Перли мамочок і не тільки про ГВ

Моїм 2 і 4 (досі на ГВ) і теж не хворіють. Ніяких страшних хворіб у нас не було. Якщо хворіють, то максимум за добу вже все минає.

А при якій потребі?
Я теж колись Даркові давала, але я глупоті зеленій, та й посиденьки тоді не існували ще. Була в нас відмова й ГВ згорнулося в 7 місяців, бо малий не брав, а я не знала, що робити, і спитати не було в кого. Тими ж порадами й суміш давала якийсь час. Якби був доступ до інформації, з тим же інтернетом принаймні, то таких помилок би не зробила. Правда, того вже не вернеш. Але я зробила висновки зі своїх помилок. Коли мала операцію й не могла годувати Натусика, який був виключно на ГВ у свої 6 місяців (Дарко теж, до речі, навіть водички не давала, хоч і тиснули на мене добряче), то на пропозиції зі сумішами не реагувала, а попросила знайому, аби до нас прийшла й погодувала його, при потребі власне (вона на той час мала на 2 місяці молодшого сина). Інших варіянтів я навіть не розглядала.
Тому мені й цікаво, яка потреба?

У нас був не подібний, а саме такий, бо ліжко було замале і я дуже боялася, що дитина загримить із нього (що й сталося одного разу, Натусько досі має шрам на губі після падіння). Все одно дитина більшу частину ночі спала коло мене, а те ліжко було просто для мого спокою, що як де посунеться дитина, то буде в безпеці. Тільки з таким ліжечком і не було потреби моєму чоловікові вставати й приносити дитину до мене, бо я просто трошки присувала до себе і все. Порівнюю зі спанням на вже великому ліжку, то воно мало-чим відрізнялося. У нас все одно виходило, що один хтось зсувався в ліжечко, а другий спав між нами. Часом у тому ліжечку я опинялася. ))) Тобто таке ліжечко є просто розширенням спальної території.

П.С. Мами, які в Штатах обирають ГВ, але не мають можливості не працювати, цідяться на роботі по кілька разів на день. Мають спеціяльні кімнати для того й перерви відповідні. Якщо бос не дає, жаліються, і зразу дає. Таким чином дитина постійно на маминому молоці, хай і з пляшки. Коли мама приходить додому, то годує сама, грудьми. Ті жінки тяжко працюють на те, аби дітки росли з маминим молоком.
А хто має можливість (і я не про фінансову), звільняється. Навіть якщо доводиться жити на одну середню зарплату, бо діти важливіші. Гроші заробляться, як не зараз, то пізніше, то не проблема, а з дитиною, що втратиш, того не повернеш. То все справа пріоритетів.

І не дивуйтеся реакції на свій допис, то не сектанство, то реакція на перли неприродного батьківства. Я колись теж дурницю зморознула, то дісталося мені, як дівчата писали, "подзьобали" трохи. Було за що.

 

Відповідь: Перли мамочок і не тільки про ГВ

Я писала про північно-американських мамів, дивлячись суто практично. Пріоритет є такий: щось більше собі дозволити, але менше часу бути з дитиною й відповідно влаштовувати життя, щоби якось то компенсовувати; або себе обмежувати, "рахувати кожну копійку", але бути з дитиною чи дітьми й присвячувати більше часу їм (не весь, бо домашня робота ніде не дівається, хоча вона й із оплачуваною роботою ніде не дівається). Маючи дві великі зарплати тут можна досить багато собі дозволити додаткового.
Є жінки, яким кар'єра важливіша, є жінки, які постійно міняють свої кар'єри (студентський досвід тому сприяє), є жінки, які ще шукають "своє". І питання того, що діти є найважливішими для мамів, узагалі не стоїть, бо це зрозуміло й відомо, це незаперечний факт. Питання пріоритетів стосується того, що ми вважаємо важливішим, що треба дати дитині: більше своїх часу й уваги чи краще фінансове забезпечення. І нема тут кращого чи гіршого, є інше. Хтось вибирає так, хтось інакше. Головне добре почуватися в тому виборі й не шкодити дитині.

