Відповідь: Свекруха-бабуся (2) золоті слова) впевнена що можливість є завжди, а от БАЖАННЯ ДОПОМОГТИ???А нема бажання до невістки чи до внуків то вже нічого не допоможе(
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) скажу чесно, трохи те все переосмислила, заспокоїлась, хлопа не рухала))) в чім він винен?(критика форумних кобіт дала по шарабану), зрозуміла що треба навчитись з тим жити, бо то ж його батьки, та й як люди вони досить хороші! видно не все може бути так як би хотілось, ідеальних стосунків з свекрами немає(не люди з рідними не можуть спільної мови знайти, не те що з чужими), тому ваша правда, добре що прийшла взагалі, бо в житті все може статись, треба цінувати хоча б те що маєм, головне що онуку люблять, а в кожного та любов своя і він показує її по своєму!
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) з власного досвіду скажу про виливання душі про чоловіків, свекрух, близьких і дальних родичів- ото "тихенько пожалітись на форумі" дуже частенько боком вилазить... 100 раз думайте перед тим як щось особисте написати . ліпше вже в очі і вголос говоріть )))
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) оце ключова думка, сподіватися на когось крім себе взагалі не варто, бо таке життя, що кожен думає в першу чергу про себе і власні інтереси. коли б хтось хоче і може допомогти - добре. тільки, є випадки, коли люди й від допомоги не раді: то не так допомагають, то не там, то не тоді, коли треба не знаю, чи стало би Вам легше, якщо я скажу, що мені взагалі ніхто й ніколи не допомагає вже довгий час. і якось я пристосувалася, жива й досі. хоча, вірю, важко, і мені моментами хочеться отак виговоритися. проте в тому, що не допомагають є дуже багато плюсів: ніхто нічим не дорікатиме, не розповідатиме, як виняньчили і т.д. - так Ви просто незалежні ні від кого. сама йду таким шляхом і всім рекомендую. коли допомагають - приймаю допомогу в будь-якому вигляді. лишень би не заважали свекруха мені в перші місяці з 2 дітьми навіть дуже допомагала, я її не просила, але вона знає, як це, тому сама вирішила підстрахувати. водила донечку на заняття, гуляла з малим. колись зовсім недовго, коли дуже довго, рано вставала, щоб встигнути, довго їхала. так, я за це дуже вдячна. хоча й знаю, що в неї бувають такі моменти, хвилями накочує, то більше спілкуємося, то менше, колись зайнята вона чи я, то навіть по телефону рідко говоримо. але внуків дуже любить, хоча малими на руки не бере, боїться вкинути, та й важко мабуть. якби я мала малих дітей 10 років тому, я б багато в чому не розуміла свекруху, може би й засуджувала за щось, але побачивши в житті різне, скажу, що хорошого в людях є більше, ніж поганого, проте людина схильна гостріше бачити чомусь погане. єдине, з чим я таки не згідна, але відверто про це кажу - це не надто високі вимоги до гігієни - я дітям руки мию, пильную, щоб не їли брудними, перевдягаю, перу по 100 разів і т.д. а свекруха простіше до цього ставиться. часом вартувало би й мені простіше ставитися, тому мабуть і дано мені таку ситуацію
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) 100% саме зараз переживаємо таке... і це при тому, що прекрасно знає ( і мала б розуміти !), що я залишилася круглою сиротою і відповідно в її онука немає інших бабів-дідів.,але їй на то наплювати... нам абсолютно не потрібно від неї нічого матеріального - просто хочеться, щоб моя дитина бодай раз в рік бачила ту бабу! ато вже писала вище, що біднятко питає в мене чому всі мають бабів-дідів, а він ні та відповіді на це питання в мене немає при живих свекрусі-свекру...
