Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Слушна думка, не так просто все в селі, ну хіба воно не недалечко від міста і є хороші умови (ванна, туалет в хаті, тепла вода, бо багато вже собі хто будував нову хату, то з "удобствами"), бо хто жив у місті, назад у село важче переїжджати. Плюси є, це свіже повітря, молоко від сусідки, чи навіть своя корова, овочі, фрукти домашні, це на перший погляд. Але, у селі треба напрацюватись, навіть та сама картопля, щоб зорати поле, немалі гроші, щоб зродило, треба підживити землю, зробити ряди, знову плати гроші, а "раком постояти", посадити, закопати, а сапати скільки тре, моя співробітниця, каже що їй ця картопля "золота" обходиться, а праці скільки, тим неменш вона собі не уявляє, як це не садити городу.... Так само моя тітка, на пенсії, живе у м.Городок, працює ще у Львові, на пів ставки і має 2 городи і вона не уявляє свого життя без городу, садить картоплю і все інше, якщо добре родить, то потім роздає по родичах, скільки раз казала їй, - "Нащо садити стільки, щоб потім мішками роздавати", а вона так звикла, працювати, як кінь і каже що інакше їй скучно буде. Цілий день на городі, ввечері до церкви і так переважно завжди, поміж тим, ще на роботу. незнаю, я б мабуть у селі не змогла, це для мене було б як покарання.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? О! Якщо людина не уявляє себе без праці на городі (як моя баба), то вона і біля "золотої" ходити буде. А як нема грошей, то буде через "не можу", бо то елементарна необхідність. Почитайте "Розвіяні вітром" в частині повернення в зруйновану Тару, і стане легше. Мені Сокільники і Зимну Воду язик не повертається селом назвати. )) Хоча й тут не так давно були подекуди виходки на вулиці..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? 1. Питалась не про себе і не треба мені ,,втикати,, зачаттям і так далі. 2. Не буду описувати в деталях, але маю коліжанку з дитиною(5м) яка не дуже добре живе з чолорвіком. Хоче від нього піти, немає куди, має маму в селі(без нету. Ага, бувають і такі) за 150км!! від Львова. Роботи немає взагалі, клюбу нема, школа в райцентрі. Там всі живуть за рахунок заробітків в Польщі(їздять на полуницю, малину..) 3. Щодо самореальзації на селі чи в райцентрі. Якщо ви мрієте співати(теоретично) то вам світить генделик ,,у дяді Вані,, То самореалізація? Я сама родом з Володимира Волинського, там немає роботи. Точніше є обмежена кількість і вакансії дууже обмежені( бармен, офіціант, продавець). Всі масово їздять в Польщу, щось возять(напів легально) Коли писала, то надіялась почути досвід дівчат, які пішли від чоловіка з дітками і дали собі раду, а почула купу всякого різного...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? і на площі Ринок, в центрах живуть бачили - вода на поверсі, туалет в підвалі, в хаті - лише п"єц з блятом
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я тому і написала "маючи можливість". Необов"язково туди ходити щодня, але існування такої можливості - це вже перевага. В великому місті завжди більше можливостей для відпочинку. навчання, роботи і лікування (тьху-тьху). І я не про форумлянку, яка запитувала про варіаети. В її випадку все ще досить непогано. Мене зачепив допис, в якому писали мовляв, чому дівчата не хочуть вертатися в рідні краї. Запитайте наприклад в Гермі (перепрошую за приклад, перша форумлянка, яка прийшла в голову), чому вона у Львові, а не біля мами. Дивлячись в якому. Пару десятків км до великого міста - дуже навіть ок, я б і сама жила за містом, в будинку з нормальними умовами для прожиття (не читати "євроремонт"). А є села де до райцентру добра сотня км і щоб мати якісь гроші чоловіки роками на заробітках, а жінки - тягнуть на собі хазяйство. В місті є вибір - не йти жити в кавалєрку. ;-)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Та не кажіть))- лєгко і не треба про умови, бо не так все просто і хати будуються не у всіх "потрусивши рукавом" з грішми але, як людина, яка жила там і там можу запевнити, що в місті свої +-, за містом свої. Я їй щиро співчуваю, може не треба понад міру просто, за три роки, що ми собі господарим- жалоб нєт). Хоч, якщо порахувати витрати, то так, можна не садити, а купити але нафіг мені та протрута городина і я себе конякою ніяк не відчуваю. Йой, такі срашилки. Все треба в житті спробувати на власній шкірі, щоб можна було порівнювати і зрештою зробити свій єдиноправильний вибір.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Хороший приклад, до речі. Повернулася, бо була біда і не було вибору. А до того жила в Атланті, бо в Тарі стало нудно. А про городи... Так, є люди які так звикли. А для багатьох то необхідність - бо доходи надто малі, щоб ту всю городину, молоко купувати.