Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? У Вас характер Рудого інший. У нас же розмова це мій монолог, діалогу нуль.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ой, я вам скажу, що інколи краще помоноложити самій з собою, ніж вести цей нескінченний діалог. Якби Рудий не вівся на ці розмови, а включив глухого, сліпого і німого, то вже би давно все скінчилося. А так я починаю, він включається і розмова ні про що. І тягнеться вже "русский год". Або він мене провокує на розмову, і знову тягнеться. Зараз ми на другому етапі розриву стосунків, пробуємо дружити. Етап сканадалів, соплів, плачу пройшов. Але й та дружба - то якась пародія на дружбу. Ми разом не можемо, і окремо також. І воно тягнеться, і тягнеться, і тягнеться... Так що якщо ви готові до розриву і відчуваєте, що так має бути, то плюньте на всі розмови. Краще пику натовчіть, якщо не сила тримати Я жартую.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Щодо "робити для себе" і не чекати віддачі - вважаю неправильним. Має відбуватися обмін енергією. Енергією дружби, любові, доброти etc. Ти робиш крок - і до тебе крок. Якщо ти йдеш, а людина стоїть на місці або відступає - помилка, що такі стосунки взагалі почалися.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Кілька років читаю форум, заочно знаю формулянок, багато беру для себе з тем про мистецтво та ведичних знань. Настав такий період в моєму житті коли потребую поради від вас, коли біль переповнює і справитись з нею неможу. Минулого року влітку я зустріла хлопця і зрозуміла що це саме він(нам обом за 30, обидвоє з сімейним минулим, веселі, з почуттям гумору, він, симпатичний. успішний). Наші стосунки тривали 3 місяці. Протягом цього часу я закохалась і старалась насолоджуватись нашим зустрічами. Нам було цікаво і легко разом,він в поведінці зі мною, турботливий і уважний, такий собі ідеал раніше намальований в моїй уяві. Попри відвертість між нами про всіх і все що навколо нас, ми абсолютно не торкались теми що стосується нас. Я відчувала що це все закінчиться, але старалась жити сьогоднішнім днем. І одного разу він просто не підняв слухавку, через кілька днів я зателефонувала ще раз. те саме... Потім написала смс, що якщо хочеш закінчити спілкування то ок, але була б вдячна, щоб не таким чином. Він відписав, вибач, це мої мухи в голові( під мухами малось на увазі те, що це не кохання, знала його позицію щодо цього, не вважав, що потрібно розвивати стосунки і почуття , а що воно має звалитись на голову, велике кохання). Я знала що мені буде важко, але не думала що настільки. Старалась себе відволікати, змінила роботу. метод "клин клином" не допомогав, жахливе відчуття бути поруч з кимось, а думками з іншим. Пройшов час, гостра біль притупилася, залишились почуття і думки з якими прокидаєшся і лягаєш, і надія що колись ще побачу його. Трохи більше місяця тому, він знайшовши мізерний привід він подзвонив, сказав що дуже радий чути мене, потім ще, . Через декілька днів у мене було день народження, він попросив 5 хв мого часу і приїхав привітати, 5 хвилин затягнулись на годину. Спитав про особисте. про себе сказав що не хоче чекати коли метеорит впаде йому на голову, хоче це змінити. Так ми почали бачитись, спочатку часто, а останні півтора тижні ініціативи від нього як такої не було, зустрічі і дзвінки ніби витягнуті мною. З другої зустрічі я відчула що моя біль яка затихла, нікуди не ділась, що тепер вона знову починає просто душити мене і я з абсолютно неконфліктної жінки, яка начилась стримувати свої негативні емоції, перетворилась на якусь маніакальну особу між нашими зустрічами. яка не може відпустити ситуацію. Колись хтось з дівчат давав тут посилання на Нарушевича здається, коли покинута дружина щоб відпустити біль, має виговорити образи колишньому чоловікові. Такий стан і в мене, я відчуваю гостру потребу коректно, без дорікань розказати йому який я відчуваю біль, але за цей час так і не наважилась. На другому тижні зустрічайв телефонній розмові просто спитала чому він знову з"явився, попередивши що прийму будь-яку відповідь. Це було дуже несподіване питання для нього, сказав що не будемо розмовляти про це по телефону, зустрінемось поговоримо. Розмова так і не відбулася, я більше не питала. він теж це не зачіпав. Кілька днів тому зустрілись ненадовго, і я попросила його, якщо він надумає закінчувати спілкування, просто нехай скаже мні про це. що це важливо для мене, його здивувало що це я таке говорю(тобто чому ми маємо перестати бачитись ), але відповів добре. Наступного дня зателефонувала я, звичайно розмова як пройшов день, і його зізвонимось завтра(це його останні слова, які я чула перед тим як ми перестали спілкуватись минулого разу), на що я попросила що якщо не подзвонить завтра, щоб