Розлучилась, розійшлась... що далі?

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ну я з села. З дуже маленького села, за 35 км від Львова. Але ота ваша картинка, як з радянського ідеологічного фільму, аж надто гіперболізована. Чи є проблема на нині провести воду і зробити "удобства" в будинку (то не захмарно дорого)? Чи нема машинки напівавтомат? Для чого прати руками (якщо вже вода ще не проведена)? "Вкалуюють цілими днями" лише ті, хто має з того зиск, або не розглядає інших варіантів, ще є варіант звички або ж виховання. Праця не ціниться і не цінувалася і не буде, поки в державі хтось сільське господарство не почне розвивати. Але альтернативу шукають і знаходять. Роботу знайти можна хоча б в райцентрі, головне хотіти і шукати і працювати. І хто вбив людям в голову той стереотип, що всі гектари мусять бути засаджені і оброблені треба чи не треба? Маячня. Садиться, скільки потрібно, і тепер є ті ж трактори, мотоблоки і т.д. 50% спрощення роботи.
Самореалізація залежить не лише від кількості людей довкола.
ГІПОТЕТИЧНО. Зрештою, це просто комплекс "сільської дівчини", яка буде жити де завгодно і з ким завгодно, але в МІСТІ, щоб не повертатися додому, бо то ж СЕЛО.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Мама у Львові процювала бухгалтером, особливо себе якось не реалізувала. А от тепер її знають в цілому районі (принаймі ті, хто має якесь відношення до освіти і культури), як йде на роботу, всі вітаються, чоловіки руку цілують . Односельчани звертаються по допомогу, і я думаю, це їй приносить неабияке задоволення.

А тепер буду хвалитися.
А я із задоволенням приїжджаю до мами (60 км від Львова). Свіже повітря, ліс, річечка. І теж вчилася в селі, а після початкової школи, в районному центрі, в гімназії. І до маршрутки мені треба було йти 5 км в одну сторону, а зимою як закурювало, то й 12км через ліс (бо маршршрутки не ходили). Навчання було до 16.20. Додому попадала пізно ввечері. І нічого, закінчила з золотою медаллю і сама поступила на державну форму навчання в наш універ. Але в мене також була сильна мотивація - ВИРВАТИСЯ, але не з села, а від мами.
Мій чоловік все життя прожив у Львові. То він так любить село, що я дивуюся. І роботи не боїться, і в городі любить копатися, а в саду, то, мабуть, би жив.
Думаю, що на пенсії таки доведеться переїхати в село
В наше село переїхали дві сім"ї зі Львова. Одні втомилися від шуму і сусідів, а друга молода пара продали квартиру, бо завжди мріяли жити в селі, та ще й такому, щоб подалі від цивілізацію і не біля траси. Тому кожному своє.
Село, то не завжди кінець, для декого - це початок чогось нового.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Невже порада що в селі нема життя є дружньою?
Народ, ви чого?! Форумлянка питає чи є життя на селі. Я кажу що є, головне задатись ціллю! Хіба ж це не підбадьорення? Які лузери? Я пишу що головне хотіти вчитись, розвиватись, і тоді і в селі можна щось придумати як виїхати в місто, чим займатись.
А яка порада є доброю по-вашому?
Цікаво, бо кожен читає текст по-своєму. Для мене дружня підтримка це підбадьорення що вихід є, а не ниття що все погано і нічого неможливо зробити. А далі кожен сам вибирає.

Надіслано від мого LG-P765, використовуючи Tapatalk

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Добра реальна критикика. Бо коли кидають танками насправді навіть не уявляючи про що йде насправді мова... Тут багато жаліється, що в квартирі важко прибрати, їсти приготувати, бо дитина мала. А до тої малої дитини, хатнього прибирання додайте ще всі буряки- свині- корови і далі по списку. Бо побути з дитиною не має з ким. І все це робити вам з малям на руках. Якщо й справитесь, то тут хіба вже дитинці відділити часу спробуйте. Бо гуртків і тд не має, треба самому займатись. І якщо після всьоговм ще ночами ( а в літі робота починається зі сходом сонця годинка 5-6 ранку і закінчується із заходом в 10 вечора) ви ще зможете повчитися, шукати де б самореалізуватися.... Мій вам респект.
П.с. Я розумію , що хто шукає той знайде. Але дивіться трохи реалістичніше на речі.


