Відповідь: в школу можна не ходити То все від розкладу залежить. Тут у звичайній школі діти мають лише 2 місяці канікул. І зазвичай вони ті два місяці проводять у різних таборах, де все зосереджене на фізичному або творчому розвитку, або обох. Я з Дарком влітку працювала над математикою, французькою та українською. Тобто в принципі, таких канікул, як колись мали ми, що лиш літературу на літо давали, а більше нічого, тут нема. А який сенс такого? (серйозно питаю) Мені видається, що простіше менше, але постійно, ніж робити перерви, які занадто розслаблятимуть. Я зараз думаю над програмою для Дарка, бо для молодших обрала систему, за якою вони вчаться греки, латини ще. Тобто можна порівняти до української гімназійної системи. Боюся, що Дарко такого не осилить після шкільної розслабухи.
Відповідь: в школу можна не ходити Я так розумію, що мами яківчать дітей вдома не працюючі? Інакше нормально дати знання і перевірити їх просто нереально, якщо ваша робота щоденна і вимагає розумового напруження. Думаю навчання на дому то крайній варіант, якщо у дитини реально проблему у спілкування з іншими або за медичними показами. Ще старші класи здібна дитина може якось з репетиторами, поглиблюючить у потрібні предмети, пройти, а початкову і середню школу вчити самому то не найкращий варіант. Для обдарованих талановитих дітей є спеціальні школи з відповідними програмами, та екстерном такі діти "перескакують" класи, вступають у ВУЗ (не раз в програмах про малих інтелектуалів показують). Та й життя у колективі дитина має бачити таким як воно є, а не рости у лише теплично-сприятливих умовах, імхо, звичайно (тим більше якщо в США можна обирати предмети на вибір, то це ще легше, моя племінниця вчилась рік в США по програмі обміну, то каже що там в рази легше вчитись, їй сподобалось це вибирання дисциплін, загалом каже там все простіше). При якихось випадках садизму чи інших крайнощах можна напевно ще перевестись і в іншу школу, щоб дитина спілкувалась з однолітками, якщо і це не допомагає, то домашнє навчаня єдиний вихід. Та й обсяг знань що дається зараз у школах великий, програма не проста, а якщо батьки самі вже більшу частину забули, то що ж то за "наука" буде ? Правда, головне, як я розумію, здати державні тестування, в результаті, а все інше права і відповідальність батьків
Відповідь: в школу можна не ходити у нас вже теж немає- принаймні за усі 4 роки нашої початкової школи на літо були завдання з української. математики, читання та іноземної то в тебе ще просто дитина до школи не ходить. Зараз навіть перший клас першу чверть ( семестр) "по дорозі" уже не вивчиш Теперішня програма і теперішні стандарти освіти уже далеко не такі, як були в наш час.Тобто націлившись на домашню освіту, треба давати собі звіт, що це з першого класу- щоденна і систематична праця мами і дитини вдома ( "хап-хап" не буде) , так, як і в школі- щоденно кілька годин зосередження і праці.
Відповідь: в школу можна не ходити У тому сенсі, що на роботу не ходять? Так. Бо бути вдома й не працювати неможливо. Це в контексті українських реалій чи взагалі? А чому? Школа - це не найкращий вид спілкування для дитини. Якщо здається, що дитина вдома в ізоляції, то насправді вона в школі в ізоляції, у колі однолітків, а здорова соціалізація передбачає контакт з різними віковими групами, але прямий контакт, а не просто стикатися в коридорі. Я вже писала, але повторю, що ота ізоляція на тривалу частину дня 5 днів на тиждень створює в свідомості дитини уявлення, що друзі - це однолітки, а всі решта - вороги, в тому числі й дорослі. Діти, які вчаться вдома, набагато краще розвинені соціяльно, не бояться задавати питань, є кращими лідерами й організаторами, вміють повести за собою. Ну і на рівень навчання школа теж не найкращим чином впливає. Це якщо домашнє навчання відбувається так, як повинно й батьки займаються дитиною в межах розумного, тобто не замало й не забагато. Якщо в Пн. Америці просто рівень навчання нижчий, то в Україні та ситуація, коли ходити в школу - покарання. Якщо в Пн. Америці в школі (за серйозні проступки, наприклад, бійка, знущання тощо) карають тим, що забороняють наближатися до школи (є обмеження 50 метрів), і дитина тоді не кричить "ура", як у нас, а дійсно сприймає то як серйозне покарання, то мої батьки, які вже купу років є вчителями, сказали мені прямо: "що ж то за покарання таке?", бо дійсно в Україні це нагорода, а не покарання. От і виникає питання: якщо в школі так чудово, то чому діти не люблять іти до школи? І це не є природнє небажання, бо повторю, що тут діти до школи ходити люблять. Більше того, є дуже багато сімей, які вчать удома протягом початкової школи, а в 7-ий клас діти йдуть до школи, бо хочуть. Просто тут усі дослідження показують, що і в плані спілкування, і в плані рівня навчання й мотивації до навчання звичайна школа є найгіршим середовищем. Приватні школи в тому плані набагато кращі.
