, а втомився від того стиду, який переважно переживаю, бо через мене, грішного, і на мій заклик приходить сам Бог, а Його… А Його тут ніхто не чекає.

Він дарма приходить, дарма старається, «гайнує час», «напружується», бо Він нікому тут не потрібен Таким, Яким Він Є!

Присутні чекають не Його — Бога, який є Дорогою, Правдою та Життям, а свого божка. Хтось чекає Бога, подібного до Гаррі Поттера — тобто щоб виконував бажання, якщо добре поклянчити.

Хтось інший чекає не на милосердного та люблячого Бога, Отця, Батька, а на суддю, сивого дідуся в мантії з молоточком, який без емоцій виголошує вироки.

Ще хтось чекає на… А Бог його знає, на що чи на кого він чекає! він же й сам не може собі пояснити, чого прийшов.

А добра кількість присутніх уже ні на що й ні на кого не чекає… Їм непотрібно. Їм вистачає того, що є… А що є? Цікаве питання, треба подумати…

Люди! Мені набридло вас «сповідати»! Тобто імітувати Сповідь як Таїнство зустрічі Милосердного Батька та блудного сина …

Набридло!!! Чуєте?

Годинами вислуховувати ваші «брєдні», виправдування та біди, але майже ніколи — «Батьку, Тату, прости, бо я згрішив супроти Тебе…»

А вершиною цього фарисейського акту, «юдиного поцілунку» є річники, тобто «святі люди», як я їх називаю, бо вони виконують нікому не потрібний обов’язок — раз на рік, перед Пасхою, «тре висповідатисі». Юди!!!

Що мені ще набридло? Хоронити, женити та відправляти «щось для когось і за щось».

Чому набридло хоронити? («Чим тобі небіжчик вже не вгодив?» — можете спитати.) Бо таке враження, що, крім тебе та покійника, той Парастас як молитва нікому не здався. Головне — щоби три батони стояли, вікна та дзеркала були завішані, не забути шнурки покійнику з ніг зняти «бимс там міг ходити», і встигнути крісла перевернути — «бим не вернувсі» той, по кому ви плачете. Абзац! Клінічна кома.

Надоїло женити тих, які поспішають «до знимки», до залу — будь-куди, але не до церкви. А то так, бо традиція така… А ми шо, не християни?

Чесно скажу: лише одне подружжя, якому я вділяв Таїнство Подружжя, пережили це по‑справжньому як Таїнство, а не обов’язок — слухали, вдумувалися в слова, плакали, і їхнє ТАК було щирим…

Це «так» було чути на цілий світ. Воно понині живе! Його можна почути, якщо прислухатися…

Я його чую понині!

Я можу безконечно тут писати, продовжувати — «я ненавиджу… я втомився… Мені набридло» і т. д. Але що воно дасть?

Ви хіба подумаєте: «батюшка здурів» чи щось у тому роді, або «він не знається на житті».

Ні.

Не це становить мету моєї «сповіді» — показати, як важко бути священиком і які ви всі погані.

Ні.

Я хочу вам сказати лише одне. Одну новину.

Новину яка в «ТОП-100» бере перше місце, а в рейтингах новизни б’є всі рекорди, залишаючись… невідомою.

Люди, БОГ — ЖИВИЙ! Він не помер!

Він не «десь там на Небі», а ТУТ, реально ПРИСУТНІЙ, ЯК І МИ З ВАМИ!

Він присутнім на кожній Божественній Літургії. Уявляєте? На КОЖНІЙ. Не запізнюється! Тихо, спокійно, без метушні, скрито… Під видами Хліба та Вина —Тіла і Крові. Зрештою, Він її сам служить!

Це Він сидить у сповідальниці й вислуховує наші сповіді. Сидить, чекає, щоби помилувати, простити, обняти… Назвати сином улюбленим.

То Він особисто покладає вінці на наречених і благословляє їх на спільне життя.

