Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Вибачайте, що не написала, "бо бажаю", акцентувала увагу на слові "подія", яку малося на увазі чоловік "посто не може собі дозволити пропустити" тому повинен бути присутній. Проте жінки в своїй більшості тут вважають, що Мія просто проти сімейних пологів, і всіляко заперечує факт їх успішного завершення для сімейної пари і навідь в питаннях знайшли якийсь тайний підтекст... ех....
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Ну якщо чесно, то якби не інтернет, то ми з чоловіком також би про це нічого не знали і думку про СП формував би стереотип наших батьків. СП не пропагують ні в ЖК ні в ПБ. Про курси на батальній говорять тоді коли вже сама пара виявляє бажання про СП. І все ж таки ці дві лекції - це досить мало ІМХО. Серед наших друзів тільки ми мали СП. А моя мама ще і зараз зізнається що має шок від нашого рішення про СП, каже що їй було б соромно. Ось такий стереотип. Щоб не було стереотипу має бути просвітницька робота принаймі в ЖК. Ой, згадала що вперше про СП в якомусь журналі для вагітних прочитала, але стаття щось мене не зачепила, я навіть памятаю що вона мені не сподобалась. Я от з цього форуму дізналась про домашні пологи і вже мені не йде з голови . А до того навіть уявити про ДП не могла, настільки були вкорінені в голові "лікарські" пологи.
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Людоньки, я як сказала в ЖК, що в нас будуть партнерські пологи, то думала, що і лікарку і медсестру прийдеться відкачувати Ото вже наслухалась... І нашо вам того, чоловік не витримає такого (а я маю витримати?), та він втратить свідомість, .......... Словом, далеко нашій системі ще до нормальних стандартів...
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків То власне Zenyk знайшов підтекст )))http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=191030&postcount=129
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Сестра недавно в перукарні поки сиділа слухала розмову, як жіночка так років за 40 обурювалась тим бардаком в пологових - це ж треба , і діти разом з мамою, це ж відпочити після пологів потрібно, а не за дитиною дивитись, і так ще встигнеться; і відвідувачів пускають в палати заразу розносити; і оце постійне годування на вимогу - суцільне розбещування і ніякого режиму; а чоловік на родах - це вообше, це 100% розвалена сім"я після того що він там побачить... причому жіночка так категорична і зі знанням справи розповідала ніби сама через це пройшла.... :D. Хоча я приблизно таке ж вислухала перед першими пологами і від молодших жінок.
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Та нема тут про що сперечатися. Все залежить від конкретної сімї і особливо - від стосунків в ній. Якщо там ітак взаєморозуміння нема, то СП можуть і погіршити, а якщо все робиться разом і з любов"ю, то НІКОЛИ НЕ ПОВІРЮ, що СП пожуть зашкодити, якщо бути до них готовими!
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Маленька преамбула. Починалось все з того що до певного періоду ні я ні чоловік просто особливо не задумувались про пологи. Потім коли вже не задумуватись було не можливо ми вирішили що він піде зі мною на перейми і в передродову. А потім пішли на заняття до акушерки, яка проводить підготовку до пологів ( правда вона сама практикує і готує до ДП) але і таких "неправильних" теж готує. Вийшли з заняття : очі великі, я - готова бігти на пологи хоч вже, чоловік видав фразу - йду на пологи, без варіантів. Думка мого чоловіка, (дякую за темку, зявилась нагода докладно з прістрастієм розпитати ).: Я хотів іти і раніше але після заняття я зрозумів навіщо я там потрібен, як я тобі можу допомогти, і ще я зрозумів що це не можна пропустити. І взагалі якби не я, хто б тримав тобі правильно голову поки ти тужилась? І справді хто? Ну можу ж я сама голову тримати Як ви розумієте стосовно наступних пологів - без варіантів І ще погоджуюсь про стереотипи, при чому стереотипи зумовлені зовсім не народною традицією чи ще чимось таким а ефективною роботою системи в даному випадку охорони здоровя. Адже дуже зручно коли мама тупа біологічна істота, яка нічого не знає мовчить собі в трубочку, і тихо робить те що кажуть лікарі, не заважає їм так би мовити. А коли мама відмовляється так себе поводити, ще й тата приводить - шкандаль!
