в школу можна не ходити

Відповідь: в школу можна не ходити

У програмі навчання, яку я обрала, передбачене ось таке навантаження.
Логіка (3 години на тиждень), математика (45-60 хвилин 5 днів на тиждень), історія (60 хвилин 2 дні на тиждень), англійська мова (вивчення написання слів 15 хвилин щодня, граматика 40 хвилин щодня, структуроване читання 40 хвилин щодня і вільне читання 60 хвилин щодня), писання творів, есеїв, листів тощо (30-60 хвилин 2-3 дні на тиждень), астрономія й географія (1,5 години 2 дні на тиждень), латина й французька мова (3+ години на тиждень), релігія (10-15 хвилин щодня), художнє мистецтво (1-2 години на тиждень), музика (1-2 години на тиждень).
На цілий день розтягувати нема сенсу, бо то дитину втомлює. Загалом виходить десь 6-6,5 годин на день, якщо не рахувати часу на читання, але дитина працює самостійно, тоді може все необхідне зробити набагато швидше.
У звичайній школі навчання триває з 8.30 до 3.00 із годинною обідньою перервою, тобто 5,5 годин.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Я англійською вчитиму. Там earth science, астрономія й географія разом із тим, що ти кажеш, належить до категорії science. Я українською умовно розділила то.

Практика показує, що таке навчання працює для маленьких, для старших не працює, ніц не вчаться, і шанси поступити, якщо є бажання, сходять до мінімуму.

Та я переживала, чи їх додавати, а тут мене Дарко питав, де італійська, грецька, шведська і японська.

Так званого "часу за столом" загалом не більше 3-4 годин. Є ж іще музеї, концерти, картинні галереї тощо.
Плюс, математика ще має бути "з реального життя", крім тої з підручника, тобто підрахунки сімейного бюджету, закупів тощо.
Ну і оскільки то домашнє, то я можу щось пропустити, на чомусь більше спинитися. Он математику я йому купила найскладнішу програму, бо він може й має такий склад розуму. Мене ж ніхто не контролюватиме й не перевірятиме. Хіба рідний чоловік. :xaxa: Так що можу міняти, що і як захочу. То лише попередньо план накидала.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Ти лиш враховуй, що це виписка з книжки. Ну і начитки матеріялу теж практично нема, бо нема школи. Як нам піде, я вже в процесі побачу. Дарко наразі всім захоплений, ми також. Підручники просто суперцікаві, написані саме під домашнє навчання, а не під школу. Вже не можемо дочекатися, аби почати тим усім бавитися.
Зрештою, саме ця програма наразі показала себе найкращою в плані рівня освіти домашників, оскільки вони перевищують школярів на 20-30%. Багато дітей узагалі випереджають своїх однокласників і вже в 6-му класі вчаться за 8-ий.

Наскільки зрозуміла зі спілкування з батьками, які вже вчать дітей удома, ті всі речі робляться в половині часу, відповідно те, що за планом виходило 6 годин, стає 3 години, тобто дитина починає десь о 9, до півдня вже все має зроблене, разом із домашнім завданням. Лишаються пізнавальні мандрівки, поїздки, забави, ну й читання, але моя дитина часом і довше читає, ніж рекомендовані 1-1,5 години. Спробуй відірви. ))

І наприклад астрономію рекомендують вчити за отакою грою, а не за підручником.

В Україні домашнє навчання прив'язане до школи, треба їм звітувати, та й атестат - необхідність, бо без нього нікуди. Тут контролю нуль, атестату не треба, деякі предмети можна взагалі упустити. Якщо випереджаєш на рік-два, теж нікому не мусиш нічого доказувати. Так що всюди свої плюси й мінуси.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Є книжки з тестами. Оцінює мама й записує. Для старших діток є тести онлайн. Ще пізніше є загальне тестування, типу українського незалежного оцінювання.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Теж правда. Із домашнім є плюс, що уроки можна перенести в парк, бібліотеку, музей і не треба ні особливих дозволів, ні переживати за те, як то зробити з 30-ма дітьми. Зібралися й поїхали. А ще, якщо увечері пішли пізно спати, то школу можна почати пізніше й довше поспати. І ніяких доган за спізнення.
Крім того в домашньому навчанні керує сам учень, а в школі - навчальна програма, навіть не вчитель. Саму домашню програму вдома можна підтасовувати під учня, як тільки хочеш, бо ніяким міністерствам звітувати не потрібно.
Познайомилася з кількома молодими людьми, які вчилися вдома (їм зараз 25-30), то вони наприклад взагалі не мали хімії ніколи й кажуть, що не відчувають потреби в тому предметі, а в себе в коледжах та універах є одними з найкращих студентів. Тобто якщо якийсь обов'язковий предмет пропустити, то ніц у тому страшного не буде.

