Відповідь: Як я знайшла свою любов! Та ну, не будьте такі жорстокі Для нас це може і не прийнятно, а для форумлянки смішні і теплі спогади.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Оmmh ! Я вас не осуджую, так як ви були молоді-зелені))) Якщо кожен згадає себе в роки юності, то думаю у кожного найдуться "скелети в шафі" і вчинки про які не хочеться згадувати та за які соромно. Це зараз, з віком ми стали такими розумними, а коли адреналін, дитинство, юнацький запал то й не таких "дров можна було наламати", але як кажуть добре тоді коли все добре закінчується, а у вас воно так!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! З цим повністю погоджуюсь. телефонні дурощі, ще не найгірше, що могли зробити ---------- Додано в 17:59 ---------- Попередній допис був написаний в 17:57 ---------- А взагалі, дуже цікаво почитатти історії знайомств ))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Запропонували знайомі мені поїхати в Краків, я погодилась, бо ж ніколи там не була. За тиждень до поїздки в мене форс-мажор на роботі, я не їду. Саме там я і мала познайомитись зі своїм чоловіком, він віз компанію своєю машиною і був за гіда, так як часто буває в Польщі по роботі. Але є сили вищі за нас. Десь за місяць нам з сестрою треба їхати в Польщу. Та сама вище згадана знайома дає мені його номер телефону і каже, чого будеш тратити гроші на автобус, він і так часто їздить. Подзвонила, все культурно, пан Олег, так то і так то, дали ваш номер, чи не візьмете пасажирів. Домовились про дату, до нас ще одна моя коліжанка приєдналась. Всі митники на кордоні питали, куда він то бабське царство везе))) Вже по дорозі назад, ми пропросили зупинитись біля магазину, купити щось їсти. Набрали собі з сетрою різних польських вкусняшок і тут на касі виявляється, що в магазині нема терміналу для розрахунку карткою ужасно стидно, бо готівки в нас теж нема. На щастя був Пан Олег і позичив нам гроші. Страшно не люблю позичати гроші, тому зразу домовилась з ним про зустріч у Львові, щоб їх віддати. Пан Олег мені не дуже сподобався, тому на каву пішла тільки із ввічливості, бо гроші позичив. Коли він знов подзвонив, я зрозуміла, що то вже не так просто Досі не знаю, чому погодилась зустрітись, але з того дня ми більше не розставались. Три місяці після знайомства почали жити разом, ще за місяць розписались.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ми познайомились в кінці грудня 2006 року - банально: 4ий курс, гуртожитський чат Серед ночі сиділа в чаті і шукала якусь попсову пісню (сьогодні вже навіть і не пам'ятаю яку), ніхто не мені не відписував (цікаво б чого це серед ночі, година 2, мабуть була на годиннику), аж тут відписав хлопчина (як потім виявилось зовсім не по попсі виступав ), переписувались, потім ще місяць зідзвонювались, незважаючи на то, що я жила на 4ому поверсі, а він на 7ому, більше місяця ми не зустрічались )) Спілкування наше було суто дружнє, на різноманітні темі. Після зимових канікул нарешті домовились зустрітись, як сьогодні пам'ятаю той день - 21 січня 2007 року, падав лапатий сніг і ми гуляли довго-довго. Не повірите, але в той вечір він мене навіть не поцілував, навіть у щічку (хоча я так того хотіла... і не тільки в щічку ) За тиждень ми вже практично жили разом (в житті б не подумала, що на таке здатна), були нерозлийвода, шалене кохання, пристрасть і все в тому роді ))) Цього року вже 7 років як ми разом - безмежно вдячна Богу за свого чоловіка, з ним я стала зовсім іншою, коханою і дуже щасливою
Щось на мене ностальджі днями напала, а тут ще і таку тему випадково на ДП накопала, значить поділюся спогадами Але у мене дооовга історія Почну "іздалєка" - з того що до знайомства з майбутнім чоловіком я взагалі була дівчинка тиха і скромна (принаймі у плані "гулянь") - якось все мені не до того було. Отака я чемна і нецілована дожила до 19 років При чому в гуртожитку ("розсаднику розпусти" ) почала мешкати з 16 і тихенько спостерігала за чужими стосунками - люди цілувалися, розставалися, ревнували, вагітніли, зраджували... Роки за 3 я стала майже мєсним експертом з відносин (при тому своїх не маючи ) - всі чогось приходили радитися Нє, ви не подумайте - я не була заучкою чи занудою - у всіх забавах участь брала, ночами по Печерську тинялася, пиво-вино пила , в компаніях гуляла, але оті всі стосунки спостерігала якось зі сторони. І Сергія бачила декілька разів (вони з друзями жили неподалік і приходили до дівчат з моєї кімнати бо мали спільні знайомства) - він мені не сподобався категорично І от одного разу (9 березня) ми з сусідкою по кімнаті працювали промоутерами у супермаркеті, підійшли до нас мій майбутній чоловік і його друг "патлатий", запросили Аню ввечері на лавочках посидіти. Вона на той час таємно в того "патлатого" закохана була і мене планувала взяти за компанію щоб я відволікала Сергія і не заважала їм спілкуватися Запропонувала мені то і каже "але ж ти все одно не підеш - ти на лавочки з нами не виходиш ніколи". Ну я що - я ж люблю робити "вопрєкі", кажу "а чого це ти за мене вирішила, а от візьму і піду" В той вечір Сергій рот не закривав (я слухала і про риболовлю, і про мисливство, і про гітари і ще бозна що) і зробив єдине що заставило мене потім не спати і згадувати вже в кімнаті про нього до 2 ночі - я все бухтіла Ані що "як так, все життя мене ніхто переговорити не може, а цей не давав мені навіть 2 слова вставити, нє, ну я йому покажу" Після того ми ще гуляли декілька разів по Києву знову вчотирьох, врешті у сусідки з тим хлопцем не зрослося, а муж мій успішно вилетів з універу і поїхав в село. І от, поспілкувавшись буквально декілька днів, ми далі розсталися і говорили лише по телефону годинами, ночами, він мені навіть на гітарі пісні телефоном співав (при чому на той час я його не любила, мені було цікаво ). А потім якось жартома каже "то приїжджай до мене в село на шашлики". І що ви думаєте - я ж люблю пригоди на свою жьо Довго шукала хто б з дівчат зі мною поїхав за компанію - і щоразу щось не зросталося, то врешті решт махнула туди сама (без усяких задніх думок). Сергій був в шоці бо до останнього думав що я не приїду - я ж "хороша дівчинка" і навіть казав що він у мені тоді розчарувався трохи (то він просто не знав ще тоді що як мені встрілить, то ховайтеся тепер вже знає і каже що то в мене їжаки в д*пі живуть і спокою не дають - всяких дурних витівок в моєму житті вистачало і, дякувати Богові, всі закінчувалися благополучно). І от приїжджаю я в село, погода несподівано псується, починається злива і замість того щоб іти в ліс на шашлики ми ідемо до нього в хату гумаки і плащі шукати а тоді до його друзів додому. Мама в шокові бо син вперше дівчину додому привів значить все серйозно (син же не сказав що він мене 5 днів вживу бачив, 2 рази цілував на прощання і ще місяць по телефону спілкувався, то всі подумали що ми давно зустрічаємося), я в ще більшому шокові бо він мені і не хлопець а я вже з батьками знайома. От після того довелося заміж виходити... Правда до весілля ще 5 років минуло
