Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

а я залучала зразу і все дозволяла, наприклад коли вона досліджувала малу, що то не ляля, якою бавляться, а така як вона звичайно під наглядом)))

з цим я згідна на 100%, що в даній ситуації саме тепер вже винна я, бо зайшла в ступор, тобто та ситуація так загнала мої нерви, що я просинаюся і якесь банальне питання дитини мене вже виводить, я розумію, що мені потрібна перезагрузка, але як я не знаю. Одним словом спочатку була проблема з дитиною, а тепер зі мною і я не знаю як настроїтися на правильну хвилю. Важко то все, бо я можу цілий день старатися контролювати себе, а вечером можу зірватися тай по всьому

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

От ще може мені хтось порадить щось мудре. Я навчилась багато на що реагути спокійно, закривати очі, переводити на жарти і тд, але оту реальну агресію, ревність старшої до менших ніяк не можу прийняти. Як бачу, як вона штовхне чи з якою злістю говорить, кричить до них, в мене зразу ніби в голові щось перемикається. Я стараюсь реагувати позитивно, але власне тут в мене найбільша проблема, де я найчастіше зриваюсь на крик в гіршому випадку і на нотації в кращому, і ніяк не можу того побороти.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене синочок так само, навіть якщо дивимося фільм, то мусить сидіти на колінах.
То є дуже важко, але позитиву багацько + таких моментів потім вже не буде .

---------- Додано в 12:43 ---------- Попередній допис був написаний в 12:40 ----------

Мені колись дуже допомагала прогулянка ввечері 30 хв без дітей. Реально не вірила, що це спрацює, але мозок файно переключався. Тоді була зима, холодно, я просто ходила вулицями, дивилася на вітрини в гірляндах і додому приходила вже з новими силами, а тепер не можу себе заставити, хоч діти вже трошки підросли, але психологічно і фізично важко до вечора...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Згадую себе коли Матвієві було пару місяців. Я думаю, що через це переходять всі в більшій чи меншій мірі, коли народжується друга дитина. Дайте трохи часу собі і старшій донечці, це минеться скоро.
Я всю вагітність дуже переживала за Катю, як то буде, чи не буде вона обділена, чи буде ревнувати, я сама тоді не могла з нею набутись і намилуватись нею, в пологовому плакала за нею. Перший місяць після народження Матвійка зі всіх сил старалась допомогти їй звикнути до змін в сім`ї, приділяла їй майже всю увагу і т.д., а потім прийшла якась втома в мене, весь організм, гормони - налаштовані таки на новонароджену дитину, мене теж почали дратувати якісь зайві рухи малої, її розмови, питання і т.д. і стримуватись було дуже важко. А в Каті почався період плачів і нервів з кожної дрібниці, хоч ревнощів до малого наче не було, але якась така адаптація все ж відбувалась. Це швидко минулось, тому не виніть ні себе ні дитину, вам просто треба звикнути до змін .

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

та ми ніби звикнули, мала не ревнує до Одарки, любить її, цілує гладить, забавляє
думала, що вже пройшли адаптацію

в червні буду ходити ввечері в басейн, а тато з дітьми, то може попустить

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

в нас теж так було, це не мусить якось проявлятись у стосунках між дітьми. Я просто таке спостерігала і в своїх знайомих, що старша дитина починає поводитись нестерпно за словами батьків, але ніхто це не сприймає як ревнощі, бо наче вже адаптація минула. Побачите, що це просто такий етап, скоро і ви почнете інакше реагувати і поведінка дитини зміниться.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я навчилася тепер так зриватися, щоб діти не бачили.
То виглядає так- вийшла кудись там, зірвалася, прийшла.
Ну, ясно не завжди виходить, але від того всім краще. Бо як зриваюсь на Святика, він відповідно починає показувати агресію, протест, кричить "ти не чемна, мама!" "не кричи на мене!" і це все істеричним криком, потім так голосно плаче, що його певно на сусідні вулиці чути, ще може лупити руками і ногами. Відповідно це все мене дратує ще більше і починається тааааака канітєль, шо мама дарагая. Краще нікому то не видіти, бо то не для слабонєрвних...
Так, що тепер, особливо після народження молодшого, я почала старатися випускати пар не на дітей. Не уявляєте, але можу піти стінку в під"їзді покопати, кинути чимось сильно до підлоги, а найчастіше побити боляче якусь стіну кулаками. Потім вдих, трошки зимної води і мама в порядку.
От тоді вже можна починати, чи то продовжувати розмову.

