Відповідь: в школу можна не ходити можливо так. Просто в умовах української освіти ( і вимог в подальшому для наших вишів) щось мені то тєнжко все в голові вкладається. І хоч я, гуманітарій, відмінно закінчила фізико-математичний клас, розумію, що своєму малому , математику, одноосібно до 11 класу не потягнула би вже викладання природничих наук( ні математики, ні фізики, ні навіть хімії). Ще рік-два- так. Але далі- точно не змогла би дати того, що потрібно йому навіть для здачі профільного ЗНО в Україні. Тому тут тоді довелось би залучати репетиторів для викладання власне ряду предметів. Все- таки вимоги української освіти важко пристосовані до домашнього навчання.
Відповідь: в школу можна не ходити Мені також. Зараз складається враження що школу придумали, аби дитина виросла смирна, ніколи не перечила, терпіла в майбутньому приниження керівництва. Якщо ти не такий як інші - ти поганий, а скільки комплексів народжується у школі. Пізнавання світу в простій формі через батьків - чудовий фундамент, нехай і без знання хімічних реакцій))
Відповідь: в школу можна не ходити Дуже дякую за питання! Мене воно теж зараз дуже хвилює. Мій Дарко в своїй українській мові і в читанні десь на рівні 1-2 класу, а писати взагалі майже не вміє, тому якщо історію України вчити англійською можна. Я планую окремо додати історію Канади й України в рамках всесвітньої історії, а географію України в рамках загальної географії. Думаю, що ми українську мову зробимо окремим курсом, як будь-яку іншу іноземну, але точно не цього року. Я просто боюся перевантаження на його голову, тому певні речі буду додавати дозовано й обережно. Все-таки це буде наш перший рік домашнього навчання і сама освіта наразі не буде на першому місці. Зрештою, в домашньому навчанні освіта в принципі не є на першому місці. На першому місці є виховання особистості, знання - це додаток. Оскільки ми тут, то вчити я повинна й буду саме англійською. Українська мова залишиться домашньою мовою спілкування й ми зможемо працювати над читанням, ну і татко їм читає казки й Святе Письмо вечорами та на сон. Однак усе навчання буде відбуватися саме англійською. Тут є українська школа, але я з ними розійшлася в поглядах і вже багато років не підтримую контакту, тому наше україномовне виховання наразі дуже сильно накульгує. Із домашнім є всі шанси то виправити, з чого я безмежно тішуся. В принципі основна мета не самі знання цифр, прізвищ тощо, а виховання патріота. Я зараз бачу, що в нього дуже сильно промиті мізки шкільною системою. Рубати скальпелем не буду, бо боюся відштовхнути його від себе. Буду поступово, по крапельці, міняти погляди в правильному напрямку. З Божою поміччю, маю надію, що все в нас вийде.
Відповідь: в школу можна не ходити В українських реаліях то складніше, бо є оті всі вар'ятські навчальні програми, складені людьми, які ніколи не працювали в школі чи з дітьми. Учителям також непросто викладати предмети за тими програмами й відповідно до вимог. Тому в Україні фактично не домашнє навчання, а навчання на дому, бо власне є прив'язаність до школи і вимога звітувати перед школою. У мене в тому плані руки цілковито розв'язані. Плюс домашнього навчання все одно величезний, бо так чи інакше все підтасовується під окрему дитину, а не під клас із 36 учнів. Якщо дитина швидко зрозуміла якусь тему, їй не треба чекати на інших, вона може йти далі, а якщо на якійсь темі їй треба зупинитися на довше, то знову ж таки, вона не затримує нікого й у вчителя не горить програма за спиною. Так і є. Виховуються "шурупчики суспільної системи". Мудрим дітям у школі дуже важко, бо їх цькують. У мене в класі був дуже розумний хлопчина, але поведінка була не дуже. Він не був хуліганом, просто звичайним хлопчиськом, але загалом поведінка не була типовою для розумного хлопця. Ніколи не забуду, як йому вчителька гаркнула: із картоплі собі медаль виріжеш. А скільки такого всілякого іншого пам'ятаю... Я теж вчила в школі, знаю ту систему. Та й стаж батьків також мене багато-чого навчив. Колись я думала, що дитину неможливо навчити, якщо вона того не хоче. І воно так і є, частково. Чим більше досліджую питання домашнього навчання, тим більше розумію, що просто бувають діти, які пристосовуються до шкільної системи, а бувають діти, яких вона притлумлює, і власне тим дітям потрібен добрий учитель, аби вони навчилися. Якщо такого вчителя нема, тоді й дитина не навчиться, бо внутрішній стимул у ній забили, а зовнішній відсутній без доброго вчителя. Так що іноді, якщо дитина не хоче вчитися, у цьому винен не особисто вчитель, а саме шкільна система. Сумно визнавати, але вимоги української освіти пристосовані до одного - процвітання хабарництва.
