Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Не чекайте від нього вдячності, робіть це виключно для себе, для свого комфорту. Бо можете швидко 'здутися'- я такдля нього стараюсь,а він такий невдячний. Ваша ситуація подібна до моэі слово в слово. Тільки мій чоловік приходить в 22-й год і маэ лиш один вихідний. Зараз живу десь подібно як Усмішка і з відношенням до побуту як Цьомцьомка. Ага, і може ваш чоловік не вміэ бавитись з дитиною і варто йому підсказати ?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) звітую прийшов чоловік десь 20:30, був недобрий на співробітника, з яким їздить додому, бо той затримувався і вкінці-кінців чоловік його недочекався і пішов сам на маршрутку. це мене порадувало, бо значить хотів додому швидше моя картопля виявилась дуже доречною, бо чоловік не обідав, тому обрадувався, шо на вечерю і перше і друге. на чистоту я сама увагу не звертала, але якоїсь критики нині не було. з дитиною не бавився, бо задивився кіно. малий не нив, бо я з ним гралась і відволікала. потім покупала і щойно вложила спати. трохи розказав про роботу. то теж плюс, бо ділиться. правда, мене не запитав як я, бо писала йому вдень, шо маю температуру. завтра експеремент продовжу і спробую з жіночою мудрістю попросити зробити шось для мене, шоб не виглядало, шо заставляю
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Якщо в нього є певні установки на тему побуту, бо так було в дитинстві вдома,то він просто може вас не розуміти. Тому оце реально файна порада. ---------- Додано в 22:42 ---------- Попередній допис був написаний в 22:35 ---------- Купіть настільну. Їжу вона може готувати на 3 дні. Плюс заморозки А сорочки- купіть 7 штук і хай всі зразу і прасує. Виглядає на те, що він просто так вважає. Ну то придумайте йому чоловічу роботу))). Придумуйте способи долучення його до батьківства. А не до хазяйства тоді. А нащо когось до когось прирівнювати? Всі різні. У вас певно теж є певні установки щодо того, яким має бути чоловік. ---------- Додано в 22:58 ---------- Попередній допис був написаний в 22:42 ---------- . Я ще донедавна його так чекала. Бо сильно змучувалася з малим. Додому біжить як не дивно))). Ага. Щас. То дуже гарна теорія. Яка працює до появи діток. А потім воно все валиться шо ну. І тут вже треба пріорітети ставити- що головніше. Чиста хата чи щаслива дитина і не заграна мама. Я мабуть таки геть погана жінка по міркам цієї теми. Та я би просила чоловіка кинути таку роботу, а не лишала йому вечерю і чисту пусту хату. Якщо людина холерик, то вона такі фрази може кидати зопалу. А тоді як хто собі постелить, то так і буде мати імхо. В мене як починаються КД, то перші два дні можна вішати табличку "Не підходи- вб'є". Всі все розуміють і чоловіка з малим зранку до вечора вдома практично не буває. Я за той час файненько відпочиваю і знову маю сил на цілий місяць. Якщо раптом він з роботи відпроситися не може- то просить родичів або я кличу когось на допомогу. ---------- Додано в 23:03 ---------- Попередній допис був написаний в 22:58 ---------- Відпроситися. Взяти відгул. Попросити родичів чи іншу допомогу. У нас так. Зате ой як класно опосля))). ---------- Додано в 23:06 ---------- Попередній допис був написаний в 23:03 ---------- Я на днях відкопала схожу установку. Перші пару годин була в шоці від того. Бо чого чого, а такого бреду я від себе явно не чекала. А потім сіла, включила свої кращі сторони планування і розписала планища на побут.Хто\що\як і коли робить. Ляпота. Я така сама була). То пройде з ростом малечі. До 4 років точно))).