Знаю кілька старших уже, котрі колись покинули дуже перспективні роботи (колись не було в Канаді річної декретної відпустки, спершу 3 місяці, потім 6), але не шкодують, бо час із дітьми був для них важливіший. І вони зараз, маючи 45-50 років починають свої справи, хобі переростають у власний маленький бізнес. І вони анітрохи не шкодують, що зробили колись такий вибір, як зробили.
Є серед мамів, які відмовилися від роботи й кар'єри, такі, в кого чоловік дійсно заробляє так, що можна кілька сімей утримувати, й вони ні в чому собі не відмовляють, але більшість живуть дуже просто, на середню чи нижчу середньої зарплату. І вони щасливі в тому, що мають, бо вміють радіти з того, що є.

Я ж писала не про фінансову можливість, бо вона сама по собі зрозуміла, а про психологічну радше. Тиск чоловіка, родичів, суспільства - це не так і просто перейти, коли обираєш більше не працювати за зарплату. Коли "непрацюючих" жінок у суспільстві вважають трутнями, то це не може взагалі не тиснути на голову. Маму, яка працює і намагається поєднати материнство з працею та доглядом дому, зрозуміють й підтримають, а мама, яка обирає не працювати, швидше зіткнеться з осудом, ніж розумінням.

Брак часу для себе - це ненормально, це результат поганої самоорганізації та невміння дбати про себе.
Щодо решти вже якось говорилося, що жінки часто не готуються до виховання дитини, тому й виходить, що мама не слухає інтуїцію й дитину, а намагається підігнати дитячі потреби під свої, та й старші покоління жінок теж тому сприяють, мовляв "так то є, то треба мучитися, бо от і ми мучилися". Тим більше, що пропаговані назагал принципи природного ГВ викривлені й сприяють швидшому згортанню ГВ. Скільки вже наслухалася тут історій, і про лактологів при лікарнях із божевільними порадами, і від медсестер у відділенні інтенсивної терапії для немовлят перлів назбирала... Якщо мама не шукає, не цікавиться й родичі не мали позитивного досвіду, то вона із замкненого кола навряд чи вийде. Так що можна спокійно говорити про те, що до кінця не усвідомлює, бо під час вагітності материнство зводиться до купування лашків, іграшок, ліжечок та візків, а вже про корисне й некорисне читається мало або й не читається зовсім. І, як то кажуть, діти виростають і ніц їм не бракує. Правда, ті діти найчастіше повторюють шлях своїх батьків потім, бо не вчать дітей, що то таке бути татом чи мамою.

Вибачайте за такий довгий і не надто позитивний допис. То результат переварюваної інформації з дуже багатьох мамських груп.
Що я, і не лише я, зауважила в таких групах, що вони не вміють триматися золотої середини. Дуже сильна схильність до впадання в крайнощі. То закономірно до певної міри, бо коли людина часто стикається з осудом і тиском, то потім хоче мати місце, де не треба буде нікому нічого доказувати, а можна просто бути собою в колі однодумців. Так що втрата гнучкості в тих гуртах зрозуміла, при тому, що в живому спілкуванні людина зовсім інакша.

 

Відповідь: Перли мамочок і не тільки про ГВ

Ну, в Німеччині років 30-40 тому лікарі взагалі казали, що людське молоко токсичне й шкодить дитині (це я не читала, самі мами німкені та їхні діти розказували).
Але загалом то є вибір мами на 100%. Як то кажуть, коли є бажання, то шукають можливостей, а коли нема - відмовок.
Я вже багато років спостерігаю за американськими мамами в кількох групах на ФБ, то якщо мама хоче годувати, їй ніщо не позаважає. Є мами-одиначки, які і працюють, і вигодовують дитину своїм молоком, при тому цідяться не лише для своєї дитини, а й на донорство ще дають. Я ними захоплююся, бо мені трьох тижнів цідження кожні три години вистачило на все життя, мабуть. І тут точно питання пріоритетів стоїть, а не чогось іншого, бо таким мамам кажуть, що ЛЕГШЕ того не робити. І оце слово говорить дуже багато, бо те цідження - це дійсно багато роботи, день у день, рік чи й два, а то й три.

