Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

розкажи це мені, ще раз розкажи, а тепер ще раз. Нічого не помінялось))) а бензин по 17грн

ні

далі проза.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А товар проплачений по курсу 17 і з терміном поставки 6 тижнів... І хто його знає, який курс буде далі.
А продам дешевше, то податкова мною не натішиться. Але все одно, то дурниця, якщо до того часу закінчиться війна.

 

Останній день на цій квартирі. Радісно і сумно. Скільки всього ми тут пережили. Познайомились з чудовими людьми. Тут пройшов перший рік життя нашої донечки. Тут нам було дуже затишно і гарно жити. Сподіваюсь на новому місці буде не гірше. І дуже хочу, щоб нам попались такі самі чудові сусіди, як тут.
Продовжуємо складати наші "нажитки" в коробки. Навколо ще той безлад, але це вже ненадовго. А ще на новій квартирі кухня буде не повністю готова до нашого приїзду, бо доробляють стільницю. Тому не знаю, чим і де маємо гостити наших помічників після переїзду. Може обійшлось би піцою, але мій чоловік її не їсть. Не можу лишити його голодним, тому поки що в роздумах...Отакі в мене сьогодні приємні клопоти. Проза і врочистість злились в одне ціле.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Я нині зранку пережила справжню атракцію :D, а все тому, що перший раз за два роки життя в Польщі пішла в державну клініку.... Я така наївна, ну капці.. Мій лікар мені сказав, що я маю зранку йому написати смса нагадати про скерування до діабетолога. І о 10.00 прийти в гінекологічну пшиходню взяти то скерування і піти до діабетолога. Ну то я собі так наївно уявляла. Я прийшла, там черга, звичайно. Ну я так трохи нагло, думаю, мені ж лиш скерування взяти, заходжу питаю, мені тицяють якийсь папірчик і кажуть-йдіть в інший будинок в реєстрацію запишіться до нас на прийом і тоді прийдіть до нас. Ну гаразд, шурую туди. А там, тааака черга в тоту реєстрацію, що мама мія... І так десь по 10 хвилин на людину... Я стою така зла і раптом зауважую табличку, що кобєти в тьонжи позачергово. Ну гаразд, я пру як танк і тут раптом з черги на мене зривається худюсінька як тріска дівчинка, що бачте тут колейка, а я пру. Ну я їй тицяю пальцем, що маю право, а вона мені-а я теж вагітна і стою. Ну курче, то питається, чо стоїш?? Ну бо та, живота ще не видно, але чого ж то мене має колихати? Ок, я їй ще й послугу зробила, бо вона пішла переді мною. При тому я трохи прифігіла, розумію, що приватні лікарі то дорого, але як на мене тут іншого виходу нема, тим більше в таких питаннях. А вона хотіла переписати запис до ендокринолога з грудня на жовтень, бо вона не знає, що їй робити з давкою ліків приписаною.. Тобто навіть до жовтня , будучи вагітною, вона збирається просто тупо чекати візити лікаря.. Ну гаразд.. Прийшла моя позачерга, взяла я карту, іду назад. Там мене ощасливлюють скеруванням , а ще більше тим, що я маю знову йти в ту ж реєстрацію... Знову шурую (то інший будинок ). Встала в іншу чергу, на якій нема тої таблички про кобєт в тьонжи, але та черга йшла в рази швидше, як та пільгова, то думаю ну його, нерви собі тріпати. Вистояла, тобто вистояв чоловік, я сиділа . Підходжу до віконця, а мені кажуть, вам спочатку треба піти туда то, там пані має на вас глянути і сказати, чи візита треба вже, чи ні (та нє, що мені, я й почекати кілька місяців можу ), а тоді сюди. Я щаслива пішла до тої пані, яка і не дуже то на мене гляділа, просто написала на папірці, що в найближчий термін записати треба, спитала мене ще при нагоді, чи мені тут подобається в Польщі, де я працюю і що то з моїм оком ( в мене з народження плямка коричнева, кароокі мама з татом постаралися ). Повернулася я вкотре в тоту реєстрацію, вистояла вже маленьку чергу, підходжу, а мені ще й виговорили, чого то я прийшла сюди, там ж є окреме віконце ( де черга втричі більша), де чорним по білому пише, що кобєти в тьонжи поза колейкою (от тільки там ще в тому списку і всякі репресовані, неповносправні, ну вобщем кожна друга бабулька , яка там стояла. ... ). Я то вже спокійно вислухала (нервів за день набралась) і сказала, що а мені подобається тут. Записали мене на найближчий термін 8ого вересня і попередили, що я маю на візиту прийти завчасно, бо перед тим маю прийти до них в реєстрацію заложити карту(зараз того зробити вони чомусь не можуть...) і тоді лиш до лікаря.. Ну дурдом блін... Я знала, що медицина тут державна то є моща, але щоб аж так.. До слова, те, що мене записали на 8ме вересня, то вупше супер, бо то я вагітна. А як от просто прийти зі скеруванням до якогось лікаря, то за 3 місяці записатися то буде дуже навіть добре... Чоловіка особливо смішили записи до кардіолога за кілька місяців, то вже може і не треба буде до того часу.... Отака в мене нині проза, ввечір мала концерт, було трохи зимно, бо концерт був надворі, я навдягалась як капуста, взяла собі одну подушку, яка взагалі то для глядачів, під попу, потім попросила ще одну під спину і було досить ок, тільки сидіти страшно незручно і під кінець мене вже боліла і спина і ще щось, сама не знаю що...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

