Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) теж не розумію, яким чином то може впливати на партнера, якщо йому "по барабану". В мене подібна ситуація, поки що, з хлопцем. Відносини в нас серйозні, плануємо пов"язати своє життя, але ота його байдужість до того питання мене дуже хвилює. По-різному вже з ним говорила, толку "0", каже, якщо для мене це так важливо-то він мені не боронить, але і щоб я його ні до чого не схиляла/не тиснула/ не змушувала. Кожна неділя в нас тепер напружена :-(. А я думаю про майбутнє і не знаю як от, приміром, тоді виховувати майбутніх дітей, якщо твоя друга половинка така байдужа....?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) схоже не на байдужість, а на впертість. Може ви на нього за сильно давите. Запропонуйте якось сходити на реколекції, може навіть походіть на передшлюбні науки (то не тільки для наречених корисно послухати) тільки, щоб він не подумав, що ви його схиляєте до женячки. Розкажу про свій досвід. Мій чоловік колись ходив до церкви на Великдень і Різдво, його просто не навчили, бо батьки теж не ходили, але ми як почали зустрічатися, я йому якось запропонувала разом піти до церкви, але не тиснула. Коли я не їхала до мами на село, а залишалася у Львові, то ми ходили разом, якщо він хотів. Спочатку то було раз через раз, потім щоразу. На Різдво і Паску почав їздити зі мною в село (там йому особливо подобається). Почав зі мною ходити до сповіді і причастя, а тепер з нами до церкви ходять і його батьки. Я навіть не пам'ятаю, як вони почали ходити, то якось так само собою вийшло. Ніхто нікого не заставляв і не змушував (я за них молилася дуже довгий час, бо в нас були не прості стосунки і тяжко було відпустити образу). До слова, чоловікова сестра зі своїм чоловіком не хочуть ходити, бо вони краще довше посплять або побавляться в компютерні ігри, хоч батьки щоразу кличуть. Буває, що чоловік лінується, або погана погода і каже до мене :"Може сьогодні пропустимо Богослужіння". Я кажу: "Ти можеш лишитися, а я сходжу з доцею. Але хотілося б сходити разом, пам'ятаєш на передшлюбних науках священник казав, що ніщо так не зближує сім'ю, як спільна молитва, спільний обід, та спільний відпочинок." Після цього завжди йде. Окремо ходимо тільки, якщо дитину не можемо взяти з собою і треба, щоб хтось залишився з нею вдома.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Не тому, що вважають, що одружившись раз, треба "мучитись і терпіти все життя", чи щастя лиш в ньому одному. А тому, що з кількох речень на форумі неможливо поставити діагноз "підходить-не підходить". Треба спершу самому розібратись в причинах, зробити все можливе, не рубати зопалу. Багато разів мені дуже хотілось однозначної готової відповіді, чи мій вибір супутника життя правильний чи ні, я готова була пожертвувати чимось лиш би знати це. Не всьо так легко. На жаль чи на щастя, ніхто з земних не знає правильної відповіді, крім нас двох.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Чоловік моєї сестри нівяку не хотів з нею ходити в церкву. Вона в церкву, він на роботу. Спочатку сварилась, доказувала, а потом тихо молилась за нього. Тепер у неділю робота вихідна, а вони з дітками на службу ранком і по можливості вечером і всі свята.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) таки мабуть подумає, бо й не знаю як то "плавно" йому сказати походити на науки, ще й для наречених!, якщо для нього в неділю піти на службу- то "марно витрачений час" (його слова, які мене просто бісять і вбивають. Сказала йому, щоб не смів в моїй присутності більше так казати) так і в нашому випадку. Батьки-не ходили і не ходять. Бабуся за життя-ходила(на жаль, вже покійна і я з нею не знайома була), але його тим "не напрягала" - це також з його слів. ми як почали зустрічатися, то також, якось ніби й ходив, і нічого не казав (ну, інколи проскакувало, що то довго, що йому важко, і що йому то нічого не дає, що можна молитися будь-де, не обов"язково іти в церкву і.т.д.), а потім просто сказав "не тисни на мене, кожен вибирає як йому жити і в що вірити сам". Стверджує, що в Бога вірить, але ходити в церкву/ читати Біблію - то не для нього. Намагалася пояснювати/говорити на релігійні теми-марно, навпаки, почав казати, що я його часом лякаю своєю "фанатичною релігійністю" (його слова). Хоча, це звісно, не так, а далеко не праведник, і сама буває лінюся і в церкву сходити в неділю, і помолитися. так і мій хлопець. Я іду в церкву, а він грається в ігри комп"ютерні :-( Напевно мені таки треба ревніше за нього молитися.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) бо ви маєте усвідомлювати свою відповідальність за такі поради, при тому добре, якщо ми знаємо хоча б 1%, і вислухали тільки одну одну сторону і якщо є шанс і бажання сім'ю зберегти, то зусилля докласти треба піти завжди встигнеться (чи вигнати) загалом, мені стало все зрозуміло після цієї фрази там корінь проблеми і всі причини а сварки, танчики, відсутність заробітку-наслідки
