Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

над бур*янами
От не можу почати день не прочитавши твоєї "Ранкової кави".
В мене ранок почався зі слів "Мааам, а там вже мультик Лєго скачався?". Включила, лежали, пів години ніжились хлопці зі мною в ліжечку.
А зараз снідаємо і йдемо відводити Темусика до школи. Переживаю за техніку читання, сьогодні мають здавати. Пробну малий трохи зле здав.
В планах на сьогодні перебування на городі. Не знаю, чи буду мати силу там щось полоти, але хоч поперебуваю, щоб совість не мучила.
Чоловік вчора поламав всі мої плани, і тепер я не знаю що планувати далі, бо в нього якась незрозуміла каша в голові. Одного дня він каже, що цього тижня приїде, наступного дня він каже, що буде ще місяць у відрядженні, а ще наступного - щоб я планувала поїздку до нього. Але тільки я починаю щось планувати, як він придумує ще щось четверте Ех, непередбачуваний в мене чоловік, колись я такою була, і тепер розумію, чому це всіх так дратувало.
А взагалі, я хочу на озеро, хочу морозива і хочу ще поспати.
А, ну і ще похвалюсь вам. Чоловік сказав, щоб я собі нарешті якийсь телефончик вибрала, бо з моїми фотографуваннями кожного кроку

на мій старенький покоцаний телефончик

, та штука, де всі показують що вони їли і де спали

то все дослівно мається на увазі інстаграм

прямо плаче за мною.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Пам"ятаю, десь в січні мені приснився наш Львів після бомбардування. Руїни, понівечені могили і ями з трупами, довго потім не могла відійти, а тепер що не новина - то сюжет з мого кошмару, з тою тільки різницею, що замість Львова міста східної України.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Проза, вчора пізно вночі добралися додому, скучила я за своїм ліжечком, але... встала зранку і зрозуміла, що ще більше скучила

так так за один день

за маленьким Мусіком, яка мені так гарно казала зранечку - "Я тебе люблюуууу". Ех, такий був заряд енергіі на день Тішуся, що вдалося нам з'їздити, але так швидко час пройшов, майже нічого не встигла, мало часу провела з друзями і рідними... Ну нічого, наступного разу розпишемо розклад, і будемо мати чітко виділений час на кожного
Всім гарного дня.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ранкова кава.
Трохи пом"ята і невиспана, бо переоцінила свої сили на городику вчора.
Вчора вечором зробила висновок, що втомилась від школи, дітей і постійнокудасьтребаїхання. Чоловік вчора рішав щось важливе півдня по телефону, ну я ж як панімающщая жона не відволікала, все сама, сама.
Сьогодні має десь їхати. Судячи з того, що приготовив вдітись - на співбесіду) або на здибанку
Враховуючи, що одна наша бабця має господарку, а друга живе недалечко від АТО, то літо обіцяє бути насиченим і море нам знову не світить(
а ще маю жилєткову новину, капець(((

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Останні декілька тижнів встаю так рано, що ще навіть сусідські пси сплять. Їм лінь навіть "привітатися" з моїм собацюркою, який шалено тішиться такому моєму графіку З врочистості - в мене відбулось знайомство року. Нарешті реальне

Так-так, то ТИ!!!!

Це надихнуло мене і тепер в мене купа сил та енергії. Можу з впевненістю сказати, що важливість сну для людини переоцінюють
З вчорашньої врочистості - постригли пса. І тут я зрозуміла, що в нас тепер його рівно половина залишилась. Цілий тазик шерсті Собацюрка тішиться і звикає до літнього образу. Стрижка цього разу обійшлась без нервів, бо стригли самі з чоловіком - вет позичив нам машинку і вчора ми 2год "відривались"
Сьогодні плани грандіозні, а ввечері йду на звітний концерт оркестру, в якому грає моя подруга. Ну і пора виносити на вулицю якийсь пледик, щоб і в мене була ранкова кава