Відповідь: в школу можна не ходити Я би тут лише звернула увагу на одну річ. У школі в класі 30 учнів (або й більше), удома учень один. Один на один дитина хапає швидше й краще. Важка й систематична праця (в позаурочний час) більше потрібна при роботі з дитиною, яка вчиться в школі, ніж із дитиною вдома. Навіть якщо йдеться про навантаження, яке є зараз у школах в Україні. Поясню чому я так думаю, бо нема такого плану уроків, як має вчитель у школі. Удома є одна дитина й план уроків можна підстосувати до неї. Відповідно, якщо якась тема дитині дається легше, можна ту тему завершити швидше, а зекономлений час присвятити тій темі, яка дитині дається важче. В школі вчителі не мають можливості підтасовувати план під кожну окрему дитину, відповідно багато роботи лишається батькам, якщо батьки тим переймаються, а якщо ні, то дитина тоді відстає. Удома нема додаткових 29 чи більше учнів, завуча й директора, перевірок, через яких треба гнати вперед за планом. І то є тяжка праця, але вона окуповується швидше й краще. Ні, тут такого нема. Літо - це фізичний і творчий розвиток. Значить, працюють і далі на те, аби дітям школу остогидити остаточно? Як на мене, тоді точно домашнє навчання - найкраща альтернатива в такому випадку.
Відповідь: в школу можна не ходити Я вчилась у школі, але дуже полюбляла спілкуватись з меншими дітьми, і з старшими (в гостях все з дорослими тусувалась, мені було цікаво про що говорять, що цікаве обговорюють цьоці, дідусі та ін.), з школи спілкувалась з ровесниками, чесно, вперше чую, щоб школа робила для дитини ворогів з людей інших вікових категорій Це ж нонсенс. Це вже не нормально, якщо в когось Була у нас в класі дівчинка, що часто хворіла, то до неї додому ходили наші вчителі, ставили їй оцінки, тобто вчилась вона фактично "на дому", потім вона на відмінно все здавала, чудово здала випускні екзамени, з спілкуванням трошки дивна місцями, та була дуже здібною до навчання, комунікабельна при потребі.
Відповідь: в школу можна не ходити Бо я своє життя бачу не в чотирьох стінах. І навіть не в межах одного міста. А в подорожах вчитися по програмі якось не альо. Ну я так. Ви просто суті того всього ще не зрозуміли. От і все. ---------- Додано в 20:15 ---------- Попередній допис був написаний в 20:14 ---------- Та не все так зле, далеко не все))).
Відповідь: в школу можна не ходити Ми не говоримо про виняткові ситуації, а про загальну. А загальну ситуацію показують незалежні дослідження, опитування та статистика. Робити висновки на основі одного-двох випадків про загальні питання можна, звичайно, але вони будуть далекі від реалій. Говорити про те, якими є дітки, що вчаться вдома, на прикладі дітей, які не ходять до школи через стан здоров'я, трохи дивно, бо таких дітей незначний відсоток. Плюс, тут варто пам'ятати, з якого боку ви то описуєте. Можливо, не вона була дивна в спілкуванні, а її не сприймали однокласники, бо вона була "чужою" фактично. Суть у тому, що загальна думка є така, що діти, які вчаться вдома, відлюдьки. І то всюди така думка побутує. Дослідження цей стереотип заперечують.