так не казав. У відповідь почула чому в мене такий негатив. Наступного дня,я зателефонувала зранку сама, він збив дзвінок, ввечері я набрала ще раз і він не відповів на дзвінок. Тепер незнаю як поводитись, так знаю що потрібно відпустити, але знаю що не вийде, біль будить вночі, заспокійливі не допомагають. Здоровим глуздом розумію що кінець. але мушу щось зробити, щоб було легше, мушу порозмовляти з ним про те що так і не наважилась сказати . про свою біль, просто щоб він побув в ролі слухача, ніяких вияснень не потребую(того чого він так уникає). Буду вдячна вам за поради. тому що зараз я думаю емоціями. Маю такі варанти, написати смс , що хоча б з мінімальної поваги міг би відповісти на дзвінок, або просто зранку почекати його перед роботою, віддати річ яка йому належить, і одразу поговорити.як правильно вчинити ? Написала багато. наперед вдячна тим хто осилить)))
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Розумію, що вам боляче і образа сидить в душі. Але якщо ви ніколи не , то просто немає про що говорити. Мужчина не хотів розвивати стосунки. І ваш біль, напевне, не зрозуміє. Вичекайте момент. У вас ще трапиться зустріч. І тоді ви зможете сказати все, що думаєте. Але вже на холодну голову, виважено і спокійно. Так, щоб це не викликало негатив. Потрібно для себе зрозуміти, що вам потрібно. Виговоритися перед ним з надією, що все налагодиться. Чи виговоритися просто, щоб притупити біль.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? перечитала, важко щось порадити. але відповім на останні запитання, як би зробила я. Не телефонувати, не писати смс, викреслити повністю з життя і думок. Так, це важко, часом може здаватися що не реально. Але якщо Ви шукаєте від нього пояснення, то може хочете ще продовжити стосунки? Чи просто вже є "залежність" від людини? А він, якщо зробив таке раз, зробив другий, то так може бути завжди. А Ви подумайте чи Вам потрібні такі стосунки. В мене в коліжанки подібна ситуація, просто там вже триває декілька років, було все дуже серйозно, вона потратила багато часу і зусиль, а зараз залишилася біля розбитого корита.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? В моїх мріях, так хотіла б бути поруч, бо ї залежність велика від нього, але розумію що цьому не бути, хоча звичайно крихта надії є. Знаючи його не думала що після того як вчинив так раз, може шукати спілкування, і що раз вже "повернувся" то не вчинить ідентично. Розмова мені потрібна вмключно для себе звичайно, бо маю таку натури, не відпустить воно мене, буде мучити мене і впливати на подальше моє життя. ---------- Додано в 14:18 ---------- Попередній допис був написаний в 14:03 ---------- Напевне звикла думати завжди краще про людей. якось неможу зрозуміти, якщо обіцяє зробити так як я прошу і не завершувати так стосунки, а рівно через день робить абсолютно протилежні речі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? А нащо вам та розмова? Стосунків як таких, тобто справжніх у вас не було, принаймні так виглядає з написаного вами. Він вами бавиться, коли йому хочеться дзвонить, коли нудно, проводить час з вами, а як ні, то забуває з легкістю. Зрозумійте це і відпустіть, забудьте та й живіть далі
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Так дійсно виглядає, особливо з його боку. Ви ж ніколи не починали навіть розмов про спільне життя чи майбутнє, його таке "врємяпровождєніє" цілком задовільняло, ви ж веселі, легко йшли на контакт, вам було цікаво разом, але результату це як не дало, так і не дасть. Тому писати, дзвонити немає потреби, цим себе тільки принизите (вибачте, не хотіла образити), а з його боку нічого не зміниться, бо виглядає на те, що йому серйозніші стосунки не потрібні. Правильно радять дівчата - відпустіть це, живіть теперішнім і майбутнім, мисліть оптимістично і обовязково знайдете свою долю, а до нього ставтесь як до гарної пригоди з минулого, і при зустрічі (якщо буде) ведіть себе нейтрально, нехай побачить що у вас своє чудове життя і ним ви не переймаєтесь. Я у такій ситуації не була, тому написала як би порадила своїй подрузі, вирішувати все вам, звичайно.