Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дякую за коментар. Також, так стараюся, вдома це легше зробити, а от на вулиці, коли вона в істериці вона не хоче, щоб її обнімали, виривається, а дивитися, як вона катуляється по землі мені нервів не вистачає. І якби вна просто плакала, вона так не вміє, вона зразу в істерику впадає. Розумію, що не треба звертати увагу на думку людей, але безплатні концерти і ще з коментарями, от якби моя так поволилася, я би її швидко навчила так не робити, розбалували тепер маєте, а що дальше буде... не знаю, одним словом тяжко мені...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

це все зайве - вона мусить пережити/переплакати/перекричати оті свої почуття які в неї виникають після заборони.

в нас навіть обнімати не можна - просто побути поруч.

та ну - у всіх діти істерять, просто як істерить твоя, то здається, що навколо самі ангели...

---------- Додано в 20:38 ---------- Попередній допис був написаний в 20:35 ----------

тобто? А які варіанти? Зрештою як тільки ви відростите достатньо нервів - вона зразу перестане катулятись - майже гарантую.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я такої ж думки. І взагалі я заздрю дітям: погано - поплакали, весело - пореготали, розізлились - кинули іграшкою об підлогу, а то все терпиш, давиш в собі ті емоції, а потім воно боком вилазить. Дозвольте дітям плакати коли їм погано і просто поспівчувайте.
Коли дитина впала чи вдарилась, можна просто обійняти і перечекати, а коли плач стихне - просто проговорити ситуацію: ти йшов, зачепився, вдарився, тобі було боляче. Але не варто вдаватись до якоїсь оцінки цієї ситуації, а просто проговорити.
Коли чогось не можна, то поспівчувати, що то така річ, якою не можна бавитись, типу "я згідна, що та розетка дуже цікава і хочеться її випробувати, шкода що вона така небезпечна".

Те, що не є небезпечним для здоров`я і життя не варто забороняти, ляльку думаю малечі можна спробувати повезти по сходах, щоб відчула ту вагу, висоту, вчилась маневрувати візочком і ще можна при тому хвалити дитину як вона старається, яка наполеглива і не злякалась труднощів. А мама ж поруч і підстрахує і допоможе зробити дитині дуже важку для її віку справу і підкріпити в донечнці віру в свої сили.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

це точно) але направду, не я ще не бачила таких істерик, щоб діти падали на землю. Знаю, що так роблять, але в моєму оточенню дітки так сильно не істерять... Ябо я не знаю).

Забираю її додому. Попробую, перечикати крик на вулиці, може допоможе?. Вибачте, але я не зрозуміла, щодо відростання нервів, Ви маєте на увазі мені спокійніше до всього ставитися?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

саме так

просто присядьте коло неї коли вона катуляється, і чекайте

---------- Додано в 20:52 ---------- Попередній допис був написаний в 20:51 ----------

воно в принципі ніби непогано, тут справа в тому з якими емоціями (вашими) ви її забираєте. Вона отримує, що хоче - вашу ДУЖЕ емоційну реакцію.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ну, мене Оріянка часом відштовхує, тоді я просто знаходжусь поряд, а іноді іде на руки поплакатись

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Все воно правильно, я її дозволила самій ходити по тих сходах, але коляску вона хотіла везти сама без моєї допомоги, при тому нервувалася, якщо я їй допомагала, і би впала якщо б я її дозволила, тим більше, багато людей ходить туди сюди і вона заважала їм, пропунувала їй альтернативу інші сходи, але вона хотіла саме ті). Може я забагато хочу, може вона мене не розуміє в силу віку.

Стараюся спокійно але строго до неї говорити. Але вона розуміє, що я несу її додому і ще більше починаї плакати. Треба мені заспокійлеве попити), може трохи допоможе, бо я щось дуже заведена і на вулиці вся напружена, бо чекаю, от через що вона знову буде плакати і як я маю реагувати. Я якась неправильна, чоловік каже що я залежу від думки оточуючих, думаю що вони подумають). Дякую дівчата за відповіді.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

щось ви дуже сильно за чужих людей переживаєте. Вони дорослі - самі собі раду дадуть.
Може якраз вона і відчуває оте "а що люди скажуть" ... і лікує вас як вміє

не чекайте ))))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ні я за малу переживала, щоб не впала, не скотилася зі сходів, щоб її ненароком люди не зіштовхнули зі сходів. Але я зрозуміла свою помилку, буду спокійніше реагувати на істерики і старатимуся не звертати увагу на коментарі оточуючих) Я вже трохи заспокоїлася, дякую Вам).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас періодично такі ж ситуації (не з ляльками, в нас син))) Якщо серйозно, то розумію - тут справа не в конкретній ляльці чи сходах, а в тому, що дитина хоче саме так, а не інак. Я пов"язую це з кризою 3-х років (день народження на носі) Вже писала тут - в нас якось ті істеричні історії періодами бувають, то абсолютно адекватна дитина, то нервус жахливий). При чому повністю згідна з дівчатами - треба дати виплакатись, думку оточуючих - в ігнор, коментують, ввічливо сказати "не ваша справа". Зауважила, що навіть якщо вдається переключити увагу сина на щось інше, за хвилину плаче з іншого приводу - типу "а чому зараз сонце, а не дощ"

Для мене особисто в такій ситуації важливо зберігати спокій (не завжди вдається), бути поруч з дитиною (обнімати, брати на руки - залежно від ситуації) і , основне, дуже НЕ перейматись (теж вдається через раз, а малий виплачеться - за хвилю вже життя в нього прекрасне))) Якщо питання. через яке була істерика, важливе, обговорюю все це з сином, але вже після того, як заспокоїться, іноді в ігровій формі чи казковій історії

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Саме так, хоче так і все, ніякі альтернативи не допомагають, хіба лише брати на руки і нести крикунку).