Відповідь: в школу можна не ходити Атестат атестатом. Я буду вчити малого те, що сама вважатиму за потрібне. На "3" і так здасть. З твого опису я розумію, що твоя мотивація- щоб малі мали гарні знання для вступу і подальшої роботи. У мене- геть інша. Я про ДН))).
Відповідь: в школу можна не ходити так це Дарко. або ми про різні речі говоримо, або що. Бо такого навіть теоретично бути не може. Але дискутувати сил не маю. але взагалі після роз"яснень твоїх, картина виглядає оптимістичніше )))
Відповідь: в школу можна не ходити еммм, ви в іншій темі геть друге пишете... схвалюєте навчання форумлянкою дитини, розкладеною по поличках [нікому непотрібної] інформації. а так то з цитатою вище я абсолютно згідна ---------- Додано в 20:53 ---------- Попередній допис був написаний в 20:47 ---------- воно від багато чого залежить, від способу навчання (в школі чи вдома) особливо. І вдома можна спортити і в школі нормально навчити. Вдома шанси більші.
Ні, такого навіть не думала, якщо чесно. У мене мотивація абсолютно протилежна. То я, певно, підсвідомо відповідаю на страхи свого чоловіка. Ну так і програма для нього. Натусик і Мелася матимуть навчання за столом може 20 хвилин, і то не думаю. Із ними починаю саме з анскулінгу, а далі буду за Шарлоттою Мейсон, бо дуже мені близька її філософія. Можливо. Практика показує, що у віці гайскул (тобто клас 7-8 і до 12-го) для дітей краще працює структура в навчанні, вони тоді більше встигають і не почуваються перевантаженими. Не знаю чому так, то з досвіду попередніх поколінь гомскулерів. А в реалі взагалі буде ще ліпше. Невже і тут генетика? Ти знаєш, бачу дуже багато різних прикладів, то навіть у найгірших прикладах домашнього навчання (правда, знову ж таки, з чим порівнюємо і від чого відштовхуємося?) якимось чудом діти виходять мудрі й людяні, хоч і дивакуваті трохи. Я, звичайно, не говорю про такі сім'ї, де вдома пияки, наркомани й побої. Для малих діток на домашньому навчанні одна порада: читати їм книжечки. Ну і є книжка для батьків із різними творчими завданнями на щодень. Ніяких програм, обов'язкових завдань чи предметів. Загалом те, що й так мами з дітками роблять - називання предметів, звіряток, вивчення літер, цифр, рахувати. Найкращими вважають ті допоміжні матеріяли, які можна відчути, помацати. Тобто рахувати листочки, квіточки, камінчики... Навчання - це додаток, а основа - зв'язок із дитиною, налаштування на її хвилі.
Відповідь: в школу можна не ходити Не те, щоб генетика. Мислення батьків. Я критична до мозгу костей. Я знаю цей свій плюс і тому ДН мене геть не лякає.
