Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) я питаю чого так довго був на роботі, куда ти йдеш без нас. мене сильно ображає, що чоловік хоче відпочивати без нас, читає чужі вірші і питає мене чого я не хочу просто його обняти. і це бє по моєму самолюбству. "чоловік думає, шо я хренова жінка". а потім згадую про себе і думаю, а чого ж мене ніхто не питає як я себе почуваю, чи мені допогти чи чого я хочу?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Чекайте чоловіка так як хорошу подругу -з якою вам хочеться поспілкуватись, посидіти, і явно не спихнути на неї дитину)) чоловки це відчувають) коли чоловік повертається додому -створіть йому першу годину перебування максимально комфортну, а тоді вже можна і - "милий, я в душ, а ти посидь біля малечі - він в нас спокійний і любить татка) "
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Я коли приходжу додому з роботи, і бабця з порогу мене грузить роботою...чесно, це дуже неприемне відчуття. Треба хоча б півгодити після дороги додому прийти до тями щоб ніхто не рухав, а потім все ок і я готова далі щось робити. Надіслано від мого LG-P765, використовуючи Tapatalk
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) так, тут по-любому треба почати зі зміни свєї поведінки і подивитись на результат. маю надію, що чоловік це оцінить ---------- Додано в 14:44 ---------- Попередній допис був написаний в 14:42 ---------- але одне шкода, шо того вечірнього перебування вдома 1 година.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) є таке і в чоловіків особливо. Той же Гангор казав - 20 хв не рухати чоловіка (чи то нам на курсах казали?), чоловіку треба прийти в себе, так би мовити Ну і порядок вдома перед приходом чоловіка (то вже точно на курсах казали) має бути. Тобто вдень хоч армагедон, але повернутись чоловік має в чисту хату.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) То трудно. Можливо від самого початку потрібно було постановити, типу *це наша дитина, це наша хата, це наш посуд * і т.п. бо реально як миє лиш за собою посуд, а ваш залишає- то вже якесь йомайо! бррр, то геть не на мої нерви. А я б радила банально- при можливості залишати на нього дитину і то бажано якраз в той час, коли дитина буде обідади. Ну, тобто якраз тоді, коли от всі заморочки з комбайнами і миттям. Нехай побачить, чи зможе він пуцувати посуду під крики малого. Я інколи залишаю мужа з малим на годинки дві так, для профілактики. Ну, але в мене купа своїх справ і мамонта додому свого невеличкого я тоже тягну.) ---------- Додано в 14:22 ---------- Попередній допис був написаний в 14:18 ---------- Тут не до порівняння до чоловіка, у якого є малі діти. Тільки наш татко на порозі, старший летить, вішається на шию, тарабанить без упину як провів день, молодшому вже і конче треба, щоб тато його взяв. Зачасту чоловіку роздягнутися не дадуть, не те, щоб пів години дати можливість передихнути. Ну, але тут трудно. Ми, можна сказати, працюємо двоє.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Тут просто важливо не звести все до взаємних претензій: ти не встигаєш ніц по дому, а ти - занадто запрацювався... бо, звинувачуючи один одного, можна дійти до втомленого формалізму стосунків, коли він *типу* заробляє, вона - типу підтримує в домі типу затишок... а що? 2 тис грн - теж зарплата, і не кажи, що мало... а макарони - теж їжа, і не кажи, що несмачно... і можна так жити тиу у нормальному типу у шлбі... а що: ніхто нікого не б'є, муж не гуляє. Але ми ж всі тут одружені - без типу, брали Шлюб з коханою людиною, а отже - хочемо і розуміння і