і так мені сумно від того, бо й згадати нема що.
в мене проза з нотками печалі... бо причин є багато: банальних і не дуже.
найдурніша причина сумувати - те, що літо закінчилося. я люблю літо, дуже, а воно таке коротке...
моя робота... вона з місця не рухається, бо нема часу, натхнення і знаряддя.
найгірше мені те, що діти нездорові, все інше наразі поправимо.
вже два дні я не була надворі, і завтра теж навряд чи побуваю... як завжди усі мої плани несподівано руйнує робота чоловіка.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

отут печаль( ми ще заправились по 15, знала б вляла повний бак

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Не переймайся. Як кажуть:" Як не наївся, то не налижишся"...
А мене в тій ситуації "тішить" лише одне, те, що встигла продати машину, а діти можуть їздити по пільгових проїздних в маршрутці.
Ми бензин і по 15 не стягували, не те, що по 17(((

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Кава була, похід на базар був.
Буду готувати, прибирати і всьо такоє.
Пи.Си. Кого мої дописи в жилєтці образили чи зачепили, вибачте. Так, я така і жорстока, і не можу дозволити собі нити "про страшно". Тому найближчим часом дописувати взагалі нікуди не буду. Щоб не накручувати...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Нині не хотіла вставати - зовсім! Спала до 10-ї години і все придумувала собі нові і нові сни-казки, які було оприємно споглядати і переглядати. Та таки збудила мене моя донька і я встала з ліжка. Робити нічого не хочеться, настрій депресивний. Включила стрічку новин на ФБ і побачивши знимки зі Сходу стало страшенно боляче і стидно. Стидно за той Захід, який боячись війни робить все аби її наблизити. Вчора коли побачила нашу мавпу в білому костюмі, то думала, що запущу щось в екран компютера.
Треба в хаті прибирати, а я не хочу. Нічого не хочу. Хочу хіба залізти під ковдру і не вилазити. Має бути якась врочистість в понеділок - у брата 40 років сьогодні. А мені не дуже до того лежить душа... Напевне постаріла.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

до обіду настрій був паскудний-сумно і страшно. я ніби тримаю себе в руках зараз, спокійно намагаюся реагувати на всі новини, але от вранці дала слабинку. чогось таке безсилля відчуваю. хотілося поревіти, але зібралася докупи і пішла за продуктами і зразу гуляти з донею. а потім ми сімейкою вирішили піти на піцу, щоб трохи відволіктися. гарно провели час втрьох. люблю свою сім*ю

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вранці розбудив нас телефон в 10:30, а то би ще дальше спали, сьогодні все з чоловіком робили разом, починаючи зі сніданку чоловік смажив налисники, а я загортала з яблуками, потім мили вікна, я з середини чоловік зовні на драбині, хоч і перший поверх, але вікна високі довго плювався відмиваючи сліди голубів, прибрала я в хаті, поки чоловік міняв дроти з вулиці від телефону, тай день пролетів, сьогодні ноута не включала, бо не було часу й серце не витримує це все читати, тільки пів дня молилась до Богородиці за припинення війни. Маю велику надію, що наші молитви будуть почуті.
Вже прийняла душ і вклалась в ліжко.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранкова кава була о 5й ранку

вчора зробила невтішний висновок, що навіть шоппінг по секондах вже не по кишені. Витягнула вязальну машинку, швейну, розібрала, почистила, змазала. вкладу малих спати - зберу. Завали ниток-тканей також перебрала

.
Не спалось. температури в молодшого нема, тільки сопить у ві сні.
Портфель старшого попраний, сорочка попрасована, хліб печеться, мясо маринується.
врочистість буде завтра, я надіюсь) потрібна перезагрузка))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Цілий день щопівгодини завантажувала новини, бо переживла за хлопців в Ілловайську, то найбільша для мене врочистість за тиждень, що хоч частинка вже вийшла з того пекла і що Володимир Парасюк живий. Вночі майже не спала, бо в хаті сиро і загострилася моя алергія... Але вірю, що Бог допоможе Україні і перемога вже близько

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

зранку сходили до церкви і поїхали за місто з сім*єю. як то гарно побути всім разом-мама, тато, сестра і нас троє. подихали повітрям свіжим, чисто символічно -посмажили ковбаски на вогні. я полежала з коханим на коцику

пообнімалася

, поки дідусь-бабуся бавилися з Кетрін.