В мене свекруха працюючи в школі має з/п в 1200 грн, з якої ще треба в ту ж школу канцтовари, бо пальцем по столі писати не будеш. Свекр в район їздить на роботу. Вони дають собі раду, бо і туалет в хаті, і вода проведена, і тракторець як ви кажете. І вони дуже інтелігентні. І не продають вони того всього. Для себе, щоб якось жити. І трохи дітям в місто. І це не відміняє встати в п'ятій- корову подоїти вигнати- нагодувати ту всю господарку- поле бо все хоче їсти, тобто буряки і картопля не тільки для себе- сіно по косити перевернути зібрати, а ще як дощі перевертати частіше- доглянути зібрати ягоди і все решта. І так по списку, до десятої - одинадцятої вечора. Сестра чоловікова як туди приїжджає на тиждень- два, то дитина з ними в полі сидить. Або на подвір'ї сама по собі. Бо не має коли займатись з ним. Дивляться хіба щоб на подвір'ї був. В три роки. Тому в селі або гаруєш. Або вчишся і тікаєш в місто, приїжджаючи туди ж село допомогти.
І в самому селі, якщо продавати щось і мати з того ( не так щоб було як вижити) , то треба в великих об'ємах, а на це великі кошти треба. Які ніхто під заставу селянину не дасть, бо нема ж там нічого такого. ( навіть велика хата в Богом забутому селі мало що вартує). Відкрити магазин? Один два магазини на село із самими дешевими товарами це максимум. Але в селі. Не тому, що біля трас і великих міст. А десь трохи далі. Робити щось своїми руками через нет продавати, фрілансерство і тд.... Можна. Але це означає тоді ще з 5-6 годин сну вкрасти ще 2-3. Чи довго витримаєте?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Нічого собі не дорого. Чи "не захмарно дорого" - то скільки? І де ті гроші в селі заробити (та навіть в місті, мабуть, нелегко)?

Ким і на яку зарплату? Продавцем? Заробленого хіба вистачить і на прожиття і щоб провести зручності?

У свекрухи септик, хотялося б зробити каналізацію, але не робимо - дорого.
Десь писала про подругу, де треба в батьків перекрити дах - також дорого, куплений матеріал лежить.

Я не з села, але маю подруг з села. Одна справді хотіла чогось добитися - багато працювала, витягла також сестру молодшу в місто і на нормальну роботу (ага, сестра мала в райцентрі роботу щось там біля тисячі гривень, половину витрачала на дорогу), провела батькам воду, купила пралку, зробила ремонт. Але є і і нша сторона - їй ще нема і 30, але здоров"я своє вона вже вгробила.
Знаю одну, яка завагітніла, хлопець кинув, мусила повернутися в село до батьків. І отут вже залежить від людини. Хтось почекає той тяжкий період, поки дитина підросте - і знову в бій. А хтось там і лишиться і нарікатиме на долю. Хоча ще дуже багато залежить від того, чи кому допомогти хоч трішки.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Отут певно і основний корінь проблем.

В які саме ситуації не є)?
Я собі якось думала, що буду робити без чоловіка з малою дитиною на руках.
І так- до мами повернутися на деякий час- була одна з основних ідей. До мами в тому сенсі, що пожити трохи на її шиї, поки розберуся, що робити далі. І яка різниця- в селі чи в місті це робити?

Я не є до городу. Вообще. Тому і пишу про он-лайн. Завдяки ньому можна мати на хліб з ковбаскою де хош.

