Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я вже так давно читаю про вас з рудим. Вам обом то ще не набридло?? Та одружіться вже й буде вам щастя. Що ж може так заважати стільки років?? Живемо один раз. Ви його любите, і він без вас не може, то скільки можна мучитись обом??
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ckorpionsha, Таня, тільки зараз прочитала історію вашого розлучення. Перш за все - судячи з дій і слів вашої свекрухи стає зрозумілим, чому ваш чоловік є такою моральною потворою. Дуже шкода вас і дитину, і шкода, що ви ще до одруження не змогли розпізнати оте його бездушне єство (вважаю саме так - адже відчувається, що та людині взагалі не знайомі поняття любові до сина, милосердя, вини, співчуття). Так мені видається, що ніхто вашій свекрусі не телефонував - за роки спільного життя 100%, що ваш чоловік знає ваш нік на форумі, і це певно він почитує ваші дописи і жаліється матусі. Таню, терпіння вам і сили духу, треба вірити в те, що з Божою допомогою у вас все в житті буде гаразд. А вашому чоловіку і його матінці - бог суддя, він все бачить, і кожен отримає по заслузі. Таня, не знаю, чи вирішилося у вас питання із житлом, тож звертаюся до форумлян, які можливо мають вільне житло - дозвольте Тані перебути хоч кілька місяців з умовою оплати за комунальні - допоки не знайде нормальне і недороге житло. Адже вона потребує допомоги не менше, ніж біженці зі Сходу - вона біженка з сім'ї нелюдів. ---------- Додано в 14:32 ---------- Попередній допис був написаний в 14:16 ---------- Гадаю, що оця фраза у вашій історії є ключовою. Вже на форумі не раз піднімалося питання щодо зрад і щодо можливості побудови подальшого спільного життя. Те, що це було першим, що спало вам на думку після змін у частоті дзвінків, поведінці - є ще одним підтвердження того, що зраду можна пробачити, але життя після цього змінюється (осад залишається, і недовіра теж). У вас вже немає довіри до людини, а будувати сім'ю без довіри - це приречення стосунків до розвалу. Звичайно, є винятки - є жінки, для котрих зрада чоловіка є звичайною помилкою (як от замість батона чорний хліб купив). Але власне, що треба бути людиною певного морально-етичного складу. Загалом у вашій ситуації складається враження, що той мужчина не звик брати відповідальності за свої вчинки, та й взагалі не певний, чого хоче в тому житті. Відповідно, тут справа не у певній ситуації, а у характері, сутності. Стосунки з такою людиною завжди будуть ненадійними.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? от я знову в цій темі. дівчата, хочеться здохнути, чесно. я не знаю, за що мені такі випробування в житті? познайомилась з хлопцем в неті, ну як хлопцем, 36 років. він з іншого міста, недалеко від Львова, дуже часто по роботі тут. тут живе його сестра з сім"єю. прозустрічались місяць. все було добре. на вихідних посварились через мене, бо мало мені його, скучаю, хочу більше часу бути з ним. але обставини такі, що кожних вихідних я їду додому, теж в інше місто. все було гарно, він місяць просив мене про зустріч, нарешті зустрілись. були квіти, кіно, романтичні прогулянки. ну і все решта. він розказав про мене батькам, сестрі, мама навіть на ФБ заходила дивитися, познайомився з моїм братом, помагав перевозити речі з квартири в будинок, говорив з моїм малим по тел. казав, що буде шукати роботу у Львові, хоче переїжджати до Львова. я не наївна дурочка, я бачила, що я йому подобалась. я "віджила", він гарно до мене ставився, робив компліменти. він знав мою ситуацію, що я розлучилась через те,що чоловік пішов до іншої. він дуже цікавився моїм сином, питав, чи я їх познайомлю. я думала, що в нього серйозні наміри, він ні на чому не наполягав, не тиснув, не примушував. я закохалась. на вихідних ми посварились через мене. і він різко змінився - тон, перестав відповідати на дзвінки, смс. говорив через зуби. набухався на вихідних вхлам. сьогодні передзвонив, після того як вчора мене тупо ігнорив, бо голова тріщала. поговорили, як знайомі...