Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Liliyah Romanova, 11 Вересень 2013.

  1. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Для мене природнє те, що дається легше, без надриву й переступання через себе чи когось іншого. :)
    Мені виглядає, що в нас погляди схожі, тільки опис ситуації різний. Я то завжди описую так: дитина приходить в сім'ю до всіх, а не лише до мами.
    Якщо врахувати, що до 8-9 місяців дитина взагалі не свідома того, що вона є окремою особою й потребує буття біля мами настільки ж сильно, як то було перші 9 місяців її життя (в утробі), то до того часу взагалі не бачу можливості ламати її під сім'ю. Якщо із приходом дитини в сім'ю нічого не міняється, значить, пріоритети розставлені неправильно. :pardon:

    Що в нас дало тріщину. Я вже то писала купу разів, але повторюся. Даркові намагалися компенсувати появу нової дитини. Проводили з ним час і я, і чоловік, окремо, коли відкладали малого поспати в ліжечко (у мене і Натусик, і Мелася спали по годині-дві кілька разів на день, так що можливостей було маса) тощо.
    Аналізувати можна, але те, що зі сторони завжди лишається тим, що зі сторони. Народиш друге, пізнаєш і решту айсберга. ))
    Щось може виглядати логічним, але так багато психологічних теорій писано. Виглядає логічно, а наслідки - мама мія.
    Я, певно, десь не там читала. Для мене то метод терапії, а не спосіб життя.
    Ну, і заміна ролей - це інше, ніж те, кому в якому порядку давати їсти.
     
  2. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Думаю як Ліля, слово в слово.
    Дуже важливо не зробити з першої (старшої) дитини ідола. Важливо не боятися, що поява братика чи сестрички відбере в старшої дитини увагу, дитинство і т.д. і т.п. Важливо бути внутрішньо впевненим, що не обділяєш дитину бажанням мати ще дітей.
    Ще таке спостереження. В нас, звичайно, не все рожево-позитивно, часом бувають зі старшою кризи відносин і спротив з її боку, але як тільки я починаю їсти себе, що я погана мама, бо мало з нею роблю чогось, що має робити добра мама, мала стає на диби тут як тут. Я роблюся зла, бо хочу "заникатися" з молодшою і просто подрімати в тиші, але внутрішня мама-відмінниця каже, що треба в той час приділити увагу старшій, і в результаті нічого не виходить. То я краще подрімаю, а старшій дам олівці чи дозволю перевртати одяг в шафі. Неправильно, ну і ну його. Шкода, що відпочивати з нами разом вона не хоче.
    Ну і маю купу прикладів, коли немовля мама віддавала на гуляння з бабусею на 3 години, займалася старшою дитиною, щоб не дай Бог не обділити її чимось, а через 2 роки плачеться, що старша молодшу має за пусте місце і принижує.
     
  3. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Про те, що ієрархічний підхід - це суто чоловічий спосіб бачення світу. Для жінок він неприродній, нав'язаний.
    А в нас дітей троє і ревнощів нема. І ієрархічного підходу нема.
    Для мене то дві крайності - компенсувати або забити. Ми знайшли середину й щасливі. Дітки дуже любляться, тільки часом у Дарка ще проявляються результати нашого намагання "компенсувати" (і виключно по відношенню до Натусика, з Меласею все суперово), але все рідше й Богові дякувати.
    І до речі, вивчення питання домашнього навчання й того, як все відбувається в сім'ях, які таким займаються, мені лише підтвердило, що не можна в жодному разі намагатися щось компенсувати. Якщо дитина приходить у сім'ю до всіх, а не тільки до мами й тата, це дуже гуртує сім'ю, надзвичайно! І старші не сидять і не чекають, коли їм присвятять час, а сперечаються, хто ж наступний поколише малятко. :girl_in_love: Як казала одна мама-домашниця: нам це вдалося, бо ми любимо проводити час ВСІ РАЗОМ. :)

    Інакше мені система нагадує ось цю:
    [​IMG]
    http://www.reelz.com/trailer-clips/32716/horton-hears-a-who-clip-9/
     
  4. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Та так було спокон віків.
    То недавно щось зламалося.

    Я за тебе дуже рада.
    Тільки я таких сімей знаю одиниці.
     
