Відкрита велика жилєтка (4)

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

У мене стандартна літня депресія через декілька днів дн а я знов не придумала як відсвяткувати щоб всім було добре (( і чогось паніка наступає як тільки починаю думати про те. тож певно знов заб'ю на святкування(( з того всього і привітань/подарунків не хочеться. І так з року в рік...
Чоловік поїхав на роботу і повернеться лиш на саме дн, змучений з дороги (((

---------- Додано в 09:14 ---------- Попередній допис був написаний в 09:09 ----------

Малий бішав по коридору з ножем! Отак забіг на кухню на пів хвилини і вибіг. Добре що його тато першим побачив, інакше б у мене серце б вистрибнуло.
Ножа на краю стола лишила мама, хоя я дууууже багато разів нагадумала їй не лишати так. "А что, он уже до стола дотягивается?". Тааак, і вже місяці 5 як!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Прочила про ранішній обстрій і проза, одна велика суцільна проза! Ледве себе стримую щоб не розплакатись бо останій раз мала таку істерику що чоловік був в шоці і не знав що сталось. А небо плаче....І так хочеться щоб хтось написав що там все добре і жертв нема....Заскоро втішились перемозі в Донецьку. Боже Дай нам сили, миру та спокою!!!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

і я тоді подумала, що то було затишшя перед бурею((
30 жертв і 100 поранених....

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Невеличкий вступ - ті слова, які я писала в темі для майбутніх мам про досвідчених американських лікарів, беру назад. Не знаю, правда, чи то стосується всіх, але сьогодні дитячий стоматолог наробила нам дєлов. У наших хлопців трохи проблематичні зуби. Точніше, всі зубки міцні і гарні, а поблематичні чотири верхніх різці - що у старшого, що в меншого. ПРиблизно з року-півтора портилися, розкришувалися; ми іх лікували, але в 2 роки (обидвом хлопцям) під загальним наркозом ті зубки ретельно проліковували і реставрували (нарощували). У старошого стояли добре, тільки раз якийсь поломався - то відремотнували без проблем. У меншого один зубчик вже 2 рази ломався. Поки були в Україні, наша стоматолог завжди його підрпавляла, все получалось, проблем при цьому не виникало.
В середу в молодшого знов зламався той зубчик. Сьогодні похав чоловік з ним до стоматолога

ми вже були тут раз на огляді, дуже хвалили загальний стан зубів, і зокрема професійну роботу нашого українського стоматолога

. Я собі наївно думала, що проблем бути не мало б - залишився нормальний кусок зуба, на який легко можна наростити цілий... ВОНИ ВИРВАЛИ ЙОГО!!! Чоловік подзвонив сам в шоці. Я сиджу реву... Прікол в тому, що тут батьки не дуже вітаються і маніпуляційній. Старшому вже пломбували зуб, то був сам. Сьогодні меншого чоловік теж відпустив без пересторог. Розказав, що до чого (вони й так, в принципі, знали). Його тільки спитали чи не було побічних явищ від анестезії - і все. Привели без зуба , сказали, що була замала площа, щоб нарощувати... Не попередили, не спитали згоди... Я просто в шоці - нема слів, сиджу і плачу.. Дитині 4 роки, нема передньої верхньої одинички Тепер через це очікую й інші проблеми :у нас ще трохи проблеми з шиплячими звуками були, як тепер будем вчитись правильної вмови -не знаю. Крім того, друга верхня одиничка теж нарощена - тепер все навантаження піде на неї, чи надовго її вистачить... А як ще дитина то все перенесе.. Бо ж їхав "ремонтувати зубчик, без нього погано і негарно"... Отаке, одним словом.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Маю порізані на правій руці 4 пальці. Порізи тоненькі, дрібненькі і багато на кожному пальці.Так все було добре: празник, гості. Всі пішли, я поскладала посуду в пм і взялася відмивати скляну форму в якій запікала м"ясо. А вона з одної сторони має такий гострий край, брак напевно.От до нього я і порізалася, оскільки терла і не звертала увагу , то порізів багато, побачила тільки тоді коли звернула увагу на дивного кольору воду в формі. А то була кров. Мало того, що болить, ще й сорочку відкласти доведеться поки не затягнеться. Ну, от не буває так, щоб все було добре.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Сиджу ридаю. Мабуть, задовго я трималася - тепер спинитися не можу. І вірю, що все владнається, і сил більше нема...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