Та йой.
Кому треба, щоб просто пожаліли- то так і пишіть- "порад мені не треба, ваших думок з приводу теж, прийшла понити, а ви мене пожалійте". То і чесно буде, і користь буде що вам, що нам. Бо є люди, які люблять конкретику, а є й такі, що мають бажання просто вислухати і втішити.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Але це не означає, що якщо б вони робили хоч на половину менше, то їм би того не хватало. Я бачу по своїх і чоловіка родичах, які живуть в селі. Вони просто не можуть зупинитися. Садять в три рази більше ніж потрібно, сіна косять в двічі більше, ніж реально треба на зиму. Бо краще половину пороздавати чи весною дати то все на перегній чи викинути, лиш би не простояли даром лишні 10-20 соток землі. Вони мають бути в русі весь час. В діда (чоловікового) на косовиці стався інсульт, він впав, встав, зловив косу і далі косив, тягнучи ногу, поки силою не скрутили і не забрали в лікарню. Відійшов досить швидко і далі рвався до роботи, бо він не може лежати на ліжку. Зараз жнива, то він вже три тиждні як все помолитив собі і в своєму селі і ще в двох сусідних помагав. Це стосується і моєї баби, їй дуже важко ходити, але мусить щось робити, при чому немає ніякої необхідності, просто жодної. І ходить, жаліється як то тяжко, прошу сісти і відпочивати, а я сама то зроблю. Та яке! "А що сусіди скажуть? Купа роботи, а я тут-во лежу пляцком"

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

є таке Бо як йдуть поради - то і те мені не підходить, і те не те, дайте те чого нема

Якщо по темі - то село, то важка праця, якщо дати собі таку установку. А якщо зрозуміти, що всю роботу не переробиш і поставити пріоритети, що стільки то часу на городи, стільки-то на відпочинок то мало би бути все гуд.
В мене питання доцільності всіх тих городів і курей/свиней стоїть гостро, бо батьки чоловіка світу білого не бачать через ту всю роботу і я не вважаю то все не раціональним, а для них то вже звичка.
Але на селі є такий плюс, що фізична робота добре допомагає розслабити мозок і абстрагуватись від всіх міських переживань, бо руки зайняті і ніколи про дурниці думати

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Тобто, не така ж сума приблизно, як робити ремонт в міській квартирі? Чи потрапляючи в місто, дівчина олразу має зарплату, якою може забезпечити себе, зробити ремонти чи купити житло і жити насвистуючи? Можливо, одиниці і мають, а багато-хто все одно працює і в великому місті на 1000 -2000. Ні? Чи мається на увазі, що треба знайти чоловіка з житлом і високою з/п, тоді жити насвистуючи?

Читаючи форуми, помітила, що на долю нарікають якраз жінки з міста, бо втомлюються, бо приьирати-прати-готувати, бо те, бо се. Життя в селі не вирок, не важкий період і точно не вартує нарікань на долю. Справа в пріоритетах.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Міська квартира навіть без ремонту по замовчуванню має газ-воду-каналізацію-опалення, не маючи грошей можна жити і без ремонту. І заробити на оренду квартири у місті можна і без чоловіка, якщо підняти дупу.
І чоловік з житлом-зарплатою - то таке, а вода-туалет для більшості необхідність, а не розкіш для життя насвистуючи.))

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Дівчата, оце читаю, як в селі фігово, і можу з цим погодитися, але тільки частково. Якщо стоїть питання вибору між моральним задовбуванням в місті і фізичним замахуванням на селі, то психіка дорожча. НМСД.
Маю приклад знайомої, яка досі не надто задоволена тим, що їй не вдалося "зачепитися і реалізуватися" у Львові. Викладає в сільській школі, соціально активна, прекрасно реалізує себе в творчості, з побутовими умовами все теж незле (хоча в її дитинстві там був екстрім порівняно зі Львовом, може звідти і таке бажання вирватися до міста). Багато хто в місті не досягнув і половини того, що вона в рідних краях. Але далі незадоволена. То може причина не в "перспективах"?

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ну власне. Причина в пріоритетах. Комусь головне спокій і гармонія. Комусь - унітаз в хаті і маршрутка з-під під'їзду.
Село тут ні до чого.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Деколи для того треба настільки інтенсивно її піднімати, що й дитини бачити не будеш, що не є гут.