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А я зробила висновок, що втомилась від одноманітності і страшенно хочу кудись поїхати. Хоч на пів дня, на день, на вихідні.
І найбільше виснажилась не фізично, хоча турбот вистачає огого, чого варті тільки пів хати завалені товаром, який ніяк не посортую і не промоніторю, а виснажилась морально. Таке враження що навколо все тисне на мене. Бачу, що знову починаю уникати людей, як колись з Романом і з"являється дике бажання усамітнитись суто вчотирьох, маленькою нашою сімейкою.
Вчора був гарний день, який почався приємним кавуванням в Челентано з кумасею і закінчився неприємною суперечкою з мамою. Дуже неприємною. Не змириться вона ніколи з моїми переконаннями і доглядом за дітьми і все тут.
Сьогодні св"ято, татко вдома, і нарешті, вперше від народження Дарусі гуляю з нею не я, а він. А я за це обідцяла йому котлетки з свинини за той час забацати, а не з дієтичного м"яска, як було досі.
Доварила перше, морально налаштовуюсь на подальше куховарення.
Хочу кави, хочу миру навколо, хочу за місто, і хочу щоб та жахлива алергія, той висип на все лице, що з"явився в Романа вчора, швиденько минув. Ну і поспати б ще не завадило.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Минулого тижня було 30 градусів, спека, сонце, а нині 10, хмари і зиимно... А я нарееешті маю вільний ранок, бо ці останні два тижні це був просто жах, репетиції з 9ої до 13ої і з 18ої до 22ої, між тим ще були поїздки до школи, де я мусіла скорочувати уроки і все на купу, аби встигати назад на репетицію... Вже в середу минулу я думала, що не витримаю такого темпу, мені морально то заважко, просто нема коли навтіь перепочити, але так ще пройшли четвер і п'ятниця, за суботу неділю сил набралася і з понеділка знову то саме. Зато нині вже ввечір прем'єра і тепер лиш грати спектаклі. А наразі я лінуюся в ліжечку і ні про що не хочеться думати, хоча ще купа справ сидить в голові... Почекає то все...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В мене сьогоднi був дуже дивний випадок. Мало не вдавилася, вiдчула, що дихати неможливо i ось-ось прийде кiнець. А сталося все через рахат-лукум, чи то дощ, який застав мене пiд навiсом ятки зi схiдними ласощами, чи то через погане око (чи думки) продавчинi.
Нiколи не думала, що таке справдi е. Видно, велика кiлькiсть моiх запитань про консистенцiю солодощiв (аж цiлих 3) не сподобалася продавчинi, я вже потiм здогадалася, що це не слов"янка. Розпакувала рахат i зразу стала iсти, одночасно чомусь думаючи: не треба було його в неi купувати i смiючись сама з себе, що так подумала. Було несмачно, хотiла чимось заiсти, але останнiй шматок застряг...
Я реально задихалася, це жах. Вiдчувала, що вiн приклеiвся десь всерединi. Сльози градом, кашляла дико, з якимось хрипiнням. Думала кликати на допомогу, але не вийшло..
Найбiльший шок в тому всьому, що люди на мене дивилися - тобто, не зробили вигляд, нiби нiчого не вiдбуваться. Одна дiвчина, дай iй Боже здоров"я i щастя, здогадалася, що щось не так (хоча я була досить далеко в сторонi, зайшла в якийсь прохiд), бiгом принесла воду i серветки, ще потiм пiдiйшла поцiкавитися, як я. А в мене ще пiвгодини руки трусилися))
Чесно кажучи, я не думала, що хтось поможе в такiй ситуацii. Щаслива, що помилялася. Ну i, в iснуваннi "злого ока" переконалася.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Пригадую, хтось писав про передчуття свята, а в мене з точністю та навпаки. Вже декілька днів таке відчуття, що має статися щось не дуже добре. Буду сподіватися, що це просто погані думки в голову лізуть.
А сьогодні свято...Зранку були з малечею в церкві, зараз в мами. Чекає нас довге і цікаве засідання з нашими сусідами, будемо трохи святкувати.
Всім гарного дня

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Буденні будні. Живу практично на дворі, бо вдома діти не хочуть. Нудяться.
Вчора чую в хаті запах - казка. Ходжу і нюхаю, думаю - ну звідки? Виявляється малий взяв мої парфуми улюблені, напахнився, бо я сказала, що головку тре помити, бо негарно пахне. Отак...
В мене якась біда на оці вискакує.
А завтра в садочку випускний. Костюм попрасований, слова вивчені. Ше голову помити тре

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В жилєтці вже була, тепер туткай. Бо маю велику прозу.
В суботу зустріч випускників у інституті. Йду і маю велике бажання йти.
Но...! Маю напряг, що кожен подумки буде мене шкодувати. Типу, йой, стіко років і ще не одружена. І навіть не була ніколи! А ще мене дратують фрази: "Не переживай! В тебе все попереду. Ще зустрінеш свого". І нікого не хвилює, що я з того приводу мало переживаю. Але не хочу бачити співчуття в очах свої одногрупників (одногрупниць). А ще фрази: "Мала стіко кавалєрів, а тепер сидиш одна".
А потім всі будуть вихвалятись фото своїх дітей, чоловіків, онуків, братів, сестер і т.п. А я не буду, ібо не маю сімейних фото. Коротше, то мене заганяє в ступор. Бо хочу направду всіх побачити, але не хочу зриватись. А я така: що думаю, те й говорю прямо в очі.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

