Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Красуня, та ж сьогодні свято. Чи то можна сьогодні прибирати? Бо я теж маю настрій до того.

---------- Додано в 07:02 ---------- Попередній допис був написаний в 06:52 ----------

Я сьогодні гарненько виспалася, відправила чоловіка на роботу, а сама залізла в нет. Як завжди новини. Ех, а так вже хочеться полазити по сайтах з лашками щось замовити. А зараз взагалі тільки продукти купуємо, і хіба щось дуже необхідне. Якось ну зовсім настрою на шопінг нема. Так хочу вже миру, спокою. А то через раз якісь бойові діі сняться. І без новин не можу, ну прям ломка якась. Мушу заглянути як там. Якось легше стає коли знаєш. День з них починається і ними закінчується.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

а я мусила пропилососити, бо наш маленький пилососик повзає по всій хаті і може все сміття позбирати до рота... тому мус було трохи прибрати
знов дощ, зимно. знов треба натягувати на себе светри... ех де та золота осінь?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Не хочу в жилєтку, тому буде проза.
Настрій препаршивий, на роботу нині не пішла. Мама вчора сказала, що мені тре лікуватися. Думаю, десь вона права.
Вже сама не знаю, що мене більше "вкрило". Нє-нє, до псіхіатора не піду. Але то, однозначно, депресія класична. Плакати хочу. І в "запой" хочу. І кохання хочу. І діток парочку. Взагалі, багато хочу. Але мало "получу".
Яяя, тово... не писала, то тепер почну. Бо мені бракує... А чого бракує? Виясню і вам розкажу.
Пи.Си. І зла і жорстока жінка.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

О, як свято, то я прибирати не буду, хоч прасувати напевно можна?
Вареників вже наліпила. На два дня спокою з готуванням.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сльозливий день. Але в "жилєтку" не піду, і так забагато мене там останнім часом. Отже, спершу врочистість: здається, вирішилося моє питання з житлом. А далі пішов негатив: так вийшло, що я підвела одну дуже хорошу дівчину, яка хотіла жити зі мною на квартирі. І навіть не я, а власниця квартири, бо саме вона знайшла дівчат, які тепер житимуть у сусідній кімнаті. А я тепер місця собі не знаходжу, переживаю через те, що сталося. От же ж... якби та перша дівчина подзвонила мені всього на якихось 10 хвилин раніше, до розмови з хазяйкою - все було б зовсім інакше! А так... нові сусідки щось не викликають у мене довіри. Відчуваю, що не вживемося разом. Другий мінус цього дня - на роботі з мене зняли додаткове навантаження. Додаткових 400 грн до зарплати як не було. При цьому моє керівництво ще й зуміло опустити мене "нижче плінтуса". Але мені не звикати... Третій мінус - дістали мене всі сьогодні своїм "співчуттям" і "допомогою"!

Фрагменти розмов з кількома людьми: "Я ось тобі принесла яблука і помідори. В мене вдома вони гниють, а викинути шкода. А ти з'їси.", "Моїй сусідці недавно з Америки прийшла посилка з одягом, то я принесла тобі деякі речі. Там не дуже видно, що вони ношені, бери, ніхто ж не буде знати, що це не нове!"

Ага, ніхто не буде знати, особливо враховуючи, що це було сказано в учительській на перерві, коли там було повно народу

, "Ой, з тебе зняли надбавку до зарплати? А як же ти будеш тепер жити? А хочеш, я тобі подарую куртку, мені колись її віддала невістка, я її майже не носила, вже думала завезти на село, щоб ходити на город. Хочеш?" Та нічого я не хочу! Нехай я буду свинею невдячною, але мені ці подачки не потрібні. Одна справа, коли людині справді щиро хочуть допомогти, а інша - коли цією допомогою принижують.

Ось така в мене проза. З нетерпінням чекаю на вихідні... Хочу виспатися...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Нам на 4 з половинкою людей потрібно 5 таких порцій на 2 дня))) Теж хочу вареників, але з капустою хочу... мммням...
Купила сьогодні подарунок чоловіковій сестрі на 30 років. Теж такий хочу, але як показує практика мало получу...)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Виявляється безсонні ночі ідуть на користь))) Після них нема проблеми із засинанням і сон такий міцний і глибокий. Коротше, в мене врочистість, бо я виспалась. Планів на сьогодні мільйон. Основне - помити вікна, прибрати і попрасувати. Бо дома завтра хто-зна чи будемо. Єдине, що мене засмучує - мої менші хворі. І якщо з Оленою всьо ясно, з малим щось твориться незрозуміле. Надіюсь з понеділка будем здорові

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Врочистіть: сонечко, +20, вихідна сьогодні..
Проза: малюк ще хворенький, потрібно щось готувати на два дні, КД, завал з роботою, тому ніченька буде безсонною...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

врочистість. вчора зварила бульйон - так, я справилася з тою старою електричною плиткою! ура! гарно побавилися-посиділи з одною форумчанкою.
проза. через ті маршрутки не встигла зустрітися з мамою. а ще в малого лізуть ікла. всьо, звечора застій. я варена

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Муж вже тиждень у відрядженні, приїхала моя мама на підмогу, привезла свою елекросушарку, то ми тепер щодня ходимо на "Іскру", купляємо білі гриби й сушимо. Пів-дня мені йде на уроки....Гррр. Вчора три години пояснювала малому різні приклади з серії "написати всі двохцифрові числа, де десяток менший від одиниці на 4" й т.д. . Так й не зрозумів. Приїде тато й пояснюватиме сам.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