знаєте вислів- стоїш, посміхаєшся, а біль з середини ламає тобі ребра. отак мені вчора було на шашликах з друзями. пішла розвіятись, називається, а прийшла додому і проревіла півночі. сьогодні я сама і не треба нікому посміхатись. от радість, правда?..
я скоро або зійду з розуму, або помру від того як в мене болить душа, щодня, щосекунди.
я не можу бачити як всі інші живуть своїм життям як раніше, тоді як я не живу вже 4 місяці. я не можу бачити як інші діти мають тата, тоді як мій син вже 4 місяці росте без нього. а знаєте, що найгірше- питання та співчутливі втішання з усіх боків. вони начебто сказані щиро та щоб підтримати, а насправді мене від них верне, бо я знаю, що кожен подумки думає в той час- "слава Богу що це не зі мною, не з нами"..
та я нікого не осуджую, не маю права. добре, що в інших все добре. але хіба я не заслуговую на те добре? а моя дитина? чим ми гірші? чому така жахлива несправедливість і жорстокість по відношенню до мене? знаю що треба питати "для чого?" ну то для чого?? всі уроки які можна було, я вже винесла з цієї ситуації, обіцяю назавди пам'ятати про це і більше ніколи не робити колишніх помилок. тільки нехай все стане добре нарешті, я більше не можу. я просто більше не можу чекати.
не хочу співчуття та розуміння, не хочу щоб мене жаліли, я просто хочу щоб мій чоловік повернувся. але це буде невідомо коли. ненавиджу це слово. кожного дня лиш одне- невідомо, нічого невідомо. і скільки мені ще терпіти цей біль... теж невідомо.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Будь ласочка, не посміхайтесь коли душа болить! Це ж нікому не потрібно, а ви свій біль назбируєте як гній, який починає ранити все навкола. Якщо це ваші друзі, то поплачте їм не плечах, якщо не друзі - то підіть до близьких. Розвіюватись треба, але тільки не вдавати.
І вірте що все буде добре. Забороніть собі думати про погане, як табу. І не жалійте себе, у кожного свій хрест, але Ваш чоловік живий-здоровий, і це головне! Це те, що має перекривати всі погані думки! А коли все скінчиться? Ніхто не знає, але однозначно скінчиться, інакше й бути не може! Просто вірте, і відсіюйте інші думки.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Щойно дізналась, що чоловік колишньої співробітниці загинув позавчора під Зеленопіллям(
Боже, як, як то все можна пережити

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Ну от скажіть мені, чи може людина залишатись адекватною, коли вже пів року в країні постійний траур? Хто би міг подумати, що я своїм майбутнім дітям буду розказувати, що ми пройшли війну. У 21-му столітті! З найближчим сусідом!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Які жахливі пости в цій темі і я з таким самим прийшла... Поранено на сході мого сусіда, ще дитина - 18-19 років, привезли до Львова вчора, має поранення в голову і руку, про тяжкість ще ніхто не знає. І ще двоє сусідів на сході воює.. Не можу зібрати себе до купи ...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

в голові не вкладається, хлопцеві 19-20 років, загинув вчора на сході, брат розказав, аж моторошно, батьки обоє сліпі, виховали 2-х близнюків, одним з яких був він, нема слів щоб описату свою біль, а що вони відчувають годі і уявити, чому такі молоді мають пролити свою кров???? коли цей жах закінчиться? Вічная йому пам"ять!

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

саме більше мене дратує в тій ситуації,що гинуть наші хлопці з заходу,а то "бидл" приїхало до нас,що кричало расия,путин спаси нас.....так чого не захищають свою землю??? :8:
бандерівці тепер мають їм допомагати? маю знайомого в Донецькій обл.,який нас ніколи не поважав,як народ...а тепер ми не спілкуємся навіть. Останній раз пообзивав нас фашистами і що вони працюють на нас...хм...
звісно у мене є серце....але у такій ситуації все відносно...
а саме бідосю забирать на схід...багатші відкупились за пару сотень доларів,а де сини офіцерів,генералів???
а деяких просто з роботи забрали до Яворова
ось так проливається кров наших знайомих,родичів...
звісно ніхто не хоче відпускати своїх чоловіків,дітей воювати....а хто буде???
сидять там без підміни....уже кілька тижнів...а нащо....деякі умудряються ще заробляти на тій ситуації
у мене у Сільпо (Левандівка) кожен день стоять волонтери і роздають перелік потрібних продуктів....і добрі люди купляють і кладуть у їх возики все,що можуть купити.
Де ті гроші,які виділяє держава....? певно маєтки уже будують вищі чини,сумно

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

а мене дивує, що так довго люди то терплять і нема майдану ще одного

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Це припустимо перед дорослими людьми, а що робити коли є маленькі діти, які чекають твоєї посмішки, як ясного сонечка. А перед ними ще й треба вдавати ніби нічого не відбувається, товкти свій біль і хвилювання, хоча воно часто виходить як вода в ступі.
Святик знає, що в мами хворі очка, тому з них дуже часто витікають слізки. Я нічого мудрішого не придумала на жаль. Але часто він мене питає " мамо, чого ти сумуєш так? Шо сталося?" Ага, він все розуміє і бачить, хоч я сильно-сильно стараюсь.
От як тут викручуватися, щоб не зробити дітям якоїсь травми? В мене старший тільки-тільки перестав зриватися і кликати тата по ночах.

