Зрада чоловіка, що робити? (2)

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

мене не напрягало приймати рішення. це йому не подобалось, шо я їх приймаю. я не знала, шо в нас буде така ситуація і він так себе поведе, коли виходила заміж.
я вже писала і не раз про позитивні риси свого чоловіка, але зараз думаю це недоречно.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Та неможливо до кінця знати на що йдеш. Чи скажете, що до шлюбу все є очевидним. Тільки то вже в шлюбі йде важка праця (але приємна має бути) з пошуку компромісів, спільного, внутрішніх змін для комфортності взаємин. Згодна з вами, що якщо судити з дописів Анті, то від початку спільного життя виникло багато проблем, але замість того, аби їх вирішити, Анті робила що вважала сама за потрібне, а всередині зростало невдоволення. Чоловіка теж певно не все влаштовувало, якщо він був відкритим до нових почуттів. Тут вже навіть не справа в тому хто більше/менше винен - тут слід знайти вихід - або ми стараємося відновити відносини, або розходимося остаточно.
Ну і ще таке - Анті, для того, аби почувати себе жінкою (як ви пишете) треба чоловіку давати можливість почувати себе біля вас чоловіком. Якщо вам здавалося, що він щось робить на те і на так як мав би - варто було б дати йому шанс це усвідомити (на те є багато способів, впевнена, що ви й пробували, але чи багато і наполегливо?). Звичайно, бувають клінічні випадки, але то маєте собі в душі чесно зізнатися - чи у випадку вашого чоловіка це так?

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

ох вже ті жінки... думають, що полегшують собі життя, а в результаті заганяють себе в глухий кут.. все.. я пас, бо про сама-сама тут достатньо розписано

Anty, тримайтесь. Зробіть висновки і йдіть далі. Вирішили - значить вирішили. Тільки Ви - володарка свого життя.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Не варто позбавляти слів контексту. Ви писали, що не варто полегшувати чоловіку життя, і хай сам несе заяву на розлучення. Я лиш хотіла вам на те відповісти, що заяву цілком може подати жінка, якщо чоловік слабкодухий, безвідповідальний. Це саме у випадку, коли пройдено спроби до налагодження відносин, і вони не дають результату, але чоловік далі сам не бажає нести ту заяву. Глухим кутом тоді буде власне існування формального шлюбу, що може створювати хіба додаткові проблеми для тієї ж жінки.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

На 100% згідна із першими трьома реченнями. Просто з самого початку треба бути до цього готовим.
А з рештою речень: можливо так і було. І з цього дійсно треба робити висновок, бо так і кожен наступний чоловік буле егоїстом безвідповідальним.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Я таково скажу. Ми, жінки, спочатку шукаємо собі хлопа з великим ЕҐО, а коли приходиться до співжиття то плачемо - а він не такий, як я думала.
Плюс, іх Бог сотворив саме такими для того, щоб вони були такі для нашого ж добра. Так нє, ми давай все на себе тягнути.

Вчора почула дуже чудову фразу. Коли в одній хаті живе два мужика, то все закінчиться мордобоєм. Це дуже гіперболічно, але суть думаю зрозуміла. Не можуть двоє людей з чоловічим мисленням і поведінкою жити під одним дахом. Все закінчиться розлученням. Таки хтось має бути жінкою. Он і вибирайте хто нею має бути. Тільки потім не жалійтесь.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Розмова знову затягується... Ясно, що є такі, які винують жінку, є такі, які валять на чоловіка. І навіть фраза " В шлюбі винуваті обоє" не завжди доречна. Люди такі різіні, самі знаєте, що двох однакових нема. Мені мама до сімейного мого життя завжди говорила - в сім*ї не може бути двох однакових, є лідер і є "пас". І не завжди то чоловік. Буде два лідера - не приживуться, і буде два пофігіста - розійдуться. То є правда. В цій ситуації очевидно, жінка - лідер, чоловік - пасивний. Мало того, він хоче, щоб все, що робиться - робилося руками чиїмісь - а лаври йому. Скажу чесно - хронічний "кончєний" егоїзм. Скільки ще нести його на собі!? Тут бабка на два ворожила - або схаменеться, або продовжуватиме шукати "пригоди на 5 точку". Хочу вірити в краще. Тільки Anty може проаналізувати чи давати йому шанс, і якщо вона вирішила так, то вона знає, чого вона то робить. Подавати на розлучення після першої сварки через " борщ пересолений" - то одне, а після приниження, зради і такого болю - інше. Якщо вона не рубане перша, не факт, що він то зробить!? Він і так зможе жити - коханка є, офіційна жінка є - всі раді, родина " кості не миє" він "білий і пухнастий". Як спам*ятається - сам прийде. Я би тільки за то, що дитиною не цікавиться - послала б, " відітєлі любоФ в нього, метелики в голові, зайнятий дуже" (пф). Що не робиться - до кращого.

---------- Додано в 18:44 ---------- Попередній допис був написаний в 18:41 ----------

І я про то. Чиста правда, варто лише за сім*ями знайомих поспостерігати.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Ще ні)
На рахунок осуду, ну я не знаю, як то пояснити, я не суджу(не бачу в тому сенсу, потреби і не маю права) за його вчинки але так, як проста людина(не психолог/священник і т.д) собі роздумую в голос зі всіма емоціями і т.п.. В мене більше, то як питання "чому?"