підтримки і віддачі по-справжньому. Розповім про свій минулорічний досвід. Чоловік дуже ризикнув і пішов на нову роботу. З великою зарплатою, але шансів, що він на тій посаді протримається, було небагато. Без права на вихідний, лікарняний, відпустку, але з тим, щоб нарешті ми перестали рахувати копійки. Йшов рано, приходив пізно, працював по суботах, не мав душевних сил спілкуватись вдома. Почались проблеми з здоров'ям, він просто "горів" на роботі. що могла зробити я? як підтримати його? старалась дати йому той час "прийти до тями". Було літо, і я ввечері забирала хлопців на стадіон, щоб він прийшов додому у прибрану хату, щоб на плиті була свіжа їжа, на столі - тарілка, яка йому подобається. Щоб поївши він міг трошечки прилягти і подивитись ноут чи просто ті півгодини полежати, а вже тоді вийти до нас. Оскільки "вже тоді" наставало ближче до 21.00, то він фактично тільки забирав нас з прогулянки і ми йшли додому. Не брехатиму, такий відпочинок я йому влаштовувала не багато разів. Скільки могла, на своєму 8-9 місяці вагітності. Але результат є, він втримався на тій роботі, і радий забезпечити не лише мої потреби, а і забаганки і побажання, і думки вгадати і все решта. Він робить для мене багато неможливого, ну а я роблю для нього все, що вважаю за потрібне. Повна віддача, повна щирість. Без підозр і без вимог. Я вставала вночі після мамського дня, щоб допомогти йому у наших спільних справах. А він 22 жовтня 00.45 прийняа у свої руки нашу Вірусю, посидів зі мною, помив мене, перевдягнув нас і усе прибрав, а 07.45 зранку пішов на роботу знов до 20.00, щоб заробити вже на п'ятьох нас.. проблеми, втоми, незадоволеність чимось у житті - вони трапляються, і ніяк їхній появі не зарадиш. Важливо, щоб всі складнощі стояли ПЕРЕД подружжям, а не МІЖ. А як раптом опиняться між - пересунути.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) О так, а ще я привчила себе давати не лише чоловікові, а й собі право на перші 20 хвилин. Тобто приплентавшись додому я не лечу варити/парити/прасувати/прибирати, а таки набираюся сили і натхнення. Тоді і вечеря смачніша виходить, і дружина добріша. Anty, здається мені, що Вам перш за все потрібно самій і для себе розібратися що саме вас не влаштовує сьогодні: те що Вам висувають претензії? те що Ви не отримуєте допомоги? те що, Ви самі, на Вашу думку не відповідаєте критеріям ідеальної дружини? хто ставить критерії? хіба ж не ми самі?.. Веду до того, що Вам вартує розібратися спершу зі своїми заморочками, дати відповіді на запитання: що мене не влаштовує? чому не влаштовує? і що потрібно змінити? А тоді вже спокійно і без претензій доносити свою проблему і спосіб її розв'язання до чоловіка. Я знаю наскільки це складно, але воно того вартує. І два слова про Коли я пояснюю чоловікові, що мене щось не влаштовує і потрібно з тим щось робити, а у відповідь чую таку фразу, то мені реально зносить дах. Для мене це означає, що йому настільки лінь і неохота піднапрягтися, що краще вже розійтися. Невже людина справді готова відмовитися від усього хорошого, лиш би не піти на поступки?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Часто, коли читаю про "жіночі" домашні обов'язки і "чоловічі" - заробляння грошей, не дає мені спокою одна думка. Бо то все гарно і правильно, чесно, але от скажіть мені, дівчата, як виглядає ваш побут коли ви, наприклад, хворі? Чоловік тимчасово переключається на режим "надзвичайна ситуація" і по можливості бере на себе домашні справи, чи ви далі робите все, на що сили є? Хоча буває ж так, що з ліжка годі піднятися, яка вже там робота. Що тоді?
