Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Виня- то певне, вишня, бо перше, що спало на думку- вино, але ж його так п,ють, а не у власному соці)) а хто така кобася, ми знаєм) ооо, я приперла додому мокрюща)) якраз по такій спеці їсти сало ггг ціни-вах, на хімію, і то за місяць, так собі нєхіло, моя фарба для волосся на 6 грн подорожчала. По ходу зайшла на роботу, сина нашої співробітниці на сході поранили, як решето, молоденький хлопчик зовсім, щастя, що живий, бо майже всі його побратими загинули. Коли то скінчиться.. сил нема..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

а в нас зранку приїхала купа хлопів.майстри.!потім трактор підтягнувся з трактористом.така двіжуха...ух.що то буде далі ,як вантажівки ще приїдуть.малого то все так тішить-певно в обід знову не ляже.дорослий(вже майже 2роки. яке спання,якщо така купа справ).

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Ага, загубила букву, аж самій смішно, дякую що показали

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вже й не пам’ятаю, коли писала в цій темі. Дуже давно це було. Якось не тягнулись руки до клавіатури і думки не складались в один допис . А сьогодні захотілось. І тому є причина. Я втратила голос :shutup:… ні-ні, не трошки, я зовсім його втратила!!! А так як говорити не можу, залишається хіба писати! Багато писати .
Люююди, в моєму житті така халепа вперше. Шиплю, як гуска. Мене ніхто не розуміє, ніхто не чує, ОМГ, як мене то бісить!!! Ще й горло болить, ніби кактус з’їла і гавкаю, як прокажена собака.
Щойно прийшли з дітьом додому. Влад реально кайфує від того, що мама нарешті замовкла. Моє шипіння в його слуховий діапазон не попадає :biggrin:!!! Залишається гнівно махати руками і робити грізний вираз обличчя. Але Владу то по плечі, він на мене просто не дивиться і робить те, що хоче. В екстрених випадках залишалось його тягати, як ковбасу і якомога сильніше шипіти "чшшшшшш", щоб він офігів і перестав репетувати .
А вдома мене чекав бонус! Попросила чоловіка купити фасолю, думала зробити чанахи. Аромат тої страви я майже відчувала в повітрі, так мені її хотілось. Приходить мій муж, дивлюсь в руках нічого не має. Думаю, напевно не було. А потім приглядаюсь… тримає парасолю! Хм… дощу нема, та і муж швидше змокне, ніж буде тягати за собою ту річ. Блін, то ще й не наша парасоля, якась уся в сердечках :eek:! Шиплю йому: де ти то взяв?
Відповідь геніальна: "Тобто? Та купив! Ти ж казала!" :shok:
Чи треба писати, як сильно я хрипіла на нього? Думаю здогадуєтесь . Ну бо на фіга мені нова парасоля (ще й з надписами лав…лав…лав…)???! Бууу… Як можна бути таким глухим??? Я ж чітко сказала фасолю!!! І взагалі, я не збираюсь носити "парасолю-валентинку"!!!
Хочу назад свій писклявий, тоненький голос!!! Хто його забрав – поверніть за винагороду!!! Будь ласочка !!! Він мені дуже потрібний!
Хник… пішла варити чанахи з парасолі …

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Легенький копняк у фб попросив зайти подивитись посиденьки))
Часу зараз немаю взагалі і зовсім. Робота, чоловік, діти, поїсти, закрутки, помити, поспати, футбол. Послідовність не обов"язково зазначена)))
Жізнь ключом і во всє мєста)))
Як заходила на головну сторінку ДП впала в очі тема "Одна дома. Чим зайняти себе в день свята?" і знаєте що, я втішилась, що я не сама)))
На вечерю були залилишки суші з пивом
З нетерпінням чекаю початку садочкового і шкільного сезону, ви просто не уявляєте, що творять мої пацани вдома, їм простір потрібен і компанія. Хочу власне подвір"я)))
Всім гарного вечора

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Декретна проза. Мацьопі вилізли 2 зубки і став спокійнішим трохи, ще би той животик пройшов...
А так - гуляємо. Вже місяць читаю книжку, по пару сторінок в день виходить тільки, а книжка цікаво досить. Хочу трохи більше часу на себе.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

І я, а ще часу для нас з чоловіком...
Але найбільше, то миру і стабільності в державі, а то їду машиною і читаю на бігборді рекламу "Трупи" замість "Труби"((( одним словом з чим засинаю, з тим і просинаюся....
Таки радість в житті є - то мої дві доці, які радують щодня.
Для розрядки завтра йду на кольоровий гель лак
Всім гарного дня!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Вчорашня проза - прибирання перетворилась на сьогоднішню врочистість: на балконі не те що є де встати, а й лягти можна))