Так справді, в нас так само, переключаю увагу, через хвилину плаче вже за друге). Істерики також періодами бувають, напевно зараз саме цей період). Дівчата вище писали про реагування дітей на місяць, може то воно))).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

На днях жалілась на свого плакуна сусідці, в якої діти -підлітки, вона відповіла, що криза 3-х - зовсім не страшна порівняно з підлітковими вибриками))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І в нас аналогічне. То у нас з вами активні діти по Грею. Подеколи такий хоч до рани прикладами а подеколи просто б розірвала на кубки. Поки все добре розумом розумію як себе потрібно. Поводити в кризових ситуаціях а як прийдеться до діла то втрачаю над собою контроль. Головне зі сторони бачу ч якщо наприклад чоловік себе поводить неправильно а собі наростити нервів не виходить. І малий то чітко відчуває і коли я заведена починає хотіти все навколо лиш не те що прошу чи пропоную я. Бувають ж дні коли легше, як встане зранку з хорошим настроєм і ще я похвалю і однією і якось тоді легше йде співробітництво. а ще до речі у випадку підвищеної збудливості слід задуматися над тим коли остагнній раз глистів гнали.

Надіслано від мого C2305, використовуючи Tapatalk

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

При цій кризі негативізм у дитини з'являється просто страшенний! Але нам трошки вдавалося обдурити цю кризу досить дієвим інструментом. Ми з чоловіком просто казали все навпаки: кажемо, що не будемо одягатися і син, щоб зробити назло батькам, сам починає одягатися; кажемо, що не будемо снідати і одразу починає нормально кушати. Це звісно не універсальна порада, але на певний період дуже допомагає

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

боже дівчата,як добре що прочитала,бо вже почала звинувачувати чоловіка,тобто його характер-він в мене сірничок(і малий певно таки в нього вдався,бо ще й в одинь день народилися).тепер розумію,що варіанти ще є.бо на майданчику мамочки вже косо дивляться(ой це ж йому ще 2 нема,а щодалі.)злюся на них ,на себе,чоловіка ще й на малого-хтось ж має бути винним.буду пробувати виправляти ситуацію.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Почитайте оце http://getnewpost.livejournal.com/332564.html . Там якраз про ваш вік і істерики і що з тим робити.
А взагалі якщо не вірите, що ще є такі діти, походіть біля нас))) Мій правда коли на землю падає, то я йому ноги підставляю, або кофту, щоб в голову не вдарився)) А взагалі я вмію вмикати в собі флегматика і пофігіста (хоча по житті така не є), і просто мило усміхаюсь людям. То період, він переходить. Головне вам не уступати в речах і намічених правилах. Бо якщо раз можна, раз не можна, то такі істерики можуть стати правилом і способом маніпулювання. Зараз це просто етап розвитку вашої дитини. Можете радіти з того, бо то можна сказати новий навик, тільки то виражається в істериках, насправді ж у свідомости дитини відбулись величезні зміни.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Це точно. Скільки я почула в свою адресу за той період, але результат був.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дякую, прочитала. Дуже гарно написано, слово в слово про мою Веронічку, насміялася))).

Все вірно. Так і поступаємо. Наразі поведінка донечки більш менш. Почала багато говорити, пояснювати що вона хоче, відповідно менше плакати, і мені вдається їй роз"яснити, чого я від неї хочу). Донечка стала якась доросліша). Ще нам помагає, як на вулиці істерить і падає, я її залишаю так лежати, то вона пару секунд полежить, баче що мама не реагує, встає і зразу проситься на руки доплакувати). Але то вже на багато краще, ніж я її насильно брала на руки, а вона в істериці викручувалася. Дякую дівчатам, які мені порадили так зробити).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я вже змучилась від свої дитини!
вже пару днів ми з криками і плачами виходимо на двір, щоб погуляти.
сьогодні думаю не буду його силою вдягати і "тягнути" на двір, почекаю поки сам попроситься!
попросився, я вже аж розцвіла від радості, але як тільки я відкрила шафу і почала доставати одяг, щоб його вдягнути, то знову істерика в дитини.
вже не знаю як йому пояснювати і як ще просити, що то треба вдягнутись, щоб йти на двір, а не в маєчці і трусиках туди йти.
може щось порадите?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас теж недавно так було, не хотіла одягати верхній одяг, штани. Просто було незвично, що вже не жара, і чому це мама не дає "фуболку" і "шотка". Тепер привикла, трохи нила, разок вискочила в трусиках та майці на балкон, зрозуміла, що на дворі "не Африка". Заговорювала, давала якусь іграшку, щоб зацікавила, так і збирались. Коли почалось літо, то була зворотня історія - не хотіла виходити без куртки. Вона в мене за стабільність.