Я ще тільки вчуся вдома вчити. Першим кроком було забути свій вчительський досвід у школі, другим - перестати порівнювати зі школою. Третім кроком буде не прив'язуватися до програми й підручників, а спостерігати за тим, що цікавить моїх дітей, і як дати їм те, що їм буде цікаво й потрібно. (Коротше, як у мультику про Ціпу: розслабітса, не парітса і забіть на всьо. Звиняйте за хренцузький акцент. :xaxa

Я щодо латини мала сумніви, щиро кажучи, але купила, бо той курс можна робити й пізніше, в старших класах. Дарко роздивлявся книжки на столі, то сам узяв картки зі словами й почав читати. Так само я не була певна щодо логіки, а він відкрив 18-ий урок і лише в 3х реченнях помилився, тобто відсотків 96 зробив правильно. Так що думаю, що більшість із тих речей він буде лускати як горішки, залишиться нам малювати, ліпити, слухати класичну музику й читати біографії відомих людей епохи ренесансу. )))

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Так, усе потрохи. Для загального розвитку все береться до уваги. Якщо в дитині не вбите природне бажання вчитися й досліджувати світ, то зацікавлення проявляться. У мого Дарка школа за останній рік вбила бажання пізнавати щось нове й приліпила намертво до компутера. Тому я бачу своїм завданням зараз спробувати відновити те вміння.

У жодному разі! Під час домашнього навчання треба думати не про майбутнє дитини, не про університети й професію, а про дитину. Що їй цікаво в даний момент. Інакше можна промахнутися дуже сильно, бо зацікавлення в дітей часто міняються.
Якщо Даркові математика найскладнішого рівня не піде, тоді ми поміняємо на простішу. Якщо логіка піде так швидко, як він то показав у перший день, коли ми розглядали підручники, тоді ми закінчимо курс за два класи протягом року. Якщо буде далі цікаво, візьмемо наступні рівні, ні, то зосередимося на чомусь іншому. Тобто в плані навчання дитина і її зацікавлення є точкою опори, так би мовити.

Я не складаю. Є доволі широкий вибір різних програм навчання, щоби ще самому складати. Можна просто вибрати щось за основу й адаптувати до дитини. Не підходить, міняти.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

Щодо школи маю ось таку улюблену цитату:
“І сотворили школу так, як велів диявол. Дитина любить природу – тому її замкнули у чотирьох стінах. Дитині подобається усвідомлювати, що її робота має якийсь там сенс – тому все влаштували так, щоб її активність не приносила ніякої користі. Вона не може залишатися без руху – її привчили до нерухомості. Вона любить працювати руками – її почали навчати теоріям та ідеям. Вона любить говорити – їй наказали мовчати. Вона прагне до того, щоб зрозуміти – а їй велять завчати напам’ять. Вона хотіла б сама шукати знання – їй вони даються в готовому вигляді.
… І тоді діти навчаються тому, чому вони б ніколи не навчилися за інших умов: вони навчилися брехати і прикидатися.
… І ось що сталося, як і хотів того диявол: деякі люди зачахли, стали в’ялими і пасивними, втратили будь-який інтерес до життя. Вони позбавились і щастя, і здоров’я. Пропала любов і доброта. Думки стали сірими і сухими, душі зачерствіли, серця озлобилися.”
А. Фер’єр
Хто читає французькою, тут увесь текст.
І ще дуже люблю ось цю картинку.

А ця картинка й вислів Ейнштейна, мабуть, усім відомі.

І це моя основна проблема зі школою.

