Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Мені здалось, що то як почуття помсти. Відіграюсь на них, ней знають. Я допис прочитала і мені не сподобався підхід до "розводу на емоції оленів", але я зрозуміла біль і образу дописувачки. Я розумію, і зараз вона хоче забезпечити свої потреби саме так, хоч, як на мене, то і не надто правильний шлях. Кожен має пройти свій шлях так як вважає за потрібне. А назагал я розумію бажання мати поруч таку людину з якою цікаво і весело, а не та яка буде перешкаджати жити.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчата, дякую за увагу до моєї персони. Вибачайте, що гіркотою мої дописи на вас віють. Ця тема відповідає мені на всі 100, бо і розлучилась і розійшлася. Ви розмірковуєте чисто теоретично, але маєте право. І я маю право чинити так, як мені зручно, як мені подобається. Я пригадую, в період мого розлучення, тут чула багато "очі бачили, що вибирали", "заслужила-незаслужила" і тд, одним словом критика рулить. Ви мого життя не проживаєте, чого ж так критикуєте? Бо так легше. Моєї позиції не зрозуміє та, що хоче заміж, чи та, яка перебуваєв шлюбі. Я пройшла той етап тривалістю в 5 років, після 10років шлюбу. Так, я з минулим, але і з майбутнім. Не треба чіплятися за слова і виставляти мені діагнози. Притормозіть. Народжуйте дітей, любіться і будьте щасливі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Цікавить, а що далі? Що робити після розлучення, якщо ти живеш в чоловіковій хаті, сидиш в декреті і немаєш навіть грошей на квиток до мами... Цікавить, як вибратись з того г.... Як справляються зі всім мами з дітками на руках? Чи то один вихід ,,їхати до мами в село,,?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А що дасть розлучення, якщо жінка продовжить жити в чоловіковій хаті і немає грошей навіть на необхідне? Тобто нічого не зміниться, жувуть разом і на гроші, які подасть чоловік. І ще чоловік чи родичі будуть при будь-якому конфлікті нагадувати, що ви розлучені, ніхто вам нічого не винен і тут вам не місце. Або розлучатися і розходитися хто - куди, або пробувати змінити свій шлюб на краще і жити далі. Нема грошей - заробити, позичити, попросити в батьків. Моя мама з трьома дітьми поїхала на село до батьків (з татом не розлучалася на той час, розлучилися десь через 10 років). Потім дефолт, всі заощадження пропали, а всі гроші повністю відкладалися на книжки. Мій дідо захворів на рак, кілька операцій, важкий стан впродовж року, після його смерті інсульт получила прабаба і знову, все, що зароблялося залишалося в кишені лікарів. Про допомогу від тата мови не йшло, ми взагалі не знали чи він живий чи ні. І якось вижили, було дуже важко, але в селі від голоду не вмреш. Якщо ви питаєте про себе, то наскільки пригадую, у вас є квартира власна. Хоч не у Львові, але всеодно є куди піти.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Кожна крутиться, як може. Хтось до мами, хтось наймає няню і вкалує день і ніч, щоб оплатити житло. А хтось терпить, бо не має де подітися.((
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Kayla, відпустіть того чоловіка зараз. якщо то ваше, то життя вас ще зведе, він сам прийде. не жалійте, не чекайте, не прощайте, не давайте часу - це буде тільки вас їсти і для цього чоловіка просто будете подружкою, яка знає про його любов і йому то прощає. ---------- Додано в 15:45 ---------- Попередній допис був написаний в 15:43 ---------- *з особистого досвіду
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ви якось так пишете- ніби то всесвітнє зло. Поїхати, віджити. А там вже видно буде.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я пишу з досвіду баченого навкруги. Розлучаються, їдутьдо мами і лишаються там назавжди. Бо немає вже куди їхати. Цікавилась, як ,,виживають,, ті що лишились.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Часом то не найгірший варіант... 100%. В мене так родичі ся розвели, і потім жили разом до смерті, ще й баба діда гляділа і лікувала за свою пенсію.. Але.. гонорова вільна жінка..
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ті що залишаються, починають працювати, щоб забезпечити себе і дитину, а як є нерухомість власна, то взагалі - набагато простіше, бо як є дах над головою, то на прожиття уже легше заробити
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ви якось цікаво дивитеся на то все. Ніби їхати треба тільки до мужа. Імхо тут Себе головне знайти. А там вже все решта докладеться. Правда я того приколу ще з часів політеху не розуміла. Чого дівчата не хочуть повертатися в рідні краї.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? [QUOTEНіби їхати треба тільки до мужа.][/QUOTE] Ми звами про різне)) Мала на увазі, що якщо їхати до мами на рік чи більше то ,,випадаєш,, з тутешнього життч. А чому їхати назад ніхто не хоче? А ви б хтіли на гектарами буряки обробляти, щоб дитині мешти на зиму купити? В малих містечках дууже туго з роботою, з самореалізацією
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Можна подумати у Львові просто лафа, і з роботою і самореалізацією. Як на мене то краще в селі на буряках з вільною головою і рівною спиною, ніж у Львові з некоханим чоловіком шо мозги компасує. (ну може то мені так легко гіпотетично говорти, але фізична втома всерівно легша ніж моральна, якою б вона не була)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? На селі можна жити і вчитись, наприклад. Тут головне прагнути до чогось. І ні село ні дитина не стримає. Просто для себе треба вирішити. Жити з чоловіком щоб буряки не полоти - якось жорстоко. Та й гарячкувати не треба. А то поїдете до мами й там лишитесь. Тут ваша сімя. Вихід з ситуації завжди є, але треба щось для виходу робити, ІМХО. Надіслано від мого LG-P765, використовуючи Tapatalk
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А може нарешті попадаєш у звичне? То мені нагадує бабусині установки на тему- вчіться внуки аби двори не мести. Якщо так думати- то так воно і буде. Нажаль. З теперішніми можливостями інтернету самореалізуватися і працювати можна будь-де. Аби мережа була. Та то вже я про своє, про мережеве))).