Відповідь: в школу можна не ходити поки ще не остогидло Просто, на жаль, справді щороку програму для дітей ускладнюють. І після 2-3 місяців "повного розслаблення", потім діти дуже важко "в їжджають" у систему з вересня. мали щастя вчитися у приватному закладі,де дітей по класах максимум 10. Тому тут була можливість вчителю пропрацьовувати з кожною дитиною. Але направду, якщо брати в розрізі 30+ учнів, то це фізично зробити неможливо. щось я не можу собі ланцюгового зв язку вибудувати між тим, що дитина 5 днів перебуває у школі і друзі тоді- лише однолітки, а інші- вороги у нас багато початкових шкіл є відокремлені від старших. І там діти мають можливість повноцінно спілкуватися у межах вікової категорії 6-10 років ( тобто перший з четвертим) не лише у коридорі на перервах. Про приватні узагалі можна не розповідати, бо там діти- різного віку мають постійне спілкування щодня і багато. батьки тої програми уже не те, що забули- вона геть інша. Але якщо це можна вирішити самостійно ознайомившись із програмою, то повноцінно подати за тими вимогами, як це зараз є у школі- уже не виийде. А в майбутньому дитина те ж ЗНО здає за виимогами школи. От для прикладу: системи розв язку задач- зовсім інакші, ніж вчили ми. Та і чого далеко ходити за ЗНО- беру до прикладу навіть вступ до старшої школи-гімназії, де навчання починається з 5 ( 1 гімназійного) класу. Є задача, я знаю як її розв язати , але, виявляється, мені дитина каже, що роблю я невірно, бо треба по іншій системі. І показує як. Результат у нас один. Але шлях до нього- інший. А при оцінюванні беруться до уваги і шлях розв язку, а не лише кінцева відповідь.І ще купа дрібних речей. ---------- Додано в 17:20 ---------- Попередній допис був написаний в 17:19 ---------- то не зле. Це просто системність і праця. Зрештою, "пагаварім об етом попозжей "
Відповідь: в школу можна не ходити Тут навпаки, ті сім'ї, які часто переїжджають і подорожують (наприклад, військові, місіонери), вчаться в подорожах також. Просто завжди можна десь більше часу присвятити, десь менше. Адже навчання - це теж забава, й це частина дня для всіх, дорослих також, бо нам усім цікаво пізнавати щось нове. І як казав той же професор хімії на конференції, навчання не мусить завжди відбуватися в 4-ох стінах. У музеях можна дуже багатьох речей навчитися, але відвідини музею просто, а відвідини музею з метою навчитися чогось нового відрізняються. Більше часу тоді присвячується читанню табличок, записуються якісь нотатки для себе тощо. Можна завжди придумати якусь забаву ще. Тобі точно треба почитати Шарлоту Мейсон і її принципи навчання.
Відповідь: в школу можна не ходити Вони просто інші. Не такі приземлені чи що. ---------- Додано в 20:23 ---------- Попередній допис був написаний в 20:21 ---------- Кинь лінка пліз. Дякую.
Відповідь: в школу можна не ходити Проблема української освіти в тому, що нею керують ті, хто ніколи не працював у школі. Якби питали думки вчителів, освіта би була геть іншою, і дітям би вчитися було приємно. Серед тих вчителів, які в школі працюють із покликання, давно побутує думка, що систему освіти навмисне так заганяють, аби відбивати дітям охоту до навчання (знову ж таки, мова не про винятки, а про загальну масу), бо неосвіченими керувати легше. Не лише фізично. Шкільна програма цього не передбачає. Та й сама освіта вчителів. Методика викладання предметів у школі, не цікавиться індивідуальністю учня. Якщо спростити, то виходить, що не школа для учнів, а учні для школи. Просто вистачить проаналізувати саме по собі середовище. І порівняти це середовище з реальним життям. Де ще, в реальному житті, буде саме таке життя? Англомовна стаття. Якщо розумієте англійську, то тут коротко пояснено негативи шкільної соціялізації.
Відповідь: в школу можна не ходити Молоді ( та і ряд старших) вчителів якраз зараз мають дуже хорошу методику викладання- бачу це по свому малому і порівнюю зі школою моїх часів. Але от справді проблема більше у шкільній програмі ( це навіть наша тітка вчителька визнає, яка у школі все життя працює). Не знаю, яким чином її складають, але та програма точно розрахована, щоб відбити охоту до навчання. Навіть якщо узяти за приклад українську літературу: до вивчення пропонуються такі твори, які навіть я знуджувалася читати. Що вже говорити про сучасних дітей. І це при тому, що в тих самих авторів є дійсно цікаві і достойні речі. Чому відбирають такі, після яких книжку не хочеться брати до рук- загадка. Проблема у тому, що від тої програми і на домашній освіті будеш, тому що здавати іспити прийдеться по ній. А щодо вчителів- багато є тих, хто уміє зацікавити і доступно викласти. Тобто система домашньої освіти в Україні, відповідно до вимог загальношкільної, все-таки непорівнювана до закордонної. Тобто у нас я поки більше проблем для дитини бачу, ніж користі . Але, повторюся, це якщо брати у розрізі власне української домашньої освіти. Канадську оцінювати не можу- тут хіба з зацікавленням буду читати досвід.