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) От ви бачите, то як кому. Мене оці 20 хв і не спасуть і з колії геть виб"ють. Я якось як починаю "гаратати", то мені той процес краще не переривати.)) Ні, я думаю людина просто не сприймає в серйоз сказані слова.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Звичайно, що буває. Тоді в нашій сім'ї інша річ, що рішення для ситуацій у нього буде дещо інше, ніж якби вирішувала я. Але то ж не я а він - різні люди. Він сходу бачить, що мені зле. Я можу навіть не казати. Таке було пару разів за наше спільне життя, але було.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) тут діло в тім, що чоловіку мабуть ніхто лікарняного не дасть, допоки дружина хворіє. Для прикладу, коли нездужаю я, то мушу себе обходити себе сама, коли він на роботі. І було таке що з 41 температури, з коляскою йшла забирати старшого з садочку. Реально, люди певно думали, що я випивша. Ну, але як нема кому, а посеред дня раптово стало хижо і нікого поруч нема, то мус. Ну, а так ми з чоловіком по дому роботу робимо майже порівну. Хто має час, той миє посуд, бавить діток, прибирає, готує...
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) і мені потрібні ті хвилини відпочинку. Не можу я з ходу почати варити борщ. Кожен має право на час для зміни настрою і роботи. А щодо обов"язків чоловіка і жінки, найкраще, коли кожен робить те, що в нього виходить краще Але не завжди так легко це втілити в житті. І є робота, яку ніхто не хоче робити, але потрібно. Тоді треба домовлятися. В мене питання варіння, прання, прибирання вирішується просто, це роблю я)) Єдине, він завжди мені допомагає на кухні, чистить, нарізає, меле і т.д. Я тільки готую. і мені теж. Я взагалі вдома після роботи, хочу хоча б півгодини посидіти сама,не говорити і не відповідати. Я за весь день на роботі так наговорюся. А чоловік навпаки хоче зі мною сидіти, щось говорити. єдине, ми на роботу їздимо разолм, працюємо разом. Може тому мені потрібні ті хвилини самотності.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Та то зрозуміло, в кого не так? Хіба що в чоловіка вільний графік. А так то і себе рятувати, і діти ж не будуть чекати, бо мама хвора. Мене більше цікавить власне чи чоловік, який звик, що все подано-прибрано-бантик зав'язаний, вміє відійти від звичного укладу.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) мій напевно 50 на 50. Хоча дітей в нас ще нема, то воно може не так відчутно. Але якщо я хворію чимсь простудним, то до води мені зась - сам миє завжди посуд (хоча він ітак його практично завжди миє, бо так ми якось уклали то), в суботу миття підлоги - також він (зазвичай то моя робота). Хоча як я вдома хворію, то все ж намагаюся щось мінімальне приготувати, бо він особливо нічо дуже не наготує, хіба буде смажити яйця, омлети... ))
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Я колись якийсь час теж мала такий стиль життя як цьомка , до приходу чоловіка чистота і порядок , чесно кажучи довго не витримала , діти і в вихідний день ведуть себе наче в будень - розхлябано якось , один день в мене мало не подвиг був на якісь справи , решта ліниві дні не зібрані . В результаті як хто приходив з ненацька то я навіть двері відкрити не могла бо ми всі зачухані . В день я якась марудна , а ввечері нібито свято . Потім мені надоїло чоловіка сприймати як свято , і якось змінила все від самого ранку ліжка застелені , сніданок і пішло поїхало - справи , гулянки , забавлянки, -більше встигаю, коаще чуюся тепер свято ми ) а чоловік - серед роз один барбос )
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) Мій чоловік відпрошувався з роботи, коли я хворіла. Був з дитиною, щоб я могла поспати. Потім відробляв в понаднормовий час.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) нє, в нас такого нема. ми весь час зібрані, бо інакше нічого не встигнемо. але прихід чоловіка - все одно свято.
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) чекаємо нашого тата. посуди брудної нема, картопля спечена, сорочка на завтра попрасована. боюсь побічного ефекту - "якшо хочеш, то можеш"
Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3) не сприймайте того як побічний ефект. Навіть якщо справді це почуєте, то усміхніться тепло і любляче і просто скажіть, що справді нині дуже хотіли все гарно встигнути, що вам справді не байдуже його потреби. ех... ну потім розкажете як все пройшло