капець. я теж не зрозуміла

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні у мене вихідний вийшов , такий неочікуваний, бо мала б працювати. Зробила всі домашні справи і ще мрію про ванну теплу. Хоча поки готувала їсти обпекла пальці, тепер думаю як то митись від горячої води пече ще більше... Зробила порядок зі своїми фіалочками всі дітки порозсаджувала. Чоловік на роботі, так тихо і спокійно... як я мріяла про такий день .Йду робити каву, бо це моя слабкість..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Я теж не зрозуміла. Думала пора мені знову в школу, а мені в перший клас іти тільки через 5 років .
Хоча одна ідея є. Може то числа типу 15, 26, 37, 48, 59, де 9 (одиниці)-5(десятки)=4. Але, то точно не то, швидше за все...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

так і є. Щоб то зрозуміти "сходу", без роздумів, то треба бути школярем . Бо я оце прочитала і задумалася, і тут же прочитала це малому. На що отримала відповідь: " а що тут незрозумілого? То ж лєгкотняк- от тобі приклад 26,37 48 ...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Так і хочеться написати: Virner почувається розгублено:confused:
Якось ніби все ок, але щось не те.
Робота як робота - нові люди, нові плани. Але (знову "але"). От бракує мені наглості чи то впевненості...і плани стають мріями...а мрії на те вони і мрії... Ще й я надто молодо виглядаю, а може, і надто молодо думаю.
Кароч, навіть не намагайтесь вловити суть чи логіку. Це мої галюцинації на тему: "Моє призначення в житті".
До ре, я з Території А переключилась на Підкауру (ну, це теж та тема) і на "Завари мені чаю, мала". Мммм...вже, певно, відро чаю випила
Завтра вихідні - піду на Форум, сьогодні теж була і працювала А ще ж би просто пройтись, відчути. купити, принести, лягти і читати-читати-читати і, може, малювати/розмальовувати і стресу позбавлятись.
Шустера не дивлюсь. УП не читаю. На ФБ спокійно. Семенченко пішов у Самопоміч, але то таке.
Ото в мене змістовний допис вийшов
але то така я сьогодні.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ага, воно. До свого сорому признатись (гг, й вища освіта не допомогла), я теж не зрозуміла й полізла в нет. А вже коли зрозуміла, то пояснювала малому. Але нема в мене таланту...Явно, що навчати когось - то не моє.
Завтра йде на весілля, тре машину помити, в перукарню...Бо я зараз запускаю волосся й в мене таке конкретне гніздо на голові, то я ще так-сяк маскую то все недорозуміння відросле хвостиком куцим, але ж не піду так на забаву...Ну й роздумах, ЩО вдіти.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранок почався з Латте і палачінок, які приготував чоловік! Я прокинулась уже все було готове, так приємно!

усім доброго ранку

зараз їдемо замовляти довгоочікувану шафу купе до хати, мої радості немає меж!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А я гарно поприбирала і кавую на посиденьках.хочу ще навести марафет і поїду на форум. але поки, що не хочеться виходити на ту спеку. я вже хочу тепло- прохолодної осені.я люблю тепло, але не спеку.а вересень щось ще дає жару...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Урррррррррррааааааааааа!!!я вже була на форумі, море задоволення..........навіть була сьогодні у виставковому центрі,бо всі попередні роки я туди не доходила, лєнь було. а сьогодні таки дочалапала, і така рада.там ще стільки видавців і авторів деяких бачила, що книжечки підписували, правда не знаю яких, бо там такі натовпи були, що капець ітого - купила я лише 3 книжечки,бо економлю трохи,а стільки ще б прикупила...ех:no:ну але зате я тими книжечками дуже задоволена
Тепер навела марафєт, зробила манікюри-педікюри і відпочиваю. день видався на славу

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

З відразою вже очікую виходу на роботу в понеділок. Не готова я ще туди йти, а мус. Але нічого. Тримаю кулаки, аби нічого не встрелило в голову і "па жизні", і в кінці місяця планую невелику поїздочку в Ужгород.
Копняків не буду просити. Ібо якщо я сама собі не допоможу, то ніхто мені з тим всі раду не дасть. А тося, как сігда, у відпустці...
Нині в черговий раз наварила борщу. Ото я вже справжня укропщиця. Ше ми бракло зимної стограмівки і шматка сальця. Але борщ і так пішов, як в суху землю. Ніби і не їла ніколи.
Мама нині дала мені прикурити. Гепнулась на поминках одної цьоці "в обморок". І хоча вона в мене ще дівка ого-го, але я таки перелякалась. І чуйка мене не підвела.
Два тижні тому була в мене якась незрозуміла безсонна ніч. І так додому дзвонити хотілось, аж по руках себе била. Мама, блін, шифратор, який так вже мене шанує, що далі нема куди... Аж по обіді сказала, що тата вночі по швидкій в лікарню завезли. Тільки тато троха відчухався, мама (нєжноє созданіє під 95 кіля) втрачає свідомість. Тиск гуд, кардіограма в нормі. Нашпиляли ліками, доставили додому. Перенесли то все з гумором. Але стало мені троха лячно. Добре, що сестра вдома, то причапала і троха маму "ободрила".
І сиджу, та й думку гадаю. Чи то на яке шоу екстрасексів податися? ТО не "очепятка". Але хочу бути суперекстрасексом, щоб добре відчувати. А то я тільки одну відчуваю.
Пи.Си. Мама до свахи дзвонила... Кум жив-здоров. Ждьомс, що далі буде.
Пи.Пи.Си. Вчора таки ледь не викинула телевізор. Дивилась Шустіка. Більше не буду. Всьо - брєд сівай кабили. А Королевська - к..а (коза... Ги-ги!)