потім написав повідомлення в соцмережі. що не мав сміливості сказати це по тел, тому пише тут. що він не може забути колишню, що б не робив і як би боляче йому не було. і що не може мені брехати. дівчата, я ледве з крісла не впала. мені так боляче, що хочеться ревіти і кричати...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ще один приклад егоїстичної безвідповідальної істоти - навіть сміливості не має сказати жінці правду в очі, попросити пробачення. Зате через соцмережу легше написати і зробити вам в 100 разів болючіше. Я вам співчуваю, і маєте то пережити. То велика прикрість, від якої ніхто не застрахований. Той чоловік закохав вас не у себе, а у той образ, котрий перед вами створив. Якби він був таким, яким хотів здаватися, то принаймні зателефонував би - подякував вам за все приємне, що між вами було, що ви чудова жінка, та перепросив би за себе, що не може пересилити почуття до своєї дами серця, і що з сорому не вправі був з'явитися вам на очі. А тут - сухе повідомлення про те, що ЙОМУ погано, а до того, що вам погано - йому все-рівно. Тому вам буде боляче, але немає за чим шкодувати - тієї людини не існувало і крапка - починайте нову сторінку. Повірте, не всі такі, і у вас все буде ок. Головне в це вірити і цього прагнути - і Бог вас почує, 100%. Добре те, що все досить швидко з'ясувалося, і він глибше не встиг ввійти у ваше життя і життя дитини.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? це хоча б написав,хоч якийсь крок, а в мене після похожої ситуації з вами, просто пропав і навіть смс не написав.поставив тупо в ігнор, хоча до цього кільканадцять прекрасних побачень і зізнань.от таке буває.обідно, що не навчилась розбиратись в людях.прекрасно вас розумію, як то тяжко.сама таке зараз переживаю.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я просто :cesored: з тих мужиків і такої безвідповідальності. Нє, ну я теж знайомилась з хлоп'ятами. Але всі знайомства закінчувались на першому побаченні. Ібо мені не вистачало наглості крутити людині голову і змушувати потім переживати те ж, що і я перейшла. Ревіть і кричіть. Можете ще писка натлумити. І добре, що пройшов лише місяць. Набагато гірше було б, коли б він у цьому зізнався пізніше. Мус то пережити. Час все розставить на свої місця.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? чоловіки переважно і уникають таких розмов в очі..бо ж казати правду не завжди жінка то перенесе без емоцій. повністю погоджуюсь..то було не кохання..я це називаю "...заменитель" (замість ... підставте ім`я жінки) В мене свого часу з хлопцем, з яким була не просто історія, а 2 роки життя разом, виявилось, що я для нього, лише замінник тієї жінки, тобто як не намагався - невдалось. Не варто чоловіків за це зневажати. Так є, вони слабкіші і перед коханням менш навіть стійкі. Так що так. свого часу за мною впадав один заможний мужчина, я ж теж вуха розвісила - бо дарував не просто квіти - телефон наймодніший на той час, комп`ютер, збиралися купляти машину але в останній момент я передумала, ресторани, дорожезні букети квітів, але після того, як сталося все (чому переддувала поїздка в його не побоюсь слова маєток, вечеря на вершині гори в якомусь ресторані і т.д.) - він просто зник, його картки не відповідали, ніде не світився. Але я не тримала зла й тоді, було неприємно, але можливо я така по натурі - я зрозуміла, що це просто такий тип людини: досягти будь-якою ціною. Як бонус - багато приємних емоцій і спогадів і досвід не наступати на ті ж граблі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Дівчата, можете рахувати мене какою, але я тепер сама розводжу тих оленів, не на матеріальні речі, а на емоції. Так-так, обіцяю зустрітися і не беру трубки, не зайнята нічим, а просто так. Заліковую рани тим же що і покалічилась. І хочете вірте, хочете ні, але нікуди не діваються, дзвонять, пишуть. Відкрито кажу - ти не мій Пітт, ггг, всеодно нікуди не діваються. Чим більше душу і обійми відкриваєш - тим легше тебе ранити. Не вірю їхнім гарним словам, наслухалася раніше, щоб досягти мети готові на такі викручування, омг. Тому граю в тій грі чоловічими картами. Як порада, якщо можна. Не розказуйте про минулі стосунки і не описуйте біль, який пережили - даєте зброю до рук. На питання чому розійшлася з чоловіком відповідаю - вирішили бути щасливими. і все. А як і що - то тільки моя особиста біль, і нікого більше це не має хвилювати.