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) а через кілька років чоловік звинуватить саме вас у тому, що ви загубили йому кар єру і посадили біля своєї спідниці А жінка через кілька років почне виговорювати, що "ось сидиш на своїй роботі з ... до..., може би десь вже рухався і чогось більшого прагнув". Особливо, коли чоловік може і хоче розвиватися, а від цього- виграє вся сім я .Якраз у чоловіка є стимул до розвитку, коли він знає, що тили вдома - прикриті.У кожного- свій фронт робіт. Я свого часу таку дурницю практично мало не зробила, добре, що вчасно схаменулася ( хоча дурниць все-рівно встигла наробити)
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ну та та. Краще хай згорить на тій роботі. Я вже не раз писала, що чоловік- то не раб сила. А де ви тут . розвиток бачите?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Рабсила- це коли і йому не в кайф, коли і чоловіку немає бажання до тої роботи і він її розглядає лише, як "треба бодай оцю на ізнос, лиш би хоч щось в хату принести",а жінка все пиляє і пиляє. А коли у чоловіка є перспективи розвитку і він це бачить ( хоч це теж нелегко); бачить, що це не лише тупо аби вижити, а що ці кошти- дають свободу для його сім ї ( хорошу освіту дітям, можливість відпочивати, ), то чому би і ні. Зрештою, щоб щось почало працювати навіть у приватному бізнесі з твоїм меншим втручанням, треба спочатку там теж викластися на всі 100 ( коли я була вагітна, мій чоловік задумав новий проект, те, чим він ніколи до того не займався, але де бачив хорошу перспектииву. Почав розкручувати. Це потребувало справді теж дуже великих затрат, як фізичних, так і матеріальних. Більше року наша сім я( і вже коли малий народився) жили в авральному режимі " під тата" : тато приходив додому далеко за опівніч ( коли закінчували працювати люди з другої зміни), а вже з 5 ранку починалися дзвінки працівників, які заступали у нього на першу зміну. І він в 6 ранку вже виїжджав з хати. Ясно, що той період йому було не до непомитої тарілки чи пилососу. Бо він викладався там- не менше, ніж я вдома. Хоча я злилася, пиляла, істерила ( ну бо дійсно важко самій з дитиною, яка з рук не злазить - слінгів не було - домашні справи теж ніхто не відміняв). Допиляла до того, що він дійсно мало все не кинув. Добре, що вчасно схаменулася. Бо врешті-решт з часом все стало на свої місця. Та і я зрозуміла, що це для нього- важливо. Хоч і важко. Справа поступово налагодилася, могла існувати за його меншої присутності . Але на це потрібно було багато часу. Потім я була вдячна, що він все-таки не зірвався і не кинув все ( бо був реально вже готовий під моїм тиском). Але для нього було важливо те, що він робить. І те, що він вірить у перспективу того , що робить. Не для себе, а для сім ї. Тобто він згоден був поступитися, але ж реально це було би не його рішення, а моє. Одним словом- у кожного в сім ї є свій фронт і свої тили
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Сніжна правильно пише, розвиток - то не тільки додаткові тренінги, пару відряджень - то важка праця при умові, що ти бачиш світло в кінці тунелю. Це жінка може робити декілька справ одночасно і добре, а чоловік мусить концентруватись, і чим менше інших подразників тим кращий результат. Коли чоловік знає що дома все добре і в основному жінка справляється і всі задоволені - то в нього ще більше бажання досягнути кращого. Згідна з Zetta - організація порядку дома з дітьми - то не справа години прибирання перед приходом чоловіка, це чітко спланований день. Мені допомагає умовно та ж система флайледі, я роблю все по трохи. Не варю їсти - 5 страв одним заходом 3-4 години а зранку кашу і налисники,перед прогулянкою закидаю в мультю суп, під час сну меншої гарнір, м"ясо чи рибу готую безпосередньо до приходу чоловіка, але планую день до того, бо то ж треба замаринувати і докупити чого бракує. Так само і прибирання - прасую зранку усім одяг - додаткова допрасовую комплект постілі чи 10 речей з білизнярки. Чистимо зранку зуби -вмиваємось, я в кінці після усіх насухо витираю ванну та умивальник, при потребі підлогу. Тобто мінімальна самоорганізація дає чудовий результат -самому приємно ходити по квартирі, і немає такого, що дуже великий кавардак, ну і до приходу чоловіка залишається усе попідкидати по місцях = все таки двоє активних діток.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) А я прасую і включаю скайп , слухайте прасується непомітно, мозги і язик зайняті ) правда я кожен день того не роблю а десь раз в тиждень і тільки одяг , постіль ні -я її сушу в гарно складеною в двоє і вона рівненька . Усмішка ти взагалі молодець, як би більше писала то на правду в тебе можна багато чому повчитися .
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) я взагалі всі домашні справи роблю або з плеєром в вухах (слухаю якусь лекцію), або з планшетом, поставленим поперед себе (дивлюсь якийсь фільм), інакше мені нуудно
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Ясно. Знову вернулися до теми"Як важко жити". Нє, я в то більше не граю. ---------- Додано в 08:30 ---------- Попередній допис був написаний в 08:28 ---------- Ше би мені так виходило))). А то я постійно мушу собі щось занотовувати по ходу таких штук. І оте відривання мене ще більше парить))).