ну і добре. не маєте - то поставте питання так, щоби ніхто і не подумав Вас жаліти. на крайній випадок нафотографуйте вазонки і у відповідь на їх дітей-родичів-чоловіків натхненно розказуйте як вам пощастило, що маєте час займатись улюбленими справами і надієтесь, що колись той запал пройде і будете таки мати час на сім'ю. оскільки то для Вас серйозно, і розпорошувати свою енергію одразу на кілька занять Ви не маєте наміру. ну якось так

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Маю таку конкретну бабусю. Для неї у всіх всьо кльово. Ой, та дівчина так файно заміж вийшла. Ой, а той хлопчина так файно женився. Як у всіх все файно. Кажу:"Ба, а чому Ви мені не заздрите? Я - хочу йду на роботу, хочу - не йду. Хочу - прибираю, хочу - не прибираю. Хочу - готую їсти, хочу - пішла в кафеху - напхалася, прийшла домів, ногу на ногу і балдю." І все так далі в томі роді. Погляд бабці дав мені зрозуміти, що всьо, капці мені, Люба Степанівна. Ніц мені не світит в тім життю. Хіба ще вродити дитину невідомо від кого, аби було для кого жити. Ібо замуж мені не світить. А така ладна кобіта!
Вот такіє пірагі!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Втомлена капець як...очі липнуть, а чомусь не сплю, перемастила тортик,вимила посуд,підлогу і нарешті сіла.Прасовання ціла купа,коли це все перероблю????? Тепер врочистість...В мене скоро наближається маленька річниця, вже як 15 років одружена з дуже файним чоловіком мо щось приготую надзвичайне, крім картоплі і котлет,хочеться свята,але цікаво,чи він про це згадає???

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

В мене "Пташине молоко", теж мастила. Щось я "присіла" на нього. Швидко, смачно . Врочистість буде завтра - в Саші нарешті свято останнього дзвоника й ураааа - канікули .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

А хто заважає сказати що ви вже "сходілі замуж нєнадолго"? Паспорт у вас не будуть же первіряти, а фото - ну чоловік може не любити фотографуватись))
Якщо ви з вашими однокласниками мало перетинаєтесь, і вас напрягає що кожен вас так чи інакше жалітиме, поверніть ситуацію так щоб вам заздрили, навіть якщо то буде чуток неправда))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

а треба комусь щось говорити?

По секрету :я ніколи не була одружена у класичному юридичному розумінні( паспорт чистий . І ніхто не знає про це ( пережила вже три випуски школи ( останній- тільки-тільки) і два- універу) .І це не заважає мені 19 рік бути "фактично там". Не сама і все. А далі- кожен собі як хоче, так хай і думає, що за тим є. Ну хіба ви сподіваєтеся на зустріч своєї "долі" на тій імпрезі, і намірено хочете , щоб усі знали те, що ви- " у пошуку". А так- проблеми не вбачаю

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Ранкова кава
З 4-ї ранку товчуся з малим, має розлад, горшОк

ну ви поняли, да?

в шоці, я в шоці, пралка в трансі. І як то сьогодні його лишити на цілий день з чоловіком?
Погода як завжди на останній дзвоник.шлюбноврочистих мештів я не маю, тому думаю в чому маю йти((( Вишиванки також не маю, щось так мене підштовхує до банальних джинсів і футболки. але я витримаю і буду гарна-прегарна, затоную свої "грані реальності" і нерівності)
вот. В якій годині закінчиться мій заряд бадьорості - я не знаю))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Лягала вчора не так пізно, але зранку так тяжко було встати. Встала після слів чоловіка "Олена будильник дзвонив 10 хв тому, зараз Саша приїде". Підірвалась, попила кави з пахлавою. Кайфанула. Перший день коли мене не болить голова, дощик впав і зробив свою справу(тиск мій в нормі).Далі думала збиратись, випрямити волося, макіяж і при параді на заняття, а поки думала Саша вже приїхав і зібралась як в армії за 2 хв(джинси, футболка, мокасини, ключі, документи і я вже вибігла(без паради взагалі)). Тепер лягла, права нога гуде, але я майже задоволення, страху їхздити по місту нема. Ще 1 заняття і все. А от парковка моя кульгає . Всім-всім гарного дня, гарних вихідних і памятайте що все буде добре(бо інакше ніяк!)

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (6)

Оскільки врочистість моя буде завтра, то сьогодні одна проза...не смію з тою проблемою йти в жилєтку, там для мене дописи тільки справді плачевні. Отже, проза....- посварилась з мужом своїм, а надоїло мені за 5,5років бути доброю і завжди "входити в його положення"! Я, як і його робота, батьки та вічно з проблемами друзі, потребую УВАГИ! А по-друге, машина в ремонті і завтра з концерту, мабуть, прийдеться чимчикувати на маршрутку! Ой...скільки негативу в таку похмуру п'ятницю!

Надіслано від мого GT-S7272, використовуючи Tapatalk