Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Відповідь: Обговорюємо пологи (2)

аналогічно, як про мого чоловіка Акушери ним пишалися, також запитували, чи часом не медик, бо так професійно їм і мені допомагав, казали, щоб змінював професію і йшов вчитися у медичний, бо такі таланти пропадають Мені чоловік дуже допоміг, не перестаю йому дякувати, а він бідний, в кінці так плакав (мені вже медсестри розповідали), дав волю емоціям.

 

Відповідь: Обговорюємо пологи (2)

Щоб знати напевно чи заважає чоловік на пологах потрібно попробувати обидва варіанти! Перший раз народжувала без мужа, тоді карантин був. Абсолютно нормально почувалася без нього і навіть ловила кайф, що нас з малявкою тільки двоє в цілому світі( медперсонал не помічала взагалі), що ці перші дні у пологовому ніхто не може порушити моє милування дитиною, що вона тільки моя....і навіщо ті чоловіки взагалі, думала я тоді)))
Зараз буду мати мати інший досвід - партнерські пологи, чоловіка не тягну з собою, я ж бувала. Сам хоче, ну ок!

 

Відповідь: Обговорюємо пологи (2)

В мене на перших пологах в найважливіший момент, коли треба було вже фінішно тужитися я почала відключатися, бо вже добу не їла. Лікарка кричала з акушеркою, що робити, а я чула лиш шум, то чоловік відразу зорієнтувався і почав сам повторювати. Не знаю яким чином , для мене то і по-сьогодні чудо, але голос чоловіка я чула і розуміла що треба робити. Без допомоги чоловіка я б не мала таких позитивних спогадів про пологи. На других пологах все відбулося настільки швидко, що поки чоловік перевдягнувся, то синочок вже кричав Але коли мене зашивали, то чоловік молився, щоб мене не так сильно боліло і я направду відчувала дуже сильно в той момент і молитву і його присутність Кожна жінка має свої переконання чи потрібна їй присутність чоловіка, але ІМХО - багато моїх колєжанок чули себе покинутими на пологах і дуже самотніми, це відчуття спричиняло ще досить довго депересивні спогади про пологи і це відбивалося на подружньому житті ...

 

Відповідь: Обговорюємо пологи (2)

то про мене, бо:
1. в його присутності я "киснула" би і "розпорошувала" увагу. А так- мені було достатньо концентрації на своїх відчуттях плюс я могла адекватно слухати і співпрацювати з лікарем та акушером. На пологах мені не треба було воду подавати, поясницю терти, за руку тримати і в туалет водити - з чим треба було- справлялася сама або акушерка допомагала . Ну і питання "чи я не їх колега" задавали мені.
2. У мене чоловік такий, що доколупає всіх і вся. Він не буде ховатися по куточках, а навпаки- буде заважати лікарям та медперсоналу стонадцяти питаннями. Думаю, в результаті він би їх довів і прийшлося би потім пологи самому приймати. Акушерці вистачило з ним поспілкуватися хвилин 20 після пологів, щоб переляканою прибігти до мене і спитати: " В яких силових структурах працює мій чоловік, бо дуже допитливий+ він ще і габаритів ( зріст-вага) чималенький .

п.с. взагалі то на пологах мені узагалі поряд нікого не треба було б- не лише чоловіка. Мама якось теж поривалася бути присутньою , але я категорично була проти. Тому її теж пустили до мене в пологову залу вже разом з чоловіком на кілька хвилин опосля. І для мене то було оптимальним.

 

Відповідь: Обговорюємо пологи (2)

про чоловіків - то стільки фільозофії я маю в голові, що нині вранці тричі писала і витерла. Загалом, тут просто мої висновки:
- є моменти, коли роділлі треба бути в собі. Перехідний період, наприклад.
- кажуть, що чоловік на пологах має відволікати роділлю від болю і допомогти їй якось швидше пережити час - так неправда ж. Тобто, багато чоловіків так роблять - і тормозять хід пологів, відволікаючи або жаліючи. На пологах місце доулі - людині-невидимці. Далеко не всі чоловіки можуть такими бути.
- у лікарняних пологах чоловік дійсно може допомогти, бо там такого всякого, що крім власне пологів відбувається, вистачає. Бюрократія, лікарські хитрощі - треба мати пильне око. Роділлі ж не до того.
Я завжди думала, що народження Вірусі було дужедужелдуже партнерськими пологами. Але це не зовсім так. Кілька таких сильних по відчуттях (я не можу сказати - тяжких, бо дійсно лише позитивно той досвід згадую) етапів я пройшла сама і на самоті. І саме в цей час йшов впевнений прогрес.
Чоловік допомагав технічно (нічого не знаючи про техніку ) в останні години, ну і його присутність була дуже доречною, коли Вірусик захотів народитись без поворота. Якби не татові руки, ляля просто лягла б на підлогу, а я так не дуже хотіла. Загалом, і партнерські пологи, і в чомусь - дуже сольні получились.
Ясно, що чоловікові я вдячна. Ясно, що цей досвід нас дуже зблизив. Але цього разу я до кінця зрозуміла, чому багато хто проти присутності чоловіків на пологах. Все основне має відбуватись всередині, в жінці, закритій і незрозумілій для цілого світу. це так на мою думку. Часом чоловік може стати приводом закричати "рятуйте!", "не можу", "ну хто-небудь, зробіть що-небудь!" Але ж ні. Ніхто не порятує, ніхто не допоможе, і ніяких "більше не можу": це не безвихідь, а якесь таке гаряче і урочисте усвідомлення своєї сили і готовності.