Відповідь: в школу можна не ходити Та й не треба. Шкільну програму можна адаптувати вдома й це найбільший плюс домашнього навчання. Нема "рівнялівки", а встиг чи ні - проблема дитини й батьків, якщо, знову ж таки, батьки цікавляться справами дитини в школі. Системнінсть і праця потрібні у всьому, вихованні дитини теж, але це не значить, що система має бути виключно одна на всіх. А креативний підхід? Чи шурупчики системи не повинні думати? Я мала колись ситуацію в школі, коли розв'язала задачу дуже дивним способом (ну так мені пішло). Вчителька казала, що їй зайняло добрих 20 хвилин, аби зрозуміти мене, але оцінку мені не занизила, а навпаки на півбала більше дала, за креативний підхід. То вже більше не практикується? А ти англійською читаєш? Російською треба шукати. Це версія для Кіндла. Тут зразу три книги, одна її, друга - рефлексії про її філософію навчання, і третя - Сюзен Макалой, яка фактично дала друге життя цій філософії.
Відповідь: в школу можна не ходити Я мала на увазі предмет в університеті, забула уточнити. Те, що є хороші вчителі, від Бога, це ціле щастя, але їм треба тяжко працювати, щоби обробити те ге, яке їм дає міносвіти й зробити з того щось людське, що можна подати дітям. Часом вони взагалі плюють на вимоги й просто викладають свій предмет, розуміючи, які штурпаки складали програму. У тому плані кумівство, здається, процвітає, як ніде. І вчителі ще мусять проходити курси кваліфікації й здавати іспиті всіляким смаркачам, які ніколи в школі не працювали. Це все оффтоп, але тема болюча для мене, не вміє без емоцій обговорювати. Справді загадка? Як на мене, її легко розгадати, склавши докупи різні частинки мозаїки. Та я знаю. У мене вдома двоє таких. І я Богові дякую, що маю такий приклад, але мені щиро їх шкода, бо знаю, як вони викладаються, з якою любов'ю до дітей усе роблять... От спитали би в таких вчителів, як складати програму, як зробити її цікавою для дітей. Тільки то не цікавить тих, хто сидить у верхах, взагалі. Мій тато нам завжди пояснював вдома географію. Братові так подобалося з татом працювати над географією, що він навіть поступив на географічний, а там скис, бо так, як тато любив і пояснював свій предмет, там це робили одиниці, і вчитися стало нецікаво. Моя мама дуже допомагала з мовою та літературою. Я писала такі твори в школі, що коли мама зачитує їх моїм одноліткам, вони не вірять, що писала дитина їхнього віку. Але то все мамина заслуга й робота зі мною. Тому я вигравала на олімпіядах, на районних, міських і обласних завжди мала перші місця, а на Всеукраїнській - третє. Правда, лаври того пожинала моя вчителька зі школи, а не мама, яка дійсно зі мною займалася. Тому я їй сама завжди казала, що ми з нею знаємо, ХТО мене всьому навчив. А мама мені завжди казала, що то не лише вона, а й моя тяжка праця. Були би всі вчителі такими. А всі не є. На жаль, таких вчителів від Бога меншість, а не більшість. Мій тато часто вигравав титул улюбленого чи найкращого вчителя школи (діти обирали). Що він отримував від колег - заздрість і палки в колеса, наговорювання, оббріхування. Воно й з найкращими учнями в класі схоже відбувається. Дітям у школі невигідно бути розумними й обдарованими, бо зацькують. Я сама є вчителькою в 5-ому поколінні, із досвідом викладання в школі й репетиторством. Із тим, що робиться зараз в освітній системі, я не думала давати дитину в звичайну школу. Ми з чоловіком думали про приватні школи, коли були ще у Львові, бо обоє надто добре пам'ятали, якою є школа, і негативи переважали над позитивами. Ну, і з української точки зору, вчити дитину вдома - це теж мініреволюція, бо треба піти проти системи, яку створили вороги українського народу, бо що не кажіть, але вона робиться явно не патріотами, це важко не помітити. Я вже писала, що є 5 видів. Класична методика - це фактично домашня гімназія, тобто рівень набагато вищий від звичайної шкільної програми, навіть української, тому так, виходить, що непорівнювана.