Ох, був у нас одного разу такий прокол, Святослав боляче відштовхнув Андрія, коли той повзав. Я впала в ступор, але поки заспокоїла молодшого, то таки вдалось прийти до тями і провести з старшим констуктивну розмову. Але це була дуже строга розмова, посадила на коліна, закрила двері в кімнату, щоб ми були одні, заставила дивитись в очі і прочитала "нотацію". Хоча чоловік тоді таки дотримувався думки, що тре було за таке врізати.
На разі вдається обминати таких казусів і повторюю, побільше уваги старшому. У нас діє безвідмовно.
Навіть коли Андрійчик вередує, я можу сказати до Святика типу "ой, той наш братчик нині такий не чемний, нудиться, кричить". Він не знає такго, що старшим завжди перепадає, а маленькі завжди праві, бо вони маленькі.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Читаю, вас дівчатка і думаю, які ви молодці і скільки маєте терпіння. Бо я просто киплю, коли дитина істерить. Нам допомагають розмови, 100 разів пояснюю, якщо на прогулянці істерика, наприклад через чужі іграшки, беру її на руки і несу, вже в дома пояснюю, що так завжди будемо йти, якщо буде погано поводитися, ну і само союбою розмовляю про іграшки(чуже без дозволу брати неможна). Ігнорую плачі, коли вона хоче те що не можна, при тому повторюю, що через сльози вона нічого не отримає. Дуже стимулює і помагає порозумітися, коли я її хвалю і говорю, що вона чемна дівчинка. І зараз вже легше мені тим, що вона зрозуміла, що якщо мама щось робить (читаю, вишиваю, варю їсти), то мама зайнята і буде гратися, читати з Веронічкою, коли закінче свою роботу. Я завжди говорю: "Сонечко мама має приготувати їсти, відпочити, почитати іт.д., коли я все зроблю, то з тобою пограюся, почитаю, погуляємо і.д.. а зараз йди трошки пограйся сама( часто піддаю ідею, що вона має в той час робити)". Пів години, а деколи більше дитина мене не чіпає, хоча може знаходитися поруч. І після своєї роботи, обов"язково роблю те що я їй обіцяла.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

У вашому віці у нас взагалі просто капці були.
Моїх дописів тодішніх краще не шукати і не читати.
Але дитина росте, змінюється, починає більше розуміти, а головне мама мудрішає коло неї, пізнає її, бачить свої помилки і воно з часом стає легше.

Дівчата, порадьте чого мудрого як правильно себе поводити, коли дитина тікає.
Ідемо якось то з Святиком, розмовляєм, нічого не придвіщало біди і тут мій шустрик вириває і біжить. От так, ні з того ні з сього. Добре, що якась тітонька його зловила, бо гнав прямо на дорогу, якою машини з заправки виїжджають.
В мене серце догори цапки стало. Про небезпеку він знає. Зараз взагалі прогрес, бо ще рік тому міг бігти куди хотів, а я своє вагітне пузо в руки і за ним. Зараз вже йде чемніше, палиці брудні волочити дозоляю)), але оті виривання. Рідко і все ж проскакують.
І ще оце- через дорогу часто буає що не хоче вперто давати руку. То ми так можемо довго стояти, перед тим, як перейти дорогу бо не дасть руку- відповідно через дорогу не іде. Брати нести, коли ше одне чудо або в візку, або на мені, точно не виходить.
Мені чомусь видається, що він не до кінця розуміє яка саме небезпека може бути від пролітаючих машин. Як то правильно пояснити?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Ще одне питання, яке мене мучить, як реагувати правильно на словесну агресію. Наша старша часто може до менших сказати "ти дурний", "поганий", "я зараз його вдарю", "я його викину" або навіть як щось їй заборонити "я можу всіх побити" ну щось в тому дусі. В свою сторону вона такого вдома не чує, сподіваюсь, що в садку теж, але звідкись воно таки взялось. Я завжди казала, що мені неприємно таке чути, що всі мої діти гарні і розумні, я всіх люблю, але от недавно прочитала, що шкідливо придушувати таку словесну агресію, бо краще вже такий виплеск, ніж воно буде гакопичуватись всередині. А як тоді реагувати на такі випади? Ігнорувати взагалі?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Розсмішили мене. Добре, не буду шукати А якщо серйозно, то це правда, дітки швидко ростуть і змінюються, і ми біля них також).