блін, обіцяла без філософії, а от що вийшло вибачайте

 

Відповідь: Обговорюємо пологи (2)

На наших пологах чоловік був присутній саме так як мені того було треба. За усі пологи він напевне не промовив ні слова. Він просто робив і з'являвся саме там де мені було потрібно. Без слів розумів що я хочу, де потримати, де води подати.
Хтось порівнював з готуванням їжі Так от, я дуже люблю готуdати разом з чоловіком, люблю щоб подавав, нарізав, допомагав)))))
Так і тут. Я виконувала роботу, а він мені просто допоміг мовчки.

Ну і я не уявляю пологів без чоловіка для себе, бо без нього я би "розлізлась" точно! А так, то вважаю наші пологи майже ідеальними. Я була зібрана, організована, навіть жодного разу не піддалась якійсь паніці, хоч моглааа)))Якби ще мені потуги до повного щастя, то взагалі можна жити)))

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

- для мене було саме так).

в мене була така можливість: перші пологи без чоловіка (тоді він боявся цього, не хотів та й на Джамбула тоді ще сімених пологів не дозволяли..) для мене були тяжкі і фізично і морально, добре хоч акушерка була дуже хорошою і допомагала мені як могла; другі ж пологи з коханим чоловіком (через 6 років в нього в голові конкретно щось змінилося і він вже сам просився взяти участь у цьому процесі) пройшли набагато легше. Я розумію, що другі пологи в більшості випадків проходять легше, але саме на цих других пологах я зрозуміла на скільки важлива була присутність мого чоловіка там, його допомога і підтримка вплоть до читання моїх думок, коли словами сказати вже було важко..А яке щастя для татка було першим побачити свого синочка , він просто сяяв від радості, не зважаючи на ті попередньо тяжкі години пережиті зі мною при переймах та потугах. Після наших спільних пологів він розчарований був лише одним - що не був присутній коли на світ з"являлася його донечка 6 років тому..
Так що для моєї сімейки досвід пологів з чоловіком виявися дуже позитивний, не зважаючи на те, що після перших пологів я була впевнена, що чоловіку там робити нема чого!

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Але ви екстремалка , а чому не хотіли у лікаря народжувати (є ж хороші спеціалісти, що беруться за різні випадки), невже ніхто не міг з лікарів допомогти народити природнім шляхом дитину? Чому спеціально вдома самим планували народжувати і без медичних помічників, так би мовити ?

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

хто, де і коли? Я без сарказму навіть, бо три дня з Юлею "родила".

ти мене тоже уміляєш. Не чоловік заважає, а конкретно твій чоловік конкретно тобі заважав *би*.

крім всього решта мені чоловік дуже поміг чисто фізично. Кому там санітарки акушерки помагали, то це добре, але в мене вони були всі малі і щуплі, я б на них так не повисіла, як на чоловіку.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

о! провисання без чоловіка в моєму випадку було неможливим, бо акушерка в мене була нікудишня. вона собі сиділа за столом і періодично слухала серцебиття. потім бурчала, що в мене забагато жиру на животі і щось там їй пощупати не вдається, потім їй заваджали звуки, котрі я вдавала тоді, коли зашивали (зрозуміло, що без анестезії). одні претензії до мене, а моє виховання не дозволяло сказати їй, де я б хотіла її бачити тоді. і добре, що більше і не бачила її після. тому мені на пологах потрібен був чоловік, щоб мати поруч "тверезомислячу" людину

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

якось знайома першовагітна казала мені, що хоче піти на пологи з найближчою подругою, бо подруга їй ближче якось в таких питаннях. А подруги там 45 кг і півтора метри в стрибку. Ну-ну, думаю

---------- Додано в 11:08 ---------- Попередній допис був написаний в 11:02 ----------

для хорошої родової діяльності весь світ має пнх, але часом обставини змушують трохи таки зі світом спілкуватись (пб, оформлення, організаційне і т.п.) - і тоді, щоб не відкриватись для всього світу, варто відкритись трошки для найближчої людини. Ну а в мене на найближчій орбіті - чоловік. Тому...
якось так...

