Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

щось від того поміняється? Загальна ситуація не зміниться

Мнє тєпло і харашо)))
Я про новини мовчу, я з ними працюю, я за 5 років майже адаптувалась. Майже ((( майже..
Знайомі нарешті змогли вибратись з Луганська, тепер шукають квартиру в Київі.
Діти поїхали на село, трохи наводять курям та качкам дисципліну.
Мама з татом як не порядки наводять, то консервують, ну і все інше))) на наступному тижні маю два дня народження - чоловікове та старшого. Чоловікове напевно відсвяткуємо інтимно, а на дитячий зробимо дитяче свято)))
В квартирі порядок, що аж нервує.
на разі все) життя вирує

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ой! Як то все важко і сумно. Чоловік їде сьогодні-завтра в Ужгород, а я тееееж хочу, але не можу :-(

---------- Додано в 10:37 ---------- Попередній допис був написаний в 10:36 ----------

А в мене є фоточка там де ти голодупенко на морі))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Гортала вчора Посиденьки і натрапила на тему про відпочинок у Львові біля води. І всьооо.
45 хвилин і ми на озері
Вода бруднувата, але три години хлюпання пройшли як три хвилини. Приїхали додому, посмажили на вогні ковбаски, потім душ і спааати.
А сьогодні. Страшно було очі відкривати. Такий срач. Нє, не бардак, а , власне, срач. Вчора, якось після пива так не здавалось, що аж настільки все неприбрано.
Зараз вип*ю другу кавусю і вперед, розгрібати хатку, бо відпочинок був вчора, а сьогодні - трудові будні. І та, я би теж хотіла, щоб за моєю спиною бігали негри і все за мене робили. І бажано ще масаж. І для ніг масаж. І дітей вигуляти. І щоб ще суші мені накрутили. І маргариту зробили. А чоловік щоб був біля мене

Вертаюсь в реальність

Гіг! Ти шо! Та то не можна тако всім розказувати )) Я ж стидаюсь )

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Мені поміняється - рідше плачу без новин. А так кожен день починається зі сліз.
А як ми можемо змінити загальну ситуацію? Ну давайте вийдемо на якийсь мітинг проти дій війського керівництва, щоб наших чоловіків не виставляли гарматним мясом, не заставляли окопуватись посеред поля коли поруч є ліс, не морили голодом і спрагою вояків оточених терористами, не відповідали "а ви ще живі?по документам вас там немає і виживайте як хочете". Чому нашим військовим заборонено нормально винищувати ворогів? Хто вміє організовувати пікети? Давайте разом з іншими містами вийдемо на вулиці...

Вчора був останній день чоловікової відпустки і мого умовного відпочинку від дітей, бо вони весь час ходили хвостами за татом і я мала трохи спокій. Вечором зустрілись з друзями і всі разом прогулялись, сходили на піцу. Дааавно ми так гарно не відпочивали компанією.
Згадала ще чим хотіла похвастатись. В Одесі ми були разом з дітьми в боулінгу. І наш старший грав разом з нами, а менший натирав кулі рушничком, "подавав" нам їх. І тепер я знаю, куди я можу ходити сама з дітьми не вишукуючи собі компанію (ну, якщо хтось захоче з нами то ми не проти).

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

я вже випила другу каву, серце зараз вискочить з грудей. А все того, що вранці нездужала і крім міцної кави для свого шлунку ніц кращого не придумала. Не люблю, коли болить животик, а ти в дорозі. Тому їсти я не ризикувала (печенько не враховується).
Минув 4-денний інтенсив на пасіці, і якби не та 2-га кава, то я була б ні жива, ні мертва.
І зробила собі дуже корисний висновок: навіть якщо їдеш в село треба вдягатись нормально, бо плани можуть змінитись і доведеться їхати одразу на роботу в тому самому одязі, а після роботи вирішувати ще купу справ. На додачу в мене ще й підошва на взутті тріснула, відчуваю себе бомжиком якимось