У нас це наразі табу. Принаймні якийсь час. Школа дуже застосовувала "альтернативні" способи навчання, в результаті в дитини виникла залежність від компутера. Препаскудна річ, я вам скажу. Цілковито прибило бажання дитини вчитися. І та мудра голова, яка раніше постійно щось шукала, шурупала, доколупувалася, зосередилася на одній думці - побавитися в онлайн-ігри. Пробували вони й принцип "діти самі себе вчать". Тобто вчитель нічого не пояснює, а дає дітям можливість самостійно навчитися, пояснити один одному. І в тому не бачу жодного позитиву, ані не бачу, що воно працює. Відсутність домашніх завдань теж своє зробила, бо домашнім завданням теж було бавитися онлайн-ігри або складати комікси на компутері. У результаті цей рік для нас був найскладнішим. Багато брехні, просто маса, відсутність друзів у школі й повне невміння спілкуватися з ровесниками, відсутність бажання будь-що робити, а особливо вчитися. Що цікаво, коли дитина була 3 дні підряд удома, то відбувалася якась дивовижна метаморфоза. Виникало бажання почитати книжку, питався, чи не треба допомогти, ставав дуже турботливий із молодшими братом і сестрою. А коли в школі був, то додому приходив надзвичайно нервовий, нарваний, зривався на крики, потім перепрошував, коли я пояснювала кілька разів, що я сказала. Так що в мене наразі повне заперечення використання електроніки в навчанні. У домашньому навчанні критичне мислення батьків не має аж такого значення. Основою успішного домашнього навчання є любов до дитини. Якщо вона є, все решта - приємні бонуси. Перекладу одну цитату з конференції. Переклад нашвидкуруч, тому вибачайте за недолугість. Доктор Гарольд Маккарди досліджував дитинство 20 геніїв, серед них і Блеза Паскаля. Він помітив три спільні риси: 1. Основна частина уваги зосереджена на дитині зі сторони батьків та інших дорослих, виражена через насичені навчальні заходи та безмежну любов. 2. Ізоляція від інших дітей, не членів родини. 3. Велика кількість творчих ігор (багатих на уяву). "Варто зазначити, що масова освіта нашої шкільної системи є свого роду величезним експериментом, щоби побачити ефект, який викличе зведення трьох перерахованих вище факторів до мінімуму, і відповідно, придушить можливість виникнення геніїв". Під "детальніше" оригінал. A Study of the Childhoods of Geniuses Dr. Harold McCurdy studied the childhoods of 20 geniuses, such as Blaise Pascal. He saw three commonalities: (1) A high degree of attention focused on the child by parents and other adults, expressed in intensive educational measures and usually, abundant love (2) Isolation from other children, especially outside the family (3) A large amount of imaginative play “It might be remarked that the mass education of our public school system is, in its way, a vast experiment on the effect of reducing all three of the above factors to minimal values, and should, accordingly, tend to suppress the occurrence of genius.” [Harold McCurdy, “The Childhood Pattern of Genius,” Journal of the Elisha Mitchell Scientific Society 73(2):448-462, 1957.]
Відповідь: в школу можна не ходити Лілю, а ви плануєте що Дарчик піде в університет? Як там вступ виглядає? Чи зможеш його достатньо підготувати? Чи нема страху, що знань в дорослому житті буде недостатньо?
Відповідь: в школу можна не ходити Знання - це те, що можна дуже легко надолужити. От якщо не виховати людину, то це вже не надолужиш. Для мене важливо, що дитина буде під моїм впливом і вчитиметься домашніх моральних цінностей. Знання то справа наживна, аби було бажання вчитися. Тут приклад Ейнштейна, мабуть, найкраща ілюстрація. Я не планую. То він собі повинен планувати. Тому зараз у мене відповіді на це питання нема. Що я знаю, це те, що домашники краще підготовані до навчання в університеті й там зазвичай є найкращими та найактивнішими студентами.
Відповідь: в школу можна не ходити Я жодним словом не писала про схвалення чи не схвалення дій форумлянки. Я не знайома а ні з нею а ні з її дитиною, тому і казати власне ніц не можу. Я не схвалюю модне зараз звинувачення батьків у тому що вони вчать своїх дітей. Все залежить вівд мети і методів навчання, я про то писала у шкільній темі. Так я підозрюю що мета і методи у мене і у форумлянки дуже відрізняються. Але я того не знаю. А звинувачення в стилі "нашо ви навчили дитину читати-множити, не трба того вчити шоб в школі проблем не було" мене вразили. Про що я і написала. Ну і ближче до теми. Моя дитина також має уявлення про множення бо маєму класну настолку. І ніц поганого я у тому не бачу. Доречі вона не знає що то називаєця множдення, але розуміє суть процесу і використовує. Більш того я знайшла суперську настолку на дроби. І збираюся вже її друкувати і бавитися. Читає вона не знаю скільки слів за хвилину, але 5 товстих книжок за 2 тижні прочитує. І у тому я також ніц поганого не бачу. При цьому більшість часу ми проводимо у парку. І вона з задоволенням товчеться з малим у пісочниці, бавиця в хованки і ганяє на веліках, самокатах, роліках. ---------- Додано в 20:32 ---------- Попередній допис був написаний в 20:15 ---------- То моя мрія. Але наскільки я знаю у Львові немає гомскулерів Тож шукаю принаймі тих не вважає школу єдино можливим варіантом, і хоче шукати якихось альтернатив. Як цікаве позашкільне спілкування, принаймі на початку. Буде дуже рада якщо я помиляюся. Пишіть у ПП ! ---------- Додано в 20:34 ---------- Попередній допис був написаний в 20:32 ---------- Насправді це найголовніш. Але як того досягти на практиці, мені по кищо не зовсім зрозуміло.