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В мене більше проблема що з чоловіком зробити, як йому пояснити що він занадто вимогливий до малого, забагато сварить і виховує. Я пробувала говорити, просити пояснювати - він ніби розуміє, пару днів старається, а потім знову малого виховує. Ну не буде син ідеальний, навіть якщо його постійно пиляти, бо характер такий. Хіба закриється в собі. Я того боюся, що зламаємо дитину. Може я трохи перебільшую, але запускати не хочеться.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Сьогодні переглядала свої записи по дітках. Наткнулася на системну теорію Хелінгера.
Так ось, по теорії системи старші дітки мають бути важливішими за менших.
Так само, як і чоловік\дружина за діток.
Тобто має бути пріорітет уваги і інших ресурсів.
Інакше в сім'ї буде важко всім.
На собі не пробувала, бо дитина одна, а от знайомі підтвердили.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Прийшов чоловік додому і всі сіли їсти.
Спочатку йому подали, потім собі, потім старшій дитині, аж потім молодшій і т.д.
Прийшли гроші. Спершу виясняємо, що потрібно чоловіку потім жінці, потім старшій дитині, в кінці молодшій і т.д.
Пріорітети.
Якщо говорити про новонароджених,то новонароджена дитина спить багато. Ну якщо все ок. Вона не обов'язвково має спати на мамі(ну я тут про природнє батьківство якщо що). Для цього прекрасно підійде тато, бабця\дідо інші родичі, няньки і т.д.
В той час можна приділяти час старшому.
Якось так я то бачу і розумію.
А якщо ще враховувати ідеальну різницю між дітками в 3.5- 5 років, про який багато де пишуть. Так то ще легше дається, онтой системний підхід.

---------- Додано в 19:32 ---------- Попередній допис був написаний в 19:31 ----------

Можеш собі ще раз праналізувати як саме ти діяла.
Може ти просто суті не вловила.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

виглядає логічно, бо старші діти більш свідомі, все розуміють, вміють ревнувати, легко можуть відчути, що на них не звертають увагу.. і батькам завжди здається, що "Він старший, він ж розуміє, він ж самостійний".. І приділяють уваги старшому все менше і менше..

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Це геть не про привілеї. Якщо до того ставитися саме так, то проблеми точно будуть.
Ну короче я то розумію.
Кому цікаво- можете почитати по систему в Хелінгера. В його книжках то описано.

---------- Додано в 21:18 ---------- Попередній допис був написаний в 21:16 ----------

Де ти тут природність бачиш?
Бо я ніде.
Жили собі всі щасливо, тут приходить нова дитина і все на себе тягне? Логічніше її встроювати в сім'ю, а не сім'ю в неї.
Ну мені так бачиться.

---------- Додано в 21:19 ---------- Попередній допис був написаний в 21:18 ----------

Ну та та.
Поки друге не народжу, аналізувати побачене мені зась?

---------- Додано в 21:20 ---------- Попередній допис був написаний в 21:19 ----------

А то ти про що?

---------- Додано в 21:23 ---------- Попередній допис був написаний в 21:20 ----------

Ти порівнюєш в загальному.
А я кажу про паралельність.
Тобто в даний час, коли є двоє діток, мало в кого старша дитина отримує більше уваги.
Де тільки не чую про ревність і т.д.