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) а я більшість домашніх справ роблю з Дрібним Їжаком. "МамаСоТиРобис?" щодо порядку в хаті - наша ситуація дещо складніша тим, що живемо всі в 1 кімнаті, тому якщо постійно потрошку не складати за дітьми, то увечері можна забути як тебе звати ну і то не мій стиль. є, звісно, і плюси - прибрати до полюдського стану можна і за півгодини-годину. Але, знову-таки, не знаєш, що в цей час робитимуть діти. Тому порядок о 19.30 - результат правильно організованого дня. Я стараюсь, щоб на час, коли чоловік буде вже вдома, у мене не залишилось ніяких стратегічно важливих справ і щоб я була вся відкрита для спілкування і спільного відпочинку, спільного бавлення з дітьми тощо. І від цього виграють усі, найперше - я, звісно. на попередніх сторінках Росинка дуже гарно сказала про "режим надзвичайного стану" - в кожного з нас в житті бувають ситуації, коли ми робимо щось "над-", чи коли нам чомусь дуже погано чи важко. Як би ви хотіли, щоб найрідніша і найближча в світі людина поводилась з вами у ваш важкий час? Думаю, десь так і з тою близькою людиною треба поводитись. Одна подружка якось сказала мені, що є небезпека сприйняття такого "аврального" ставлення як повсякденної норми і навіть обовязку, отже, можна "розбалувати". Скажу, як завжди - тільки за себе і тільки зі свого крихітного досвіду. Ніколи і ні про яке розбалування я не думала, тому ніколи ніяких проблем, пов'язаних з чимось подібним, не мала. Коли когось потенційно спитати: "Ти б підняла чоловіка на руки?" - дурне питання, правда? А мені одного разу трапилось бути поряд в небезпечну мить і реально спіймати його на руки, щоб він не отримав тяжких травм чи то взагалі щоб не сталось непоправне. Ну і після того нема такого, що він проситься на ручки Довго думала, як то краще сформулювати. У нас, наприклад, немає вимог один до одного, а є постійне прагнення вгадати бажання один одного - і ми вгадуємо. Хто є музиканти - пригадайте виконання поліфонії в чотири руки або просто будь-якого дуету. Коли ти *предвкушаешь* звучання того акорду, і коли чуєш його, то навіть не скажеш одразу, хто котру клавішу натиснув. І все так просто і гармонійно. У нас таке порівняння дуже доречне, бо мої уявлення про те, що ммає робити в сім'ї дружина, співпадають з його уявленнями про дружину. А його уявлення про роль чоловіка і батька в сім'ї співпадають з моїми. Тому, продовжуючи про музику, хоч ми і тримаємо в руках кожен свої аркуші з нотами, але насправді наші ноти - партитура одного твору під назвою Наше Сімейне Щастя
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) покидаю тему, бо в моєму випадку нема для кого старатись. сьогодні знайшла квитанцію на книжку Ліни Костенко. як потім вияснилось, купив її для своїє співробітниці, а мені не сказав, бо я і так до неї ревную. нормально, нє? а я, с...а, торти йому печу і себе стараюсь змінити, шоб йому комфортно було... ну, але то вже офтоп
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) то може до сусідньої теми, але вже тут напишу - слухала у Торсунова, що кожен має свої обовязки у сім"ї. Так от, коли наприклад жінка максимально добре виконує всі свої обовязки, то чоловік з часом автоматично починає виконувати свої. От тільки наступає то все не скоро, але треба старатися і чекати. Я теж ще далеко так добре того всього не вмію, часто зриваюся, потім починаю знову, але видно так вже воно по життю має бути... Anty , Ви не здавайтеся. Може візьміть собі зараз перерву в тому всьому, у тих своїх стараннях. Поспостерігайте за чоловіком ніби зі сторони. Зробіть щось для себе. А як трохи "окріпнете", то може й ідеї нові прийдуть
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) кхм, він не отримав пательнею по голові? Тако, віри в шлюб одразу не втрачайте, але чоловіка тепер тре пильнувати. Ну і побалуйте себе трохи, незважаючи ні на що.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) так менi таке формулювання не подобаэться. нiби не за чоловiка замiж йдем а за дитину. яку треба приручити, обкрутити, задурити, показати власний приклад.... до ре, а як то максимально добре? розкажiть.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Згідна ))) вже не один раз писала.. але то таки в "Ведичні знання".. І ще такий нюанс: жінці не можна тримати емоції в собі. Виконувати обовязки то діє, але ще не забувати висловлювати чоловіку свої емоції - і позитивні, і негативні (в необразливій формі, і більше при цьому говорити "Я відчуваю..", "Мені здається..." ).
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) тобто просто виконує те, що їй належить. І справа не в тому. що заміж за дитину.... Може бути і зворотня ситуація, коли чоловік перший почне виконувати свої обовязки, тоді дружина з часом по троху почне добре виконувати свої. Якась така "автоматизація". Кажуть, що в шлюбі неможливо завжди на 100% про все домовитися, типу "давай коли я те-то... , то ти будь ласка давай будь такий-то". Все регулюється якимись підсвідомими та інтуїтивними реакціями більше, ніж логічними. Чомусь воно так є (дякую формлянкам, які це підтвердили). А вже чи враховувати це в житті, то кожному вирішувати за себе....
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) пательнею не отримав, але своє ОТРИМАВ. найбільше шкода дитину в таких ситуаціях. хоч він ще маленький і всього не розуміє, але ж бачить, шо мама плаче і кричить. а мене вчора просто розривало. найголовніше, шо розказати і нема кому. подруги тільки втішаться, шо в них краща сім'я. брат каже, шо кризу треба перетерпіти. але чого якшо криза, то терпіти маю Я??? батькам не хочу розказувати, бо вони вже давно за наше розлучення.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) терпіти не треба. Треба вирішувати. Обом. Бо до кризи привели обоє. багатослівно... Значить до батьків (вами чи ще кимось) доноситься те, що уже налаштувало їх проти зятя. Інколи це лише підпалює багаття. Які причини спонукають їх підштовхувати вас до розлучення? Що саме їх насторожує? а конфлікт не можна вирішити не на очах дитини? вийти з хати обом чи говорити тоді, коли дитина спати лягла?