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Будячок, а хто це ? Напишіть, будь ласка мені в приват її ПІБ і, якщо можна, - як її знайти
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків ой, а можна якісь координати тої акушерки? вибачте, прочитала після написання коментаря... на жаль, не актуально...
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків я вам карму не знімаю, але відповім, що чоловіки, власне, не йдуть в пологовий будинок, бо за великим рахунком бояться. мій чоловік не "тряпка полова", але признався мені (вже тепер), що прочитав у Гемінгвея в одній з оповіді, як в поїзді народжувала жінка-індіанка. а чоловік її в той час лежав, відвернувшись, на верхній полиці. ось, як вже родила та індіанка, стали її чоловіка штовхати, мол прокидайся, падло. а коли перевернули його, виявилося, що він собі горло перерізав, бо не міг стерпіти стражданнь жінки. я так і підозрювала, що чоловік не хоче зі мною, бо дюже вже за мене переживає. я сама такий кілометраж щодня, вагітна, намотувала помісту! а як з чоловіком йшла, то він кожні 5 хвилин "як ти почуваєшся", "чи все добре" ітд. якби я знала, які страшні пологі собі чоловік малює в уяві, дала би почитати щось альтернативне... тож ті чоловіки, що йдуть "народжувати" з жінками - аж ніяк не "тряпки"
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків А мені таку от історію розповіли. На Мєчнікова лежала жіночка. В неї було 3 (чи скільки там) дочок. І мала народитися четверта дитинка. І от щодня до неї приходи пяний чоловік і грозився що убє, як народить знову дівчинку. І у день пологів знову прийшов пяний і викрикав під вікнами. Так от лікар не витримав того, вийшов і заволік того мужика на роди. Казали, що він у момент протрезвів, зомлів, очуняв і втік. А після того ходив виціловував дружину, яка народила знову донечку і не міг натішитися нею. От таке то буває.
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Ми з чоловіком до спільних пологів не готувалися. Якось поговорили і вирішили, що чоловік буде десь поблизу пологового, але на пологи не піде. Коли ж він привіз мене з переймами в лікарню, лікарка сказала йому: "Отам є халат, йди одягай", а я кажу: "та він не йде зі мною", а чоловік мені: "піду, але тільки на перейми". Я не мала сили його переконувати, але дуже переживала, бо він майже нічого про пологи не знав, не дуже цікавився тим раніше і, як потім виявилось, думав, що пологи - це коли дитина виходить на світ, а перейми - то так... Не можу передати вам яка я вдячна чоловікові за те, що він був поруч, тримав мене за руку, я пам`ятаю, як тремтіли його руки і з яким співчуттям він дивився на мене. Він пережив сильний стрес, бо дійсно важко було, що я мучусь, але саме він взяв першим на руки нашу доцю. От зараз пишу і сльози набігають як згадаю ту картину: коханий сидить з таким щасливим і здивованим виразом обличчя, а на руках в нього згорточок - його маленька копія, яка відкрила свої чорні очиська і, як мені тоді здавалось, дивиться на свого татка. Це неповторно! В такі моменти сім`я має бути разом! Так от, на наші почуття і стосунки це зовсім не вплинуло, ми кохаємо одне одного як і раніше, а може і більше (тфу-тфу-тфу)!
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Я дуже сподіваюся, що мій чоловік буде зі мною при родах, хоч до того ще далеко (ми тільки збираємось одружитись у вересні) і на ту тему, ще звичайно, не говорили, та я чомусь певна, що він зрозуміє, як то важливо, щоб у цю мить ми були разом.