Відповідь: в школу можна не ходити У наших загальних школах критичне мислення м"яко кажучі не вітаєця. Треба завчати готові відповіді. Настідувати викладача. Думати чому саме так а не інакше не обов"язково. За тебе вже все подумали і розжували - ковтай і не думай плюватися. ---------- Додано в 20:47 ---------- Попередній допис був написаний в 20:42 ---------- Давайте гуртуватися Судячі з вашої лініїчки ви ще також дошколята? Я знаю декілька дошкільнят. Минулий рік ми навіть збиралися. Але нажаль нікого старшого за 6 років так і не знайшли. Так виходить що ми найстарші. ---------- Додано в 20:51 ---------- Попередній допис був написаний в 20:47 ---------- Ви дуже мудрі речі пишете. Саме виховання має бути головним. І насправді те що дітям легше вчитися то великий міф. ---------- Додано в 21:07 ---------- Попередній допис був написаний в 20:51 ---------- Власне мене більше цікавлять якісь сайти для батьків. Щоб можна було чкісь матеріали видруковувати. Для батьків якісь методики почитати. Комп"ютер то дуже потужний інструмент, але використовувати його треба дууууже обережно. Мені здаєця що наші діти схожі за психологічною будовою. Дуже мені зрозуміло все те що ви пишете. Я Насті інколи даю копмпьютер. Але ДУУУЖЕ дозовано і тільки те що я вважаю корисним. Але чим далі тим важче, бо у всіх її знайомих є компьютери і мультфільми у відкритому доступі. І навіть власні планшети(то у 1 класників). Власне це ще одна велика проблема для мене зараз. Яка і спонукала написати сюди і спробувати знайти однодумців зі старшими дітьми. Бо Настя зараз стала трохи самостійнішою. І дуже тягнеться до компанії одноліток, чи старших. І я бачу що з одної сторони їй то спілкування дуже корисне. Але з іншої несе і ось такі негативні моменти.
Відповідь: в школу можна не ходити Наскільки я зрозуміла з уже прочитаних та почутих розповідей, треба просто не заважати. Ми народжуємося з бажанням, при тому нестримним бажанням пізнавати й вчитися. То по дітях чудово видно.
Відповідь: в школу можна не ходити Я нестіки про бажання вчитися скільи про бажання і вміння доколупуватись до суті самостійно. Бо вчитися всі вчаться питання тіки чому і у кого. А ось самостійно дістатися до суті, подивитися з різних боків , відкинути зайве, не сприймати всього на віру. Мати власну обгрунтовану думку.
Відповідь: в школу можна не ходити я від сміху ледве не вдавилась... в мене було кілька дуже хороших вчителів в школі. Дуже. Таких з великої букви. Один з них був вчителем малювання. (Хто б подумав, що вчитель малювання краще навчає критичного мислення, ніж всі решта )))). І "хорошиє кніжкі ти в дєтствє чітал", тому якось викритикувалось те мислення. Я до чого, вдома теж залежить від особистості мами/тата/хто вчить. Якось так. Але я вже писала - вдома шанси більші, особливо зараз, особливо з українською системою. ---------- Додано в 11:57 ---------- Попередній допис був написаний в 11:51 ---------- ой прямо кланяюсь в ноги. ну і ще (мене в темі про школу не зрозуміли ггг), я вважаю, що батьки мають своїм дітям забезпечити дитинство в стилі Тореадорів з Васюківки, чи мільйонерів з порожніми кишенями... ну ви поняли. *ясно що з скидками на обставини і все таке* бо такий досвід дуууже емоційно збагачує.
Відповідь: в школу можна не ходити Ліль- може у вас школа трохи того? Я хоч розуміію, що в школі ніц хорошого немає, так це вже явно занадто. я отого не дуже сприймаю. Я як цікавилася, то мене запевнили, що є. Кому треба? Найцінніше, що мені дали батьки в час школи- те, що не лізли в неї і не зациклювалися на оцінках. Я сама собі обирала- що мені там треба, а що- ні. Ніц не поняла. Поясниш пліз. Ліль- в мене давно вже питання назріло- а який зміст вчити дітей тобі англійською? Якщо іспитів їм і так здавати не треба.