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) А вони десь далеко? Бо якщо ні, то тоді просто цікаво, чим мотивують те, що дитина їх рік не бачить.. При всій офіційній ввічливості моїх відносин зі свекром та свекрухою, і при тому, що (за моїми особистими відчуттями і спостереженнями) малий там все-таки "любимчик №2" (ні, вони його люблять, але то не порівняти з №1, і на те є причини, які я чудово розумію, і не претендую на більше, бо нам вистачає ), дитина не відчуває себе обділеною, покинутою і забутою. А це дуже важливо.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) рік? синочку 4 роки , а свехруха-баба бачила його лише раз! - минулого року,як приїхали до них самі... Свекор тричі - хрестини, минулого року в них та цьогоріч проїздом був в нас аж 5хв... 1. проживають за 170км від нас. 2. власного авто ми немаємо. 3. дитина від народження хронічно не переносить будь-яких поїздок громадським транпортом, що тривають більше 40-60хв, а туди потрібно мінімум 6-7год добиратися з трьома пересадками, тому ми з дитиною самі не їздили - лише минулого року вперше спробували і то це все було так важко, що більше і не хочу, бо моя дитина відноситься до немандрівників))) 4. У Львові протягом року обидвоє бувають неодноразово по власних справах, але ніколи не провідують наявних тут 4-х онуків, на запрошення старших невісток-синів вгості не реагують(((( І відповідно і самі до себе вгості ніколи не запрошують... 5. Зато 5-та онучка від найменшого сина ..... тут без коментарів.. цікаво чи він так догоджатиме перед смертю хворим батькам, як вони зараз йому? - Звісно, що ні! Бо він ще той егоїст. Підозрюю, що лише в час хвороби батьки згадають за старших дітей та їх сім"ї... сумно то все... сумно..
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Який живе з ними, пра? )) "Наймолодший-найдорожчий". Так, до речі, моя мама називала мого брата, і, зізнаюся, мені через те було прикро.. Хоча мені ніколи не бракувало ні любові, ні підтримки, може навіть більше уваги мала і маю, ніж він. Спишіть (то так, для себе) то все на те, що їм важко після дороги та вирішення своїх справ ще й по місту до вас добиратися. Ні, ясна справа, що все могло би бути інакше, але є так, як є. Моїй бабі легше і приємніше 30 км до городу добиратися, ніж до мене 30 хв. прямим маршрутом, і в гостях в себе вона мене, схоже, не надто рада бачити (типу, "чого вона приїхала? щось треба? в мене тут справи..) .. І нема на то ради. Спочатку було трохи прикро, а тепер якось.. однаково.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) я вже перейшла в цю стадію))) просто за синочка обідно - він ще маленький та ніяк не розуміє чому в діток є діди-баби, а в нього немає((( З останніх його запитань - ( ми якраз були на могилі моїх батьків) : - А баба Оля та дідо Іван тепер не на землі, а на небі живуть і мають іншу хатку? - Так. - То що вони тепер ніколи-ніколи не приїдуть зі мною бавитися?? - Нажаль, ні. - А друга баба на землі живе? - так. - то чого не бавиться зі мною? вона мене не любить? - любить, просто немає часу... мабудь.. - а баби Даніка і Юри ( друзі садочкові) мають час і з садочку йдуть з ними на качельки..я тоже хочу бабу! може купимо якусь? майже - в сусідньому містечку..
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Не сприйміть за якись докір, але може, йому просто бракує часу і забав з вами, і він хоче їх отримати від чарівної міфічної бабці з цукерками, яка буде його водити на качельки.. Тоді все зрозуміло - як діти заглядали на малого, коли я забирала його з садочка в обід, то треба було бачити.. Дитині взагалі важко пояснити, що буває по-різному. От і просять бабцю, як в друга..
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) після садочка ми щодня гуляємо з малюком по к-ка годин, тому я більше схильна до думки, що йому або просто хочеться, щоб в нього було так само як і в його друзів ( діти схильні до копіювання; і він неодноразово просив купити якусь іграшку-наклейку як в Даніка чи як в Юри)))) ) , або просто сумує за покійною бабусею...
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) не пригадую скільки років Вашому синочку, але мій Сашко досі згадує дідуся і дуже йому його бракує. Дідусь то мій тато, ми всі жили разом. З іншим дідусем ми не знайомі)) Коли дідусь помер, то ми сказали що він пішов на небо і тепер з хмаринки дивиться на нас. Сашкові тоді ще не було 4 років. Тоді він це прийняв. Зараз він вже знає що дідо помер, що ми ходимо на цвинтар його провідувати. До чого я це? Після смерті діда Сашко всіх наших старших родичів почав кликати дідусями. Мій дядько то дідусь Славік, чоловіковий--дідусь Роман, мій хресний--дідусь Степан. Сусіди теж дідусі. Йому бракує дідуся і він шукає його в комусь іншому. Не знаю як би було, якби дідусь не жив з нами чи приділяв би менше уваги дитині, але для Сашка він був найкращим другом. Він дотепер згадує куди вони ходили, що робили.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) тепер зрозуміла, бо я чомусь думала, що він ваших покійних батьків не застав. Не знаю, треба якось через чоловіка діяти, чи що, але так по-доброму залучати діда з бабою до спілкування, пояснити, що дитина "за ними скучає"... Якщо вже ніяк не даються, то трудно. Може, й на краще, бо таке прохолодне ставлення може більше вразити дитину, ніж повна відсутність спілкування.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) синочок мого батька вже не застав ( свого дідуся), а маму я к-ка місяців тому поховала(((( просто у моєї мами це був єдиний онук, тому вона його безмежно любила та пестила, та нажаль через дуже важку хворобу останні півроку її життя вони не бачилися і на похорон я дитину не брала, лише вже на могили їздимо... якщо дорослі люди не розуміють цього самі, то навіщо себе їм нав"язувати?)))) це стосується не лише мого сина, але і дітей від двох інших старших синів , але там дітки більші + вони мають "компенсацію" уваги та любові від інших своїх бабів-дідів....