Відповідь: в школу можна не ходити практикується і дуже добре. Тобто різний шлях розв язання, логічне мислення. Але коли треба здавати на рівні вже вступно-випускних ( на різних рівнях) все рівно має бути по певній системі. Ну і то докопування до ком-крапок і т.п.при цьому на математиці - це теж має місце Напишу от просто такий приклад: я задоволена системою приватної школи . І з радістю би продовжила навчання далі. Бо власне тут для розвитку дитини трішки за межами системи-зрівнялівкии є хороші шанси. Але тут фінансове питання ( бо приватна освіта у нас задоволення не з дешевиих, особливо у теперішніх непевних економічних умовах). І от коли стає питання вступу до іншої старшої гімназії ( звичайної), стикнулася з питанням дуже вузьких рамок. Тобто банально- підійшла до вчителя такої гімназії, яка чітко роз яснила, як треба підходити до розв язання тих чи ін. завдань власне з вимогами вступних. І навіть тупо книжку дала, по якій треба "копати від і до", бо по ній готують до вступу власне до їх гімназії. І тут уже у мене внутрішній спротив настав. Бо задачі з тої книжки- для нас не проблема - їх як горішки розлущуємо. Але оті вимоги до оформлення- там стрілочка, там крапочка і ні кроку в сторону- я готова сама застрелитися.
Відповідь: в школу можна не ходити Що заважає взяти репетитора для таких речей? Тим більше, що більшість і так ходять до репетиторів. Так що для цього школа точно не є крайньою необхідністю. На жаль, перекладів на російську нема. Тут гарно розписано. Ця пані пише про Шарлотту в своєму жж. Вона білоруска, живе в Канаді, вчить своїх 4-ох дітей сама. А тут є інтерв'ю з нею, де вона розказує про домашнє навчання в Канаді. Дуже цікаво. Зацитую лише кавальчик:
Відповідь: в школу можна не ходити Лілю,в Канаді навчання починається в 4 роки? А що вчать дітей в цьому віці? Дайте якогось цікавого лінка на цю тему. Наприклад, цікаво, що ви будете вчити Натанчика.
Навчання починається офіційно в 4 роки. Може починатися в 3, то вже як батьки вирішують. 3 роки - передшкілля, 4 роки - молодший садочок, 5 років - старший садочок. Навчання триває 2,5 години на день, уроки по 20 хвилин. Це якщо ми говоримо про школу. Удома все може тривати набагато коротше. Ну і вчитися можна не лише вдома за столом, а робити заняття на природі, в музеї тощо. У тому плані мама не потребує дозволів, як учителі, і не має жодних обмежень. Правда, треба враховувати, що музеї тут зовсім інші, вони розраховані на діток і їхнє бажання все порухати руками. Перші два роки дитина вчить цифри, букви, починає вчитися читати. Я ще не отримала книжку з програмою, яку обрала, тому ще не скажу нічого на ту тему, але загалом навчання таке просте, за столом проводиться небагато часу, відбувається звикання до того, що мама тепер ще й вчитель. Наш Дарчик навчився читати до того, як пішов у перший клас. Його вчителі дивувалися тому, що він знав, коли прийшов до школи. Чим далі, тим у нього стимул до навчання менший і рівень суттєво падає, тому, якщо чоловік підтримає так, як мені то казав нині вранці, то заберемо Дарка зі школи вже на 6-ий клас. Правда, то буде складно, бо тут діти люблять ходити до школи. Я би шукала іншу гімназію з такими відчуттями. Чомусь у нас люблять робити із закладу якесь невідомо-що. Нащо? Якщо школа відлякує учнів, то що це за школа тоді? Може, поговоріть з кимось іще з тої гімназії? Просто щоби то не була думка лише з одних вуст. Ну і якщо знаєте батьків, чиї діти там вчаться, то теж можна довідатися багато цікавого, мабуть. Приватне навчання тут теж дуже дороге задоволення (5 тисяч на рік найменше), тому батьки й обирають домашнє навчання, бо це найкраща альтернатива школі, хоч то дуже складно фінансово, бо треба жити на одну зарплату.