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Мій коханий декільа днів тому мене запитав чи я би хотіла щоб він був присутній при пологах, я звісно відповіла, що так, дуже. І чого б то він так запитував, я ще не вагітна.....:ninja:
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків З перших днів своєї вагітності ми планували народжувати разом, ініціатором був чоловік!!!. Наші друзі народжували разом, то він перший питав поради "бувалого чоловіка" як себе вести і як мені допомогти. Чесно кажучи мені це надавало впевненості і я всю вагітність фактично зовсім не боялась пологів. Коли відійшли води, я запанікувала, а чоловік приймав адекватні рішення. З лікарем від початку домовлялись стосовно сумісних пологів і до останнього я була впевнена, що так і буде. Отже, передзвонили до лікаря, так би мовити "клієнт созрєл" і тут я дізнаюсь, що нам на роди не можна разом (хоча як раз при розмові в обід це питання обговорювалось), відмова, що ми не маємо підпису головного лікаря. Про наші почуття в той момент не буду зараз нічого писати. В цій лікарні працює моя знайома і вона по телефону домовилась з головним лікарем... але, акушерка з лікаркою зробили все, щоб чоловіка не було там. Якщо чесно може я і народжувала легше, бо мені весь час хотілось побачити рідну людину, родова діяльність в мене не починалась, отже мене стимулювали, я ледве випросила, щоб пустили в родзал чоловіка, але при розмові з моїм чоловіком лікарка відправила його додому, бо він був під лікарнею весь час, пояснюючи, що то 1 роди і раніше як обід я не вроджу (для довідки, приїхали в роддом в 23,55), домовилися, що передвонять йому і скажуть, коли виїзджати. Не буду нічого говорити про перебування там в передродовій, коли ти кличеш хоч когось на допомогу на протязі 1,5 годин і приходить ота міна і каже тобі: "Ну що ти кричиш, ти нестерпна жінка. Всі родять і ти народиш, я ж то родила" (чомусь це запамяталось найбільше, Богу дякувати я не попала до тої акушерки, а попала до незначно, але кращої). Після такого відношення я була рада, що зі мною не було чоловіка, що він то все не бачив, якби не санітарка (дуже мила жіночка в тому царстві мігер), я б там здуріла, чесне слово. Що було після... довгі місяці сліз і депресії і питання в нікуди:чому так сталось?невже їм важко було його пустити? (вони такі подзвонили йому але за півгодини до того як народилась наша донечка (він летів як скажений, але не встиг доїхати)(він до сьогодняшнього дня не може пробачити собі, що поїхав тоді вночі додому )) Зараз ця тема закрита, бо я починаю переварювати все з самого початку. Тішим себе одним- в нас є чудове малятко і саме головне, що воно є. Поступово з памяті стираються деякі моменти, але образа в серці дотепер, що найголовніша подія в житті була так зіпсована. Дай Боже нам другої дитинки, то пологи однозначно будуть сімейні. Так між іншим, як на мене то мед педперснал значно краще себе поводить при наявності чоловіка. Щойно я знов спитала Сергія, що він думає про СП- однозначна відповідь ТАК. Мотивація: "Ага, як робити то разом, а як родити- то одна, нє дружину треба берегти і допомогти їй, тим більше ТАМ ЖЕ ТВОЯ ДИТИНКА РОДИТЬСЯ! Ти ж не просто заводчик, а тато". А стосовно дискусіїї на тему бути чи не бути - його висновок:"Чоловік сам має сказати, чи він хоче піти чи ні, не через те, що так модно чи, що йому дружина сказала йти і все, як кажуть через силу, це десь всередині має бути. А зараз інфо про СП досить є багато, просто варто тим хоть трошки цікавитись. І ще чоловіки йдуть за методом найменшого опору, навіщо зайвий раз бачити страждання коханої людини, коли цього можна уникнути, так просто легше сидіти обмивати і чекати коли тобі подзвонять і скажуть- ти тато "
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Мій чоловік не горів бажанням йти зі мною на роди, а я й не наполягала, бо він вважав, що не зможе дивитися на мої муки і при тому бути безпорадним. На курси для вагітних він не мав можливості ходити зі мною, але один раз був і побачив, що усі присутні пари йдуть на сімейні пологи. На тих же курсах багато розповідали про допомогу чоловіка при родах, а я це переповідала чоловіку, десь за 2 тижні до родів, коли я його спитала чи не хотів би він піти зі мною, він однозначно погодився. Спершу у нього був шок коли побачив мої схватки, він приїхав з роботи коли я була в родзалі, але швидко взяв себе в руки і почав дихати зі мною. Мої роди закінчилисч оперативним втручанням, так що весь процес нам не вдалося пройти, зате він перший побачив нашу доню, йому її відразу винесли показати.Тепер він питається у знайомих , у яких є діти коли вони вперше побачили свою дитину і гордо відповідає, що він її бачив перший, відразу після народження (серед наших знайомих ми перші пішли на сімейні пологи).Тепер він впевнено говорить, що наступного разу ми однозначно будемо родити у двох і пропагує сімейні пологи всім своїм знайомим.