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

А як ми можемо дати відповідь на це запитання, якщо ми не знаємо думок іншої сторони.
Це так ніби дивитись на чорний квадрат і розповідати, що то є сторона будинку і в тому будинку живе багато людей ітд, ітп. А може то і не будинок зовсім, може то просто куб, а може спинка ліжка або шафа. Як ми можемо це знати, якщо ми не дивились на той чорний квадрат зі всіх боків, а бачимо його тільки з одного ракурсу в одному вимірі. Але ми ж то всі чудово знаємо, що життя є багатогранне і всі ми дивимось на предмети в чотиривимірному просторі. Чи не так? Це ж проста фізика.

Чи я помиляюсь?

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Анті, вам порада - якщо подали заяву на розлучення - заберіть. Йому треба - хай все і робить. Ваше завдання - відновити сили і нерви і бути з дитиною. Хай мине трохи часу.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Важко відновлювати нерви і сили, коли тебе постійно дістають як не "ти ше на розлучення не подала?", розповідями про романтичні поїздки з новою пасією на концерт, або "зроби щось". Ну і певно вагомим поштовхом до рішучих кроків Анті стала байдужість батька до дитини.
Навіть якщо виходити з того, що ми не знаємо позиції іншої сторони, але знаємо твердження, що у проблемах у шлюбі винні обоє, можна зробити хіба один висновок - обоє мають прийняти рішення, що ще бачать майбутнє у їх взаєминах, і мали б почати робити кроки на зустріч одне одному.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

Цей слабкодухий і безвідповідальний одного дня запропонував руку і серце. Тоді він був лицарем і бажаним чоловіком, а живучи при жінці чомусь став слабкодухим? Подумайте над цим.

Якби я розповіла все, що мені деколи говорить чоловік, а ще якби доправила тим що йому деколи говорю я, то наперед знаю які були б поради. Але я знаю, що сказане в злості не завжди є правдивим.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити?

100% , я б не зробила йому і його пасіі такого подарунку.

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити? (2)

Я тут в меншості буду... але тим не менше
ну яке там "дати ще шанс"? для чого?
хай бере сам той шанс, якщо йому це треба
є багато випадків, коли подружжя розлучалось, а тоді сходилось знову і щасливо доживало віку (чи з новим штампом в паспорті, чи без нього)
невже в ту заяву все впирається????
та якщо це треба чоловікові - приїде, забере жінку, дитину, зробить висновки і спокутує свою провину (ну та, та, винні обоє, але ж не жінка кричала "я тебе не кохаю, відпусти мене..." та і зрештою скочила в гречку) і ніяка заява на розірвання шлюбу його не зупинить, власне, як і саме розірвання шлюбу
розібратися в собі, відновити спокій, зробити висновки - це все однозначно варто зробити, тільки для чого бути дружиною людини, яка принижує і своєю нелюбов*ю, і своїми діями, будує нові стосунки, але і старі не хоче закінчити? невже без такої "валізи без ручки" проаналізувати свою поведінку неможливо?
ну і, так, це все написано через призму мого сприйняття

 

Відповідь: Зрада чоловіка, що робити? (2)

А хіба такі пропозиції всі роблять з повним усвідомленням своїх обов'язків і відповідальності, що з цього випливає? Чи мало таких, що одружуються, бо "вже по віку пасує", "то найкраще з того, що траплялося", чи просто засліплені пристрастями без тверезої оцінки своїх дій і тп?

Роксі, ми ж тут не про звичайну сварку говоримо? Він не на емоціях дурниці виговорює, а вже не один місяць створює жінці "солодке життя". Чи ви теж коли сваритеся, то вам чоловік каже, що любить свою колегу і тп?

Ліліє, я з вами згодна. Але по великому рахунку тоді б цю тему взагалі закрити треба було б, або дозволити в ній дописувати тільки обом. Все, що ми можемо тут зробити - це допомогти дописувачу побачити в проблемі те, що можливо вона/він на емоціях не бачить, чи можливо не замислювався. Виходячи з дописів Анті, я ж не пишу - він козел, добре ви зробили, що занесли заяву, чи заберіть ту заяву і тп. Щодо байдужості до дитини - так, звичайно, що нові почуття могли перемкнути в чоловіка відчуття реальності і позбавити розуміння того, що він є батьком. Тому можливо він тільки зараз поводиться байдуже. Але якщо він не робитиме реальних кроків, аби припинити нові взаємини, то чи маємо ми моральне право радити Анті скласти руки, страждати і чекати, поки він передумає? А як схоче бути батьком - навіть як за рік одумається - то не думаю, що Анті йому в цьому перешкоджатиме.
Якраз враховуючи те, що ми всього не знаємо, але й те, що ніде в світі вам ніхто не скаже скільки точно часу потрібно, аби добре пізнати людину перед одруженням, аби не помилитися (бо це неможливо), так само вам ніхто не скаже скільки часу потрібно, аби розлучитися (бо в сім'ї могли накопичуватися проблеми, буває клініка, коли хтось абсолютно не хоче йти на зустріч, а зрада стає лиш каталізатором), і якщо пара чи хтось із пари вирішує, що це кінець - то це теж їх право. І це я не про випадок Анті зараз написала. бо у випадку Анті мені здається, що таки ще варто було б спробувати відновити сім'ю (за умови, що цього хоч трішечки хочуть обоє).

Чому те, що жінка бажає особисто подати заяву на розлучення прирівнюється до хреста? Дівчата, а якщо чоловік цього робити не хоче, а для жінки існування тих відносин на папері є тягарем, то чому прийняття відповідального рішення - "я хочу почати нове життя" прирівнюється до накладання на себе хреста? Чи залежати від чоловіка в його рішенні - це не є хрестом?