  5. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Із чоловіками результат теж виходить схожий, як не парадоксально. :)
    То залежить, про що говорити. ;) Матріярхів теж ніхто не відміняв. І все працювало.
    Фемінізація - це поломка, то правда, але давай її чіпати не будемо. Це не так і складно, до речі.
    Чоловік був главою сім'ї, але жінці в її "галузях" не вказував, а довіряв і підтримував.
    Ну, тому й виходить впадання в крайності. Я говорю про шукання середини.
     
  6. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    А вони кого вже принижують)?

    ---------- Додано в 22:15 ---------- Попередній допис був написаний в 22:14 ----------

    Я якраз і шукаю).

    А взагалі- я показала ще один підхід до вирішення проблем між дітьми.
    Не всім то підходить і то нормально.
     
  7. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань


    Ну, і результати ти теж бачиш, адже говориш про ревність і т.п. Всі говорять про компенсацію. Я лише від багатодітних чула інші пояснення, а в кого одна-дві дитини, то там ніц не різниться.
     
  8. napoleona

    napoleona Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    точнісінько у нас так)))
    тому я займаю свою дурну голову чим можу,щоб не думати про всякі глупості
     
  9. Натуля

    Натуля Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Я таке шось подібне маю. Старалась зі старшим бути разом по максимуму. А в результаті по мірі підростання меншого в мене з"явилось перед ним почуття провини. Він не отримав і десятої частини тих немовлячих ігр - масажиків-цьомок-підкидань як старший. І то так зараз буває, що зі старшим починаємо дуріти на ліжку, а менший зі сторони дивиться, і лиш коли я його покличу то теж починає дуріти і сміятись. Антону Діма весь час заважає "не хочу, щоб він сидів біля мене, нехочу, щоб він їв біля мене, не хочу, щоб він повторював за мною" і т.д. Цукерку Діма просить для себе і обов"язково "Атосіку". Антон же схопить собі і втікає. Завжди перед Дімою намагається щось перехопити, видрати в нього з рук якусь іграшку, при можливості штовхнути. Мене зачіпає, що менший так тягнеться за братом, а старший такий вредний - відштовхує його. Я собі тепер думаю, що якби я з самого початку зі старшим просто постановила якусь годинку в день на ігри з мамою вдвох - цього було б цілком достатньо. І тоді він би за якийсь час звик, що є братик якому мама теж приділяє увагу.
    Зі старшим бавимось в настільні ігри коли спить менший. З горем пополам мені вдається потрохи залучати їх вдвох до спільних ігр, приготування їжі і т.д. і якось стосунки поміліметрово налагоджуються. Ну і ще трохи розмови про те як Антон теж був таким маленьким і як мама з ним маленьким бавилась і т.д. якось заспокоюють старшого.
     
  10. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Я трошки інакше поставила. Бавилися разом, утрьох, особливого часу не було, та й зараз не дуже є. Зараз маю спокій часто, бо малята чудово бавляться разом і мами їм не треба. Різниця в тому, коли Мелася спить чи Натусик спить, але то само виходить. І навіть тоді, як хтось один спить, то друга дитина не вимагає моєї 100%-ної уваги.
    Оце просто супер! Ми з Дарком ту саму тактику застосовуємо. Розвовідаємо, що він робив, коли був у віці Меласі й Натусика, сміємося разом над тим, що було смішне. Він то дуже любить і поволі тріщина у відносинах із Натусиком заліплюється.
     
  11. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    як це розумію я.
    оскільки я бачу, що часом дійсно через народження молодших інтереси старших в чомусь можуть постраждати, то стараюсь закцентувати, що бути старшим братом не лише "відповідально", але і "почесно". Наприклад, Дмитро хоче щось сказати, а Сергійкові рочок, він мамамама і тягне мене. Беру дрібноту на ручки, кажу: "Сонечко, зараз ми послухаємо Дмитрика, будь тихенько". І слухаю Дми. Їжу ми в сім'ї традиційно роздаємо так: голова сім'ї, потім гості якщо є, потім я, потім Дми, потім Сергійко
    Річ у тім, що зробити приємність дрібній дитині - легко. Взяв на ручки - і тішиться. А більшенькому треба ігор, розмов, уваги такої... спеціальної... Якщо намагаєшся "ділити себе між дітьми" порівну - старшому дістанеться менше. Якщо робитимеш упор на старшому - реально дістанеться порівну і по потребах:)