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Зайшла до мене щойно моя мама. Посиділа двадцять хвилин і зробила висновок: "як ти то витримуєш?, в мене за пів години дах вже рве, а ти цілими днями з двома сама". Гг. Певно забула, що і сама мала двох діток з різницею в три рочки))), і в молоді роки - все набагато легше робиться. А я ж молода і цвєтуча, просто цвіт трошки тормознув на період адаптації до даблчайлдінгу.
Вобшєм взяла мама Ромчика погуляти, щоб я зробила щось корисне вдома.
Який то кайф - коли сидиш з однією дитиною! Не треба нікого розбороняти, шикати-шукати, розриватись надвоє бо хтось хоче на руки а хтось - терміново машинку, яку сто років не може знайти...Та про що це я?! Як весело з двома. День проходить - не помічаю, тільки понеділок настає, так за ним зразу п"ятниця
Замість того щоб задерти ноги, поки старше дітьо вперше за три місяці тероризує бабусю десь там надворі, я не знаючи чого вчепитись: протерти підлоги, розгребти завали іграшок, що Ромік залишив після себе, зготувати вечерю, посортувати товар, позвонити сестрі, з якою сто років не полялякаю ніяк..., думала-думала і всілась за з відром чаю. То ідеальний вихід розвантажити мозгові рецептори.
Сиджу, сьорбаю чай і співчуваю своїй мамі - як вона там надворі зараз то витримує? Ромчик - непосида ще та, а бабуся з здоров"ям геть не дружить останній рік, не встигає за ним зовсім...Нє, напишу напевне смс, хай веде мені моє шило назад, в мене дригу побільше буде ніж в неї, тай я ж мама кінець кінців, а не помпа від ровера, прорвусь.

Даруся прокинулась.
От і відпочила.
Трохи починаю мріяти про двохгодинний релакс в ванній і дєвішнік на пів ночі без прицепів.
Ого, скільки в мене всього ще попереду

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ех! Певне захворіла((

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ооо, чисто як про мене й моїх хвостиків написано , коли Сашка забирають до котроїсь з бабусь, я не знаю, що маю робити...Он на вихідних мусіла сидіти дома через певні проблеми з очима, так з того всього не знала до чого вчепитись. Нє, щоб задерти ноги й відпочивати..Так я й 2 вікна помила, й купу всього перескладала-посортувала..А потім таки змучилась, забила й сіла дивитись аж (!!) 2 фільми підряд на ноуті. Красаааа!...Ще й нігті під то все діло яскраво-червоним лаком налакувала.
Сьогодні прозища - їздила з мамою й малими по різних будівельних магазинах й гуртівнях, бо в мами нарешті розпочався ремонт. Так не люблю тих всіх буд. матеріалів і різної дребедені нецікавої..От якби то вже була стадія багет-шпалер-підлоги-меблів, то було б цікавіше. А різні шпатлівки/електрокабелі/підложки під щось там - то нууудно.
Потім ще було "Метро" 1 "Сільпо" - ну тут хоч продукти. Сашка під шумок накидав різних шкідливих продуктів, а я й не помітила .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ну й насичені деньки в нас видаються. Тиждень промчався звично, в суботу чоловік працював, тому +1 "будній" день. Вчора були на весіллі, залишили нашу малечу на чоловікову маму і відпочили по-повній. Весілля таке європейське було - і діджей, і неймовірні феєрверки, і бармен-шоу та коктейлі, і так ніби я на диско була, а не на українському весіллі. Одним словом, сподобалось дуже. А сьогодні день народження в знайомих, об"їлась сушиків в япона-хаті, така смакота! Настрій чудовий, йду спати, попереду не менш цікаві дні