Відповідь: Сімейні пологи - думка чоловіків Коли я питала свого чоловіка чи не хотів би він піти зі мною на пологи, то отримувала відповідь типу: ні, я на це не зможу дивитися! Вагітність справа довга, я налаштовувалася на самостійні пологи і дуже хвилювалася. Я ніколи не лежала в лікарні, тому для мене це було удвійчі важко. Потім моя лікарка, яка вела вагітність попросила прийти на наступний огляд нас удвох з чоловіком. Спочатку розпитувала чи немає ніяких спадкових захворювань і т. д і т. п., а потім запитала чи не хоче чоловік піти на сімейні пологи. Той знов відмовляється, не піду і все! Прийшов час піти мені на курси для майбутніх мам і я попросила чоловіка піти перший раз зі мною, щоб почуватися більш впевненно (страшно вразлива була, без коханого нічого сама робити не могла). Він погодився. На друге заняття він сам виявив бажання піти. Після третього він сказав : я іду з тобою, буду допомагати на переймах, але в родзал не піду. Я була страшенно рада що він буде поруч. Страх перед пологами майже пропав, лишилось приємне відчуття очікування. Коли обговорювали свої дії на випадок "коли почнеться", домовились хто за який пакунок відповідає, щоб нічого не забути. Коли в мене відійшли води, ми без паніки, але з хвилюванням почали збиратися в пологовий і знаєте що перше схопив чоловік, щоб не забути?... Фотоапарат! Коли ми стали щасливими батьками, то так смішно це згадувати! Тепер найголовніше! Що би я робила без нього, я і уявити собі не можу!!!!!!!!!! Мене постійно хапали судоми, і без його допомоги було би неможливо! Процес розкриття в мене тривав досить довго, а стимулююче мені не кололи, тому коли я вже сама думати не могла за мене думав чоловік,а я робила те, що він мені казав! Коли я саме народжувала він весь час знаходився поруч, я його не бачила,бо була дуже зайнята важливою справою але постійно відчувала його присутність! І от... НАШІ спільні зусилля "увенчались" ( вибачте, не можу підібрати потрібного слова українською) самим солодким в житті криком НАШОГО малюка. Ми навіть в розмові вживали "ми вагітні", "ми родили", не було ніякого Я, тому і малюк був НАШ. Бо коли тато сидить з друзями вдома і випиває за успіх справи, то він не може відчути себе на 100% татом! Наш тато першим побачив сина, першим тримав його на руках! А я була така щаслива, що в цю мить ми разом! Після пологів друзі і знайомі розпитували його, НУ ЯК? (Дурне запитання, ніби в цирк ходив)! А він відповідав просто: заради першого дитячого крику я переживав би це ще раз і ще раз! Мені зізнавався: в деякі моменти мені було дуже страшно, але я ж мужчина, якщо ти тримаєшься, чому я маю впадати в паніку! І ще я питала: ти ж казав що в родзал не підеш? "Ти що, як же я міг тебе лишити????!!!!!!!!" От така наша історія! А в дурниці про втрату свідомості і статеве безсилля після сімейних пологів я не вірю! Якщо майбутній тато іде на пологи із знанням, що його там чекає, а ще з величезним бажанням допомогти дружині і дитинці, то такого трапитись не може! Це видумали боягузи, щоб себе виправдати! Всім правильного вибору, щасливих пологів і здорових малюків! Додано через 2 хвилини А в якій лікарні працюють такі жахливі люди?