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) В нас є такий дідусь, який не дуже спілкується з внуками. Мій тато залишив маму кілька років тому, знайшов іншу, там в нього народився син і внуки відійшли на другий план. Хіба з ДН вітає. Яна про нього рідко згадує, бо практично не спілкувалась. А батьки чоловіка живуть за 150 км. від нас, але це не заважає нам бачитись десь раз на місяць. В Яни свято осені буде, вони обіцяли приіхати, підтримати. От так, один дідо живе поруч і не ходить, а інші ідуть з іншого міста, щоб побути з внуками.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Моя мама, внучку дуууууже рідко бачить, але вона їй дарує дуже багато різних подарунків. Чоловіка мама,бачить часто, але від народження внучка не отримала нічого. Мені как би подарунків її не тре,я ніц не вимагаю, просто коли я їду кудись де є малі діти завжди щось дитині візьму, а тут таке. Мені якось дивно, бо навідь прабабця і то якусь цяцьку дасть.
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) плюс з нового.. два місяці хворію - вічно відтягувала час, може само пройде, може таблетками залікую, але коли цілий тиждень вже не спала від шаленого болю, то таки пішла до лікаря, який одразу хотів мене покласти в лікарню, але я немаю на кого синочка залишити, то "відпросилася" в нього - виписав купа уколів та фізпроцедури . Синулька ходить в садочок, то якраз думаю є час на лікування, АЛЕ вже на другитй день він захворів та зліг з температурою під 40... Щоб не пропускати лікування в перший день чоловік відпросився з роботи на дві годити, щоб я збігала в поліклініку на процедури, але в нього зараз піврічний баланс, тому не може щодня залишатися вдома, тому подзвонив до своїх батьків ( обоє пенсіонери сидять вдома, живі-здорові) та попросив на четвер-п"ятницю приїхати до нас, щоб посидіти із хворим онуком, щоб я не переривала лікування.. Я була присутня при їхній телефонній розмові і від почутого просто дар мови втратила на пару хвилин.. Цитую дослівно відповідь свекрухи: " та йой! всі люди хворіють-вмирають. то ваші проблеми- вирішуйте їх самі !! " І поклала трубку.. Я ще таким пригніченим свого чоловіка не бачила ніколи... в цю мить я забула про свою біль від хвороби, біль від втрати своїх батьків і т.д. - мені було дууууже боляче, що в моєї половинки ТАКІ батьки-егоїсти... Не дай Боже колись комусь стикнутися із такою байдужістю зі сторони власних батьків ( не пияків, не наркоманів, не психічнохворих)!
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) от моя свекруха розказує, що нам взагалі не потрібно було народжувати, хоча привселюдно цяцяє внучку. а моя мама принципово не спілкується з дітками, хоча живе в сусідній кімнаті. свекор мотивує відсутність потягу до внучки,мовляв замаленька(1 рік) , хоча доччину дитинку з пелюшок глядить. Думаю все це прояв якихось застарілих комплексів а у бабусь неадекватне сприйняття внуків. тобто вони проектують ставлення до нас на онуків. а я щодо свекрухи не заморочуюсь, мені б з мамою адаптуватись...
Відповідь: Свекруха-бабуся (2) Це-ЖАХ!!! Як можуть вони так? Невже совість їх ні на грам не гризе? Це те саме, що бути сиротою при живих батьках. Мені близька тема недопомоги, але так.......в мене якось, якщо відмазувались, то хоч культурно (і нічим не легше від того звичайно), але так жорстоко в лоб... Мені щиро жаль вашого чоловіка, навіть не уявляю, що робиться у нього в душі...і навіть немаю слів відради, бо це печально! Sent from my GT-S5830i using Tapatalk 2