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Шкода вас....а ще більше людей, яким, можливо, ви розбиваєте серце і які, можливо, так само потім через вас мститимуться дівчатам. Вам би до психолога.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Навіщо? Ви ж жінка. Грайте жіночими... якщо є бажання грати
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? зачЕм? назбираються отак купа претензій, і потім боком вилізе.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? важко зустріти дійсно чоловіка, коли навколо вони вважаються оленями . ну і сенс розводити на емоції: чисто через помсту за свої колишні невдалі стосунки? Але ж цим в першу чергу ви собі зараз гірше робите. Тобто якщо якийсь залицяльник не цікавий, то сенс його "розводити"? Адже він вам нецікавий. А цікавого, думаю, би не розвели . Бо цим хіба собі зашкодили, а не йому. То все до пори до часу.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? і як помагає? виглядає, що одне лічите друге калічите. Я не до того, що мені шкода оленів, вони великі хлопчики - самі розберуться. Мучити когось справа тяжка і гірка. Для мучителя, у вашому випадку. Від допису не віє нічим крім гіркоти. Ви мені дуже симпатичні, і шкода, що тратите сили, молодість і життя на нікому непотрібні ігри.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Мені то виглядає, як реакція самозахисту. Впринципі то нормально, людину образили, рана свіжа і кровоточить, то напевно така самозахисна реакція, яка з часом ослабне і людина просто стане обережнішою в стосунках. Ну і скажу що якшо на чоловіків забити, то вони реально мають властивість більше липнути, тому напевно це теж помічний момент, який піднімає самооційнку Робік.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Зараз заплачу. Чого мене жаліти? Чи чого я маю жаліти якогось чоловіка, який заради досягнення свої мети готовий стати Андерсеном? Я не прив"язуюсь тепер до людей - бо вони мають схильність йти в нікуда. Так, я тримаю дистанцію. Так я нічого не обіцяю. Так я за стосунки, які не нашкодять в першу чергу мені. Самозбереження? маю на це право.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Чи ви щасливі з такого розкладу? Дистанція і стосунки, які не нашкодять, то не завжди тотожні речі. Самозберегатись від щастя, хм, я б так не хотіла. А розчаруванням завжди є місце в житті.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? як? поясніть.. Поясню я. Зустрілися-познайомилися- обмінялися тел. Це програма стандарт, чи це також засуджується? Попили кавки 1-2рази, повечеряли. От не моя людина, так і кажу ти не мій Піт (читайте попередній допис), але ж як то, такий мен і не до вподоби. Тому і не беру трубки, не відповідаю на смс. раз в півроку можу відповісти, як справи і тд. Що не так? Чи ся схилити тільки через те, що прихильно ставляться до тебе. олені то олені, а чоловіки то чоловіки. От чесно, сидить навпроти тебе чи поруч, не важливо хлопака, який приторно уважний, і розказує басні, а я знаю трошки більше ніж мала б, сиджу і підтакую "та ти що, огого, серйозно?". Для мене це гра. Бо ця зустріч остання. Хто від того страждає? Я інколи переглядаю особисті дані дописувачок, і думаю, чи то я даремно прожила 35літ, чи мало в тому житті бачила, ніц не розуміюся в людях. Цікава виходить річ - тебе дурять - сама винна, ти крутиш носом - навколо одні жертви. Як жити дальше)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? а нащо ходите на побачення з оленями? Нащо тратите свій час на отакево