    ---------- Додано в 11:11 ---------- Попередній допис був написаний в 11:01 ----------

    але також
    думаю як Марічка, і як Ліля, слово в слово :)
    коротше, я за золоту середину :)
     
  12. Suzi

    Suzi Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    і я тихенько хіхікаю ))))
    На форумі писати, то не мішки з піском носити ))))
    Все таки все відносно. Старшій дитині уваги треба. От тільки старшій дитині якраз треба вже і татової, бабусиної, дідусевої, нянькиної, тіткиної уваги. А немовляткові треба маму.
    Та чого ж, аналізувати треба. Тільки не факт, що отримані висновки справдяться.
    Життя все розставляє по місцях.
     
  13. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    А я злюка і ще й додаю час від часу, що не одним старшим незручності. Мама й тато теж би щось хотіли, а не мають чи не можуть зробити. Але в мене Дарко вже старший, то зрозуміє таке без проблем. Ще й поспівчуває. )))
     
  14. Натуля

    Натуля Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    А в мене по дітях інший результат. Антон вимагає щоб я активно приймала участь в іграх - от складала кілька днів пожежну станцію лєго, а далі бався мама зі мною. ДІма нє, ти бався. І виходить так, що Дімулік дуже часто сам бере собі іграшки і бавиться. Або от недавно прийшли ми в поліклініку, ДІмулік зразу заліз на лавочку, а Антон до мене на коліна. А мені внутрішньо некомфортно від такого розклАду, бо це 2-х річна малявочка має бути в мами на руках, а не 5-ти річний кавалєр :).
     
  15. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Я беру на коліна обох. Часом і ношу двох одночасно. І якщо беру когось одного, а інший збоку, то не ревнують.
     
  16. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань



    ---------- Додано в 22:30 ---------- Попередній допис був написаний в 22:29 ----------

    А ти не задумувалася про те, що він таким чином собі щось компенсує?
     
  17. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Або відчуває слабинку й нею користується. :)
     
  18. Sera

    Sera Я хотіла не зовсім так. Та це те, що я хотіла.

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    В 5 років?
    Імхо в тому віці є стільки цікавого навкруги, що я би просто на слабину не спихала.
     
  19. Натуля

    Натуля Well-Known Member

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    Є таке. Це було пов"язано з моїми стосунками з чоловіком. Я працюю над собою і дітьми, стосунки налагоджуються. Але просто поведінка старшого іноді трохи напрягає. Я не відштовхую його. І на руки його до цих пір беру хоча маю проблему зі спиною і може потім ногу заклинити:girl_crazy:. Іноді дуріємо - Діма в мене на руках, а Антон чіпляється руками мені за талію, а ногами обхоплює мою ногу і ми так носимось по дому:girl_smile:. Ну і ще Антошик дуууууже чутливий до ласки. Його варто обняти і він вмить весь аж тане, незалежно від його настрою. Він явно з тих дітей, що скільки б не носив на руках - йому забагато не буде :) А от Дімулік навіть погладити себе не дає, він дратується, дуже того не любить. І от ця така різниця мене і муляє. Можливо це просто така риса меншого, а я звикнути не можу і вишукую те чого немає.
    До речі, про слабинку. Іноді, дуже рідко, я ставила Антошика в кут (насправді це дуже уявний кут), і от він в момент починав плакати і жалісливо проситись на руки. Я хвильку послухаю, потім моралі почитаю і закінчувалось все тим, що я брала його на руки. І тепер, в 5, він веде себе так само. Тільки плачі вже дуже артистичні і "мама, я хочу до тебе на руки" мною сприймаються як маніпуляція. Правда, він постоїть 5 хв, знову моралі почитаю і все закінчується обіймами.
     
  20. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

    А може, він просто особистість іншого типу й у нього інша "мова любові"? Тут є коротенько про їх види.
    Зазвичай, нам усі мови приємні, але одна є першою, основною, без якої нам може здаватися, що нас не люблять, якщо ми її недоотримуємо.