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

я собі спробувала уявити, як би я висіла на чоловіку .. Не уявила, бо мої ноги тоді би висіли у повітрі -різниця у зрості у нас досить суттєва. А от акушерка в мене була просто- супер- і по зросту підходяща мені ( правда теж щупленька, але сильна) і по відношенню. З нею можна було родити і без лікаря і хоч вдома. Не знаю, чи ще працює Леся Крупка на Мечнікова ( бо хтось з наших форумлянок писав, що вона певний час не працювала і на свої пологи її просили прийти особисто), але якщо так і до неї потрапити-то дуже добре. Вона така "конкретна", без зайвого, і професійна.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Я пробувала висіти, але мені то зовсім не пішло, трохи сидячи тужилась, чоловік мене тримав, але загалом не хотілось мені фізичних контактів! От коли я нарешті лягла, а чоловік лише сидів і подавав пити (читати заливав мені до рота), мені було так зручно!
Він в мене молодець, на підлогу не падав, мовчав, пробував голову, як тільки було видно маківку, коли нарешті народився малюк, він його і до себе прикладав, і мені на груди викладав, перерізав пуповину!
Великий молодець!

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

а ви знаєте такого лікаря, щоб після двох КР дав народжувати природньо? вони після одного КР не дають такої можливості, ще й коли перерва між дітьми 1,9 р.
Я не виправдовую звичайно ризик цьомцьомки, ну але і розумію чому саме так без медиків

2 рази народжувала з чоловіком, і ще би 22 рази з ним, але аж ніяк не сама і не тому що дуже боюся, а тому що:
1. він би мені цього не пробачив да да, і ніц тут не поробиш
2. мені була колосальна підтримка від нього. Перший раз я висіла на ньому і тер мені спину, а другий просто тримав мене за руку під час потуг і нагадував, щоб я дихала. І взагалі я навіть не знаю як він вгадував все що мені потрібно було, без слів, без зайвих тєлодвіженій.
О, і ще одне, я під час других родів так їсти хотіла, от цікаво хто б мені збігав за печеньком і чорним шоколадом

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

А я спочатку не хотіла брати чоловіка на роди, але мене мама переконала, казала, що до мене будуть краще ставитись і нічого зайвого не зроблять. Він у мене не рвався на роди, ну, але жінка сказала значить треба, він хотів побути тільки до того як почнуться потуги і вийти, але був до останнього. Багато дівчат пишуть, що їм чоловіки спину терли, або їм хотілось на комусь повисіти, а я майже весь час лежала, чомусь мені так було легше. А коханий весь час зі мною говорив, так би мовити відволікав. Казав, що ще трошки і ми побачтимо свою крихітку і мені ставало легше. Давав воду, печенько, банан-я трохи голодна була, бо сутку не їла. Хотілося бути в той момент з близькою і рідною людиною, а акушерку і лікарку не хотіла бачити. Та й він мені дуже допоміг на потугах, казав "Дихай!!! Чуєш, що тобі кажуть", а я хіба його чула, а не медперсонал. А ще він зняв відео: "Перші хвилини життя малюсічки".
Тепер мій чоловік чекає коли вже настане той день "Х", бо дуже хоче побачити як народиться наша донечка.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Та навіть тут на форумі є відповідні теми, люди радяться, досвідом діляться, головне бажання))

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

і то слово в слово про нас із чоловіком і далі по тексту теж.
першого разу мені було зручно на фітболі, але руки вгору і тримав чоловік (я його мало не задушила ), і так мені було дуже добре, я вже не говорю, що він жартував, відволікав, носив і подавав усе, що треба і просто був поруч.
другий раз я ходила, він тримав за руку, я періодично схилялася і повисала, розслабляючись, у нього на грудях. він мене і привів до тями, коли тужитися не могла (мені судомило ноги і то мене мало не паралізувало), обидва рази в потугах я чула тільки його слова і на них реагувала.
першого разу мою донечку забрали гріти, якого я шуму наробила, не допомогло, але саме чоловік контролював, що з нею роблять, де вона перебуває і завдяки йому її дуже швидко повернули до мене.
а до речі, після нещодавнього сюжету в ТСН про пологові будинки, я взагалі всім говоритиму, що чоловік просто мусить бути, аби контролювати, в разі непередбачених обставин захистити і бути свідком. перебування в ПБ іноді несе в собі чималий ризик.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

а ну так ...