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

З подіями на Сході зовсім інакше починаєш сприймати звичні речі. Спіймала себе на тому, що почала помічати і цінувати ті речі, котрі раніше сприймалися як належне. І тішитися - кожній посмішці близьких - за те, що вони є поряд, і кожному світанку - за те, що є можливість його зустріти. Тішмося тим, що маємо.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Давно мріяла так почати день: я...тиша... кава... сніданок... і ДП Нарешті вчора мені провели нормальний інтернет і тепер я буду мати змогу бути в курсі подій. Головне тепер, не запізнитись на роботу через той інтернет Гарно почався день, чого і всім бажаю!!!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

прозаа....
ми з Катрусею 2й день вдвох на господарці. наш татко поїхав у відрядження аж до середи. тому дні якісь не такі як завжди. дивно так не чекати його на обід, не зустрічати ввечері і не готувати вечерю. а найдивніше-самій засинати
через то все ніц не варю і не парю. доїла те,що було. а на вечерю була гречка і салат з капусти і то трохи врочистість-може якраз допоможе
спеку пересиджуємо вдома. добре,що в нас в квартирі прохолодно літом. гарно вигулялися ввечері на озері, споглядали собачок, голубів, качечок. звернула увагу,що моїй дитині візочок впритик по довжині. росте дівчинка...
словом-сумую... дитя спить- йду вишивати

і як Пенелопа чекати виглядати свого Одісея

на завтра планується шалений день - купити босоніжки, бо старі розлізлися і не дожили до кінця літа, приготувати перше, друге і кАмпот, навести марафет до приїзду коханого...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ранок... в ліжку тільки зі своїм коханим..... синочком, чоловік в відрядженні. Так заклало горло, що не могла розмовляти нормально. Зробили зарядку, подивились мультики, навели марафет в домі. Перекусили. Зараз йдем варити нямнямку і чекати нашого татка.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

а в нас із К день починався двічі. спершу о 7й дитина вирішила побавитися трошки, потовктися по мамі, потягати за волосся, слиняво поцьомати мамине лице... я вже була подумала ,що час вставати-снідати-... але дитиназа хвилин 30-40 вирішила ще поспати і я тому ДУЖЖЖЕ втішилася. отак ми спали до 10.30. як то файно спиться під шум дощика за вікном
отож ми вже поснідали, позастеляли ліжка, бавимося
дощ підкоригував мої плани і по босоніжки я вже не йду маю гумаки
зараз прийде до нас моя сестричка-цьоцюля і буде бавити дитя, а я буду хазяйнувати
всім гарного дня, спокою і добрих новин нам

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сіла сьогодні зранку одним оком глянути що там на посиденьках. І ото вже тут кілька годин. Треба йти зупку варити і хаті трохи прибрати, бо трохи завали мене дратують. А так не хочу

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

а я сьоні вродь і немало з робила, але якесь таке відчуття згаяного дня...
Вранці зганяла на аналізи в сінево, руця чогось і досі болить від того де кров брали
Потім ше прибирала в шафі з закрутками і всяким господарством бо чогось молі часто бачу в хаті, десь там помітила їх найбільше. Допрасувала все, що збирала добрий місяць. Зварила мінімальну нямку. Ше тут мама заходила по дорозі з поліклініки, треба було з нею посидіти-побалакати...
тепер хочу кави з чоколядкою, хочу з кимось говорити, хочу гарного кіна, але попри все думаю, що може треба йти шось трохи повчити поки у відпустці, а то потім та сесія зимова так несподівано наступить

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Все я попрощалась з зубіком) Рвати не боляче, але дуже страшно, як то все в тріщить. Зараз відійшов наркоз і страшно болить.
Ніц не хочу робити... апатія....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Випийте собі німесил і обезболить і відразу протизапальне.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сиду п"ю чай, печу паралельно сирник. Такий мені виріс шо нема ради, напевно сантиметрів 6 над формою... цікаво чи вийде. Напевне трохи зарідка масса була бо трохи потріскав....
Погода - пісня! Обожнюю дощ саме він мене надихнув на кулінарний подвиг.
Проза - свекор приніс знов якихось ягід на закрутки. Знов заляпає мені всю кухню. Як жеж він мене напрягає, навіть одним своїм виглядом.