"жити спішити треба, любити спішити треба..." співають Пікардійці. мені за сучасних умов це дуже близьке. намагаюся якнайбільше тішитися найціннішим,що в мене є

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Зранку ходили з мужем на Літургію, дуже сподобалось мені, що вкінці Літургії отець Севастян покликав усіх дітей до себе наперед і поблагословив їх на навчальний рік, покропив святою водою, це так гарно і діти так тішились. Зустріла в церкві форумчанку Богданку, файно з нею побалакали, а також форумчанку Деспіну, готує малечу у перший клас. Після церкви прийшли додому, муж зготував стейки, пообідали і поїхали гуляти в Епіцентер, глянути на валізи, звісно там нічого не знайшли і пішли з Липинського пішки в центр, прогулялись, ще зайшли вгості до сестер Студиток, і 3 год. пролетіло, зайшли ще з мужем на піцу, щоб дома нічого вже не готувти і вчасно, якраз перед дощем прийшли додому, помились і залізли в ліжко. За вікном лиє... День сьогодні пролетів!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

От і закінчилося літо. Мабуть найважче літо не тільки для мене, для багатьох з нас. Хоча, можливо на наступний рік, я подумаю, що це було найкраще літо, бо вся моя родина була зі мною і здорова. Буду чекати на нове літечко в мирній, щасливій країні. Дай Боже. Привіт осінь. Нехай завтра буде легкий новий старт для всіх, хто здобуває знання і тих хто їм в цьому допомагає. Буду сподіватися і молити Бога, щоб ця осінь принесла нам перемогу і ми зустріли зиму в мирній країні, нехай покаліченій, але мирній.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Новини переглянуті, тепер можна і ранкову каву попити
хочу, щоб настав той час, коли я за кавою переглядала журнали по вязанню, та сдєлай сам.
Йдемо в школу. В садік нє, але молодший "вже на мотоциклі і в касці" (ц)

хто не пам"ятає, анекдот: значить надумався Іванко хряка забити, а кум просить: "Іване, та приїдь, мені треба, щоб свиня погуляла". Іван, надів на хряка каску, запхав в мотоциклєт, і поїхав. Зробили справу, приїхав, п"яний, сил нема, ліг спати. Ранком дзвонить кум і каже: "Іване, свиня знову рохкає, бери хряка, приїзди ще раз".
Іван поїхав, всі справи зробили, напились. Іван ранком встав, подивився у вікно, дзвонить куму і каже: "Куме, я не знаю, що там твоя свиня робить, а мій хряк вже в касці і на мотоцику сидить"

тобто пацан в трусах, в шапці і кросівках під дверями стоїть.
Сьогодні в планах врятувати світ)
З надією на краще!
пс.- поговорили про теріторію А...ви собі поговорили, а я третій день аква-віту слухаю.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вчора пережили надзвичайне добирання додому, я думала то тіко в фільмах гамериканських так буває, що все не вдається. Почалось все з того, що ми втомлені і з сумками їхали від батьків після трудових "вихідних", наша проста електричка спізнилась на пів години, бо пропускала більш круті поїзди (то я ще мовчу скільки часу ми їхали). Останню маршрутку в наше містечко ми пропустили, тож думали взяти таксі. Але бляха-муха, за сто гривень я не готова була їхати (там реально недалеко). Тож прийняли рішення піти на іншу маршрутку і ще хвилин 15-20 "прогулятись" нічними вулицями. І все б нічого, йти було не так вже й важко, за розмовою то все не помічалось, поки рівно опівночі не вимкнули ліхтарі. Темно, страшно, важко, але йдемо вперед. І тут чуємо гавкіт, підсвітили - зграя собак, ми перелякались, бо ж в сумках веземо всякі смаколики, і голодні собаки мають гарний нюх. Пішли ще іншою дорогою, в результаті зробили добрячий гак, лиш би оминути тих собак. Я весь час боялась пройти наш поворот, бо темно ж. На довго мені запам'ятається цей останній день літа

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Маю я маленьку врочистість- схудла на 1 кг))))))) на вихідних гарно погуляли на природі і в центрі)))погодка сьогодні прекрасна,незважаючи на вчорашній потоп. то певно школярики вчора літо проводжали)всім гарного дня і добрих новин!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Трішки давно писала тут...
Ранкової кави ще не було, а аже 11:22...
Думки все ж про те саме.....Але в нього був зламаний хребет в попереку... А можливо....

Замовила тортик на ДН синусика, придумала прикрасити зал гелевими кульками з світлодіодами. Зроблю герлянду, але не знаю, яку саме робити . Щось моя муза себе не виправдовує останнім часом... а здалось би.
Сьогодні маєм купити синочку джинсики, щоб на своєму святі був моднячим хлопчиком . Він ж вже великий! 1 рочок!
А минулого року, нас лікар називав: Моя Дупця! Ні! Ви нічого не подумайте! Просто банальне сідничне положення . Згадую часто ті слова: Всім привіт! Як там Моя Дупця? І сміх дівчат по палаті кожного дня, по два рази ...
Ех ! Ностальгія.....
Щойно дізналась, що принесли повістку і куму (брату чоловіка)...