Дик вони є і в селі, тілько видозмінені.. Не так зручно, але це ще не відсутність гігієни. То не циганський табір, і не пустеля якась, зрештою.
І перспектива мати свої продукти, а не купувати - це теж непогано. Зайві "гектари" можна здавати в оренду. Звичайно, що на городі і в полі треба гарувати, фізично то не порівняти з роботою за компом. Але ми знову повертаємося до вибору - чим варто жертвувати і заради чого.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Ні до кого не звертаюся адресно, але як же мені подобається, коли люди, живучи в великому місті, маючи цілодобово воду і каналізацію, можливість піти в театр, кіно, виставку, концерт, віддати дитину в хорошу школу і гурток, сходити в суші-бар....і т.д пишуть, що в селі жити нічим не гірше. І тим не менш - живуть в місті, а в село їдуть лише на вихідні побути в тиші і подихати свіжим повітрям.

---------- Додано в 10:39 ---------- Попередній допис був написаний в 10:37 ----------

Я не про жертвувати, а загалом. Смішно читати, що в селі нічим не гірше, а навіть краще. Звісно - якщо вибирати чим жертвувати - психічним здоров"ям чи комфортом - я б вибрала друге. Але тимчасово.
Знаю сім"ю з трьома дітьми, які зрозуміли, що не тягнуть і переїхали в село.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

От покажіть хто тут таке писав? Бо я не помітила. Не треба читати між рядків. Якийсь період можна жити в селі, якщо нема можливості у Львові. Зрозуміти чим хочеться займатись у Львові, вчитись, розвивати себе, потім шукати роботу у Львові, і з часом переїхати.
Тема зайшла не туди зовсім. Починалось з "чи можливо від чоловіка з квартирою переїхати тимчасово до мами, і що буде далі" а закінчилось суперечками чи краще жити в місті чи в селі.
Для когось краще в селі, моєї сестри однокласник працював у податковій, ходив в костюмах, але постійно був незадоволений. Потім познайомився з дівчиною з села, переїхав туди і живе щасливо. Працює на пилорамі, чи де, і каже що то його, бо він там по-справжньому живе.
Тому не треба вішати ярлики типу "ви в місті і тут розказуєте як жити в селі". Кожен сам обирає де йому краще, і о чудо, є люди що не хочуть жити в місті.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Я не кажу, що там не гірше. Але якщо не можеш себе забезпечити в місті, і навіть на аліменти розраховувати не доводиться, і є можливість поїхати не до троюрідної тітки, а до мами, зрештою, на село - то чому б і ні? А далі буде видно.

Для того є дачі. Газончик і квіточки.. А при господарці щодня є якась хоча б дрібна робота, а в будній день її просто прорва.

От і я про це ж..

Мій чоловік після виходу на пенсію однозначно збирається на село.. Може і я (міщанка в 3-му поколінні ) до того часу дозрію. А з тим всім, що зараз відбувається в країні, цей момент може настати значно раніше.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

звичайно, от, живучи у місті, тільки всі те і роблять, що тішаться каналізації і воді, і ходять по театрам, виставкам та суші-барам. Форумлянка, до речі, яка питалась поради, має власну квартиру в обласному центрі!, і турбувало її, зокрема, як ото"повернутись до мами", а не те, "як страшно у селі" (у кожного свій досвід і свої враження від села і тих умов, і не мусово ними страхати інших). Можливо варто пояснити, що ніц немає страшного, і що, маючи руки, голову на плечах вона зможе сама якось собі дати раду? Зможе, тим більше що вона не сама на цьому світі, а є мама.

І та, про гріти воду в баняках, і прати руками - пралка і гаряча вода, а тим більше просто навіть холодна вода і цілодобово - аж ніяк не "встроєна опція для життя у місті", навіть сьогодні, навіть у столиці

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

А що, гірше? Чим і кому? Тут вже, як то кажуть, хто на що вчився. Бо з вуст дописувачок звучить так, ніби село - аналог могили, пекла і кінця всьому.

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Угу, я як читаю про центрові кавалєрки з входом по аварійному балкону, кухонними вогнищами, туалетом на поверсі і МОЖЛИВІСТЮ встановлення опалення, теж так собі думаю, що за ті гроші краще вже якусь хатинку в селі. А живуть же люди.. В МІСТІ!

 

Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі?

Та, то власне, що село селу не рівне, як в місті є "умови". Мені дивно, бо проїхатись бодай по окружних селах так і не скажеш "О, ужос, як ті бідні люди тут живуть"))))