Головна врочистість - сьогодні прилітають тато з братом

Отправлено с моего PMP5570C через Tapatalk

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Так гарно день почався, а тепер я собі спаскудила настрій.
Залізла в соцмережу і випадково побачила, як моя мама залайкала всі фотки своєї співробітниці і її маленької дитини. Тааак образливо. І все б нічого, але раніше, мама завжди казала, що хотіла б таку доньку, як вона, що вона молодець, а я про*рала своє життя, бо залізла в болото і тепер не можу з нього вибратись ( до слова, болото - це те місце, де я зараз щасливо живу). А під моїми фотками - маминої уваги немає. Так якось мені сумно. Не дала мені мама тої любові, яку я потребувала, і все робила, щоб я тої любові не отримувала від тата рідного.

Вчора сиділа з малюками на подвір*ї, і йшла жіночка одна, а на зустріч їй мужчина, сусід, каже їй "Що, до дітей їдеш? Щось їм смачного везеш?", а вона "Та до дітей їду, до дітей".
Який комок в мене в горлі був. Моя мама в мене була вже дуже давно. А коли дзвонила? Вже навіть і не пам*ятаю. Мама навіть і не знає, що Артемко має свій телефон. І що в мого чоловіка нова робота, і що я пофарбувалась в інший колір, і що в Артемка немає вже всіх передніх зубчиків, і що Данусик вміє кататись на велосипеді без маленьких коліс, і.. і... і...
Не не може, а не хоче. Бо не могти можна раз, можна два, можна три. А не хотіти - так і все життя можна чекати.....

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

в мене щось подібне зі свекрухою.звичайно це зовсім інше,але все одно боляче.ми довго намагалися народити дитинку-ні співчуття,ні підтримки.ну добре це невістка "бракована".але коли малюк народився вона аж через 3 тижні приїхала і то чоловік вже кричав до неї в трубку.відстань 50 км.в мене батьків вже нема,я після кесарського,малюк такий що гамає через годину-півтора і вдень і вночі,чоловік працює на 2ох роботах(пристойна медицина це розкіш і будинок потрібно ще було хоч до житлового стану довести).з того часу нічого не змінилося.прикро Що до інших не таке відношення.зараз синочок ще не розуміє але в роки 3 напевно будуть вже конкретні запитання,бо предмети вже порівнює.скоро і почуття почне...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Сьогодні діставучий день. Але чомусь дістають мене...
Спочатку співробітник вирішив спровокувати мене на скандал. От треба йому саме в той момент, коли я зайнята, стати наді мною і нити. Я ледь через нього не награбастла лишнього товару на десяточку герене, і він ще й потім обурюється, бо він не встигає. А те, що його ниття і обурення забирають 15 хв часу, то йому байдуже. Наричіла так, як бурий ведмідь. Пішов ображений.
Потім планета найшла на Рудого. Нагадай пароль до пошти, а потім зайди на форум, а нагадай пароль до іншої пошти, а який в мене скайп. І то нічого, що я тримаю в голові всі свої явки і паролі, шефа явки і паролі... Я ж, блін, термінатор.
Але розвеселив мене Сніжинка. І то не сарказам! Вирішив передзвонити саме в той момент, коли я працювала. Дочекався вечора і передзвонив ще раз. Тут же, почувши, що я відпочиваю, образився, сказав, що все зрозумів і завершив розмову. Дівки, я так реготала, коли уявила, з яким виразом обличчя я сиджу. От чес слово. То ж треба так вміти: спочатку падати на мороз, а потім, відчувши такий самий мороз у відповідь, образитися!
Нє, я все розумію... Можливо я й негарно поступила, хлоп чекав... Але я також пробувала чекати. І як я кажу, нє - то нє. Спитати можна.
Кароч, розвеселив мене. Хто ж то тепер мене веселити буде?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Не мій день. Малий став дуже рано, а чоловік не міг встати до нього, бо допізна працював. Потім ходили на плавання - гарно поплавали, але то переодягання після плавання з дитиною на руках - капці. Потім мав бути довгий обідній сон, який тривав аж 20 хв. Ну хоч поїсти встигла. А по обіді мала в перукарні одну процедуру, то поки я там сиділа - плакав під перукарнею, 2 рази його годувала. А робила чистку, то і залишити посередині не було як. Словом, змучена, знервована, голова квадратна весь день. Малий так за весь день толком і не поспав. На завтра теж маю купу планів - аж страшно що з того вийде. Хочу вже того дощу, може полегшає.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

День не ,,альо,,
Болить зуб, мала вредна, я зла, хочу жерти всякого різного і багато...
Чоловік вже три дні ніц не їсть, так траванувся шо то ,,капці,,
Все бісить і злить.
Врочистість: борщ з молоденьких овочів.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