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Хи-хи. В пурєдну хату - явно дорожче буде.. А в село - очевидно не хочеться.. щось, певно, таки в місті тримає. Може, небажання гарувати на городі.. Може, люди поколіннями бідують, без можливості з тої діри вибратися. Але то все індивідуально, не беруся аналізувати мотиви всіх і кожного. На мою думку, це нелюдські умови, в яких можна жити тільки з великої біди і за відсутності "сільської альтернативи". Та ні, в Тарі їй ніби було досить весело з Вілксами, Тарлтонами і т.д. вона в Атланту заміж вийшла А потім там почали стріляти, от і вернулася до батьків. Де їй теж було невесело..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? а можна жити в селі і не садити картоплю гектарами? Чи то з області фантастики? Бо можна мати в селі маленький городик, а не так, щоб зранку до ночі бачити тільки поле?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Можна, але то якось не по-українськи.. Всі такі файні Газди, а тут городик і кілька курей. Знаю, що Газди до таких часто ставляться з ноткою презирства, змішаного з прихованою заздрістю, що люди не перепрацьовуються
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? власне, моя бабуся жила 70км від Львова, і ми все моє дитинство жили з нею, як згадую, пасіння черги корів, саджання городів, а туалет на вулиці і гріли баняками воду щоб помитися, ото життя... а бабуся інакшого б і не хотіла, навіть задарма. Тому і кажу:
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Патті, перечитайте. ;-) Коли почалася війна і закінчилися пікніки-гулянки в районі Тари, загинув чоловік - вона ж жила в Тарі і помирала від нудьги. Але новоспечені родичі іі кликали в Атланту, вона поїхала і там лишилася, бо там було веселіше.)) Повернулася в Тару через біду, а потім таки знову поїхала звідти. клас, я знайшла ще одного любителя "Віднесених вітром".)) Нас покарають за офф?))
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Можна. Але стереотипи, звичка, "шо люди скажут..." Загалом, колись земля була багатством і доходом. Зараз ні. Але колективна пам'ять працює, тому такі непотрібні речі роблять люди. Все можна, якщо логічно глянути на речі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? У всіх життєвих ситуаціях ЗАВЖДИ є багато мінусів. Так влаштована природа наша: якщо ми чогось не хочемо, то шукаємо причини. А якщо хочемо, то шукаємо можливості. Я не пишу про конкретну ситуацію, бо це стосується всього. Якщо ваша подруга НЕ ХОЧЕ їхати в село, то не треба їхати, з хати її ніхто не виганяє? Нехай поживе у чоловіка, поки дитина не підросте, щоб віддати у садок. Далі робота, зйомна квартира. Зараз будуть знову кидати тапками. Але чуда не станеться, так щоб і в село не їхати і в місті жити не напрягаючись. Ну ви ж самі описали як в селі жахливо, а що хотіли почути? Одні пишуть що жити можна, інші що неможливо. Це все теорія.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ну, в таких віддалених краях і зарас нема навіть газу, тому там кращий випадок, то хоча б в райценрі пристосуватись
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? власне, хто садить, той і не уявляє по іншому, як то мати поле і щоб воно пустувало. Якщо можна посадити і мати всього і багато, а потім на літо воно гниє, росте і викидається, роздається. Рідко зустрінеш, у мене в селі людину, у якої менше 3х городів і причому люди замахані, зпрацьовані але щасливі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? і не тільки на пл. Ринок. Як на мене ще гірше коли вам відключають воду і каналізацію і світло за не оплату, а ви живете на 4 поверсі і чоловік пропиває усі гроші і на базарі в борг не дають. Ось цікаво як багато людей маючи можливість піти в театр, кіно, виставку, концерт, віддати дитину в хорошу школу і гурток, сходити в суші-бар....можуть цією можливістю скористатись? Ну напевне варто б сходити кудись за психологічною підтримкою, деколи погляд зі сторони допомагає вийти з замкнутого кола. Вона отримує допомогу на дитину, має право на аліменти на себе і на дитину і після розлучення отримає право як малозабезпечена, на оренду житла і мінімум є, а решта можна крутитись. А мобільний зв'язок є у селі за 150км від Львова?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ой, таки так.. Але потім поїхала в Ірландію (правда, вже з грошиками) і там в селі так себе реалізувала... поклик землі, так би мовити.. Звісно, з грошима всюди добре. Але без них краще в селі..