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? навіть якщо поговорите з ним, навіть якщо змусите вибачитесь (саме змусите, бо він не відчуває, що зробив щось погане вам), то після вашої розмови він просто подумає, як ви його дістали і нащо він взагалі з вами звязався (не ображайтесь, просто не тіште себе ілюзіями). Зрозумійте, що ви від нього залежні і дуже хочете яких-небудь дій від нього, лиш би стосунки тривали. Просто зрозумійте, що йому все рівно до вас, він з самого початку хотів просто весело провести і час і не розуміє , чого ви собі намалювали в себе в уяві розвиток відносин. Мені вас дуже жаль, але візьміть себе в рук, не зустрічайтесь з ним взагалі, навіть якщо попросить, цим ви лише ятрите собі душу. Якщо маєте таку можливість поїдьте кудись (море, карпати, село до баби, вгості до подружки), старайтесь кожен вечір кудись іти з подругами (кафе на морозиво, піцерія, перукарня, шопінг, боугінг, каток, караоке, природа на шашлики, басейн, аквапарк), старайтесь не залишатись довго самі, не засиджуйтесь по вечарах в інтернеті, що ще більше усугубляє душевний стан. І саме головне не копирсайтесь в собі, не прокручуйте його слова, дії, що він сказав, як він то сказав, що він мав на увазі. Він сказав і забув, а ви сидите, накручуєте себе, шукаєте в його словах такий смисл, який вигідний вам, який може пояснити його поведінку. Викиньте той мусор з голови і серця. Ви молода і впевнена, що гарна жінка і все у вас ще попереду. Я думаю, що з два-три місяці ви ще з того всього будете сміятись. Щастя і удачі вам!!!!!!!!!!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? У мене чудовий син, хороші друзі, правда "відрізала всіх залицяльників", але це діло поправиме)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Неймаст, дівчата праві, ця розмова з ним ні до чого. Він не тільки чоловіком вам не був (він взагалі мужиком не був), у вас не було серйозних, принаймні для нього, стосунків, лише принизите себе в його очах. Він вирішить що ви істеричка і впевниться, що правильно все зробив. Розізліться на себе. Гарна молода жінка, а лиє сльози і соплі за якимось мудаком. На контакт не йти. Подзвонить якщо - скажіть, що зайняті і не маєте часу зустрітися - здивуйте! ;-) Його номер витерти та й по всьому. Зайняти вечори чимось цікавим. Якщо дуже тяжко буде - можна пару раз попити-поплакати з подружкми. З часом попустить.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Скажу як я вчинила у подібному випадку декілька років тому - дзвонила(відповіді не було), написала кілька смс, на які також не отримала відповіді. Отож, толку з того цілий "нуль") Певно, в його очах виглядала повною дурепою. Та і самій було соромно так поводитись, але сидіти і просто чекати було для мене гірше
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я мала таке щастя більше 3 років, скажу Вам, що така його поведінка дуже виснажує нервову систему. І з висоти свого такого негативного досвіду скажу, що то краще раз врізати по живому та обірвати ці відносини, бо повноцінними стосунками це не назвеш. Отак залежати від його мух, з якої ноги встав- та ну його в сад. Переплачте, перемучтесь- та йдіть далі, але не зациклюйтесь на ньому, він того не вартий.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Допомагають ваші дописи)) пішла в спортзал, забігла до куми на короткі посиденьки, стало краще наразі.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? я знаю того, у кого таке щастя триває вже 14 років . Тому тут два виходи один: або ви приймаєте такий варіант спілкування і не вимагаєте більшого ( а це триватиме ще ....поки у вас терпець не увірветься, одним словом. Лиш роки то йдуть...), або , якщо такий варіант не влаштовує вас, тоді припиняєте ці відносини і починаєте будувати своє життя іншим шляхом.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Власне) так що, Намасте, Ви обійшлися малою кров,ю, 3 місяці всього) так що- вперьод і с пєснєй)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Раз 3 місяці, через півроку, ще 1,5 місяці, добре що не затягнулось надовше)
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? і я не буду підтримувати варіант *подзвонити чи написати йому смс*. Йому це нецікаво, він впевнений, що як тільки у нього появиться бажання з вами побачитись - ви не будете як він збивати дзвінки, чи не брати слухавку,а одразу домовитесь про зустріч. І це Ваша слабинка. Бо очевидно є почуття, які йому чужі. Бажаю Вам бути сильною жінкою, не йти на поводу в того,хто не вартий ні вас ні вашого часу. І Вам обов*язково трапиться людина,яка дійсно буде цінувати час з Вами і захоче чогось більшого,ніж просто зустрічей. Налаштуйтесь на позитив і все у Вас вийде!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? ооо, сестра!!! В мене трішки менше, 12 років. 2,5 роки тривали такі стосунки. Єдина різниця - ми розмовляли про спільне майбутнє, про дітей. Або ви рвете усі контакти / зустрічі раз і назавжди, або будете для нього гаванню, до якої можна пристати в любу мить. Ми розлучались на рік, за той час я сама першою ні разу не подзвонила, він сам кожних 2-3 тижні дзвонив. Для чого - сама не знаю, просто говорили ні про що. Тільки коли мені по роботі треба було в Київ, і він подзвонив якраз коли я була на вокзалі, брала білети додому. З тих пір ми ніби разом)). Якби все можна було повернути - скорше всього я б не спілкувалась, обрубила відносини... не знаю...