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Коли я писала - то не мала на увазі, що партнер почне ходити до церкви. У нашій сім"ї я колись ходила до церкви на Пасху і то не кожен рік і так довгі 9 років. Коли яке свято не знала. Потім, як то часто буває, після сильного напруження в сім"ї - я прийшла до Бога, як до останньої надії - сама не знаю, як то сталося. Через родичів, хтось порадив сходити. Пам"ятаю, як ридала під час тої першої служби, та так, що вже й не могла ховати сліз. І все у мене були якісь співпадіння. Виявляється, що перший раз прийшла у день свята Святого Йосифа - обручника Марії, а приблизно через місяць пішла до сповіді - і виявляється, що пішла у день Божого Милосердя. І якось далі пішло. Потім поступово долучила сина зі мною ходити в неділю на службу. Спочатку впрошувала, бо ліньки йому було, а тепер сам каже, що йдем - тобто ввійшло в нашу традицію. А чоловік, навпаки, колись в дитинстві ходив прислуговувати в церкві, а пізніше якось відійшов від цього, і тепер не те, що не вірить, а не захоплений вірою. Зрідка ходить з нами до церкви, але я на меті ніколи не ставила заставити його це робити, чи ходити з нами під примусом. Часто коли ми приходимо з церкви, то питає, що отець на службі казав і ми про те говоримо. Інколи я сама розказую і ми обговорюємо. Це точно позитивно вплинуло на наші стосунки - втихомирило емоції, він і сам розуміє, що церква поганого не вчить, і якби всі жили по вченнях церковних, то в житті менше було б крадіжок, нечесноти, несправедливості. А якщо дитина раптом не хоче йти, то він повністю підтримує мене і каже сину, що це його обов"язок піти. Основне, щоб його думки, дії не розминалися з правдою, а ходити до церкви - це певно з часом прийде.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Найближчим часом чекайте його, бо як бавитись танчики без свого компа(це велика цінність для його розвитку), але ж хитро ж......й, бо Поки ви ламали голову, щоб це зробити аби зберегти сім'ю, глава сім'ї все вирішив, інколи ніякого мистецтва і не потрібно, надо быть по проще.......
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Мама моєї товаришки молилася 30 років, поки чоловік вперше пішов до сповіді.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Постарайтеся відпустити ситуацію і не тисніть. Самі ходіть, і йому щоразу пропонуйте, але якщо відмиться, то з посмішкою йдіть самі, головне не в той момент, коли він відмовився. Можна потім, після Служби Божої, розказати, як вам легко, як себе почуваєте, розкажіть про науку, яку священник дав. Не хоче слухати, ну то не насідайте. Ні, то ні. Коли почне вас слухати, то скажіть, що вам би хотілося, щоб він сьогодні пішов з вами, що для вас це важливо, Але якщо йому не хочеться, то все нормально, не кінець світу - підете самі. Чим більший тиск - тим більший спротив. Моя мама завжди тиснула на нас , на рахунок Сповіді і Святого Причастя в Храмовий празник, але сама того не робить. І хоч я з сестрою і братом завжди ходимо до сповіді, але отой тиск викликав сильний негатив. Минулого року ні брат ні сесра не пішли до сповіді і відповідно до Причастя. Який мама скандал влаштувала, як то так, найбільші грішники і т.д і т.п. А я їх підтримала, тому що Бог не хоче, щоб до нього гнали його дітей палкою, вони мають прийти самі. І говорила то мамі, що це все потрібно робити не для галочки, чи, щоб люди потім хвалили, а тоді коли відчуваєш в тому потребу. Коли я спитала, чому мама сама не пішла до сповіді. Відповіла, що вона сама знає коли їй сповідатися. На слова, що брат з сестрої, також - обідилася .
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Визнаю, в мені теж є проблема, вже писала, що і сама часом лінюся, але хочу щоб це питання вирішилося ближчим часом, бо думаю про майбутнє, про спільне виховання дітей, та й взагалі для мене це важливо. От стою в неділю на службі сама, поряд сім"ї з дітками, і так мені образливо робиться, що я сама...Треба таки відпустити цю ситуацію напевно, треба починати з себе, сама ж теж недосконала... Дякую всім за дописи.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Мій чоловік до церкви теж не дуже охочий. Але на час від часу був зі мною, і каже - що то так гарно було. Кажу, то давай ходити частіше, але він наразі не хоче. Я його не примушую. Він має сам захотіти.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) дівчата критикують пораду розвестись. ну, але ж ця порада теж має право на існування. звичайно, що варто спочатку якось попрацювати над проблемою, подивитись результат. але якщо ті старання ні до чого не приводять, то нащо мучитись? людина народжена, щоб бути щасливою, а не все робити, щоб вберегти шлюб. звісно, що всі хочуть одружитися раз і на все життя і прожити разом ЩАСЛИВО до кінця віку. чи не гірша від розлучення ситуація, коли тратиш роки на людину, яка того не варта і забирає в тебе шанс бути щасливою самій або з кимось іншим?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) може це і не так, зараз не можу сказати, але кажуть ми отримуємо тих, на кого заслужили. Розлучитись - найлегший шлях. Ніхто не боронить так робити. Але не факт, що з наступним чоловіком все буде гладко. Треба знати в чому корінь проблеми.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) ну, так, скажіть жінці, яку чоловік бє, шо вона того заслужила.