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ви певно львівська? зразу згадую про село...і туалет на вулиці,вода в керниці,теплу воду грієш в баняках,посуду миюєш в мисці,переш руками і днями вкалуєш на городі,а якщо хочеш продати,то дійсно садять гектарами,людська праця не цінеться.Вечером хіба під клуб чи під магазин вийти,молоді немає куди піти...роботи немає. Правда коли була в селі років 13 тому,то тоді умови були іньші,бо моя родина з багатших,цивилізація у них...(30 км від Львова,чим дальше від міста то гірше)але корови,поле,кролі,нутрії,свині,кури,індики ніхто не відміняв. а побачивши життя в місті дуже не хочеться повертатись. Всі мріють вирватись з села...тому воно так...але комусь щастить,а комусь не дуже в місті. Була я на Волині,то зразу звертала увагу на хати по трасі(дерев*яні вікна,будинок дерев*яний,патики на подвір*ї,газу немає,люди живуть скромно за рахунок грибів,поля,господарки),яка самореалізація??? спустіться трохи на землю ---------- Додано в 00:57 ---------- Попередній допис був написаний в 00:40 ---------- Вибачте Ви з села? (крім Зимної Води,Сокільник...і тн.,які уже давно справжнім селом назвати важко). Моя мама родом з села(65 км від Львова),коли приїжджаю туди,то мене бере паніка...счело вимирає,всі втікають до міста...школа розвалюється,там 4 класи,решту в сусіднє село 3 км пішки,ніяких гуртків немає,рівень викладання багатьох придметів бажає кращого...особливо англійська. До чого там прагнути на селі? Я от тут перечитала пару дописів,явно даєте поради теоритично,бо багато в тій ситуації не є і би сам не знав,що робити. ---------- Додано в 01:00 ---------- Попередній допис був написаний в 00:57 ---------- угу,чисто теоритично,я теж помітила
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я не з села. Але я знаю що таке задатись ціллю, і йти попри всі складнощі. До чого тут гуртки? Є інтернет, а там вже є все, і книши і відео. Хто шукає той знаходить. Ніхто не каже що на селі легко. Але якщо складно, то чого взагалі цей варіант розглядати? Я взагалі радила нікуди не їхати а шукати вихід тут в місті. Поради теоретичні бо це форум а не фахова консультація Надіслано від мого LG-P765, використовуючи Tapatalk
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? воно то все так, але... Коли ми побудувалися і почали жити в селі - мені очі відкрилися на те, ЯК селянам треба працювати, щоб нормально жити.. У чоловікових батьків є дача, то я так скажу, що дача - то просто "дєцкій лєпєт" порівняно з тим, скільки люди працють у селі. Люди з міста собі того не уявляють, не усвідомлюють просто. Я була в шоці, коли власними очима спостерігала оті буряки - зорати поле (добре, якщо трактором), вивезти і розкидати гній(розкидувати вже треба руками), полоти декілька разів за літо (в спеку, ну бо в дощ просто не влізти в те поле), а потім збирати (виорюють трактором, або кіньми, а тоді вже руками в відра, потім на купи, а потім ще сидіти і обрізати листя- кожний буряк з тих гектарів пропустити через руки, а то вже листопад, холодно і дощик січе). І це - тільки буряки. Як тут писали - цього вистачить, щоб вдягнутися на зиму. А ще просто город, закрутки,(це, до речі, теж зовсім не те, що в місті - пішов на базар і купив фрукти-овочі.) кури, свині, корови - та тільки стайню почистити то вже нічого не захочеться. Тому є інтернет - то круто, але ще би час на пошуки і не заснути від втоми під час самореалізції. Я була глибоко вражена, як швидко спрацьовуються люди - мої однолітки виглядають на років 8-10 старшими за мене. Звичайно, не все так страшно, як можна уявити з моїх слів. Хто хоче, то й буде мати і вигоди в хаті і саму хату, і інтернет, і машину і навіть час і гроші на поїздку на море знайде. Але це досягається тяжкою фізичнию працею. тому установка не варта того, щоб з неї глузувати.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я чесно інколи дивуюсь деяким дівчатам. Ну ви знаєте інші мають інші погляди. Деколи здається, що форум перетворюється на суцільну критику і розуміння як правильно жити. Хтось досяг чогось, пишається собою - ну і на здоров`я, хтось поїхав на село - і відчув, що то чудово - прекрасно. А дехто в житті менш менш настирний або фартовий або ще щось, але це не значить, що він обов`язково лузер. Вважаю, що поради навіть теоретичні (або тимбільше теоретичні) мають бути дружніми, а не з нотою докору.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? та не мають! Кожен пише власне свою думку приміряючи ситуацію на себе) Я вам скажу що колись теж жалілась в одній темі(молода-зелена була), чомусь думала що мене жалітимуть, а отримала таких копняків(від цьоці Наталі) що аж в голові багато чого помінялось. Почала працювати, показала чоловікові що без нього я не пропаду, друзі були в шоці(а дехто щей до цих пір не розуміє "як?")бо ж працювала з 3 місячною дитиною на руках. Чоловік все переоцінив,став допомагати(молодець в мене). І тому не варто когось жаліти, краще реально критики дати та доброї поради в якому напрямку рухатись