І я хочу. Але обмежилась налисниками на вечерю, і огірками на перекус. То таки той ПМС, на мене в такі дні постійно такий жор нападає, причому вибадуваний такий. Хочеться чогось солоного, солодкого, гострого і кислого. Бажано одночасно і постійно. Вчора зжерла банку солодкої кукурудзи. І то нічого, що вже свіженьку можна купити...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Я ,,топчу,, канапки))) пізніше ще борщ бути їсти)))
Прожора я. Да?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

А я от обмежила перегляд новин, бо щось чим далі, тим більше вони мене лякають...хоч нам і половини не показують напевно...але вони все ж доходять, як не вдома, то в маршрутці, в інтернеті, в спілкуванні з друзями. але почитала гарний допис у щоденнику форумлянки Ligumynkа

(про те, як вона працювала волонтером для допомоги солдатам)

і він такий підбадьорливий...той страх тільки заважає і ніц доброго не робить. але все ж новин дивитимусь менше і надалі, бо вони поки що ніц доброго не кажуть...дай Боже, щоб в скорому часі почали з'являтися більш втішні

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Печу сирні кекси. Паахнуть - неймовірно. Начиталась ваших гастрономічних уподобань і сама їсти захотіла. Але в мене вечеря мабуть побила всі рекорди по жирності - печені ковбаски і картопля по-домашньому з аджикою. Ніби і не ПМС, але от як захотілось, то всьо, вмираю.
Добрі люди мені сьогодні гарно настрій підняли

Чоловічок коханий обіцяв потішити чимось приємним сьогодні. Але мабуть тішити вже буде завтра, бо ще до сих пір на роботі.

Дивлюсь новини і просто нема слів. До речі, прилягла собі сьогодні на обід, то снилось мені, що я в Криму. Була там багато років тому і навіть не пам*ятаю що і як. Але от приснився мені.

Завтра планую приготувати трохи їжі, після обіду мабуть до Львова виберусь, тільки щоб дощ не падав.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Після нинішнього збитого літака мені стало не альо.. Хоч у сина сьогодні день Народження, йому виповнилось 5, той жах засів у мене в голові. Мабуть збиратиму тривожний чемоданчик, дай Бог, аби не пригодився!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

Мій теж. Обкакав пів-ліжка в придачу. Мала що запирати-відпирати зранку. А лягаю ж я пізно...Щось не те з"їла, мучаюсь весь день. Чоловіку нема сенсу навіть жалітись, в нього відповідь одна: "Може, ти вагітна?". Дуже смішно..
Занесла 2 великі тюки із старим одягом та взуттям в ті скриньки біля церкви для потребуючих, дуже зручно, що не треба десь спеціально везти. Залишилась ще одна торба, то її завтра закину.
З голови не йде фото з ФБ, де дитинка в кріселку....з того літака....А ще новини про 5-річного Богданчика...Боже, бідна дитина...Й фото маленького хлопчика, який спить, на руках старої циганки, а дитинка то світленька, явно слов"янської національності...такий світленький й хороший і...спить....Думаю, відомо, яка його доля чекає..Серце стискається від таких новин, а ще весь час думаю за дівчат/жінок-форумлянок, чиї чоловіки воюють зараз..
"Боже, України бережи, Господи, помилуй нас" - це слова з пісні, я її тепер як ніколи по іншому чую й відчуваю. Раніше її часто включали в нас на шкільних лінійках, ще коли я вчилась, тоді слухалось її як фон якийсь, просто музичний супровід. А тепер..Тепер вона мені не йде з голови.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (7)

вчора було аж 3 приводи для святкувань - день народження маленького Андрійчика, річниця весілля моїх батьків, і, як виявилось, мій День Ангела.
але їхала до мацьопи - не втрималась в маршрутці проїхала по підлозі весь салон, зараза водій намагався проскочити на початок жовтого. на тренування не попала, бо тато запросив на святкування, попросила мужа приїхати - розізлився на мене. все закінчилось тим, що мені стало погано, ми ледь доїхали додому, а як вийшли з маршрутки - я такого від мужа наслухалась, що стає страшно. і то чому - бо не змогла йти так швидко, як він того хотів. і на останок - перед сном тато подзвонив мені, спитати чи муж себе добре почуває, бо ми так рано поїхали (а 22-45 - то рано?), при тому, що він знав, що погано було мені, можна було хоч раз в житті зробити вигляд, що йому не байдуже, правильно? нє, я забагато хочу. перенервувала з того всього - то нудота і інші цікаві речі всю ніч мене переслідували, тому я тепер шей невиспана.
може би вартувало йти з тим в жилєтку, але не хочу. всьо, той день прийшов, хоча може я і справді така погана людина і не заслуговую на краще ставлення.