Він бувало так бідний кричав, що аж пісявся, сорі за подробиці.

Так, він знає, що татко наш захищає Україну і все ж дуже-дуже за ним сумує.
Я щось взагалі собі мало уявляю як то жити далі. Чоловік тільки тиждень в зоні АТО, а в мене просто вже сил нема, один біль і страх. Мені то так виглядає, ніби це саме більше випробовування в нашому житті і якби я не старалася тримати себе в руках, я інколи не то що плачу, я вию, не уявляю що думають люди, які ходять попід вікнами.

Ще й захворів мій Андрійчик. Нудиться, плаче, з рук не злазить...Вчора я вирішила трохи понагліти і попросила свекруху забрати до себе старшого малого, бо він не так давно виздоровів, щоб знову не підхватив від маленького. Довго вона думу гадала, потім три години радилась зі свекром і все таки з горем пополам приїхала забрати. Останній раз вони його брали до себе, коли я йшла народжувати. І так тепер вийшло, що в вечері моя дитина взагалі не хотіла зі мною говорити, на ранок свекруха подзвонила і сказала, що Святик дуже просився, щоб не везли його назад до мами, бо він хоче жити з ними. Нині все таки попросила щоб дали йому трубку, то сказав мені, що в нього все нормально, але додому не поїде.
Я розумію, що то ще дуже мала дитина, але невже... невже малому так зі мною зле? Чи то з мене мами з татом два в одном не вийшло...

Мій молодшенький всю ніч температурив, просто жахливо спав, я не спала майже взагалі і то як трошки заснула мені приснилися чорні тапочки і війна... війна, а ще муж в тому всьому омундируванню і від того мене як зимною водою обляло. Не хочу бачити його таким і з зброєю в руках. Я не можу того прийняти...
А ще дивилась на ліжко, де мав би спати Святослав, по привичці прислухалась як він дихає і нарешті зрозуміла, що я свою дитину ніколи нікому не віддам, хоч би там що!

Боже, дай сили...

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

4 місяці плакати? всі ітак знають, що зі мною, але постійно нагадувати всім як мені погано, щоб мене жаліли, мені того не треба. справа в тому, що я не можу забутись, сама не можу забути, відволіктись на щось інше... іноді стає трошечки легше, а потім накриває з ще більшою силою.

я себе не жалію, я жалію свою дитину. він занадто малий для такого випробування, він заслуговує на тата, він потрібний йому, я не знаю як він відреагує, коли чоловік повернеться, чи він взагалі його впізнає. чоловік поїхав коли йому ще трьох місяців не було...

я тримаюсь, я чесно стараюсь бути сильною, хоча ніколи не вміла такою бути. я подорослішала вже здається на років 10. але такі дописи як вище, то тоді коли сил терпіти і нести той хрест нема, коли розриває зсередини, коли виходу не бачиш.. та приходить новий день і мусиш жити, мусиш збирати себе до купи і вірити. інакше то все не мало би сенсу. лише віра та молитва.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

я так розумію, що ваш чоловік кадровий, діючий військовий? Тобто ви виходили заміж за кадрового військового?. Бути дружиною офіцера- це особливе призначення . І дуже важке, навіть у звичайний час. Що вже говорити про "Х" час.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Зараз бути дружиною будь-якого працівника, чи навіть не працівника), якому принесли повістку це також особливе призначення.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Сусідом, практично братнім народом. Біда прийшла звідти, де її не чекали. Чоловіковий приятель зараз на сході приймає участь в АТО. Він пішов добровольцем, бувалий вояк, пройшов Афганістан, Чечню, був миротворцем в Іраку. Сам росіянин за місцем народження, але вже надцять років громадянин Україн і зараз воює за неї. Їхній батальйон займається підтримкою і розчищенням. Дівчата, вони збирали тіла з позавчорашньої трагедії під Зеленопіллям...він такі речі розказує...каже, що по ТВ значно применшують кількість вбитих і поранених.

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка (4)

Жанно, дитині не зле з тобою , він просто хоче зміни . От не парся ти тим , це ж чудово що дитина не плаче за тобою а реально має відпочинок від суму мами .