Я мала щастя, що коли довелося піти на роботу в рік малого, чоловік мені дитину привозив щодня, аби я його в обід погодувала грудьми. Я, правда, не знаю, як жінки то витримують, бо я була морально виснажена ходінням на роботу, зненавиділа її наніц і твердо вирішила більше туди не вертатися.
Із Дарком, поки він не народився, в мене теж були наполеонівські плани, а коли народився, то звільнилася з роботи й в універі теж узяла академку й була з дитиною. І то мій чоловік не мав роботи такої, яка би могла нас утримати, ми жили в борг довший час, але я не вважаю, що щось дитині не додала в матеріяльному плані, бо в дітей у перші роки життя потреби дуже малі й основною потребою є власне відчувати маму біля себе й бачити її якомога частіше. Дарчику в тому плані пощастило більше, ніж Натуськові, якому довелося перейти стрес розлуки із працюючою мамою.

Усі ті перли, які доводиться часто чути від старшого покоління, власне й базовані на тому, що жінки мусіли працювати й знаходити для себе пояснення, як із тим співіснувати, як давати раду з тим, що переживалося всередині, тому й виникли всі ті "не привчай до рук", спання в окремій кімнаті, пипки й пляшки.

Я вже писала в іншій темі, але повторю ще тут, що психологічне дослідження показало, що мама не є незамінною. Якщо мами нема в житті дитини, то дитина прив'яжеться до когось іншого, хто буде біля неї поруч тоді, коли вона потребуватиме тепла й опіки. Думаю, спрацьовує природній механізм самозбереження.

Натусик з нами спав із маленького й досі приходить досипати з нами, але в десь у 3 роки й пару місяців сам вирішив перейти спати в іншу кімнату. Без примусу, без вмовлянь, без привчання, яким ми з чоловіком колись бавилися із Дарком.
Маю знайомих, чий син (років 12 йому зараз, здається) досі з батьками спить, але то не в дитині проблема. Та й рідко буває, що проблема саме в дитині, то або сильна прив'язаність батьків до дитини, або навпаки, батьки дуже намагаються дитину відокремити.

Нещодавно прочитала дуже класний напівжарт: коли я був маленьким, мої батьки були не надто слухняними й не дослухалися до моїх прохань і потреб, тому я їм віддячував тим, що погано їв, мало спав і часто хворів.

 

Відповідь: Перли мамочок і не тільки про ГВ

Я маю в хаті підтвердження, бо Дарка ми відселяли у 1,5 року десь. Поступово й лагідно, але все одно. Натуська муж хотів відселити, я сказала, що не пора й почекати пару місяців. І за тих пару місяців дитина сама собі пішла спати в іншу кімнату. От Дарко досі питає час від часу, чи можна з нами спати. Ну, але я знаю, що ніхто мені в тому не винен, крім мене самої, то пояснюю по 150 разів.

Щодо користі ГВ і згортання його до року, то розмовляла вчора з одним паном (йому десь 70 чи трошки більше). Його мама годувала його брата до трьох років, а ще двоюрідного брата і сусідського хлопчика. У нас якось випадково розмова зійшла на ту тему, бо я якраз Меласю годувала в нього в гостях, поки мій муж пробував полагодити їхній планшет. Я минулого року читала статтю про те, що довге ГВ не лише зменшує ризик захворювання раком грудей, а й зменшує ризик ламання кісток, особливо на старості. Тут багато й часто говорять про те, що жінки на старості дуже-дуже часто ламають кістки, особливо в бедрах (звичайно, про ГВ ніхто не згадує, а радше про кальцій у таблетках і різні вітаміни). Цей чоловік працює разом із моїм мужем у лікарні й вони мені підтвердили, що дійсно проблема ламання кісток у старших пань дуже гостра. Він почав перебирати в голові жінок зі своєї великої родини, то виявилося, що проблеми з кістками має лише одна його тітка, яка ніколи не годувала своїх дітей грудьми, всі інші жінки годували щонайменше два роки й не мають жодних проблем із кістками. Його мама, маючи 92 роки, дуже сильно впала взимку, але окрім синців більше жодних проблем не було. Так що він мені підтвердив результати того дослідження на прикладі жінок із його родини. Пишу то для тих, хто шукає позитивів у довгому ГВ й фактів для переконання тих, хто пресує щодо згортання.

 

Відповідь: Перли мамочок і не тільки про ГВ

Тому й казати "годувати, якщо є молоко, то добре і потрібне" - неправильно Молоко не пропаде і не перегорить, якщо знати, як воно утворюється і що робити в стресових ситуаціях. Менше молока --> частіше годуємо --> достатньо молока. Все.