То Він — Ісус, невидимо, але реально присутній у лікарні біля хворого чи вмираючого, у в’язниці біля ув’язненого, у підвалі з полоненим, у повітрі, на морі чи в дорозі з подорожнім, зі мною зараз поїзді «Рим — Больцано», і з тобою, який читаєш, — за компом, чи хоч би де ти був і читав це.

І незалежно від того, хто ти є і де знаходишся, якого кольору в тебе шкіра і якою мовою ти розмовляєш. Незалежно якого ти віросповідання та до якої Церкви належиш. ЧУЄШ?

Пам’ятай: твій Бог — живий! Він є тут! Він реальний!

А Ти його колись зустрічав? Ти Його знаєш особисто? Ти можеш сказати: “… Хто? А, Ісус, той що Христос! Та я Його бачив на власні очі. Він Є тут! Та я Його знаю добре, ми приятелюємо вже купу років — ціле життя, якщо не більше!»

Знаєш?

о. Степан Ковалик

Довідка
Отець Степан Ковалик (УГКЦ), навчався у Львівській духовній семінарії та Українському католицькому університеті, висвячений на священика 14 січня 2014 р. в Стрию. Працює в Парижі, в греко-католицькому кафедральному соборі св. Володимира.
CREDO
“Ось це мій Бог!”- крик душі молодого священика

 

Недавно сестра пішла на сповідь до священика, який бачить хвороби. Вона мала іти на наст. день на обстеження по гінекології, дуже переживала і сказала про це священику. Він відповів, що зараз не бачить проблем, а от в 50-60 років буде онкологія, через те що жила з чоловіком до шлюбу. Казав, що онкологія жіночих органів буде в кожної жінки, яка жила до одруження. Тепер сестра себе дуже картає через це, ходить сама не своя. Каже, що важко жити з таким.
От в мене питання, чи дійсно може священик бачити, чим і коли захворіє людина? І чи мав право таке казати, хіба це правильно з його боку?

 

а в чоловіків ні?

 

мене теж це цікавить

 

Один Бог знає як все буде

 

Не мав жодного права.

Це великий гріх з його боку таке говорити жінкам, бо від самонавіювання і страху, багато жінок може на себе таке накликати. Або як навіть не накличуть, то жити роками в страху, все рівно болячок додасть. Може то просто маразм?

 

Була я сьогодні на службі Божій в новій церкві. Спочатку мені так сподобалося, але потім мене реально засмутив підхід до служби священика, який її правив. На проповіді була історія про хлопця, який збився з праведної дороги і його життя тепер суцільна біда. Так історія повчальна і може когось втримає від поганих стежок. Але мене засмутило інше. В кінці служби цей священик попросив парафіян помолитися за повернення цьому храму якихось там приміщень, які колись належали до нього. І просив молитися щодня. Але ні слова не сказав про того бідолаху, щоб парафіяни хоч раз помолилися за нього. Я розумію, що матеріальне в цьому світі має якусь цінність. Але ж йоли-пали а як же духовне? Хіба воно не має бути насамперед? Розчарована, більше туди не піду. Про того бідолаху помолюсь, а про повернення приміщень ні. Певно Бог тому й не повертає, щоб більше священнослужителі про духовне думали.

 

На мою думку священник має бути монахом, тобто не одружуватись, не мати дітей. Тоді справді покликані будуть йти вчитися в семінарії, а не ті хто хоче просто мати високооплачувану професію.

 

Трохи дурне питання, але все ж. Чи знає хтось священника, монаха або монахиню, людну, з якою можна поспілкуватися через інтернет? Ну наприклад через фейсбук. Є деякі питання, хотілось би поговорити. Але особисто не маю бажання йти. Чесно кажучи, дуже важко переношу походи до церки.

Через обставини постійно плачу, як тільки двері переступаю. Ще не переборола того стану, але відчуваю потребу у спілкуванні з такою людиною