 

Відповідь: в школу можна не ходити

У мене був той самий страх. Я отримала дуже багато відповідей на свої питання під час конференції та спілкуючись із іншими батьками та дітьми, які вже виросли й зараз планують своїх діток виховувати вдома також.

У нас така ж ситуація. Я гуманітарій, але в школі математики вчилася й мала 4-5 переважно.

Ми часто дивимося на шкільну науку очима нас тодішніх, тобто школярів. А треба дивитися через теперішній досвід. І саме досвід, наш вік, допомагає в навчанні, коли якийсь предмет не є "нашим". Тобто попри те, що мама може не мати дриґу до точних наук, вона може навчити дитину, бо її досвід допоможе їй зрозуміти певні речі швидше.

Як казав один лектор на конференції, якщо ви чекаєте, що ваша дитина може цього навчитися, то ви самі тим більше можете того навчитися. Якщо ж ви не можете, то не варто тоді й від дитини вимагати.

Ще один момент. У домашньому навчанні мама (ну, чи тато, але переважно саме мами вчать) є вчителем лише до певного часу, потім мама є свого роду репетитором, а в старших класах вона стає "однокласницею", тобто вчиться разом зі своєю дитиною. Тому мамі й не треба всього знати. Їй не треба мати неабиякий запас знань. Підручник є, голова є, досвід допомагає зрозуміти певні речі швидше, а є можливість і для дитини швидше зрозуміти щось і пояснити мамі, що в школі взагалі нереально, а це дуже хороша риса. Репетитора можна роздобути, але для дитини кращим буде, якщо до репетитора підуть у крайньому випадку, коли вже ні мама, ні тато не може ні зрозуміти, ні пояснити, і родичі та знайомі також.

Зрештою, те саме й зі школою буває. Моя мама теж гуманітарій, то математику не пробувала пояснювати. Тато часто міг допомогти, але в мене була божевільна математичка, то коли мама дзвонила по допомогу до знайомого математика з іншої школи, він питав, чи я в математичному ліцеї вчуся, хоча я вчилася в школі гуманітарного напряму.
От коли тато пояснював географію, то я того не любила, бо він починав від царя Гороха. Правда, тепер я розумію, що він то правильно робив, бо мені багато в голові не затримувалося, а щоби зрозуміти щось і відповісти потім на уроці в школі, треба було то все зрозуміти. Мої однокласники часто казали: а в неї тато географ.
Тільки якщо для школи освіта батьків має значення, то для домашнього навчання вона не є вагомим, ані вирішальним фактором узагалі.

Тут klen пише про об'єднання батьків. Це дуже мудро. Я якраз минулого тижня приєдналася до такого об'єднання. Там батьки організовують протягом навчального року спільні зустрічі та уроки для дітей, спільні поїздки та походи в музеї тощо. Раз на тиждень дітки вчаться у малих групах однолітків і вчать їх самі батьки, хто в чому сильний. Саме там можна й допомогу отримати, бо багато татів та мамів є фізиками, хіміками й математиками, відповідно, можуть показати й пояснити щось, якщо попросити. Можна особисто з ними сконтактуватися. Якщо є серед знайомих математики чи фізики, то можна їх теж просити. Я вже собі записую, хто яку освіту має серед моїх знайомих. І всі дуже радо відгукуються, що будуть готові допомогти при потребі. Це все безплатна допомога, просто з любові до дитини, а така допомога найкраща.

Домашнє навчання виховує в дитині (хоча точніше, мабуть, сказати не приглушує в ній) природне бажання вчитися, досліджувати, доколупуватися до суті самостійно, без допомоги. І водночас вони не бояться задавати питання, просити про допомогу. Тобто вміють оцінити свої сили й можливості.
І це все власне готує дитину й до навчання у вищих школах. Я пригадую, як нам на першому курсі говорили: "забудьте все, чого і як ви вчилися в школі". І ми дійсно цілий перший курс вчилися вчитися. Тому знову ж таки, чим менше репетиторів та додаткових вчителів, тим краще для дитини, бо в університеті буде легше вчитися, якщо вмітиме не ковтати прожоване, а роздобути інформацію й уміти її пережувати самостійно.